КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
Пільги та адресна допомога
Законодавством України встановлено чимало пільг в оплаті за спожиті послуги деяким категоріям населення, котрі держава нині профінансувати не може. За обстеженнями науковців право на певні пільги і компенсації мають близько 43% населення України.
Питання надання пільг регулюють близько ЗО законів України, кілька указів Президента України, півтора десятка постанов Кабінету Міністрів України або Ради Міністрів УРСР, інші акти Кабінету Міністрів. За перші три роки незалежності України Верховна Рада ухвалила 19 законів, якими передбачено певні пільги населенню. Згідно з чинним законодавством існує понад 15 видів пільг, компенсацій і гарантій. Вони відрізняються за періодичністю їх надання (одно- і багаторазові), ступенем персоніфікації (одноособові та сімейні), спрямованістю. Розрахунки за зазначеними видатками роблять здебільшого в безготівковій формі.
Відповідно до обстежень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України практично в половині домогосподарств країни є хоча б одна особа, яка має право на отримання пільги. Серед пільговиків кожний третій - пенсіонер за віком. Водночас близько 13% домогосподарств України не користуються пільгами, хоча фактично мають на них право.
За прогнозними розрахунками для забезпечення надання пільг, компенсацій та гарантій відповідно до чинного законодавства в бюджетах усіх рівнів потрібно щороку передбачати близько 20 млрд.грн. Водночас у розрахунках до бюджету, приміром, на 2002 р. виходячи з можливостей дохідної бази, враховано на цю мету 5 млрд.грн., що становить лише чверть від потреби. Тому протягом 2000-2001 рр. у законах про державний бюджет було включено відповідні статті про призупинення чинності норм законодавчих актів України щодо надання населенню деяких видів пільг, компенсацій і гарантій, котрі фінансуються з державного і місцевих бюджетів. Це стосувалося громадян, яким такі пільги і компенсації надавалися за професійною (службовою) ознакою; деяких членів сімей осіб, які мають право на пільги (здебільшого працездатного віку), громадян, віднесених до 3 та 4 категорій осіб, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, законодавче визначалося право надавати пільги і компенсації в межах обсягу коштів, передбачених у відповідних бюджетах. Зазначене давало змогу більш-менш узгодити затверджений обсяг фінансування витрат на надання пільг і компенсацій з реальною потребою в коштах на цю мету.
Чинну в Україні систему пільг спрямовано на вирішення двох принципово різних завдань: підтримка соціальне вразливих верств населення і надання привілеїв деяким категоріям громадян.
Пільги першої групи надаються відповідно до соціального статусу громадян, зокрема: ветеранам війни, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам, реабілітованим тощо. Пільги цієї групи належать до категорії соціального захисту населення, витрати на надання яких і передбачено в бюджеті в розділі "Соціальний захист населення".
Відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державні програми соціального захисту, серед яких є пільги ветеранам війни та праці і компенсаційні виплати за пільговий проїзд деяких категорій громадян (п.4б ст.89), фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету. Витрати на надання пільг іншим категоріям населення за рахунок субвенцій не провадяться.
Пільги другої групи надаються за професійною або службовою ознакою деяким категоріям громадян, зокрема: працівникам міліції, пожежної охорони, суддям, військовослужбовцям, прокурорам, народним депутатам різних рівнів, спеціалістам деяких професій, які працюють і живуть у сільській місцевості, тощо. Ці пільги не є інструментом соціального захисту населення, оскільки їхнє отримання є привілеєм відповідної професії. Це - один з видів матеріального забезпечення, а тому витрати на їхнє надання мають належати до витрат на утримання відповідних бюджетних установ.
Відповідно до ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" витрати на матеріальне і безоплатне побутове забезпечення, на яке згідно із законами України мають право деякі категорії працівників бюджетних установ, роблять за рахунок коштів на утримання цих установ. Ускладнює ситуацію те, що не в усіх законодавчих актах визначено конкретно джерела покриття витрат на надання пільг.
Тобто пільги, передбачені чинним законодавством для працівників деяких бюджетних установ, можуть надаватися в 2002 р. у межах передбачених у бюджеті видатків на утримання відповідних установ за наявності в затверджених в установленому порядку кошторисах коштів на фінансування соціальних гарантій цим працівникам.
У поточному році ситуація з фінансуванням пільг є складною, бо, по-перше, в процесі ухвалення Верховною Радою Закону України "Про Державний бюджет України на 2002 рік" було вилучено ст.48, якою передбачалося призупинити на 2002 р.чинність норм законодавчих актів України щодо надання населенню деяких видів пільг, компенсацій і гарантій, котрі фінансуються з державного і місцевих бюджетів (здебільшого подібної до відповідних статей законів про бюджет на 2000-2001 рр.). При цьому асигнування бюджету на поточний рік, передбачені на відшкодування витрат з надання пільг, залишилися без змін, на рівні прогнозних за умови чинності цієї статті. Таким чином, неухвалення названої статті збільшило зобов'язання держави в 2002 р., які не забезпечено фінансовими ресурсами.
