Проблеми
законодавчого регулювання
соціального забезпечення
працівників суб'єктів малого
підприємництва та сплати страхових
внесків цими суб'єктами
Фонд соціального страхування не завжди визнає права найманих працівників підприємств, працюючих на спрощеній системі оподаткування та фізичних осібплатників єдиного податку на отримання соціальних виплат. Зокрема, Фонд вважає, що фізичні особи, діяльність яких заснована на приватній власності, можуть отримувати гарантовані виплати за обов'язковим соціальним страхуванням (допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, тощо) за умови сплати добровільних страхових внесків до Фонду соціального страхування (1). Як аргумент на користь цього, Фонд наводить положення відповідного порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (2).
В результаті виникає ситуація, в якій платники єдиного податку опиняються перед вибором:
- або сплачувати внески на обов'язкове соціальне страхування додатково до єдиного податку, щоб мати право на отримання соціальних виплат для себе та своїх найманих працівників;
- або сплачувати страхові внески у складі єдиного податку та бути позбавленими права користуватися соціальними послугами з загальнообов'язкового державного соціального страхування для себе та своїх найманих працівників.
Право громадян на соціальний захист встановлене Конституцією України (3). Воно включає право на соціальне забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у.старості та в інших випадках, передбачених законом.
За діючим законодавством, суб'єкти малого підприємництва фізичні та юридичні особи можуть використовувати спрощену систему обліку та оподаткування (4). її суть полягає в тому, що вони є платниками єдиного податку та не сплачують зборів, що пов'язані з виплатою заробітної плати працівникам, які знаходяться з ними у трудових відносинах, а також, взагалі не є платниками збору на обов'язкове соціальне страхування та внесків до Державного фонду зайнятості населення. Для відшкодування витрат, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю, народженням та похованням, які здійснюються на підставі діючого законодавства, з загальної суми єдиного податку, що надходить до органів Державного казначейства, ці органи наступного дня після отримання коштів відраховують 15 відсотків на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі, 4 відсотки - до Державного фонду зайнятості населення.
Після прийняття нормативних актів з питань спрощеної системи оподаткування (4), Кабінетом Міністрів України спеціально затверджено порядок використання органами Фонду соціального страхування коштів єдиного податку, що надходять до них від відділень Державного казначейства (5).
Він передбачає:
- ведення виконавчими дирекціями органів соціального страхування обліку відповідних коштів;
- перерахування коштів виконавчими дирекціями у термін 5 днів після надходження профспілкам для здійснення виплат з соціального страхування;
- використання коштів для відшкодування платникам єдиного податку витрат;
- на сплату допомоги з тимчасової непрацездатності, не пов'язаної з трудовим каліцтвом, у тому числі, з догляду за хворою дитиною або за іншим членом родини;
- з вагітності та пологів; з поховання; відшкодування органам соціального захисту населення сплачених сум допомоги при народженні дитини;
- здійснення витрат на санаторно-курортне лікування та оздоровлення працівників та членів їх сімей в межах коштів, наявних у Фонді соціального страхування, та за умови фінансового забезпечення цих витрат.
При настанні страхового випадку суб'єкт малого підприємництва звертається за місцем реєстрації до виконавчої дирекції органу Фонду соціального страхування або до профспілкового органу із заявою про перерахування суми відшкодування здійснених страхових виплат. Якщо такий суб'єкт є юридичною особою, заява повинна бути підписана керівником підприємства та головним бухгалтером чи особою, що виконує його обов'язки, та скріплена круглою печаткою.
Протягом 10 днів після отримання заяви, органи соціального страхування (профспілкові органи) перераховують суб'єктам малого підприємництва страхові кошти. Такі суб'єкти використовують ці кошти тільки за цільовим призначенням.
Платники єдиного податку повинні подавати кожний квартал до 12 числа місяця, що настає за звітним кварталом, до органів соціального страхування за місцем реєстрації довідку про надходження та використання коштів соціального страхування за встановленою формою.
Тобто, чітко визначено, що право на отримання соціальних виплат розповсюджується на найманих працівників платників єдиного податку юридичних та фізичних осіб та на фізичних осіб-"спрощенців", які не використовують найману працю, без обов'язку додатково сплачувати збір на соціальне страхування. Тому будь-які відмови Фонду соціального страхування в такому праві є безпідставними.
