Контрабанда та відповідальність
за її вчинення
Продовжуючи тему про переміщення через митний кордон України грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей, фахівцями Державної митної служби України підготовлено матеріал про незаконне переміщення цінностей через кордон - контрабанду.
Контрабанда - це злочинний прояв, відомий людству зі стародавніх часів. Він існує стільки ж, скільки існує держава. Навіть сам термін, що має італійське походження, означає "проти (сопїга) урядового указу (Ьапсіо)". Контрабанда як злочин передбачена законодавством практично всіх країн світу. Вона завдає збитків економіці держав, установленому порядку в сфері міжнародної торгівлі, порушує державний суверенітет.
У сучасний період переходу економіки України на ринкові відносини змінюються форми та принципи формування зовнішньої торгівлі. Лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків сприяла появі на ринку нових суб'єктів господарювання всіх форм власності. Але одночасно з розвитком ринкових відносин має місце зростання рівня злочинності у цій сфері. Це обумовлено недосконалістю правової бази, поширенням 'мережі ввозута реалізації надприбуткових, високолік-відних підакцизних товарів на внутрішньому ринку держави. Контрабанда є невід'ємною складовою економічної злочинності, пов'язаною з розкраданнями, уникненням сплати митних платежів, посадовими злочинами. Вона характеризується високим ступенем організованості, технічного забезпечення, міжнародними зв'язками.
Що ж являє собою контрабанда відповідно до чинного кримінального законодавства нашої держави?
5 квітня 2001 року Верховною Радою України було прийнято новий Кримінальний кодекс України, який набрав чинності з 1 вересня того ж року. Ним передбачена відповідальність за контрабанду (стаття 201) та контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття 305). Ми не будемо зупинятися на останній, оскільки впевнені, що наші читачі не мають нічого спільного з незаконним переміщенням наркотиків і це питання представляє для них лише абстрактний інтерес. У той же час досконале знання чинного законодавства про контрабанду товарів та предметів часто допомагає уникнути несподіваних проблем. Бо іноді навіть законослухняний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності може стати заручником недобросовісних партнерів, а його торгові операції можуть бути використані для прикриття контрабанди.
Під контрабандою в законодавстві України розуміється переміщення певних предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Зокрема, стаття 201 КК України викладена у такій редакції:
"1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.
2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян."
Поняття митного кордону визначається чинним Митним кодексом України, у етапі 4 якого зазначено, що митний кордон співпадає з кордоном державним.
Як ми бачимо, безпосереднім об'єктом контрабанди є порядок переміщення товарів, а також окремих предметів та речовин, відносно вільного обігу яких існують певні обмеження.
Предмет злочину безпосередньо вказаний у самому законі. Він є необхідною ознакою складу даного злочину. Від нього залежать й особливості кваліфікації названого злочинного діяння.
До предметів контрабанди відносяться товари; історичні і культурні цінності; отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини;зброя та боєприпаси;стратегічно важливі сировинні товари.
Предмети контрабанди можуть бути поділені на дві групи. До першої входять будь-які товари, що мають мінову або споживчу вартість, їх незаконне переміщення через митний кордон буде контрабандою лише в тому разі, якщо вони переміщуються у великих розмірах. До другої входять особливі категорії предметів. їх перелік зазначений у етапі закону та є вичерпним.
Взагалі під товаром треба розуміти будь-яку продукцію, що має споживчу вартість, призначену для задоволення потреб людини і вироблену для відчуження шляхом продажу, обміну тощо. Це можуть бути звичайні продовольчі та промислові товари та сировина, ліки (крім отруйних та сильнодіючих), гладко-ствольна мисливська зброя та бойові припаси до неї тощо.
Під великим розміром слід розуміти контрабанду, загальна вартість предметів якоїу тисячу і більше разів перевищує офіційно встановлений неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо вартість предметів менше зазначеного розміру, настає адміністративна відповідальність за порушення митних правил.
При цьому для визначення вартості предметів контрабанди беруться до уваги вільні ринкові ціни на товари, а в разі їх відсутності - висновки товарознавчої експертизи.
