Про затвердження міського плану дій з гігієни довкілля Києва на 2002-2005 роки

КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА

РІШЕННЯ
N 366/1800 від 14 березня 2002 року

Про затвердження
міського плану дій з гігієни довкілля
Києва на 2002-2005 роки

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2000 року N 1556 "Про заходи щодо поліпшення стану гігієни довкілля на 2000-2005 роки" та з метою зменшення негативного впливу навколишнього середовища на здоров'я населення столиці, Київська міська рада ВИРІШИЛА:

1. Затвердити міський план дій з гігієни довкілля Києва на 2002-2005 роки згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради - Київській міській державній адміністрації - вжити необхідних заходів щодо реалізації міського плану дій з гігієни довкілля Києва на 2002-2005 роки у терміни, визначені названим планом.

3. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію Київради з питань охорони довкілля, екологічної безпеки та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та постійну комісію Київради з питань охорони здоров'я, сім'ї та соціального захисту населення.

Київський міський голова О. Омельченко

"Хрещатик" N 145 (2156) від 1 жовтня 2002 року

Додаток
до рішення Київської міської ради
від 14 березня 2002 року
N 366/1800

Міський план
дій з гігієни довкілля Києва на 2002-2005 роки

1. Обгрунтування необхідності
розроблення міського плану дій
з гігієни довкілля Києва на
2002-2005 роки

Нинішню екологічну ситуацію у м. Києві можна охарактеризувати як незадовільну. Забруднення довкілля досягло такого рівня, коли воно може негативно впливати на здоров'я населення.

Вважають, що зменшити негативний вплив чинників можна двома паралельними шляхами. Перший шлях, що контролюється владою, - це зниження антропогенного тиску на довкілля, дотримання і вдосконалення законодавства у галузі екології тощо. Другий шлях полягає у зміцненні резистентності організму людини через формування здорового способу життя, відмови від шкідливих звичок, вміння долати стресові ситуації тощо.

Хвороби, що мають вагому як спадкову, так і середовищну складову, є мультифакторіальними, і саме їх поширеність як екозалежної патології, формує здоров'я населення. Тільки інтегровані зусилля багатьох відомств можуть впливати на ефективність заходів, що спрямовані на їх подолання.

Що стосується першого напрямку, то, безумовно, на стан здоров'я населення м. Києва (згідно з проведеним експертним аналізом існуючих програм та даних щодо здоров'я й довкілля) найбільш вагомо впливає забруднення атмосферного повітря. При цьому основні викиди спричиняє автотранспорт. Хоча загальна кількість викидів від автотранспорту з 1985 до 2000 року знизилась більш, ніж учетверо, насторожує факт зростання в чотири рази кількості викидів свинцю у атмосферу, що, ймовірно, буде мати відображення на здоров'ї населення міста і, в першу чергу, дітей. Автотранспорт також спричиняє негативний вплив акустичним забрудненням на центральних магістралях. Дослідження свідчать про вплив акустичного забруднення на розвиток серцево-судинних захворювань, що є основною причиною смерті населення м. Києва. Хімічне забруднення повітря з великим ступенем ймовірності підвищує ризик захворювань органів дихання, в т. ч. на бронхіальну астму, значно впливає на онкологічну патологію.

Зважаючи на негативний вплив екологічної ситуації міста на репродуктивне здоров'я чоловіків та жінок, гостро відчувається необхідність преконцепційної профілактики репродуктивних втрат як складової якості процесів відтворення.

В школах м. Києва достатньо частими є порушення гігієнічних принципів організації навчального процесу. Це посилюється й загальною комп'ютеризацією. Температурно-повітряний режим в дитсадках, школах - це гострі, не вирішені в теперішній час питання. Дотримання санітарного законодавства в сфері гігієни дітей потребує підвищеної уваги місцевої влади.

Залишаються актуальними питання контролю за якістю та безпекою продовольчої сировини і супутніх матеріалів, харчових продуктів, особливо дитячих, а також контроль за безпекою імпортної продукції, особливо виготовленої на основі генетично модифікованих організмів.

Необхідно продовжувати контроль за якістю питної води, залишаються проблемними питання щодо приведення в належний санітарно-технічний стан водопровідних та каналізаційних мереж і споруд. Окремої уваги та вирішення потребують питання, пов'язані з якістю води децентралізованого постачання та інформуванням населення з цього питання. Нині ще не оцінений, з точки зору негативного впливу на здоров'я, безконтрольний, у багатьох випадках, прийом ліків населенням. Для населення Києва це питання є достатньо гострим.

На другому етапі необхідно підвищити рівень освіти і просвіти, інформованості населення щодо чинників ризику можливих захворювань, втілити систему профілактичних програм зниження ризику впливу антропогенного забруднення довкілля.

Необхідно пам'ятати, що формування навичок здорового способу життя, що більш, ніж на 50% формують громадське здоров'я, - тривалий процес, але при певному рівні наполегливості, як свідчить досвід інших країн, він приносить успіх.

Велику оздоровчу роботу в цьому напрямку повинні проводити засоби масової інформації. На сьогодні в м. Києві вони не виконують це належним чином. Необхідно пам'ятати також, що профілактика завжди є дешевшою за лікування, а системний підхід до вирішення будь-якої проблеми має більший коефіцієнт корисної дії, ніж робота в окремих ланках системи.

Тільки завдяки створенню міського плану дій з гігієни довкілля, який об'єднає зусилля представників влади і громадськості, спрямує їх на профілактику екозалежних хвороб і, таким чином, знизить вплив чинників довкілля на здоров'я населення м. Києва, можливе вирішення вищезазначених проблем.

2. Мета і завдання
міського плану дій з гігієни довкілля

Метою цього плану дій є збереження громадського здоров'я населення Києва шляхом попередження негативного впливу чинників довкілля.

Основні завдання формувалися на підставі Національного плану дій з гігієни довкілля, схваленого Постановою Кабінету Міністрів України N 1556 від 13.10.2000 р. Визначення послідовності дій проводилося на підставі пріоритетних напрямків діяльності, визначених робочою групою із створення Місцевого плану дій з гігієни довкілля, затвердженою розпорядженням голови Київської міської державної адміністрації" N 1327 від 26.06.2001 р.

Якість повітря

Атмосферне повітря в населених пунктах, на територіях підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, а також повітря у виробничих та інших приміщеннях тривалого чи тимчасового перебування людей повинно відповідати санітарним нормам.

Основа для дій

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

Закон України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р. N 2556-III) спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також запобігання шкідливого впливу на довкілля. В атмосферу не повинні викидатися речовини, для яких не встановлено нормативів екологічної безпеки.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" від 30 березня 1998 р. N 390, згідно з якою спостереження за забрудненням атмосферного повітря проводиться Міністерством з надзвичайних ситуацій, Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством охорони здоров'я України. Міністерство з надзвичайних ситуацій також здійснює моніторинг джерел промислових викидів в атмосферу.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. N 343 "Про затвердження порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря", згідно з якою моніторинг атмосферного повітря проводиться Міністерством екології та природних ресурсів, Міністерством з надзвичайних ситуацій, санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами, організаціями, діяльність яких приводить до погіршення стану атмосферного повітря.

Закон України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" (1994 р.), який регулює соціальні відносини, що виникають в сфері забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя, встановлює відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, встановлює порядок організації державної санітарноепідеміологічної служби і здійснення державного санітарноепідеміологічного контролю в Україні.

"Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць" (від забруднення хімічними і біологічними речовинами) ДСП-201-97.

Київська міська програма охорони навколишнього природного середовища на період 1999-2002 рр.

Програма енергозбереження в житловому та комунальнопобутовому господарстві м. Києва на період 2005 р. (1997 р.).

Київська міська програма " Екологія транспорту" (2001 р.).

Аналіз фактичного стану повітряного середовища м. Києва показав, що, незважаючи на різке скорочення (більш ніж у 3 рази) за останні 15 років обсягів викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел, рівень забруднення приземного прошарку атмосфери в м. Києві залишається досить високим. На сьогоднішній день сумарний рівень забруднення повітря на більшості стаціонарних постів спостереження в 2-4 рази перевищує гранично допустимий рівень і є небезпечним для здоров'я населення.

Із окремих домішок найчастіше (за останні роки в 33% випадків) перевищують ГДК виміри на NO2. Діоксид азоту - нітрозуючий компонент відіграє провідну роль в утворенні в атмосферному повітрі нітрозоамінів. Майже на всіх стаціонарних пунктах середньорічна концентрація NO2 в повітрі переважає ГДК в 2 і більше разів.

Відносно часто (в 11% випадків) перевищення ГДК реєструється у повітрі по хлористому водню.

За результатами контролю вдалося встановити характер розповсюдження і розміри забруднення повітря житлової забудови викидами автотранспорту, визначити найбільш забруднені вулиці і автомагістралі міста, в залежності від інтенсивності потоків і характеру транспортного руху. Так, найбільш забрудненими залишаються транспортні артерії центральної частини міста, особливо Хрещатик і прилеглі до нього вулиці, де окремі концентрації оксиду вуглецю досягали 2,5 ГДК, формальдегіду - 5 ГДК, діоксиду азоту - 10 ГДК, насичених вуглеводнів і свинцю - 11 ГДК, бензолу, толуолу і ксилолу відповідно - 18 ГДК, 10 ГДК і 8 ГДК, що обумовлено інтенсивним транспортним рухом, наявністю пересічних його потоків, а також, особливостями рельєфу території та несприятливими умовами для провітрювання.