Другим особливим для поточного року моментом є те, що 27 березня поточного року було офіційно оприлюднено Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) норм ст.58, 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік". Було визнано, що ухвалення в названому Законі статей, котрі призупиняють право на отримання деякими категоріями населення певних видів пільг, є неконституційними. Тобто на перспективу Кабінету Міністрів потрібно вивіряти всі свої рішення щодо змін у чинній системі надання пільг і компенсацій населенню з цим Рішенням Конституційного Суду.
Цим документом визначено, що норми ст.58 і 60 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20 березня 2002 р., коли ці статті вже втратили чинність.
Третьою особливістю надання пільг у поточному році є те, що 2 березня 2002 р. постановою Кабінету Міністрів України за №253 було затверджено Стратегію заміни системи пільг на адресну грошову допомогу. Цей документ ухвалено на реалізацію указів Президента України від 24.05.2000 р. №717 "Про Основні напрями бюджетної політики на період до 2004 року", від 15.08.2001 р. №637 "Про Стратегію подолання бідності" та Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України "Про основні напрями бюджетної політики на 2002 рік".
Відповідно до Стратегії адресна грошова допомога деяким категоріям населення замість чинних пільг запроваджуватиметься трьома етапами.
На першому етапі - до 2004 р. - намічено розроблення законодавчої та іншої нормативної бази, включаючи внесення змін і доповнень до чинного законодавства; формування реєстру одержувачів пільг та адресної грошової допомоги; розроблення і запровадження механізму заміни системи чинних пільг в оплаті за житлово-комунальні послуги на адресну грошову допомогу та механізму притягнення до відповідальності громадян, яким було надано цю допомогу, в разі несплати за отримані послуги, а також проведення інформаційнороз'яснювальної роботи серед населення щодо переваг адресної грошової допомоги.
Що стосується пільг, на які мають право громадяни за службовою ознакою (військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, судді, працівники освіти, культури, охорони здоров'я, які працюють у сільській місцевості, тощо), то відповідно до Стратегії їх має бути скасовано з одночасним підвищенням грошового забезпечення, заробітної плати і запровадження інших грошових виплат.
Реалізація першого етапу Стратегії починається вже в 2002 р.
Відповідно до затвердженої Стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу на першому етапі - до 2004 р. - передбачено розроблення нормативно-правової бази і механізму заміни пільг на грошову допомогу, скасування пільг, що надаються за службовою ознакою, з одночасним підвищенням розмірів грошового забезпечення або заробітної плати, державної допомоги або інших грошових виплат. Тобто передбачається, що всі пільги, котрі надаються за службою або професійною ознакою, має бути скасовано протягом 2003 р.
Пільги в оплаті за спожиті послуги, що є підтримкою соціальне вразливих верств населення, відповідно до Стратегії має бути замінено протягом 2002-2005 рр. на грошову адресну допомогу. Зокрема, в 2002 р. передбачено таку заміну для пільг в оплаті за тверде паливо і скраплений газ, якщо буде внесено відповідні зміни до чинного законодавства.
Надання грошової допомоги замість пільг в оплаті за спожиті послуги дасть змогу реалізувати політику держави щодо принципу соціальної справедливості під час розподілення бюджетних коштів (надання державної допомоги саме тим громадянам, які її справді потребують), забезпечить однакові можливості для отримання пільг для соціальне вразливих категорій населення (ветерани війни, праці тощо) незалежно від обсягу фактичного споживання послуг. Основним критерієм для визначення права на грошову адресну допомогу буде матеріальний стан сім'ї пільговика.
За чинної системи за надані пільги розраховуються в безготівковій формі, сім'я обмежена в своїх можливостях щодо вибору підприємства - надавача послуг, не заінтересована в економному споживанні послуг, або в обсягах, менших за норми, на які надаються пільги. У разі заміни пільг на грошову допомогу одержані кошти сім'я зможе витрачати на свій розсуд. Наприклад, одержавши адресну грошову допомогу замість безготівкової пільги на придбання палива, сім'я може на свій розсуд вибрати вид палива і постачальника, час придбання, обсяг покупки, інше або взагалі не придбавати паливо і нікому не звітувати за використані кошти. Таким чином створюються умови для економного споживання послуг (особливо тих, на які не визначено норм споживання), стимулюється встановлення засобів обліку житлово-комунальних послуг.
Під час розроблення певного механізму надання адресної грошової допомоги можна буде поєднати деякі форми соціального захисту населення (житлові субсидії, державна допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям тощо) в єдину струнку систему, з єдиною інформаційною базою щодо одержувачів та їхнього матеріального стану. Це, в свою чергу, сприятиме посиленню контролю за цільовим використанням бюджетних коштів.
Коли йдеться про заміну пільг адресною грошовою допомогою, мається на увазі не суттєва економія бюджетних коштів, а передовсім перерозподіл коштів на принципах адресності й максимального врахування матеріального стану сімей.
Н.КВІТКО,
заступник начальника управління
"Праця і зарплата" N 26 (318), липень 2002 р.
Підписний індекс 30214