Дії осіб, які мають умисел на незаконне переміщення через митний кордон предметів у великому розмірі, але переміщують їх (у тому числі за домовленістю з іншими особами) невеликими частинами, вартість кожної з яких є меншою від тисячі офіційно встановлених неоподатковуваних мінімальних доходів громадян, утворюють склад злочину контрабанди. За таких обставин співвиконавцями злочину визнаються особи, які усвідомлювали, що їх дії є складовою всього обсягу дій з переміщення підготованої партії товарів. Якщо умисел окремих осіб був спрямований на переміщення лише частини товарів у невеликому розмірі і вони не були обізнані про всю їх кількість, підготовану для контрабанди, вони несуть адміністративну відповідальність за відповідними статтями Митного кодексу України як за порушення митних правил.
Національна та іноземна валюта не є предметом контрабанди, її незаконне переміщення через митний кордон також тягне лише адміністративну відповідальність, передбачену чинним Митним кодексом України.
До другої групи відносяться предмети, вільний цивільний обіг яких обмежено чинним законодавством. Це - історичні та культурні цінності; отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини; зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), їх переміщення через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю є злочином незалежно від їх вартості в грошовому вигляді.
Поняття культурних цінностей включає в себе цінності релігійного чи світського характеру, що мають значення для мистецтва, археології, історії, літератури, інших галузей науки держави. Культурні цінності не завжди є водночас історичними, але історичні - завжди є частиною культурних цінностей народу. Порядок їх переміщення через митний кордон України регулюється окремо Законом України від 21 вересня 1999 року "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".
До отруйних або сильнодіючих засобів відносяться ті, що визнані такими Міністерством охорони здоров'я України на підставі Закону України від 4 квітня 1996 року "Про лікарські засоби". Перелік отруйних речовин наведений у додатку N 5 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18 серпня 1995 року N 153 "Про затвердження нормативних актів - переліків лікарських засобів", що був зареєстрований Міністерством юстиції України 6 жовтня 1995 року. Деякі отруйні речовини зазначені у Переліку лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку в аптечних і лікувально-профілактичних закладах, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України ЗО червня 1994 року N 117 і зареєстрованому Міністерством юстиції України 28 липня 1994 року. В додатку N 6 до згаданого наказу міститься перелік сильнодіючих речовин.
Отруйними речовинами є отрути та токсини, які, потрапляючи всередину організму людини, здатні викликати її смерть або суттєвий розлад діяльності організму.
До них не можуть бути віднесені речовини, що відносяться чинним законодавством до наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, до сильнодіючих речовин, а також загальнодоступні речовини (алкоголь та його сурогати, бензин, керосин, нафталін, хлорофос тощо), які також можуть викликати отруєння організму.
Сильнодіючими вважаються лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, що здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. Більшість із сильнодіючих речовин відносяться до антибіотиків, хіміотерапевтичних засобів або противірусних препаратів. Зазвичай вони використовуються всіма нами для лікування, в тому числі, у дорозі. Тому слід пам'ятати, що при їх переміщенні через митний кордон вони підлягають обов'язковому декларуванню, а їх переміщення з приховуванням може утворити склад кримінального злочину.
До радіоактивних матеріалів відносяться джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин природного або штучного походження; ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або у виробі чи в іншому вигляді. Поняття джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин і ядерних матеріалів міститься в Законі України від 8 лютого 1995 року "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Під радіоактивними речовинами слід розуміти ядерне паливо, радіоактивні продукти та відходи, речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, здатні до первісного випромінювання.
Поняття вибухових речовин, зброї та боєприпасів міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 8 липня 1994 року N 6 "Про судову практику в справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами". Зброя поділяється на вогнепальну та холодну. Вибуховими речовинами є порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню.
Бойові припаси - це патрони, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед, інші вироби або вибухові пристрої в зібраному виді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.
В чинних нормативних документах на даний час немає чіткого та вичерпного визначення стратегічно важливих сировинних товарів. На думку науковців, до них слід віднести матеріали та енергетичні продукти (нафта, газ), продукти нафтової переробки, рідкісноземельні метали та радіоактивні елементи, коштовне каміння та метали. Але зазначена невизначеність не має суттєвого практичного значення, оскільки на практиці контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів нічим не відрізняється від контрабанди звичайних товарів ні з точки зору кваліфікації діяння, ні з точки зору покарання за даний злочин. Тобто зараз цей термін в тексті закону несе скоріше емоційне, ніж правове навантаження.
Об'єктивна сторона контрабанди полягає в активних діях, направлених на незаконне переміщення предметів через митний кордон України.