Забруднення повітря в місті на вулицях місцевого значення діоксидом азоту та оксидом вуглецю (найбільш характерних викидів для автомобілів) не перевищувало гігієнічних нормативів (ГДК). Контроль впливу підприємств на райони житлової забудови засвідчив, що діоксид азоту, завислі речовини, оксид вуглецю в повітрі житлової забудови коливались в межах 1,2-2,5 ГДК в зонах впливу таких підприємств, як ВО "Більшовик", Голосіївський БМіК, меблева фірма "Лагода", СТО "Нісан-Україна", завод ЗБВ, ДСК 3, ВАТ "Київцемент", АТП 13028, АТ "Марс", ФФ "Дарниця", АТ "Київгума", завод художнього скла та деякі інші.

Найбільш небезпечні рівні забруднення повітря створюються в районах розташування груп підприємств Подільсько-Куренівського, Оболонського та Жовтневого промвузлів, але особливо в районах міста, що прилягають до площ і магістральних вулиць з інтенсивним рухом автотранспорту (пл. Перемоги, Бессарабська пл., Московська пл., бульвар Лесі Українки, проспект Перемоги тощо).

З метою виконання розпорядження міської держадміністрації "Про заходи щодо покращання стану атмосферного повітря в Харківському районі м. Києва", де розташований завод "Енергія", санепідслужбою розроблена програма постійного контролю за забрудненням атмосферного повітря протягом 2001 року згідно з останнім спостереженням за розповсюдженням викидів підприємства в повітрі житлової забудови.

В останні роки на долю автотранспортного забруднення атмосфери м. Києва припадає близько 55% шкідливих надходжень, що включають оксиди вуглецю, оксиди азоту і вуглеводні, бенз(а)пірен, діоксини, канцерогени, у тому числі і ПАР, серед яких чимало мутагенів. Останні несуть загрозу здоров'ю не тільки нинішнього, а й наступного поколінь. Викиди автотранспортних засобів можуть бути також джерелом забруднення довкілля надзвичайно токсичними сполуками свинцю.

У зв'язку з цим зусилля держадміністрації міста і природоохоронних служб спрямовані на впровадження організаційних заходів щодо створення швидкісних автомагістралей без припинення транспортного руху, об'їзних автошляхів, використання неетильованого бензину та інші заходи, передбачені загальноміською програмою охорони навколишнього природного середовища.

Оцінюючи потенційну шкоду для здоров'я населення від атмосферних забруднень, слід мати на увазі зниження імунітету, сенсибілізацію організму, бластомогенну, тератогенну та мутагенну дії. Близько 50% вродженої патології є наслідком тератогенезу і можуть бути попереджені.

Внаслідок зниження адаптаційних можливостей організму може підвищуватися рівень захворюваності, насамперед серед дітей, у яких ще не сформовані адаптаційні механізми. Не приділяється належна увага рослинним алергенам. Алергенними властивостями володіють як пилок рослин, так і самі рослини, що зростають не тільки на ланах, але й на вулицях, у подвір'ях житлових будинків. Необхідно проводити інвентаризацію імунотоксикантів і алергенів та розробляти заходи щодо попередження забруднення ними довкілля.

Дані проведених в Інституті гігієни та медичної екології Академії медичних наук України досліджень свідчать, що у дітей м. Києва, які проживають та відвідують школи чи дитячі дошкільні установи в місцях з інтенсивним забрудненням повітря, загальний рівень захворюваності на 34-59% вищий, ніж у дітей із менш забруднених місць. У них гірші показники фізичного розвитку та стану імунної системи.

Особливої уваги потребує стан повітря в житлових та громадських приміщеннях, де поряд з проникненням атмосферних забруднень утворюються продукти неповного згоряння побутового газу, продукти паління та життєдіяльності організму людей і тварин, а також надходять продукти міграції полімерних матеріалів, що використовуються для облаштування приміщень. Вважають, що сумарне забруднення повітря житлових і громадських приміщень хімічними речовинами може перевищувати допустимий рівень у 2-4 рази, а окремими токсичними речовинами - у 10 разів. В той же час вентиляційні системи в будівлях працюють неналежним чином. Насамперед це стосується дитячих закладів, шкіл та лікарень.

План дій

1. Посилення контролю за забрудненням атмосферного повітря поблизу спалювання промислових та побутових відходів.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Управління екологічної безпеки міста, Академія медичних наук.

Постійно.

2. Проведення інвентаризації джерел утворення і викидів мутагенних та канцерогенних речовин підприємствами м. Києва.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядові громадські організації.

Постійно.

3. Проведення інвентаризації імунотоксикантів та алергенів в атмосферному повітрі м. Києва.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, неурядові громадські організації.

Постійно.

4. Вивчення та оцінка нових проектних рішень щодо впровадження технологій виробництва товарів широкого вжитку, особливо на об'єктах малого та середнього підприємництва.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Управління екологічної безпеки міста, Київська міська держадміністрація, неурядові громадські організації.

Постійно.

5. Організація та збільшення до необхідних обсягів виробництва пилогазоочисних установок і запасних частин до них, впровадження їх на виробничих об'єктах.

Виконавці: Управління екологічної безпеки міста, санітарноепідеміологічна станція м. Києва, Київська міська держадміністрація.

2002-2005 рр.

6. Оцінка ризику захворюваності населення м. Києва, що проживає в місцях небезпечного забруднення атмосферного повітря.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Київська міська держадміністрація, Головне управління охорони здоров'я населення м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядові громадські організації.

Постійно.

7. Удосконалення системи відомчого контролю викидів в атмосферне повітря за рахунок визначення пріоритетних сполук для державного і відомчого контролю.

Виконавці: підприємства, міська та відомчі санітарноенідеміологічні станції, Управління екологічної безпеки міста, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядові громадські організації.

2002-2003 рр.

8. Визначення та відшкодування екологічних збитків (за рахунок додержання розмірів санітарно-захисних зон та гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин за їх межами).

Виконавці: Управління екологічної безпеки міста, санітарноепідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002-2004 рр.

9. Посилення контролю за забрудненням атмосферного повітря поблизу спалювання промислових та побутових відходів.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Управління екологічної безпеки міста, Академія медичних наук України.

Постійно.

10. Широке інформування громадськості щодо забруднення атмосферного повітря міста.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Управління екологічної безпеки міста, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

Постійно.

Транспорт

Нині основна частка при забрудненні повітря м. Києва припадає на автотранспорт. Кожен автомобіль, при згорянні 1 кг бензину використовує 15 кг повітря, зокрема, 5,5 кг кисню. При згорянні 1 т пального в атмосферу викидається 200 кг окису вуглецю, У зв'язку з цим зусилля держадміністрації міста і природоохоронних служб спрямовані на попередження та зменшення його шкідливого впливу на довкілля і здоров'я населення шляхом упровадження організаційних заходів щодо створення швидкісних автомагістралей без припинення транспортного руху, об'їзних автошляхів, використання неетильованого бензину і скрапленого природного газу та інших заходів, передбачених загальноміською програмою охорони навколишнього природного середовища. На долю автотранспорту припадає близько 55% шкідливих надходжень від загального обсягу, що включають понад 200 різних сполук, в тому числі: оксиди вуглецю, свинцю, азоту, формальдегіди, зокрема домішки ароматичних вуглеводів, бенз(а)пірен, канцерогени, у тому числі й ПАВ, серед яких чимало мутагенів.

Київська міська програма "Екологія транспорту" (2000 р.).

Основа для дій

Для транспортних засобів використовують пальне із різних видів нафтопродуктів і мастил, легкі фракції яких у складі відпрацьованих газів дизельних та бензинових двигунів внутрішнього згоряння забруднюють практично всі об'єкти довкілля. Автомобільний транспорт є джерелом небезпечних хімічних забруднень атмосферного повітря, водоймищ, річок, сільськогосподарських зон, а також шуму та вібрації, що може впливати на стан здоров'я населення. Суттєвий додаток до викидів у навколишнє середовище дає залізничний транспорт при перевезенні пасажирів та вантажів. Річковий транспорт є потенційним джерелом забруднення води нафтою й нафтопродуктами, відходами харчування, сміттям тощо. Рухомі та стаціонарні транспортні засоби забруднюють атмосферне повітря та інші об'єкти довкілля в умовах великого міста більше, ніж 60% від сумарних забруднень.

Одним із напрямків вирішення проблеми транспорту міста є будівництво та експлуатація автомобільних шляхів, що вимагають значних інвестицій. Тривалий час їх було явно недостатньо, тому автомобільні шляхи в Києві мають невисоку якість. У нових умовах господарювання виникають інші можливості для розвитку дорожнього господарства. Вже зараз можна стверджувати, що нові розробки технологічних процесів, зміна палива та дорожніх матеріалів повинні в найкоротший строк дати результати. З метою покращання якості та довговічності дорожніх покриттів розробляються нові удосконалені домішки, що дозволяють знизити чутливість бітумів до зміни температури і тривалого навантаження, надати їм великої когезійної міцності в поєднанні з високою пружністю, крім того, значно покращується щеплення з кам'яними матеріалами.

З іншого боку, дорожнє господарство потребує великої кількості будівельних матеріалів. Особливі труднощі пов'язані з отриманням гостродефіцитних органічних в'яжучих і, насамперед, нафтових бітумів. Одним із резервів отримання органічної сировини є широке використання традиційних матеріалів, відходів промисловості та місцевих відходів. В той же час необхідно враховувати, що до складу дорожніх матеріалів, добавок та модифікаторів входять ряд природних і штучних продуктів, хімічні компоненти яких мають токсичні властивості, мігрують в оточуюче середовище і, при певних умовах, можуть бути джерелом несприятливої дії на людину та навколишнє середовище, що робить проблему їх гігієнічної оцінки в теперішній час досить актуальною.

План дій

1. Посилення контролю за виконанням санітарно-гігієнічних вимог та нормативів при здійсненні містобудівної діяльності в м. Києві.

