СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 27.04.94
м.Київ
Щодо суддів, прокурорсько-слідчих працівників
(Витяг)
Відповідно до ст. 222 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) особливості розгляду індивідуальних трудових спорів можуть бути встановлені законодавством , а також щодо суддів, прокурорсько-слідчих працівників працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини. Трудові спори зазначених працівників з питань, для яких законодавством не встановлено особливого порядку розгляду, вирішуються за загальними правилами глави XV КЗпП.
У грудні 1994 р. Т. пред'явив позов до Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів і управління юстиції обласної державної адміністрації, в якому зазначав, що рішенням обласної Ради від 2 грудня 1993 р. він незаконно звільнений з посади голови районного суду. На підставі цього рішення начальник управління юстиції того ж дня видав наказ про його звільнення з посади голови суду та залишення на посаді судді того ж суду. Посилаючись на те, що його звільнено не в установленому порядку, Т. просив суд скасувати вказані рішення та стягнути на його користь 120 млн. крб. на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Тернопільського обласного суду від 2 березня 1994 р. позовна заява Т. залишена без розгляду.
Т. подав на ухвалу скаргу, в якій просить скасувати її, а позовну заяву передати на новий розгляд, посилаючись на те, що при винесенні ухвали не було додержано вимог процесуального та трудового законодавства. Зокрема, при звільненні його з посади були порушені норми Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ), питання про звільнення не розглядала кваліфікаційна колегія суддів.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву Т. без розгляду, суддя, керуючись ст. 136 ЦПК України ( 1502-06 ) та пославшись на статті 222, 232 КЗпП ( 322-08 ), виходив з того, що трудові спори суддів з питань звільнення не розглядаються в судах і що стосовно таких категорій справ встановлюється особливий порядок розгляду, врегульований Законом "Про статус суддів".
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Відповідно до ст. 222 КЗпП ( 322-08 ) особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством.
Постановляючи ухвалу, суддя не з'ясував, чи підлягає даний спір розглядові в суді, не вказав, які він мав на увазі особливості розгляду трудових спорів працівників зазначеної категорії. Ці дані відсутні і в матеріалах. До справи не додана копія рішення обласної Ради народних депутатів. При вирішенні питання про залишення позовної заяви Т. без розгляду не враховані положення Закону "Про статус суддів" ( 2862-12 ) від 15 грудня 1992 р. (зі змінами та доповненнями від 24 лютого 1994 р. (4015-12) Залишаючи заяву без розгляду, суддя послався на п. 1 ст. 136 ЦПК (1502-06), хоч ця норма закону регулює питання відмови в прийнятті заяви. Підстави ж залишення заяви без розгляду судом зазначені в ст. 229 ЦПК.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду ухвалу скасувала, а справу надіслала на новий розгляд.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3, 1995 р.