Особливістю об'єктивної сторони даного злочину є те, що способи дій, які можуть бути розцінені як контрабанда,, визначені не лише у статті 201 КК України, а містяться в законах і підзаконних актах інших галузей права. Зокрема, як сказано в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 лютого 1999 року N 2 "Про судову практику у справах про контрабанду", способи незаконного переміщення через митний кордон (переміщення з приховуванням від митного контролю або поза митним контролем) визначено відповідно у статтях 115 та 116 МК України.
Приховування можливо умовно поділити на два види: фізичне та приховування по документах.
Під час фізичного приховування предмет контрабанди намагаються сховати від очей посадової особи митного органу. Це може бути за допомогою тайників - спеціально обладнаних або пристосованих сховищ у транспортних засобах, устаткуванні, контейнерах, тарі, предметах одягу чи взуття тощо. Можуть бути використані й інші способи, що утруднюють виявлення предметів - приховування в природних заглибленнях людського тіла чи тварин, у волоссі, у конструктивних порожнинах транспортного засобу тощо. Саме таке примітивне приховування в одязі, продуктах харчування, білизні, взутті, багажі, купе вагонів, салонах автомобілів та автобусів є найбільш поширеним способом вчинення контрабанди окремими фізичними особами. Прихованими у такій спосіб можуть вважатися навіть ті предмети, що знаходяться в багажу та речах особи, якщо вони яким-небудь чином замасковані. Незамасковані речі, навіть якщо вони не підлягають пропуску через митний кордон, не можуть вважатися контрабандою.
Приховуванням від митного контролю визнається також надання одним предметам вигляду інших - істотна зміна зовнішніх характерних ознак предметів , що дозволяє віднести їх до предметів іншого виду (зафарбування поверхні, поміщення одних речовин у посуд або упаковку від інших тощо).
На відміну від фізичного приховування, яке пов'язане, в першу чергу, з фізичними діями правопорушників, приховування по документах є більш інтелектуальним способом маскування контрабанди. Воно зазвичай використовується під час переміщення значних партій товарів юридичними особами та не передбачає приховування предметів контрабанди від очей інспектора митниці. Відбувається воно із поданням митному органу як підстави переміщення предметів підроблених документів; документів, одержаних незаконним шляхом; документів, що містять неправдиві дані, або документів, що є підставою для переміщення інших предметів.
Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені у чинних нормативних актах документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на їх пропуск: контракти, коносаменти, ліцензії, квоти, товарносупровідні документи, дозволи відповідних державних органів, в окремих випадках - митні декларації тощо.
Підробленими слід вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо.
Під незаконно одержаними розуміються документи, які особа отримала за відсутності законних підстав або з порушенням установленого порядку.
Документами, що містять неправдиві дані, є такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо не відповідають дійсності.
У випадках, коли предмети навмисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її територію, а фактично - з метою їх реалізації в Україні, такі дії за наявності необхідних ознак також утворюють склад злочину, передбаченого ст. 201 Кримінального кодексу України, оскільки за таких обставин до митного органу як підстава для переміщення предметів подаються документи, що містять неправдиві дані.
Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем може бути здійснено поза місцем розташування митниці; поза часом здійснення митного контролю; з незаконним звільненням від митного контролю.
Переміщення поза місцем розташування митниці передбачає фактичний об'їзд або обхід пунктів пропуску, що розташовані на митному кордоні України. Такій спосіб є досить характерним для наших "прозорих" кордонів з країнами СНД республіками колишнього СРСР: Росією, Білоруссю, Молдовою. При цьому використовується безліч об'їзних шляхів, оскільки лише один відсоток існуючих автомобільних доріг між нашими країнами забезпечено належним митним контролем.
Переміщення поза часом здійснення митного контролю здійснюється до відкриття або після закриття пунктів пропуску, в разі, якщо вони працюють не цілодобово.
Незаконне звільнення від митного контролю або від одного з його етапів може бути наслідком незаконних дій посадових осіб митних органів, що здійснюють митний контроль і можуть прийняти рішення про звільнення від нього . Це може бути також наслідком незаконних дій посадових осіб інших органів чи служб (прикордонних військ, ветеринарної служби, органів внутрішніх справ тощо). В діях такої посадової особи можуть бути наявні ознаки посадових злочинів.
Обтяжуючими обставинами при здійсненні контрабанди є її вчинення за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду.