Виконавці: Міністерство охорони здоров'я, Держбуд, Київська міська держадміністрація, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

Постійно.

2. Розробка містобудівних рішень із освоєнням підземного простору м. Києва для будівництва об'єктів транспортного призначення, експрес-обслуговування населення тощо.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, АТ "Київпроект", Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002-2005 рр.

3. Розробка концепції ефективного використання міських територій під будівництво гаражів та стоянок автотранспорту з переорієнтацією на будівництво багатоповерхових наземно-підземних та наземних споруд, санітарно-гігієнічне обгрунтування щодо їх будівництва на певних міських територіях з використанням даних натурних досліджень стану довкілля.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, АТ "Київпроект", Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2003 рр.

Якість води

Держава зобов'язана забезпечити мешканців міст та інших населених пунктів доброякісною питною водою. Її кількість та якість повинні відповідати вимогам санітарно-гігієнічних норм і державного стандарту.

Основа для дій

Водний кодекс України, згідно з яким водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

Закон України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" (ст. 18), згідно з яким органи державної виконавчої влади районних та міського самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міста питною водою, її кількість та якість повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту.

Закон України від 25 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 30) згідно з яким до повноважень виконавчих органів міської ради належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, належне утримання та ефективна експлуатація, забезпечення необхідного рівня та якості послуг населенню; вирішення питань водопостачання, водовідведення та очищення стічних вод, здійснення контролю за якістю питної води.

ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством", що містить гігієнічні вимоги до питної води та контроль за її якістю.

ГОСТ 2761-84 "Источники централизованного хозяйственнопитьевого водоснабжения", що містить гігієнічні, технічні вимоги та правила вибору джерел водопостачання.

ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання" від 23.12.96 р. N 136/40-1997, що містить гігієнічні вимоги до питної води та контроль за її якістю, а також передбачає підвищення якісних показників очищення поверхневих вод для питного водопостачання.

- Міністерство екології та природних ресурсів - за скиданням стічних вод, станом поверхневих вод та водних об'єктів у межах природоохоронних територій, річкових, озерних та підземних вод;

- Міністерство з надзвичайних ситуацій - за станом поверхневих і підземних вод, джерел скидання стічних вод;

- Міністерство охорони здоров'я - за станом поверхневих вод суші і питної води у місцях проживання і відпочинку населення;

- Міністерство агрополітики - за станом поверхневих вод сільськогосподарського призначення;

- Держводгосп - за станом річок, водосховищ, каналів, зрошувальних систем, водойм у зонах впливу атомних електростанцій, поверхневих вод у прикордонних зонах і місцях їх інтенсивного внробничо-господарського використання;

- Держбуд - за станом питної води в централізованих системах водопостачання, стічних вод міської каналізаційної мережі та очисних споруд.

Аналіз даних моніторингу якості води в р. Дніпро (1994-1998 рр.), проведений санітарно-епідеміологічною службою Міністерства охорони здоров'я України, показав, що наразі якість дніпровської води на всьому протязі ріки відповідає 2-3 класу поверхневих водойм (ГОСТ 2761-84) та характеризується помірним ступенем забруднення (СанПіН 4630-88). Лімітуючими показниками якості води р. Дніпро, в тому числі в межах м. Києва, є органічні речовини та мікроорганізми. Найбільш незадовільною ділянкою ріки біля м. Києва за вмістом або незадовільною динамікою груп показників якісного складу є район нижче випуску стічних вод Бортницької станції аерації. Показники мінерального складу води в межах м. Києва мають невеликі коливання в межах гігієнічних нормативів.

В воді р. Дніпро в межах м. Києва періодично реєструються перевищення вмісту азоту, аміаку в 1,1 - 1,5 рази та перманганатної окислюваності (середньорічні концентрації перевищують 10 мгО2/дм3), особливо в районах скиду стічних вод м. Києва. Відмічаються високі рівні БСК20 (3-6 мгО/дм3) та ХСК (15-40 мгО/дм3).

Серед шкідливих хімічних речовин мінеральної та органічної природи в дніпровській воді виявляються постійно: залізо, марганець, мідь, цинк, СПАР, нафтопродукти; періодично: хром, свинець, кадмій, молібден, нікель, кобальт, алюміній, формальдегід; епізодично: миш'як, ртуть, бор, ціаніди, роданіди, хлороформ, феноли, пестициди.

Середньорічні показники мікробного обсіменіння води р. Дніпро біля м. Києва свідчать про помірний ступень її забруднення. В літній та осінній сезони року, періодично, в межах Київської області індекс ЛКП перевищував 10000, а індекс коліфагів та вміст фагів кишкової палички практично в усі сезони року виявлявся в понаднормативних кількостях. Індекс Е.coli та ентерококи в концентраціях, що перевищували нормативні, реєструвались в районі випуску стічних вод м. Києва.

Причинами погіршення санітарного стану рр. Дніпро та Десни в межах м. Києва є природні та антропогенні умови. Серед природних причин є згубні екологічні процеси в басейнах річок Українського та Білоруського Полісся, несприятливі співвідношення гідрологічних та метеорологічних факторів, відсутність експлуатації десятків меліоративних систем в зоні відчуження ЧАЕС та прилеглих водозаборів. Серед антропогенних причин є скиди недостатньо очищених та неочищених стічних вод в басейн Дніпра на територіях Російської Федерації, Республіки Бєларусь та Чернігівської області України.

За даними моніторингу річки Дніпро в межах м. Києва якісні показники води на відстані 500 м вище водозабору Дніпровського водопроводу залишались в 2000 р. стабільними і не погіршились у порівнянні з 1999 р. Відповідали стандартним нормативам і бактеріологічні показники, патогенні мікроорганізми та ентеровіруси були відсутні. Якісні показники води р. Десна в районі Деснянського водозабору у першій половині 2000 р. були стабільними, у другій половині зросла кольоровість і каламутність, що значно ускладнювало процеси водопідготовки на очисних спорудах Деснянського водозабору. Це стало підставою для пошуку нових, більш ефективних реагентів в технологіях водопідготовки для глибокого вилучення із води органічних та інших сполук.

У 2000 р. з 732 досліджень проб річкової води 12,2% не відповідали санітарно-гігієнічним нормативам за санітарнохімічними показниками, 23,9% (з 585 проб) - за мікробіологічними, в т. ч. 18,6% - на індекс ЛКП. Крім того, в 2,9% досліджених проб були виділені збудники інфекційних захворювань та в 0,3% - гельмінтозів, небезпечних для людини.

Через неспроможність діючих споруд водопідготовки, що розраховані на очищення природної води 1-2 класу якості поверхневих джерел водопостачання, концентрації техногенних хімічних речовин не зазнають суттєвих змін і потрапляють в питну воду.

У 2000 р. населення м. Києва отримувало воду з 208 джерел централізованого водопостачання, що мали необхідний комплекс очисних споруд та знезаражуючих установок, дотримувались режиму зон санітарної охорони. В м. Києві функціонують три комунальні водопроводи. Два з них забирають воду з поверхневих водойм (рр. Дніпро, Десна), один - артезіанський, що використовує воду середньо-юрського, сеноман-келевейського, бучакського та компаундного водоносних горизонтів; фізико-хімічний та біологічний склад води є дуже динамічним і залежить від сезону року та природних процесів у басейнах формування якості води. В місті працюють 205 відомчих водопроводів, що живляться з підземних вододжерел (юрський, сеноманський, бучакськнй та полтавський водоносні горизонти).

Наразі залишаються проблемними питання щодо приведення в належний санітарно-технічний стан водопровідних та каналізаційних мереж і споруд.

При проведенні контролю за якістю води серед водорозподільних мереж міста за 2000 р. виявлено, що 0,7% проб мають відхилення від діючого стандарту за санітарно-хімічними показниками, головним чином, за органолептичною ознакою (кольоровість, каламутність), та 0,9% - за бактеріологічними показниками, в т. ч. 0,7% - на колі-індекс. Найбільшу кількість нестандартних проб питної води реєструють на відомчих водопроводах.

Нині у світовій практиці очищення питної води широко застосовуються різноманітні синтетичні високоефективні коагулянти та флокулянти, використання яких суттєво поліпшує процеси освітлення води при коагулюванні, значно покращує якісні показники питної води. Починаючи з 1994 року, фахівці ДКО "Державне комунальне об'єднання "Київводоканал" проводили систематичні дослідження і пошук нових, більш ефективних, реагентів для оптимізації технології очищення води на діючих спорудах водопровідних станцій.

Дослідно-промислові випробування аніонного флокулянта LT-27, а надалі і промислове використання впродовж 7 років, показали високу ефективність цього реагенту для поліпшення якісних показників питної води, - як то, каламутність, залишковий алюміній, фіто- та зоопланктон. Застосування цього реагенту дає можливість ефективно вилучати з води забруднення. Лабораторіями санепідслужби в 2000 р. в системах централізованого водопостачання відібрано і досліджено 7089 проб води на хімічні і 6255 - на бактеріологічні показники. Після ліквідації пошкоджень водопровідних мереж (всього було 960), проведення комплексу профілактичних заходів санепідслужбою виконано 960 аналізів, відхилення від норм стандарту по колі-індексу відмічені на рівні 0,8%.

Окрім централізованого водопостачання, населення міста використовує 223 джерела децентралізованого водопостачання: 81 колодязь, 22 каптажі та 120 артезіанських колодязів. Відповідно 48,7%, 18,8% та 3,3% досліджених проб води з цих джерел мали відхилення від стандарту за санітарно-хімічними та 37,8%, 14,5% та 2,2% - за бактеріологічними показниками. Найменша кількість нестандартних проб реєструється в артезіанських колодязях.

