КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
від 16.05.2002 N 22/130
Обмеження на встановлення
Фондом держмайна додаткових умов
під час проведення конкурсів з продажу акцій ВАТ,
створених у процесі приватизації та корпоратизації,
чинним законодавством не встановлено
Справа N 22/130
Колегія судів встановила наступне. Рішенням господарського суду м. Києва у позові відмовлено. Позивач ЗАТ звернувся з апеляційною скаргою, де просить це судове рішення скасувати та постановити нове, де вимоги останнього задовольнити. Скарга мотивована тим, що у інформаційному повідомленні ФДМУ про проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ містилися кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу. Оскільки продавався не контрольний пакет, на думку позивача, орган приватизації порушив визначений законодавством порядок і тим самим порушив права позивача як потенційного покупця, який, уклавши угоду про конфіденційність, заявив про участь у конкурсі.
ЗАТ також було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з поданням до господарського суду м. Києва позовної заяви про визнання недійсним Положення про порядок приватизації та корпоратизації, затвердженого спільним наказом ФДМУ, ДКЦПФР та АМКУ від 13.09.2000 року N 1908/11/271, у частині визначення кваліфікаційних вимог до учасників конкурсу.
Зазначене клопотання колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню. Так, відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду зазначеної справи до вирішення пов'язаної з нею інщої справи органом, що вирішує господарські спори. Доказів подання зазначеної позовної заяви до господарського суду м. Києва, а також прийняття її судом до свого провадження ЗАТ не надало.
Перевіркою матеріалів встановлено таке. 05.09.2001 року у газеті "Відомості приватизації" опубліковано інформаційне повідомлення про проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ. 11.09.2001 року позивачем із органом приватизації було укладено угоду про конфіденційність наданої інформації про ВАТ N 1377, 256/401В та отримано пакет про конкурс.
Пунктом 1.3 Положення про порядок проведення конкурсу з продажу пакетів акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації, затвердженого наказом від 13.09.2000 року N 1908/11/271, визначено, що потенційний покупець - це будь-яка особа, яка має зацікавленість у придбанні пакета.
Поряд з цим, Положенням визначено, що учасник конкурсу - особа, яка уклала договір про конфіденційність наданої їй інформації та яку допущено до участі в конкурсі на підставі виконання нею вимог щодо змісту підтвердних документів, установлених згідно з цим Положенням та умовами відповідного конкурсу.
Матеріали справи свідчать, що позивач не подав конкурсну пропозицію, заявку на участь та підтвердні документи, про які йдеться у вищезазначеній нормі Положення, у зв'язку із чим орган приватизації не відмовляв позивачеві у праві брати участь у конкурсі.
Суд першої інстанції правомірно посилається на п.17 інформаційного листа ВАСУ N 01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна" від 25.04.2001 року, де передбачено, що із заявою до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону або конкурсу, вправі звернутись потенційний покупець, якому державний орган приватизації відмовив у праві брати у ньому участь. Відповідачами у такій справі можуть бути покупець, який придбав об'єкт і державний орган приватизації, що виступав як його продавець.
Хоча суд першої інстанції і невірно визначив статус позивача, однак у рішенні від 20.03.2002 року цілком правомірно зроблено висновок, що позивач не вправі вимагати визнання недійсною угоди купівлі-продажу пакета акцій ВАТ, оскільки право позивиача на участь у конкурсі порушено не було: позивач не звертався до органу приватизації з пропозицією придбати об'єкт приватизації та не подавав підтвердні документи.
Одночасно колегія суддів не може взяти до уваги посилання позивача у апеляційній скарзі на неможливість подання конкурсної пропозиції та підтвердних документів через невідповідність позивача додатковим умовам конкурсу, бо їх правомірність не оскаржувалась позивачем та їх не скасовано у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що інформаційне повідомлення містить додаткові умови конкурсу: п. 4 передбачає, що учасник конкурсу повинен мати досвід поставок на ВАТ руди агломераційного виробництва у кількості не менш як 700 тис. тонн на рік у період 2000-2001 років або мати досвід поставок на ВАТ металобрухту у кількості не менше ніж 400 тис. тонн на рік у період 2000-2001 років.
Згідно з п. 1.3 Положення про порядок проведення конкурсу з продажу пакетів акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та корпоратизації, встановлено наступну термінологію: додаткові умови участі у конкурсі встановлені органом приватизації, у тому числі за поданням конкурсної комісії, вимоги до підтвердних документів, які можуть стосуватися кваліфікаційних характеристик учасника конкурсу та особливостей приватизації об'єкта приватизації; кваліфікаційні вимоги - установлені органом приватизації вимоги до підтвердних документів учасника конкурсу промислового інвестора, які відповідають цілям та пріоритетам приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Таким чином, при прийнятті рішення суд першої інстанції правомірно зробив оцінку зазначеним вище поняттям та цілком вірно визначив, що ці визначення різняться між собою: за складом суб'єктів, на яких вони поширюються, і за змістом самих вимог до підтвердних документів.
За таких обставин, господарський суд м. Києва дійшов вірного висновку, що затверджені додаткові умови не є кваліфікаційними, оскільки не стосувались учасника конкурсу - промислового інвестора та питань щодо цілей та пріоритетів приватизації підприємств, що мають стратегічне значення. У той же час, встановлені відповідачем додаткові умови повністю підпадають під визначення цього поняття, оскільки вони стосуються підтвердних документів у частині кваліфікаційних характеристик потенційних покупців, а саме наявності відповідного досвіду поставок на ВАТ.
Поряд із цим будь-яких обмежень на вставлення ФДМУ додаткових умов під час проведення конкурсів з продажу акцій ВАТ, створених у процесі приватизації та корпоратизації чинним законодавством не встановлено.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання позивача на те, що такі умови конкурсу встановлюються лише при продажу контрольного пакета акцій, оскільки на відміну від кваліфікаційних вимог до промислового інвестора, які дійсно встановлюються при продажу контрольного пакета акцій, рішення про встановлення додаткових умов, участі у конкурсі приймаються органом приватизації за поданням конкурсної комісії незалежно від того, який пакет акцій пропонується до продажу.
За таких обставин, перевіривши оспорюване рішення від 20.03.2002 року згідно зі ст. 101 ГПК ( 1798-12 ) у повному обсязі, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування, оскільки воно є обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ), колегія суддів постановила рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2002 року у справі N 22/130 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ - без задоволення.
"Юридичний вісник України",
N 32 (372), 10-16 серпня 2002 року.