ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ
ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
N 2-222/1068 від 22.02.2002
Щодо майна юридичної особи
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист від 15.02.2002 щодо майна юридичної особи та повідомляє.
Стаття 23 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) містить поняття юридичної особи, так, юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.
Приватне підприємство "Євротранс" є юридичною особою, майно, яким володіє "Євротранс" є відокремленим.
Статтею 32 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) передбачено, що юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи. Юридична особа, яка фінансується власником і за якою майно закріплено на праві оперативного управління (установа), відповідає за зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. У разі їх недостатності відповідальність за її зобов'язаннями несе власник відповідного майна.
Відповідно до статті 7 Закону України від 07.02.91 N 697-XII "Про власність" створена власником юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями всім закріпленим за нею майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів. Власник не відповідає за зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не відповідають за зобов'язаннями власника, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
Таким випадком, наприклад, є передбачена статтею 39 Закону України від 27.03.91 N 887-XII "Про підприємства в Україні" вимога, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. При недостатності у казенного підприємства таких коштів та майна відповідальність за його зобов'язаннями несе власник.
Відповідно до пункту 6 статті 24 Закону України від 27.03.91 N 887-XII "Про підприємства в Україні" підприємство несе повну відповідальність за додержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує своїх зобов'язань по розрахунках, може бути оголошено арбітражним судом банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про банкрутство" ( 2343-12 ), (пункт 6 статті 24 в редакції Закону України від 14.10.92 р. N 2685-XII.
Згідно до статті 31 цього Закону ( 887-12 ) за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України.
У статті 35 цього ж Закону ( 887-12 ) передбачено, що ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.
Власник, суд, арбітражний суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.
У разі визнання підприємства банкрутом його ліквідація проводиться згідно з ліквідаційною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви кредиторами претензій. Поряд з цією публікацією ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) зобов'язана провести роботу по стягненню дебіторської заборгованості підприємству і виявленню претензій кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію підприємства.
Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.
Таким чином, засновник приватного підприємства не відповідає за зобов'язаннями приватного підприємства взагалі, в тому числі і майном, що є у власності такого засновника юридичної особи - приватного підприємства. Отже, майно, що знаходиться у власності засновника приватного підприємства, не може бути вилучено у такого засновника на підставі зобов'язань приватного підприємства, так як на таке майно не може бути звернено стягнення.
Т.в.о. Голови В.Загородній