Згідно з розпорядженнями Київської міської держадміністрації від 05.04.97 р. N 433 та від 25.03.98 р. N 483 "Про організацію бюветного водопостачання населення м. Києва артезіанською водою" в місті побудовані та активно експлуатуються 120 бюветів, вже збудовано 139 (станом на 01.01.2002р.).

На існуючих бюветах міста санепідслужбою відібрано й досліджено 2798 проб за бактеріологічними та 2788 проб за хімічними показниками. Відхилення за органолептичними показниками складали 2,3%, за бактеріологічними - 2,1%, що пов'язано з нерівномірністю водозабору, періодичним застоєм води в нічні години. Внаслідок цих явищ погіршується кольоровість, каламутність, збільшується вміст заліза за рахунок корозії металевих конструкцій бювету. При наявності повторних відхилень показників якості води від нормативних, експлуатація бюветів припинялась для проведення профілактичної промивки та дезінфекції споруд бюветних комплексів. Нормативна документація щодо контролю якості артезіанської води з бюветів наразі відсутня.

В межах м. Києва здійснюються три скиди стічних вод: господарсько-побутових - Бортницька станція аерації (БСА), Дарницький гідромеліоканал та ДВО "Радикал", що є джерелами забруднення для поверхневих вод м. Києва, особливо за мікробіологічними показниками, внаслідок відсутності знезаражування стічних вод БСА та інших скидів.

Високим рівнем забруднення та нестабільністю якісних показників характеризуються розміщені в межах діючої промислової та житлової забудівель водні об'єкти, що є акумуляторами поверхневого, зливового водостоку. Кількість відхилень від рівня показників якості для них у 3-5 разів більше, ніж в цілому по всіх водоймах міста. Це, в першу чергу, нафтопродукти, солі важких металів тощо.

Гігієнічний стан внутрішньоміських водойм, що використовуються населенням для культурно-побутових цілей, в зонах житлової забудівлі та зелених зонах, не має різкої тенденції до погіршення. У звітному році санітарно-гігієнічним та протиепідемічним моніторингом було охоплено 139 внутрішніх міських водойм, що використовувались для масового відпочинку та купання населення. На цих водоймах і пляжах було відібрано 732 проби на санітарно-хімічні та 345 - на бактеріологічні показники якості води. Кількість відхилень за санітарно-хімічними показниками становила 10% від кількості досліджених проб, в основному по БСК5, ХСК і вмісту нафтопродуктів. Практично не виявлено відхилень у контрольних дослідженнях, проведених на міських пляжах. Не зареєстровано випадків виявлення збудників інфекційних захворювань у воді міських водойм. Кількість відхилень у дослідженнях водойм 2- ї категорії становила 22%, в основному за рахунок колі-індексу (92% від загальної кількості), при цьому практично не зареєстровані відхилення в рекреаційних зонах міських пляжів на р. Дніпро.

Для створення умов безпечного відпочинку населення на міських пляжах санепідслужбою направлені ДКП "Плесо", районним державним адміністраціям конкретні плани-завдання проведення комплексу оздоровчих заходів на водоймах. Напрацьована і доведена до районних санепідустанов система заходів з організації контролю виконання підготовчих робіт щодо забезпечення санітарноепідемічного благополуччя на міських пляжах. Питання підготовки заслухані на засіданнях міської і районних надзвичайних протиепідемічних комісіях. Значно збільшились обсяги дератизаційних робіт на прибережних захисних смугах водойм, шо дозволило забезпечити виконання повного обсягу суцільної дератизації на площі біля 600 га у порівнянні з 400 га в 1999 році. Більше ніж на 100 водоймах міста площею 40 га виконані гідротехнічні роботи з метою попередження інфекційних захворювань, носіями яких є комахи й гризуни. Виконані заходи дозволили зменшити кількість випадків захворювань населення на лептоспіроз, пов'язаних із відпочинком на міських водоймах: з 6 в 1999 році до 1 в 2000 р. У 2001 р. не зареєстровано жодного випадку, пов'язаного з експлуатацією міських водойм. Майже на 44% зменшився травматизм відпочиваючих на міських пляжах. Це дозволило санепідслужбі відкрити для експлуатації 6 пляжів із 10 існуючих, а також зону відпочинку на озері Сонячне в Дарницькому районі, що використовувалась протягом усього оздоровчого сезону. В 2001 р. було відкрито і експлуатувалось 10 пляжів.

План дій

1. Створення методично-нормативної бази контролю якості питної води:

- поетапне введення в дію нового ДСанПіНу "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарськопитного водопостачання" N 136/40-1997, затв. 23.12.96 р.;

- затвердження та впровадження "Переліку атестованих та тимчасово допущених до використання методик визначення складу і властивостей питної води" згідно ДСанПіНу "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання";

- розробка та впровадження "Збірки атестованих методик визначення складу і властивостей питної води" згідно ДСанПіНу "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання";

- підготовка методичного забезпечення санітарнобактеріологічного та вірусологічного дослідження питної води та води поверхневих водоймищ;

- проведення серії семінарів по впровадженню переліку атестованих та тимчасово допущених до використання методик визначення складу і властивостей питної води згідно ДСанПіНу "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання";

- проведення семінарів по впровадженню у лабораторній службі міста сучасних методів бактеріального та вірусологічного контролю води.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Міністерство охорони здоров'я, Держбуд, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, УЦДСЕН.

2002-2005 рр.

2. Поліпшення якості питної води м. Києва за рахунок використання високоефективних реагентів.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, Інститут колоїдної хімії та хімії води, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал".

2002-2003 рр.

3. Вивчення гігієнічних аспектів водокористування населення з альтернативних джерел водопостачання (бюветів).

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут колоїдної хімії та хімії води, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал".

2004 р.

4. Налагодження на водопровідних станціях міста моніторингу ефективності окремих етапів водопідготовки з очищення та знезараження питної води.

Виконавці: Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2004-2005 рр.

5. Посилення державного контролю санітарних зон джерел питного забезпечення м. Києва (Деснянського та Дніпровського водозаборів) та приведення їх стану у відповідність до існуючих нормативів утримання санітарних зон шляхом винесення за межі цих санітарних зон джерел централізованого водопостачання, об'єктів підвищеного ризику.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал".

Постійно.

6. Розробка заходів щодо профілактики передачі збудників інфекційних захворювань водним шляхом серед населення м. Києва.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, Інститут колоїдної хімії та хімії води, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", санітарноепідеміологічна станція м. Києва.

2002-2005 рр.

7. Моніторинг санітарного стану внутрішніх водойм, рр. Дніпро та Десна у зонах рекреації міста.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, ДКП "Плесо", Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002-2004 рр.

8. Проведення лабораторного контролю імунотоксикантів, алергенів та мутагенів водоймищ м. Києва.

2002-2005 рр.

9. Проведення інвентаризації промислових об'єктів, їх викидів та скидів, що розташовані в зоні особливого санітарного режиму Дніпровської водопровідної станції ДКО "Державне комунальне об'єднання "Київводоканал".

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Київська міська держадміністрація, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал" та міська прокуратура.

2002 р.

10. Впровадження заходів щодо приведення у відповідність до існуючого законодавства санітарного стану зони особливого санітарного режиму Дніпровської водопровідної станції Державного комунального об'єднання "Київводоканал".

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Постійні комісії Київради з питань житлово-комунального господарства та з питань охорони довкілля, екологічної безпеки та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Київська міська держадміністрація, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал".

2003-2005 рр.

11. Розробка параметрів знезараження стічних вод Бортницьких очисних споруд УФ-опроміненням із використанням вітчизняних УФ- установок.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, вітчизняні виробники УФ-установок.

2002-2003 рр. 12. Широке інформування громадськості шодо якості води. Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, санітарноепідеміологічна станція м. Києва, Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", неурядові громадські організації.

Постійно.

Відходи

Згідно з Законом України "Про відходи" 1998 р. спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами є Міністерство екології та природних ресурсів та його органи на місцях, державна санітарно-епідеміологічна служба України, інші органи виконавчої влади, відповідно до їх компетенції.

Законодавство про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції складається із Законів України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів", "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" та інших нормативно-правових актів.

До повноважень виконавчих органів міських рад, згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить управління житлово-комунальними господарствами, належне їх утримання та ефективна експлуатація, забезпечення необхідного рівня та якості надання послуг населенню; вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Основа для дій

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391 моніторинг за поводженням з відходами здійснюють:

Міністерство екології та природних ресурсів - на звалищах промислових і побутових відходів (склад відходів, вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів).

Міністерство з надзвичайних ситуацій:

- у зонах радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС;

- на об'єктах захоронення радіоактивних відходів (за вмістом радіонуклідів, погіршенням радіаційної обстановки);

- в інших місцях катастроф техногенного характеру.

Відходи виробництва та споживання при їх накопиченні у місті є джерелом суттєвої екологічної небезпеки. Вони створюють негативний імідж столиці України. Разом з тим, накопичення значної кількості відходів свідчить про нездатність держави використовувати у достатній мірі такий вид місцевої сировини, якою є вторинні матеріальні ресурси. В організації цієї роботи у м. Києві ще є значні недоліки і невикористані можливості. В місті прийняті наступні програми:

- програма використання відходів виробництва;

- міська програма утилізації та знешкодження промислових та побутових відходів "Схема санітарної очистки м. Києва".

Необхідно звернути особливу увагу на медичні відходи, то включають відходи лікувально-профілактичних та аптечних закладів, а також виробництв медичних препаратів. Однією з найбільш шкідливих груп відходів є неякісні лікарські засоби, кількість яких на сьогодні невідома. Технологія їх утилізації/знищення розглядається по аналогії з технологією промислових та побутових відходів різного класу токсичності. Тому, нагальною є потреба інвентаризації відходів даної групи на підприємствах та закладах, де вони утворюються.

