ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
Справа N 6/166н від 11.07.2002
Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток
... Оцінивши доводи і заперечення сторін в їх сукупності, суд при вирішенні даного спору виходить з такого.
Позивач оскаржує донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі ___ грн. і податку на додану вартість в сумі ___ грн., оскільки вважає, що ним не допускались порушення п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) і пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), зазначені в оспорюваному рішенні.
Закон про прибуток (334/94-ВР) до складу валових витрат відносить суму будь-яких витрат платника податку, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Згідно із Законом України від 16.10.97 р. N 575/97-ВР "Про електроенергетику" енергія - це електрична або теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Закон не передбачає поділу електроенергії на "активну" і "реактивну" і не визначає плати за перетоки реактивної електроенергії як штрафної або фінансової санкції.
Кваліфікація відповідачем плати за перетоки реактивної електроенергії як фінансової санкції за споживання електричної енергії понад договірну величину або як будь-якої іншої фінансової санкції з тих підстав, що плата за перетоки реактивної електроенергії оплачується не на розподільчий, а на поточний рахунок, суперечить самій природі реактивної електроенергії як фізичному явищу, так і існуючим нормативним актам щодо проведення розрахунків за перетоки реактивної електроенергії.
Кожне підприємство як споживач електроенергії, одержуючи від електропостачальної організації електроенергію, несе витрати по встановленню компенсуючих установок, збільшуючи капітальні вкладення у засоби компенсації реактивних потужностей і здійснюючи плату за перетоки реактивної електроенергії, але у будь-якому випадку ці витрати відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток ( 334/94-ВР ) включаються до валових витрат, оскільки виробництво будь-якої промислової продукції за існуючої технології неминуче супороводжується наявністю "реактивної електроенергії". Згідно з п. 3.1 Методики плати за перетоки реактивної електроенергії між енергопостачальною енергокомпанією та її споживачами в редакції наказу Міністерства енергетики України від 14.11.97 р. N 37, чинній у перевірюваний період, розрахунки за споживання реактивної електроенергії з мережі енергопостачальної організації і за генерацію в її мережу здійснювалися з усіма промисловими споживачами, із непромисловими споживачами, що мали сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку більше 30 тис. кВт.год. Згідно з Методикою в редакції наказу від 17.01.2002 р. N 19 розрахунки проводяться з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт.год. та більше.
Закон про прибуток ( 334/94-ВР ) пов'язує витрати платника податків і право віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника податків, тому доводи позивача щодо правомірності віднесення плати за перетоки реактивної електроенергії до валових витрат визнаються судом обгрунтованими.
Вирішуючи правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку, сплачених постачальнику за перетоки реактивної електроенергії, суд виходить з того, що відповідачем встановлено порушення пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), який пов'язує право платника податків на податковий кредит з валовими витратами. Тобто, спір виник не через відсутність продажу товарів, об'єкта і бази оподаткування податком на додану вартість (п. 1.4, ст. 3, 4 Закону про ПДВ), а через відсутність у позивача валових витрат.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач правомірно відніс до валових витрат плату за перетоки реактивної електроенергії, у зв'язку з чим і порушень пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) не допустив, штрафні санкції на підставі ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) в сумі _____ грн. застосовані необгрунтовано.
Доводи відповідача про те, що "реактивна електроенергія" не є товаром, судом не оцінюються, оскільки не стосуються суті прийнятого рішення, встановлених відповідачем порушень і застосованих норм Законів.
Більш того, реактивна електроенергія у перевірюваний період продана постачальною організацією і придбана позивачем як товар, позивач одержав від постачальника - Серговських електричних мереж податкові накладні, які, згідно з пп. 7.2.3, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ), надають йому право на податковий кредит на зазначену в них суму податку.
Як свідчать представлені ВАТ "Луганськобленерго" матеріали, одержані суми податку у складі вартості реактивної електроенергії включені Серговськими електричними мережами до податкових зобов'язань у відповідні періоди.
Суд вважає за необхідне зазначити, що протягом перевірюваного періоду точка зору ДПА України стосовно відображення у податковому обліку плати за перетоки реактивної електроенергії була вкрай протилежною, що підтверджується листами ДПА України від 22.11.2000 р. N 15560/7/16-1220-12, від 29.12.2000 р. N 3984/5/16-1114. А згідно з пп. 4.4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв відповідно до податкового роз'яснення, лише на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз'яснення було змінено або скасовано.
За таких обставин рішення ДПІ про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства слід визнати недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України (1798-12), суд ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
"Бухгалтерія", N 34/1-2, 19 серпня 2002 р.