ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.04.2002
Щодо позову про визнання недійсним рішення
Справа N 17-3-23/01-8038
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - судді Є. Усенко, суддів: Г.Жаботиної та П.Гончарука, розглянувши за участю представника <...> касаційну скаргу державної податкової інспекції у <...> р-ні Одеси на постанову від 05.02.2002 Одеського апеляційного господарського суду в справі <...> за позовом <...> до ДПІ у <...> р-ні Одеси про визнання недійсним рішення від 05.06.2001, встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.12.2002 (суддя С.Владимиренко), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2002 (судді Т.Величко, В.Бєляновський, А.Жукова), позов задоволено.
Одночасно на підставі п. 2 ст. 83 ГПК ( 1798-12 ) господарський суд зобов'язав відповідача списати з картки особового рахунка заводу <...> пеню в розмірі 21760,44 грн.
У касаційній скарзі ДПІ у <...> районі Одеси просить скасувати постановлені в справі судові рішення, а в позові відмовити, вважаючи, що господарськими судами першої касаційної інстанції неправильно застосована норма п. 18.1.3 ст. 18 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та порушена норма п. 3.1 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2001 N 81, оскільки, на думку відповідача, виникнення права на списання пені зазначеними правовими нормами ставиться в залежність від обліку пені на картці особового рахунка платника податків станом на день набрання чинності ст. 18 названого Закону від 21.12.2000 N 2181-III.
Відповідач не скористався процесуальним правом сторони на участь її представника в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення та правильність юридичної оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням від 05.06.2001 з позивача на підставі ст. 4 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) було стягнено пеню в загальному розмірі 21760,44 грн. за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами від 06.05.95 та від 14.05.96 за періоди відповідно з 12.03.99 до 05.08.99 та з 12.03.99 до 31.05.99.
Згідно з пп. 18.1.3 ст. 18 Закону N 2181-III списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у пп. 18.1.1 та 18.1.2 цієї статті, та не сплачені до набрання чинності останнім, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані в зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Оскільки наведена правова норма не встановлює для пені, нарахованої в зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності, окремого терміну порівняно з пенею та штрафними санкціями, нарахованими на податковий борг, апеляційний господарський суд обгрунтовано вважав, що для вирішення питання щодо виникнення в платника податків права на списання такого виду пені слід виходити з того, що строки її нарахування мають бути в межах строків, зазначених у пп. 18.1.1 та 18.1.2 ст. 18 Закону N 2181-III.
Враховуючи, що право на списання зазначеної пені пп. 18.1.3 ст. 18 цього Закону ( 2181-14 ) не ставиться в залежність від інших умов, крім умови щодо строку її нарахування та умови її несплати станом на 21.02.2001, доводи відповідача про те, що підставою для списання спірної пені, крім того, повинно бути її обліковування у картці особового рахунка позивача станом на зазначену дату, не можуть бути визнані такими, що грунтуються на чинному законодавстві.
Правило п. 3.1 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом ДПАУ від 01.03.2001 N 81, щодо обмеження податкового боргу, який підлягає списанню або розстроченню, даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби, не відповідає припису пп. 18.1.1, 18.1.2, 18.1.3 ст. 18 Закону N 2181-III, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 ГПК ( 1798-12 ) не може бути застосоване господарським судом під час вирішення господарського спору.
Викладене спростовує доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 111-3, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК (1798-12), Вищий господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у <...> р-ні Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2002 - без змін.
"Закон & Бізнес",
N 15, 25 травня 2002 р.