В той же час в Україні діє тільки один нормативний документ (наказ Міністерства охорони здоров'я), що затверджує правила проведення утилізації/знищення неякісних лікарських засобів. З часу, коли було прийнято цей документ (1996 р.), відбулися зміни у технології та масштабах виробництва лікарських засобів, продовжує загострюватися проблема нестачі вільних площ для створення полігонів для захоронення ТПВ.

За експертними оцінками у Києві утворюється щорічно від 1,2 до 1,5 млн. тонн різних видів відходів. Біля 80% відходів утилізується на полігоні N 5 фірми "Київспецтранс", 20% - на заводі "Енергія". Характерною особливістю побутових відходів є їх багатокомпонентний склад. Приблизно 50% складають харчові та паперові відходи, інші - поліетилен, пластмаса, гума, скло, метали та деревина - є цінними компонентами, що через відсутність роздільного збору, служби по сортуванню та складуванню, утилізуються без переробки, оскільки вимагають додаткової площі на полігоні та енергетичних витрат при їх спалюванні.

У світовій практиці санітарної очистки міста використовують систему роздільного збору відходів, їх подальшої переробки та повторного використання.

Існуюча структура управління санітарною очисткою міста має такі основні недоліки:

- відсутність гнучкості, внаслідок багатоланковості управління при значній кількості організацій, шо зайняті вивозом твердих побутових відходів;

- відсутність налагоджувальної системи оперативного контролю за вивозом твердих побутових відходів, децентралізація управління й фінансування, що призводить до незбалансованості тарифів;

- можливість безконтрольного відкриття та експлуатації в Київській області несанкціонованих та інших звалищ призводить до розпорошення бюджетних коштів, негативно впливає на проведення єдиної політики у сфері поводження з ТПВ. Створення нової галузі міського господарства - системи очистки міста від ТПВ - потребує чіткого узгодження технічних, організаційних і економічних заходів. Зміна технічної бази галузі тягне за собою зміни в структурі управління, тарифній політиці.

З метою ресурсозбереження, захисту довкілля і здоров'я людей у відповідності до вимог чинного законодавства про відходи за пропозиціями санітарно-епідеміологічної станції та природоохоронних служб, Київською міською держадміністрацією прийнято розпорядження "Про розробку схеми санітарної очистки м. Києва" від 14.04.00 р. N 542, якім передбачається впорядкування збору, тимчасового зберігання, транспортування, знешкодження, утилізація твердих та інших відходів.

План дій

1. Проведення інвентаризації та паспортизації місць складування і зберігання побутових і промислових відходів.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Мінтранс, Київська міська держадміністрація (представники Управління екологічної безпеки міста), АТ "Київпроект", Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002-2003 рр.

2. Каталогізація та створення банку даних стосовно хімічного та біологічного забруднення грунту м. Києва.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Мінтранс, Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів м. Києва, АТ "Київпроект", Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002-2003 рр.

3. Розвиток технологічних методів та удосконалення технічних засобів і біологічних методів утилізації та видалення промислових, в т. ч. медичного призначення, і побутових відходів, у т. ч. непридатних і заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів.

Виконавці: Головне управління промислової політики Київської міської держадміністрації, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської держадміністрації, Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління економіки Київської міської держадміністрації.

2003 р.

4. Створення системи інформування громадськості про вирішення завдань плану дій щодо розв'язання проблем з відходами.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство освіти і науки України, Київська міська держадміністрація, Держуправління екології та природних ресурсів у м. Києві, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської держадміністрації, Комітет інформації Київської міської держадміністрації.

2002-2005 рр.

5. Розробка заходів зниження антропогенного впливу полігону N 5 на довкілля та здоров'я населення.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002 р.

6. Гігієнічна оцінка поводження із ТПВ, відходами лікувальнопрофілактичних та аптечних закладів, хіміко-фармацевтичної промисловості в сучасних умовах.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2002 р.

7. Створення банку даних щодо відходів, розташованих на території міста.

2002-2004 рр.

8. Візуалізація даних відходів та стану здоров'я населення за допомогою ГІС-систем.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядові громадські організації, підприємства.

2002-2004 рр.

Акустичне забруднення

Захист населення від шкідливого впливу шуму здійснюється згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

Основа для дій

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391 проведення моніторингу шуму у місцях проживання і відпочинку населення покладено на Міністерство охорони здоров'я. Акустичне навантаження на міські території та окремі приміщення в Україні регламентується санітарними нормами СН 3077-84 і ДСТУ 12.1.003-83.

Результати акустичних вимірів та соціологічні дослідження свідчать, що головним джерелом акустичного забруднення у місті є автотранспорт. Приблизно кожний другий мешканець міста страждає від створюваного ним шуму.

В той же час, джерелом значного шуму є відкриті ділянки метрополітену і міські трамваї. Шкідливий вплив не тільки на населення, а й на споруди спричиняє вібрація уздовж ліній метрополітену.

Значним джерелом порушення акустичного режиму на забудованих територіях міста є авіаційний транспорт.

Акустичне навантаження на міське населення значною мірою посилюється за рахунок внутрішніх джерел, у т. ч. діючих промислових підприємств. Доза звукової енергії значно перевищує допустиму санітарними нормами СН 3077-84 для житлових приміщень і може становити приблизно 60 відсотків регламенту для промислових умов.

На сьогодні спостерігається тенденція до розширення плош акустичного дискомфорту на забудованих територіях. Недосконалість законодавчо-нормативної бази, відсутність економічних важелів регулювання допустимих рівнів звуку є причиною зростання акустичного забруднення міста.

Значна кількість обладнання, устаткування, приладдя на підприємствах за вібро-акустичними параметрами не відповідає встановленим нормативам.

Дія акустичної енергії на людину може виявлятися через:

- ушкодження слухової функції з тимчасовою або постійною втратою слуху;

- порушення здатності передавати та сприймати звуки мовного спілкування;

- подразнення, неспокій, порушення сну, відволікання уваги від звичайних занять;

- зміни фізіологічних реакцій людини на стресові сигнали;

- вплив на психічне та соматичне здоров'я, трудову діяльність і продуктивність праці.

Дослідження свідчать про несприятливий вплив шуму на центральну нервову, серцево-судинну систему й органи травлення. Порушення стану функціонування центральної нервової системи під впливом шуму призводить до ослаблення уваги й працездатності, особливо розумової.

Рівні акустичного забруднення у місті можуть справляти негативний вплив на здоров'я і самопочуття населення, у тому числі збільшувати кількість серцево-судинних захворювань.

Акустична оцінка, проведена санепідслужбою та фахівцями Інституту гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, засвідчила, що в зоні впливу загальноміських магістральних вулиць еквівалентні рівні шуму лише на відстані 50 м від проїжджої частини вулиці відповідають гігієнічним нормативам, районних - 30 м, вулицях міського значення - 25 м.

Існуючі стандарти щодо акустичного забруднення не мають достатнього сучасного технічного, правового та соціальноекономічного обгрунтування. Назріла необхідність переходу до більш виваженого нормування акустичного навантаження, його гармонізації зі світовим законодавством.

План дій

1. Проведення моніторингу акустичного забруднення міста.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, Київська міська держадміністрація, Головне управління транспорту та зв'язку Київської міської держадміністрації.

Постійно.

2. Створення перспективної карти шуму. Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, ВАТ "Київпроект", Головне управління транспорту та зв'язку Київської міської держадміністрації.

2002 р.

3. Прогнозування акустичного забруднення селищних територій м. Києва від аеропортів Бориспіль, Жуляни, Гостомель. Виконавці: Головне управління транспорту та зв'язку Київської міської держадміністрації, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, міська та обласна санітарно-епідеміологічні станції.

Постійно.

4. Розробка нових конструктивних рішень щодо використання матеріалів із звукоізоляційними і звукопоглинальними властивостями під час проектування обладнання, устаткування, виробничо-побутових приладів, інструментів, транспортних засобів, внутрішніх джерел звуку у будинках.

Виконавці: Головне управління містобудування та архітектури, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

Постійно.

5. Розробка раціональних засобів планування будинків і територій забудови, забезпечення дотримання розмірів зон обмеження забудови в умовах несприятливого впливу шуму.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, ВАТ "Київпроект".

Постійно.

Неіонізуюче випромінювання

Захист населення від шкідливого впливу неіонізуючого випромінювання здійснюється згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя".

Основа для дій

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391, спостереження за рівнями неіонізуючого випромінювання у місцях проживання і відпочинку населення покладається на Міністерство охорони здоров'я. Заходи щодо захисту населення повинні здійснювати органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, окремі громадяни.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за джерелами неіонізуючого випромінювання здійснюється за наказом Міністерства охорони здоров'я від 1 серпня 1996 р. N 239 "Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань". Зазначені норми поширюються на радіо-, телевізійні і радіолокаційні станції різного призначення, а також на лінії електропередачі та електричні підстанції. Ці документи містять гігієнічні нормативи електромагнітних випромінювань різних частотних діапазонів для населення, а також гігієнічні вимоги до розміщення та експлуатації джерел неіонізуючого випромінювання і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Розв'язання на державному рівні проблеми захисту населення від неіонізуючого випромінювання потребує ведення статистичного обліку всіх об'єктів, що забруднюють середовише проживання людей електромагнітними хвилями.

Проекти будівництва житлових, громадських та інших споруд у районі діючих радіотехнічних об'єктів підлягають державній експертизі у порядку, встановленому законодавством. Проекти будівництва та реконструкції радіотехнічних та електротехнічних об'єктів проходять таку ж процедуру погодження.