Під групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, необхідно розуміти двох і більше осіб, які спеціально об'єдналися для вчинення одного чи декількох незаконних переміщень предметів через митний кордон. Характерною ознакою цієї групи є те, що її члени усвідомлюють, що контрабанда вчиняється саме такою групою, тому кожен з них має нести відповідальність як співвиконавець, незалежно від ролі, яку він виконував. За відсутності такої ознаки дії осіб, які сприяли вчиненню контрабанди, необхідно розглядати як співучасть у злочині.
Контрабанда є злочином із формальним складом і вважається закінченою з моменту фактичного переміщення предметів контрабанди через митний кордон.
Суб'єктом контрабанди згідно з чинним кримінальним законодавством може бути як громадянин України, так й іноземний громадянин або особа без громадянства, які досягли 16-річного віку. Цей злочин може вчинятися як приватними особами, так і представниками влади та іншими посадовими особами.
Із суб'єктивной сторони провина при вчиненні контрабанди передбачає тільки наявність прямого умислу. Контрабандист усвідомлює обставини і характер незаконності своїх дій з переміщення товарів або інших предметів через митний кордон та бажає вивезти їх з України або ввезти в Україну саме з порушенням встановлених правил.
Слід зазначити, що кримінальна справа про контрабанду може бути порушена як у відношенні конкретної особи, так і по факту вчинення злочину, якщо конкретна особа на той момент ще не встановлена. Саме в такій ситуації заручником злочинних дій іноземного партнера (вказав у документах неправдиві відомості), перевізника (для скорочення часу повіз товар поза митним контролем ) може стати добросовісний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності. Звичайно, в разі його непричетності до злочинних дій його не буде притягнуто до відповідальності та покарано, але саме його товар (в разі вже чинного за умовами контракту переходу права власності) може бути затриманий та визнаний речовими доказами по справі.
Виявлення факту контрабанди можливе як безпосередньо при спробі переміщення товарів через митний кордон, так і під час вивчення документів або інших перевірочних дій.
За наявності ознак складу злочину уповноважена посадова особа зобов'язана вирішити питання про порушення кримінальної справи відповідно до порядку, встановленого Кримінально-процесуальним кодексом України.
Після порушення кримінальної справи по ній проводяться слідчі дії, найбільш поширеними з яких є допити (свідків, підозрюваного), огляди, обшуки та виїмки, призначення різних експертиз.
Свідками по справі можуть бути очевидці виявлення предметів контрабанди: члени екіпажів суден, бригад потягів, перевізники, працівники митниць та сторонні особи; а також інші особи, які хоча й не були очевидцями злочину, але володіють якимись відомостями, що можуть сприяти встановленню винних.
При обшуку та виїмці їх об'єктами, крім безпосередньо предметів контрабанди, можуть бути засоби їх приховування та упаковки; транспортні засоби, в тому числі й приватні, що використовувались для переміщення предметів контрабанди. Під час цих слідчий дій в митних, фінансових, транспортних, зовнішньоторгових та інших установах різних форм власності можуть бути вилучені документи, що дозволяють отримати відомості про предмети контрабанди, маршрут, пункти зупинок, місця навантаження та розвантаження та осіб, які до цього причетні; про перевізників, членів екіпажу та пасажирів тощо.
Вилучені під час цих дій предмети або документи оглядаються, після чого можуть бути приєднані до кримінальної справи як речові докази чи документи. У таких випадках вони можуть або зберігатися в державному органі, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, або бути передані на відповідальне зберігання до закінчення слідства та суду іншим особам, утому числі й власнику. В першому випадку у власника предметів або документів залишаються завірені понятими копії протоколів обшуку чи виїмки. У протоколах докладно вказуються всі вилучені предмети та документи та їхні індивідуальні ознаки.
Особа, яка затримана за вчинення контрабанди, може бути піддана особистому обшуку. Також може бути проведений обшук у місцях її роботи чи проживання.
При розслідуванні контрабанди часто виникає потреба у призначенні товарознавчої, мистецтвознавчої, технічної або інших видів експертиз.
Право ведення досудового слідства по справах про контрабанду мають слідчі органи прокуратури, Служби безпеки України, а в разі коли факт контрабанди був викритий під час розслідування податкового злочину, ще й слідчі податкової міліції. Органами дізнання по справах про контрабанду є митні органи та оперативні підрозділи Служби безпеки України.
В разі необхідності під час розслідування справи уповноваженими органами можуть застосовуватись негласні оперативно-розшукові заходи в межах, передбачених чинним законодавством.
"Баланс - Малий Бізнес" N 5 (14), травень 2002 р.