ВИШИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
N 04-1/5-1/247 від 16.01.2001
Щодо відшкодування збитків,
квартплати, векселів без ПДВ
(Витяг)
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов ВАСУ розглянула заяву ОДПІ про перевірку рішення (постанови) від 12.05.2000 р. та 07.09.2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області у справі N А 23-26 за позовом ЖЕО до ОДПІ про визнання недійсним рішення.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 12.05.2000 р. позов задоволено.
Визнано недійсним рішення ОДПІ у частині донарахування ПДВ та пені з ПДВ.
Рішення мотивоване тим, що отримані позивачем дотації з бюджету як компенсація понесених ним збитків не можуть вважатися об'єктом оподаткування ПДВ на підставі пп. "д" п. 13 Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, що в умовах чинності Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" бюджетні дотації також не підлягають оподаткуванню; що у позивача відсутні податкові зобов'язання з ПДВ за векселями.
Перший заступник голови арбітражного суду Дніпропетровської області, здійснюючи нагляд у справі у зв'язку із заявою відповідача, постановою від 07.09.2000 р. рішення арбітражного суду залишив без зміни.
Не погоджуючись з рішенням та постановою арбітражного суду, відповідач звернувся із заявою про їх перевірку та скасування з тих підстав, що суд необгрунтовано не включив до оподаткованого обороту виконані роботи з капітального ремонту, які були фінансовані з бюджету, та задовольнив вимоги позивача щодо відсутності підстав для оподаткування операцій, забезпечених векселями; що згідно зі ст. 4 отриманий у вигляді дотацій дохід підлягає оподаткуванню.
Перевіркою матеріалів справи встановлено таке.
09.02.2000 р. відповідач прийняв рішення про застосування до позивача фінсанкцій за порушення Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"; ст. 12 Декрету КМУ від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян"; п. 6 розділу 3 Інструкції про порядок обчислення податку на додану вартість, затвердженої наказом ГДПІ України від 10.02.93 р. N 3.
Оспорюване рішення було винесено на підставі акта перевірки ЖЕО з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.01.97 р. по 31.10.99 р.
Позивач з 01.01.97 р. до 01.10.99 р., діючи на підставі статуту, ніс витрати, що були пов'язані із проведенням ремонтних робіт та підтримкою житлового фонду у належному стані.
Ремонті роботи виконувалися як господарським способом, так і залученням до них третіх осіб.
Поряд із виконанням цих робіт позивач надавав громадянам, що проживають на закріпленій за ним території, комунальні послуги, розрахунки за які проводилися за державними регульованими цінами.
Фактичні витрати позивача, що понесені позивачем при цьому, перевищували державні регульовані ціни. Внаслідок цього він отримував збитки від своєї діяльності.
Відшкодування цих збитків проводилось фінвідділом міськради (лист від 28.12.99 р. N 4-10/823).
На підставі наказу ГДПІ України від 12.08.94 р. N 76, яким були визнані такими, що втратили чинність, п. 6, 83, 105 Інструкції про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість (затвердженої наказом ГДПІ України від 10.02.93 р. N 3, реєстрація у Мін'юсті України 31.03.93 р. N 18), ремонті будівельні роботи, що виконані господарським способом, не обкладаються ПДВ.
Відсутність ПДВ у сумі бюджетних коштів підтверджується також довідкою фінвідділу від 29.12.99 р. N 4-10/829.
В умовах чинності Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" бюджетні дотації також не підлягають оподаткуванню ПДВ.
Згідно з п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону база оподаткування ПДВ визначається виходячи з вільних або регульованих цін.
Держава в особі фінвідділу не купувала у позивача надані ним послуги, а компенсувала понесені позивачем збитки, пов'язані з виконанням статутної діяльності.
Таким чином, одержання бюджетних дотацій, виходячи зі змісту вказаної статті Закону України "Про податок на додану вартість", не можна вважати продажем товарів (робіт, послуг).
Вимоги позивача в частині відсутності підстав для оподаткування господарських операцій, забезпечених векселями, також підлягають задоволенню, виходячи з такого.
За надані послуги позивач 03.08.98 р. одержав вексель.
Податкові зобов'язання за серпень 1998 р. позивач у декларації за цей місяць не показав, проте зробив самостійно у грудні того ж року до початку перевірки ОДПІ, що підтверджено поданою позивачем книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг), податковою накладною від 18.12.98 р. N 281, актом звірки від 18.12.98 р.
Зазначений факт відповідачем не оспорюється.
За таких обставин факт приховування позивачем сум ПДВ відсутній. Має місце лише несвоєчасне перерахування у бюджет сум ПДВ, у зв'язку з чим повинна нараховуватися пеня, а підстави для застосування фінсанкцій відсутні.
На підставі колективного договору Положення про виплату зарплати і письмових заяв громадян, що доручили ЗАТ у рахунок зарплати здійснювати перерахування позивачу коштів як оплати наданих його робітникам послуг проживання, ЗАТ 26.06.98 р. передав позивачу вексель.
На підставі частини другої пп. 3.2.2 ст. З Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" операції з перерахування орендних платежів на підставі договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Пунктом 1.11 ст. 1 Закону ( 168/97-ВР ) передбачено, що з метою оподаткування термін (оренда) розуміється не у загальноприйнятому значенні, а у значенні, визначеному Законом України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (пп. 1.18.5 ст. 1), в якому оренда житлових приміщень визначена як господарська операція, що передбачає надання житлового будинку або квартири їх власником у користування іншій фізичній або юридичній особі на визначений термін або безстроково для цільового використання за орендну плату.
Фактично передача позивачу векселя є оплатою третьою особою орендних платежів за дорученням фізосіб (працівників) за безстрокове користування квартирами як місця їх постійного проживання і, таким чином, не може бути об'єктом оподаткування ПДВ.
Крім цього, операції із застосування векселів не підлягають оподаткуванню і на підставі п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (з 02.10.97 р. по 01.01.99 р.).
Вексель у цьому випадку не віднесений до поняття "кошти", а тому у позивача до моменту надходження коштів як оплати за продані товари (роботи, послуги) податкові зобов'язання не виникали.
З урахуванням зазначеного постанова арбітражного суду Дніпропетровської області у даній справі відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подана заява про її перевірку, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються викладеним вище. Витрати з держмита підлягають покладенню на відповідача. Перевірка постанови арбітражного суду відповідно до ст. 104 АПК України проводилася без участі сторін.
Керуючись ст. 106, 108, 49 АПК України, судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов ВАСУ ПОСТАНОВИЛА:
Постанову арбітражного суду Дніпропетровської області від 07.09.2000 р. у справі N А 23-26 залишити без зміни.
Заступник Голови ВАСУ С.Демченко
Суддя В.Рибак
"Бухгалтерія" N 24/1-2 (491), 17 червня 2002 р.