Контроль за рівнями електромагнітного випромінювання у місті, розрахунок меж санітарно-захисних зон і зон обмеження забудови проводяться за методиками, затвердженими Міністерством охорони здоров'я. Згідно з вимогами Державних санітарних норм і правил захисту населення від електромагнітних випромінювань кожен радіотехнічний об'єкт, що випромінює у довкілля електромагнітну енергію, повинен мати санітарний паспорт, що видається міською санітарно-епідеміологічною станцією. Поточний нагляд за рівнями електромагнітного випромінювання здійснюється міською санітарноепідеміологічною службою згідно з розпорядженням "Про впорядкування розміщення радіотехнічних об'єктів на території" м. Києва" N 950 від 29.04.98 р.

Проектні установи, що створюють проекти будівництва нових радіотехнічних об'єктів або реконструкції таких об'єктів, керуються також вимогами державних будівельних норм, відомчих інструкцій та інших нормативних документів, до яких входять вимоги безпеки для населення щодо електромагнітного випромінювання. Житлове та інше будівництво у районах впливу радіотехнічних об'єктів на населення ведеться з урахуванням санітарно-захисної зони та зони обмеження забудови.

План дій

1. Ведення обліку джерел неіонізуючого випромінювання у населених пунктах з визначенням меж санітарно-захисних зон і зон обмеження забудови та їх картографічним зображенням; розробка форми статистичної звітності стаціонарних радіотехнічних об'єктів.

Виконавці: Головне управління промислової політики Київської міської держадміністрації, Головне управління архітектури та містобудування Київської міської держадміністрації, Головне управління охорони здоров'я Київської міської держадміністрації, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Головне управління економіки Київської міської держадміністрації, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ, Служба безпеки України.

2003 р.

2. Визначення реального експозиційного навантаження неіонізуючого випромінювання на населення.

Виконавці: санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002 рік.

Радіаційна безпека

Захист населення від радіаційного забруднення здійснюється на основі Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії", а також - на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України N 255 від 19.08.1997 р. "Про затвердження "Допустимих рівнів вмісту радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у продуктах харчування та питної води".

Основа для дій

В силу багатьох природних, техногенних та історичних причин ціла низка шкідливих чинників, серед яких не останню роль відіграє іонізуюче випромінювання, негативно впливає на санітарноепідеміологічний стан міста, знижуючи рівні резистентності організму. Оскільки м. Київ належить до території, що постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС, та відповідно до Закону України про захист населення від дії іонізуючого випромінювання, Закону України про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на цій території адміністрацією міста та службами Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства екології та природних ресурсів України повинні проводитися певні заходи, спрямовані на недопущення переопромінення населення.

В м. Києві здійснюється бурхливий розвиток підземного будівництва, відповідно до вимог про споруди підземного типу, якими не передбачене тривале перебування людей. В багатьох випадках для оздоблення та облаштування таких підземних споруд використовується природне каміння, яке у свою чергу є джерелом іонізуючого випромінювання природного походження. Територія України є специфічною щодо наявності в грунтах та грунтових (підземних) водах радону та торону. Тому в підземних спорудах спостерігається підвищений вміст радіоактивного газу - радону та продуктів його розпаду, що можуть робити значний внесок в дозу опромінення населення, що не завжди несе лікувальний ефект. Особливо це стосується осіб, що внаслідок своєї професійної діяльності працюють в закладах, розташованих в підземних просторах і вимушені довгий період часу перебувати в таких спорудах. Для цієї категорії осіб переопромінення за рахунок техногенних підсилених джерел іонізуючого випромінювання не повинно бути професійним фактором ризику, тому такий стан речей не припустимий. Таким чином, радіаційно-гігієнічна оцінка вже існуючих підземних споруд соціального призначення стає необхідною на сучасному етапі.

Актуальною для розвитку міста є проблема радіоактивних відходів. На території міста розміщено понад 300 підприємств, установ та організацій, шо використовують радіоактивні речовини та джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ): Національна академія України в м. Києві - 3 млн. кюрі, Міністерство охорони здоров'я України в м. Києві - 50 тис. кюрі, промисловість - 3 тис. кюрі. Всі радіоактивні відходи, отримані внаслідок діяльності цих установ, наразі приймаються на тривале зберігання, а раніше захоронювалися на Пункті збереження радіоактивних відходів Київського державного міжобласного спецкомбінату в с. Пирогів. На м. Київ припадає більше 50% заборонених відходів. Оскільки за час експлуатації територія Київського державного міжобласного спецкомбінату увійшла в межі м. Києва, на відміну від інших, що діють в Україні, тому оцінка впливу цього радіаційно-небезпечного об'єкту на довкілля і населення, шо проживає на прилеглих територіях, є вкрай необхідною для реалізації рішень щодо подальшого розвитку міста.

На території м. Києва діє велика кількість пунктів збору металобрухту. В більшості випадків їхня робота не відповідає вимогам радіаційної безпеки та гігієнічних нормативів щодо попередження шкідливого впливу на довкілля та здоров'я населення. Зважаючи на кількість підприємств нашого міста, що використовують джерела іонізуючого випромінювання в своїх технологіях та близькість зони відчуження, зростає ймовірність потрапляння радіаційно забруднених фрагментів металобрухту до таких пунктів приймання. Такий стан речей підтверджується даними про кількість надмірно забруднених (повернених) партій металобрухту, що намагалися вивозити за кордон. Таким чином розробка нормативного документа щодо вимог радіаційної безпеки при проведенні операцій з металобрухтом є актуальним питанням забезпечення протирадіаційного захисту населення та довкілля.

Обмеження споживання населенням радіаційно забруднених продуктів харчування сприяє зниженню доз внаслідок внутрішнього опромінення населення. Радіаційний контроль продуктів харчування ведеться постійно різними службами міста (санітарноепідеміологічними станціями, ветнаглядом, природоохоронними установами тощо). Кількість таких контрольних служб збільшилась з часу аварії на Чорнобильській АЕС. Вітчизняними виробниками було розроблено радіометричні прилади для ведення такого контролю. Однак, положення ГОСТу, що досі діє в Україні, дозволяють враховувати значні похибки (до 80%) при визначенні низького вмісту радіонуклідів у досліджуваних зразках, що реєструється нині у переважній більшості випадків. Підвищення якості досліджень та зниження похибки вимірювання можливо досягти завдяки правильній та ретельній пробопідготовці, але, на жаль, для багатьох приладів, що застосовуються у переважній більшості на території країни, таких методик не розроблено і не існує єдиної, з урахуванням усіх особливостей даного виду випробування, продукції. Таким чином, результати, які отримують більшість контролюючих закладів, значно різняться між собою і не завжди є вірними та прийнятними для вирішення питання надання дозволів на подальше споживання без ризиків для здоров'я.

План дій

1. Розробка нормативного документу щодо пробопідготовки зразків продуктів харчування для подальших радіометричних та радіохімічних досліджень і визначення вимог до тари (упаковки).

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

2003 р.

2. Проведення вибіркової перевірки (оцінки на відповідність відрегламентованим показникам) підприємств, що здійснюють операції з металобрухтом на території міста. Узгодження і затвердження нормативного документа.

Виконавці: Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської держадміністрації, Державне управління екології та природних ресурсів у м. Києві, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2003 рр.

3. Аналіз різних видів промислових відходів та умов їх зберігання та утилізації.

2002-2003 рр.

4. Обстеження існуючих підземних споруд з точки зору радіаційної безпеки.

2002 р.

5. Розрахунки доз опромінення осіб, що тривалий час перебувають на робочих місцях у підземному просторі.

Виконавці: Головне управління промислової політики Київської міської держадміністрації, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2003 рр.

6. Визначення гігієнічних критеріїв щодо зниження впливу техногенного підсилення ДІВ при використанні підземних споруд.

2002-2003 рр.

7. Проведення радіаційно-гігієнічної оцінки впливу Пункту зберігання радіоактивних відходів Київського державного міжобласного спецкомбінату на довкілля та населення в межах санітарно-захисної зони та прилеглих територій.

Виконавці: Головне управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської держадміністрації, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2003 рр.

Раціональне харчування

Безпека і якість продуктів харчування, збалансованість раціонів запорука зниження дії негативних чинників довкілля, збереження та зміцнення здоров'я населення України. Кількість та якість харчових продуктів повинні відповідати вимогам санітарногігієнічних норм і державного стандарту.

Основа для дій

Закон України "Про якість та безпеку продуктів харчування та продовольчої сировини" N 771/97-ВР від 23 грудня 1997 р. Згідно ст. 11 державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженими центральними органами виконавчої влади, їх органами в Автономній Республіці Крим, областях і районах, містах Києві та Севастополі шляхом: державного нормування показників якості та безпеки харчових продуктів та харчової сировини; державної реєстрації харчових продуктів, харчової сировини і супутніх матеріалів; державної реєстрації нормативних документів харчових продуктів, харчової сировини і супутніх матеріалів; обов'язкової сертифікації харчових продуктів, харчової сировини і супутніх матеріалів; встановлення та додержання порядку ввезення в Україну харчових продуктів, харчової сировини і супутніх матеріалів.

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" N 4004-XII від 24 лютого 1999 р. Згідно ст. 17 продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм сировини і супутніх матеріалів.

Згідно ст. 12 Закону України "Про ветеринарну медицину" N 567/96-ВР від 5 грудня 1996 р. до компетенції органів державної ветеринарної медицини входить здійснення ветеринарно-санітарного та екологічного контролю продовольчої сировини тваринного та рослинного походження.

Закон України "Про захист прав споживачів" N 3682-XII від 15 грудня 1993 р. ст. 4 п. 2 згідно з якою держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість одержання товарів в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про віднесення харчових продуктів до категорії спеціальних" N 1187 від 30.08.1998 р. установлює, шо до категорії спеціальних продуктів харчування належать такі продукти, які мають лікувальні, дієтичні, лікувальнопрофілактичні властивості, біологічно активні харчові добавки, продукти дитячого харчування та харчування для спортсменів.

