КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
10.10.2002 N 11/861
Щодо порядку відшкодування ПДВ
Колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2001 р. у справі N 11/861 за позовом закритого акціонерного товариства (ЗАТ) "К-А" до Державної податкової інспекції (ДПІ) У Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок до відділення Державного казначейства, встановила.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.12.2001 р. у справі N 11/861 позов ЗАТ "К-А" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок до відділення Державного казначейства був задоволений.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, оскільки вважає, що воно винесене з порушенням матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила таке.
За наслідками господарської діяльності позивача у лютому 2001 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту має від'ємне значення і, відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), підлягає відшкодуванню протягом місяця, наступного після подачі декларації.
До матеріалів справи залучено: копії декларацій позивача з ПДВ за зазначений вище податковий період, розрахунки частки бюджетного відшкодування.
Відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно з пп. 4.1 наказу ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 21.05.2001 р. N 200/86 "Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 р. за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідно до пп. 4.2 зазначеного Порядку, висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.
Заперечення відповідача щодо необхідності дотримання позивачем порядку відшкодування зазначеної суми відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1270 "Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрхунків з бюджетом", судом не приймаються, оскільки вони суперечать пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Крім того, відповідно до п. 4 зазначеної Постанови, застосування викладеного в ній механізму відшкодування сум бюджетної заборгованості можливе лише за заявою платника податку, тобто передбачається згода платника податку, а не обов'язок.
Щодо стягнення відсотків, то позивач правильно провів їх розрахунок відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), і відшкодуванню підлягає 3955,19 грн. за лютий 2001 року.
Заперечення відповідача про те, що чинним законодавством України не передбачено відшкодування платнику ПДВ відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, суд вважає помилковим, оскільки в ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) зазначено, що платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. Оскільки в цій частині йдеться про стягнення не суми бюджетної заборгованості, а коштів, суд вважає, що під терміном "кошти" законодавець визначає і суму бюджетної заборгованості, і суму нарахованих на неї відсотків. Крім того, нарахування відсотків без їх відшкодування саме по собі не має сенсу, оскільки не тягне за собою жодних правових наслідків ані для платника податку, ані для бюджету і тому суперечить змісту Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, сума, що підлягає відшкодуванню за зазначений період, становить 121210,19 грн. і відповідачем не оспорюється. Не відшкодовано на час розгляду справи суму бюджетного відшкодування в розмірі 121210,19 грн. та 3955,19 грн. нарахованих відсотків за несвоєчасне повернення бюджетного боргу з ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, бюджетне відшкодування платнику податку здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством (п. 4.2 цього ж Порядку).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем надано всі необхідні документи для повернення бюджетної заборгованості в сумі 121210,19 грн. та процентів, що на неї нараховуються, у сумі 3955,19 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з вимогами позивача щодо необхідності подання висновку податкової інспекції до органів Державного казначейства України про таке відшкодування, як це передбачено п. 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 р. N 209/72.
Проте з таким обгрунтуванням позивачем і судом першої інстанції позовних вимог не можна погодитись.
Підставою позову у цій справі є порушення встановленого пп. 7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) права підприємства на відшкодування з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації, від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом.
Підставою для такого відшкодування є дані тільки податкової декларації. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Зазначений Закон ( 168/97-ВР ) не містить ніяких додаткових, крім даних податкової декларації, вимог, у тому числі й висновку податкової інспекції, для звернення до суду з позовом про відшкодування бюджетної заборгованості.
Отже, у цій справі позивачем було заявлено і судом першої інстанції задоволено вимогу, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеного законом.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ЗАТ "К-А".
Керуючись статтями 101, 103, 104, 105 ГПК України ( 1798-12 ), колегія ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2001 р. у справі 11/861 задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2001 р. у справі 11/861 скасувати.
3. Закритому акціонерному товариству "К-А" у позові відмовити.
4. На поворот виконання рішення від 04.12.2001 р. у справі N 11/861 стягнути з закритого акціонерного товариства "К-А" на користь Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 154 грн. судових витрат.
5. Видачу поворотного наказу доручити господарському суду м. Києва після надання доказів виконання наказу N 11/861 від 04.12.2001 р.
6. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва.
"Галицькі контракти - Документи для роботи", N 50, 9 грудня 2002 р.