Але ситуація змінилася з введенням в дію нових законів з питань соціального страхування (7), (8), (9), (10), (11). Згідно них, на суб'єктів малого підприємництва поширюється необхідність сплати слідуючих страхових внесків:
- від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили за собою втрату працездатності (з 01.04.2001 р.) (7);
- на випадок безробіття (з 22.02.2001 р.) (8);
- у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними з народженням та похованням (з 28.02. 2001 р.) (9).
Відносно внесків на випадок безробіття Міністерство праці дало роз'яснення, що суб'єкти малого підприємництва повинні їх сплачувати (12).
Але дещо пізніше Мінпраці змінив свою позицію та разом із Держкопідприємництвом видав спільного листа (13). У ньому зазначено, що підприємці-"спрощенці" мають право не платити окремо страхові внески з непрацездатності та безробіття, тому що сплачують їх у складі єдиного податку. За несплату вказаних внесків до платників єдиного податку не повинні застосовуватися штрафні санкції. Наймані працівники "спрощенців" сплачують внески на страхування з тимчасової непрацездатності та безробіття у розмірах, встановлених законодавством (10). Внески на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві "спрощенці" мають платити, зареєструвавшись в органах відповідного Фонду. Причина цього полягає в тому, що діючим законодавством до складу єдиного податку відрахування на страхування від нещасних випадків на виробництві не включені.
Держкомпідприємництвом та Мінпраці розроблений та поданий до Верховної Ради України законопроект, згідно якого, до складу єдиного податку будуть включатися внески на страхування від нещасних випадків на виробництві, з тимчасової непрацездатності та з безробіття. Це позбавить суб'єктів малого підприємництва від необхідності додаткової сплати цих внесків. Законопроект також передбачає право працівників платників єдиного податку на отримання виплат за відповідними видами соціального страхування.
У зв'язку з введенням в дію нових законів з питань соціального страхування для платників єдиного податку юридичних осіб стала проблема джерела фінансування оплати перших п'яти днів непрацездатності за рахунок коштів підприємства (10). Державна податкова адміністрація України дала свої роз'яснення з цього приводу (14). За ними, зазначені виплати не пов'язані з оплатою праці, а тому не відносяться до валових витрат. Але законодавством про оподаткування прибутку передбачено віднесення до валових витрат обов'язкових виплат та компенсації вартості послуг, які надаються працівникам у передбачених законодавством випадках (15). Оплата днів непрацездатності є невід'ємною часткою витрат на підтримання найманої робочої сили у стані, необхідному для ведення господарської діяльності. Тому її можна вважати обов'язковою виплатою (15) та відносити до валових витрат підприємства. Відповідні роз'яснення надані Мінфіном України (16). Ця позиція також відображена в проекті постанови Кабінету Міністрів України, який подано на узгодження Міністерством праці та соціальної політики України.
Громадян-роботодавців, що є платниками єдиного податку законодавство не зобов'язує сплачувати найманим працівникам перші п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок власних коштів. Тому питання віднесення страхових виплат у витрати їх не турбує (10).
Нормативно-правова база
1. Лист Фонду соціального страхування України "Про виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, які обрали спрощену систему оподаткування" від 05.10.2000 р. N 01-16-980.
2. "Порядок визначення розміру допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та у зв'язку з вагітністю і пологами особам,, які мають постійно обчислюваний доход, та особам, доход яких повністю може бути обчислений лише за результатами роботи за рік", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. N 651, із змінами.
3. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28.06.96 р.
4. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. N 727/98 у редакції Указу N 746/99 від 28.06.99 р.
5. Порядок надходження до Фонду соціального страхування коштів, отриманих від сум фіксованого сільськогосподарського податку, єдиного податку та від продажу спеціальних торгових патентів, їх обліку та використання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2000 р. N 1352.
6. Лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 15.01.2001 р. N 04-04-34.
7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 року N 1105-XIV, зі змінами та доповненнями.
8. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. N 1533-III, із змінами та доповненнями.
9. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов'язаними народженням та похованням" від 18.01.2001 р. N 2240-III.
11. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. N 2272-III.
12. Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 25.01.2001 р. N ДЦ-05-217.
13. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12.04.2001 р. N1-531/2481 та Міністерства праці та соціальної політики України від 20.04.2001 р. N 03-3/1808-020-1.
14. Лист ДПАУ "Про розгляд листа" від 01.03.2001 р. N 1405/5/15-0116.
15. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.
16. Лист Міністерства фінансів України від 24.04.2001 р. N 051-205/506.
"Баланс. Малий бізнес" N 1 (1), квітень 2001 р.
Підписний індекс 23123