Постанова Кабінету Міністрів України N 12 від 04.01.99 р. "Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах".

Наказ Міністерства охорони здоров'я України N 272 від 18.11.1999 р. "Про затвердження норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії", згідно якого встановлені фізіологічні норми потреб в основних нутрієнтах, вітамінах, мікроелементах для дітей різних вікових груп, для жінок, чоловіків з чотирма рівнями енерговитрат та для людей похилого віку.

МБТ N 5061-89 "Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов" - є документом, в якому викладені основні вимоги до якості та безпеки продовольчої сировини та продуктів харчування, в тому числі дитячого харчування.

ДР-97 "Допустимі рівні вмісту радіонуклідів Cs-137, Sr-90 у продуктах харчування та питній воді", документ, що регламентує допустимі рівні цезію та стронцію в продовольчій сировині та продуктах харчування.

"Тимчасові гігієнічні нормативи вмісту контамінантів хімічної. біологічної природи у біологічно активних добавках" ГН 4.4.8.079-2001 від 20.04.2001 р. N 131.

Аналіз фактичного харчування дітей 4-6 років дитячих дошкільних закладів м. Києва, проведений згідно програми "Діти України" в 1998-2000 рр. виявив, що енергомісткість раціону практично відповідає рекомендованим нормам при загальному звуженні спектру харчових продуктів. Це обумовило зменшення надходження незамінних амінокислот, вітамінів групи В, А, Е, С, макро- та мікроелементів. Вітамінний дисбаланс підтримується перевищенням середньодобової норми за рахунок збільшення споживання круп та бобових. Також про зниження біологічної цінності раціону харчування дітей свідчить зменшення вживання вершкового масла та олії, що підтримує, в свою чергу, дефіцит вітаміну А. Поряд з цим відмічено зниження вживання білків тваринного походження та підвищення білків рослинного походження, підвищення середнього вмісту вуглеводів вище рекомендованої норми та зниження рівня жирів тваринного і рослинного походження. Недостатнє споживання молочних продуктів зменшило надходження легкозасвоюваного кальцію, що може негативно вплинути на формування кісткового скелету дітей. Зменшення співвідношення кальцію до фосфору поглиблює проблему нестачі кальцію в організмі дитини. Слід особливо підкреслити, шо дефіцит кальцію є серйозним порушенням харчування, оскільки він належить до сполук, що спроможні підвищувати неспецифічну резистентність організму.

Незважаючи на дотримане процентне співвідношення білки-жири-вуглеводи, відмічається різке зниження біологічної цінності раціону харчування дітей 4-6 років. Змінилась загальна орієнтація харчування з білково-жирової на вуглеводну. В раціоні харчування зменшилась кількість м'ясних, рибних, молочних продуктів і біологічно цінних жирів, овочів, свіжих фруктів при одночасному збільшенні споживання круп, бобових, макаронних виробів. Раціон дефіцитний по вмісту вітамінів А, С та мікроелементів кальцію та калію.

Існуюча екологічна ситуація м. Києва та проблеми харчування дітей дошкільного віку потребують постійної уваги. Розробка та втілення програм профілактичного харчування дозволить знизити негативний вплив чинників довкілля на здоров'я мешканців міста.

План дій

1. Регулювання та посилення державного контролю за належною якістю і безпекою продуктів харчування для дітей, дотримання умов їх виробництва, ввезення, зберігання, транспортування та реалізації.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Митна служба, ветеринарна служба, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

Постійно.

2. Проведення моніторингу фактичного харчування дітей шкільного віку м. Києва.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, Київська міська держадміністрація, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, Головне управління освіти м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2005 рр.

3. Розробка рекомендацій по оптимізації харчування з метою корекції харчового статусу дітей.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, Київська міська держадміністрація, Головне управління освіти м. Києва.

2003-2005 рр.

4. Розробка освітніх програм для населення з питань раціонального та збалансованого харчування і широке висвітлення їх в засобах масової інформації.

Виконавці: Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, Київська міська держадміністрація, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

Постійно.

5. Проведення освітніх семінарів з питань культури харчування для державних службовців, вчителів, вихователів дитячих дошкільних закладів.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва, Головне управління освіти і науки м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України.

Постійно.

6. Проведення профілактичних програм для зниження дії негативних чинників довкілля на здоров'я населення м. Києва, особливо для вагітних жінок, дітей та декретованих контингентів, (профілактична вітамінізація, збагачення продуктів харчування для дітей кальцієм, каротином, йодом, залізом).

Виконавці: Київська міська держадміністрація, соціальні служби міста, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, Головне управління освіти і науки м. Києва, санітарноепідеміологічна станція м. Києва, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, виробники збагачених продуктів харчування.

Постійно.

Біорізноманіття

Значне антропогенне навантаження на екосистеми міста зробило Київ одним із найбільш забруднених міст України.

Основа для дій

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";

Закон України "Про столицю України місто-герой Київ";

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища";

Закон України "Про екологічну експертизу"; Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"; Закон України "Про освіту"; Постанова ВРУ "Про концепцію сталого розвитку населених пунктів" N 1359-XIV від 24.12.1999 р.;

Київська міська комплексна медична програма "Здоров'я киян" 1999-2003 роки;

Київська міська програма охорони навколишнього природного середовища на період 1999-2002 рр.;

Київська міська програма "Вирішення проблем з утримання домашніх та інших тварин" на період 2001-2005 рр.

Забруднення атмосферного повітря міста викидами підприємств, автотранспорту та інших джерел є тим негативним фоном, на якому розвиваються та перебігають багато хвороб як інфекційної, так і алергенної природи. Природне біоландшафтне розмаїття, що представлене зеленими зонами і парками міста, є поглиначем та утилізатором багатьох забруднюючих чинників і генератором чистого повітря. Збереження природних ландшафтів створює умови для формування екологічної складової свідомості громадян, а також є джерелом для підтримання фізичного і психічного здоров'я мешканців столиці.

План дій

1. Створення бази даних щодо біорізноманіття міста, включення в систему картографічних компонентів для відображення на карті існуючих даних.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, неурядові громадські організації.

2002-2005 рр.

2. Створення відкритої бази даних та випуск довідників щодо ресурсів біорізноманіття парків, зелених зон та природних ландшафтів столиці.

2002-2005 рр.

3. Удосконалення на території м. Києва системи об'єктів природно-заповідного фонду.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління освіти і науки м. Києва, неурядові громадські організації.

2002 р.

4. Впровадження заходів з відновлення природних ландшафтів і зелених зон міста, зокрема:

- відновлення внутрішньокиївського "зеленого коридору" вздовж правого берега Дніпра;

- впорядкування зон відпочинку і парків на островах Дніпра та у лісах, що входять у межі міста.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління освіти і науки м. Києва, неурядові громадські організації.

2002-2005 рр.

5. Розробка рекомендацій по використанню біорізноманіття вищих рослин у м. Києві з метою покращення здоров'я населення.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, неурядові громадські організації.

2002 р.

6. Впровадження заходів щодо викорінення синантропних рослин, що становлять загрозу біологічного забруднення м. Києва.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, "Київзеленбуд", неурядові громадські організації.

Постійно.

Інформування населення
та медико-екологічна освіта

Кожний член суспільства має право на достатню і об'єктивну інформацію щодо рівнів відносного ризику для здоров'я у зв'язку з впливом антропогенних чинників довкілля.

Основа для дій

1. Медико-екологічні проблеми в наш час стали глобальними: кожна людина протягом життя зазнає негативного впливу чинників довкілля на здоров'я. Ця проблема є досить актуальною для міста Києва, що має високий рівень техногенних навантажень та зазнало радіаційного забруднення.

2. Обізнаність населення і його участь у прийнятті важливих рішень є одним з основних елементів ефективної політики в галузі гігієни довкілля (РІО, 1992 р., Орхус, 1998 р.).

3. Для того, щоб громадськість могла сприяти впровадженню заходів системи профілактики населенню, необхідно:

- мати достатню й об'єктивну інформацію про можливість негативного впливу чинників довкілля на здоров'я;

- правильно розуміти цю інформацію;

- уміти виважено вибрати стратегію своєї поведінки.

4. Система екологічної та медико-екологічної освіти населення, без якої розв'язання проблем охорони довкілля для збереження здоров'я й генофонду народу неможливе як в Україні, так і в Києві є недосконалою.

5. Сьогодні у світі немає ефективної системи екологічної освіти, яку можна було б узяти за основу для міста. Тому необхідно створити концепцію інтегрованої безперервної екологічної та медикоекологічної освіти в Києві, яка б сприяла ефективному розвитку міста та його околиць.

6. Ця концепція інтегрованої безперервної екологічної та медико-екологічної освіти повинна сприяти формуванню таких духовних цінностей киян, що будуть відповідати національній культурі, менталітету й традиціям, а також враховувати сучасну економічну та екологічну ситуацію міста.

7. В той же час, за даними Київської санітарноепідеміологічної станції в шкідливих умовах працює більше п'ятої частини киян (у т. ч. і жінок репродуктивного віку). Не відповідає гігієнічним нормативам четверта частина робочих місць. Тому необхідною умовою для медико-екологічної освіти та просвіти м. Києва є проведення профілактичних програм та створення екологічної бази знань, що містить відкриті для суспільства дані про ризик для здоров'я людини від впливу шкідливих чинників довкілля.

План дій

1. Розробка, обговорення та затвердження науково обгрунтованої Програми інтегрованої безперервної медикоекологічної освіти всіх верств населення м. Києва.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, Академія педагогічних наук України, Національна академія наук, Академія медичних наук, неурядові громадські організації, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2001-2002 рр.

2. Створення Екологічної експертної ради для науковообгрунтованої експертизи екологічної інформації.

2002 р.

3. Започаткування відкритої інформаційної системи підтримки та розвитку медико-екологічної освіти та інформації населення на основі використання Інтернет/Інтранет технологій та сучасних універсальних баз даних.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, Академія педагогічних наук України, Національна академія наук, Інститут гігієни та медичної екології Академії мсдичних наук України, неурядові громадські організації, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2003-2005рр.

4. Розробка та запровадження освітніх семінарів з екологічних питань для державних службовців і депутатів міського та районного рівнів, для осіб, що задіяні в процесі викладання навчальних дисциплін у процесі виховання в загальноосвітніх школах, позашкільних та дошкільних закладах Києва, а також для працівників засобів масової інформації і членів неурядових організацій.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві, Управління освіти і науки м. Києва, Академія педагогічних наук України, Національна академія наук, Академія медичних наук, неурядові громадські організації, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2005 рр.

5. Розробка профілактичних програм щодо зниження негативного впливу довкілля та покращення стану здоров'я населення міста.

Виконавці: Академія медичних наук України, Управління охорони здоров'я м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002-2005 рр.

6. Розробка механізму заохочення школярів та молоді до вивчення медико-екологічних проблем впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення та засобів профілактики їх негативної дії.

Виконавці: Держуправління екології та природних ресурсів в м. Києві, Управління освіти і науки м. Києва, неурядові громадські організації, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002 р.

7. Обов'язкове регулярне інформування громадськості м. Києва власниками підприємств щодо викидів та негативного впливу, що можуть створювати їх виробництва та вироби на здоров'я громадян.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, власники підприємств.

Постійно.

8. Створення на Київському каналі телебачення екологомедичної програми з метою пропаганди в популярній та привабливій формі важливості свідомого ставлення киян до проблем забруднення довкілля та здорового способу життя. Підготовка рекламних роликів із медико-екологічних проблем. Забезпечення пільгових або безкоштовних умов регулярної трансляції медико-екологічних програм.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, Київська міська держадміністрація.

2002-2005 рр.

9. Організація системи екологічної освіти учнівської молоді в період шкільних канікул, переважно в літніх дитячих таборах (підготовка інструкторів-екологів для таборів, розробка і видання відповідних посібників).

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Головне Управління освіти і науки м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

Постійно.

10. Проведення громадських акцій за участю учнівської молоді:

"Столиці України - чисті вулиці, сквери, парки, озера і річки".

Виконавці: Районні управління освіти. 2002 р. 11. Проведення міського дитячого фестивалю учасників екологічного руху.

Виконавці: Головне управління освіти і науки м. Києва, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві.

2002 р.

12. Розширення кола питань, пов'язаних із гігієною довкілля в навчальних програмах Педагогічного університету ім М. П. Драгоманова та Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів.

Виконавці: Головне управління освіти і науки в м. Києві, ректорат КМІУУ, ректорат КДПУ, Міністерство охорони здоров'я.

2002 р.

Участь громадськості

Забезпечити для різних верств населення можливість брати участь у плануванні та реалізації політики і стратегії щодо захисту довкілля та здоров'я населення.

Основа для дій

1. Екологічні проблеми можуть бути вирішені тільки за участю всіх зацікавлених громадян і організацій (РІО, 1992 р.).

2. В Україні доступ громадськості до інформації стосовно стану довкілля та здоров'я громадян передбачений законодавством.

3. Україною підписана Європейська хартія з навколишнього середовища і здоров'я (Франкфурт, 1989 р.), ратифікована Орхуська конвенція, що передбачає доступ до екологічної інформації і участі населення в процесі прийняття рішень щодо захисту довкілля (1999).

4. Законодавством майже не забезпечено право громадськості на участь в прийнятті рішень (за винятком Закону України "Про екологічну експертизу"). Відсутні дієздатні механізми широкого інформування населення і залучення громадськості до різних етапів процесу прийняття рішень.

5. Тільки незначна частина людей усвідомлює, що вони мають брати на себе частину відповідальності за погіршення стану довкілля та здоров'я населення. Громадське суспільство ще дуже слабке, і питома вага людей з громадською свідомістю та позицією - незначна. Забезпечити діалог державних структур з основними групами населення здатні тільки неурядові (громадські) організації в умовах співпраці з урядом на засадах партнерства. Особливу увагу необхідно приділяти активному залученню жінок і жіночих організацій.

6. Підтримка неурядових організацій з боку влади має проводитися на засадах партнерства, поваги та плюралізму.

План дій

1. Створення експертної ради з представників різних верств населення з метою впровадження місцевих планів дій з гігієни довкілля.

Виконавці: неурядові громадські організації міста.

2002 р.

2. Забезпечити фінансування на конкурентні основі проектів неурядових організацій щодо засобів інформування громадськості (підготовка та видання газети, буклетів тощо) про проблеми забруднення довкілля та його вплив на здоров'я людини.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Головне управління охорони здоров'я м. Києва, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві.

Постійно.

3. Розробити механізми для забезпечення участі громадськості в прийнятті рішень стосовно охорони довкілля та здоров'я.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, неурядові організації.

2002-2003 рр.

4. Розробити механізм правового захисту на місцевому рівні діяльності учнівських добровільних екологічних формувань.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, неурядові громадські організації міста.

2002-2003 рр.

5. Розроблення системи залучення громадськості до активних дій у галузі охорони довкілля та здоров'я.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, санітарноепідеміологічна станція м. Києва, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, неурядові громадські організації міста.

Постійно.

Моніторинг міського плану дій
з гігієни довкілля

Виконання заходів і досягнення мети Міського плану дій з гігієни довкілля потребує різноманітної підтримки, спостереження та аналізу.

Основа для дій

1. Членами моніторингової групи будуть представники Київської міської держадміністрації, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, фахівці санітарноепідеміологічної станції м. Києва, Головного управління освіти і науки в м. Києві, експерти Інституту гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядових громадських організацій, що мають необхідну інформацію про всі державні рішення, які можуть впливати на стан здоров'я населення та довкілля. Завданнями моніторингової групи є:

- визначення послідовності виконання Міського плану дій з гігієни довкілля;

- спостереження та координація за виконанням заходів плану дій всіх задіяних організацій;

- оцінка дієвості заходів планів дій для міста;

- спостереження за інформуванням громадськості, організаційних груп про хід роботи місцевого плану дій з гігієни довкілля.

2. Політична підтримка ефективної роботи організаційних груп гарантується участю всіх гілок влади в реалізації заходів плану на місцевому і державному рівнях та широким залученням неурядових організацій.

3. Законодавча підтримка забезпечується впровадженням існуючих та підготовкою нових законодавчих актів щодо контролю за шкідливими для здоров'я чинниками довкілля.

4. Діяльність щодо виконання Місцевого плану дій з гігієни довкілля відповідає:

- Національній програмі екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (постанова Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р. N 123);

- Програмі використання відходів виробництва й споживання на період до 2005 року (постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. N 668);

- Міським комплексним програмам ("Турбота" на 2001-2005 рр., "Здоров'я киян" на 1999-2003 рр., "Використання відходів виробництва й споживання на період до 2005 року", "Утилізації та знешкодження промислових та побутових відходів, а також їх переробки" на період до 2005 року, "Енергозбереження в житловому та комунально-побутовому господарстві м. Києва на період до 2005 року", "Охорони навколишнього природного середовища" на період 1999-2002 рр., "Екологія транспорту", "Ремонту, реконструкції та розвитку каналізаційного господарства м. Києва на період 2000-2005 рр., "Програмі розвитку підземного простору міст України" тощо);

- Міжнародним проектам ("Міста здоров'я", "Здорові школи", "Сприяння здоров'ю" тощо).

5. Фінансове забезпечення реалізації заходів, передбачених Місцевим планом дій з гігієни довкілля, формується на основі чинного законодавства з:

- державного бюджету України, місцевих бюджетів;

- фондів охорони довкілля;

- власних коштів підприємств;

- іноземних надходжень;

- інших позабюджетних заходів.

6. Успішність реалізації поставлених завдань визначатиметься:

- стабільністю та ефективністю економічних і соціальнополітичних реформ;

- співробітництвом й координацією дій на міжгалузевому й територіальному рівнях та на всіх рівнях галузевих вертикалей.

План дій

1. Створення групи супроводу Місцевого плану дій з гігієни довкілля.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, Державне управління екології та природних ресурсів у м. Києві, Управління охорони здоров'я м. Києва, санітарно-епідеміологічна станція м. Києва.

2002 р.

2. Розробка нормативно-правових механізмів впровадження місцевого плану дій з гігієни довкілля.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, неурядові громадські організації.

3. Визначення індикаторів, необхідних для проведення моніторингу впровадження місцевого плану дій з гігієни довкілля.

Виконавці: Київська міська держадміністрація, санітарноепідеміологічна станція м. Києва, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядові громадські організації.

2002-2003 рр.

4. Проведення щоквартальних моніторингових прес-клубів впровадження Міського плану дій з гігієни довкілля.

Виконавці: моніторингова група міського плану дій з гігієни довкілля, Київська міська держадміністрація, санітарноепідеміологічна станція м Києва, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, Інститут гігієни та медичної екології Академії медичних наук України, неурядові громадські організації.

2002-2004 рр.

Заступник Київського міського голови - секретар Київради В. Яловий

"Хрещатик" N 145 (2156) від 1 жовтня 2002 року

Дата	2002-03-14
Тип документу	Рішення План
Назва	Про затвердження міського плану дій з гігієни довкілля Києва на 2002-2005 роки
Номер	366/1800
Автори	Київрада
Опублiковано	Хрещатик № 145 вiд 2002-10-01 стор.8

Документи що посилаються на цей