ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
Про Рекомендації парламентських слухань
"Українська культура: стан та перспективи розвитку"
Зважаючи на висновки та пропозиції учасників парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку", Верховна Рада України постановляє:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку" (далі - Рекомендації парламентських слухань), що додаються.
2. Кабінету Міністрів України під час доопрацювання Державного бюджету України на 2003 рік та наступні роки, прийняття нормативно-правових актів, розробки державних програм щодо розвитку та реформування галузі культури враховувати рекомендації, зауваження і пропозиції, висловлені учасниками парламентських слухань.
3. Комітетам Верховної Ради України з питань культури і духовності, з питань бюджету, з питань фінансів і банківської діяльності у другому півріччі 2004 року поінформувати Верховну Раду України про стан виконання Рекомендацій парламентських слухань.
4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 26 грудня 2002 року N 405-IV
Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 26 грудня 2002 року
N 405-IV
Рекомендації
парламентських слухань "Українська культура:
стан та перспективи розвитку"
Учасники парламентських слухань "Українська культура: стан та перспективи розвитку", які відбулися 11 грудня 2002 року, обговоривши питання реалізації державної політики в галузі культури, відзначають, що стан розвитку культури в Україні та її державна підтримка є незадовільними. Це не відповідає прагненням і можливостям незалежної держави, яка декларує свої наміри щодо створення суспільства загального добробуту.
Українське законодавство перебуває в стадії реформування і вдосконалення. Порівняно із законодавством інших країн законодавство України в галузі культури є досить широким і специфікованим по різних сферах. Загалом Верховною Радою України ухвалено понад 300 нормативно-правових актів, що стосуються питань культури. Такий широкий масив законодавчих актів з об'єктивних причин має непослідовний і, в багатьох випадках, неузгоджений та суперечливий характер. Зокрема, у законодавчих актах положення щодо ринкових відносин співіснують поряд з елементами державного монополізму в галузі культури.
Основними причинами, що зумовили існуючий стан у сфері культури, на думку учасників парламентських слухань, є:
невиконання або ігнорування органами державної влади ухвалених законодавчих актів у сфері культури, які стосуються фінансування культури чи соціального захисту працівників культури;
систематичне порушення органами державної влади конституційних прав громадян і невідповідність українського законодавства міжнародно-правовим зобов'язанням у частині гарантованого доступу до культурних цінностей, що проявляється у скороченні мережі закладів культури і зниженні якості культурних послуг;
недостатнє врахування інтересів культури в законах, що регулюють суспільно-економічні сфери життя, зокрема в податкових і фінансово-бюджетних;
недосконалість галузевого законодавства у сфері культури (потребує оновлення законодавство про мови в Україні, про державні соціальні стандарти у сфері культурних послуг, про неприбуткові організації в галузі культури тощо); деякі сфери діяльності у галузі культури досі перебувають поза межами законодавчого регулювання (не прийнято закони про гастрольно-концертну діяльність, про механізми громадського контролю над прийняттям рішень у сфері культури, про соціальний захист митців тощо);
недостатня інформаційна та правова обізнаність з діючим законодавством, зокрема щодо неприбуткових організацій у галузі культури (Закон України "Про внесення змін до Основ законодавства України про культуру" від 4 жовтня 2001 року ( 2756-14 );
недотримання норм законодавства України про культуру та невідповідність деяких його положень європейським нормам у цій галузі;
порушення норм статті 10 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо функціонування державної мови в Україні;
найнижча заробітна плата працівників галузі культури порівняно із середньою у народному господарстві.
Зважаючи на те, що реалізація державної культурної політики у галузі культури вимагає, в першу чергу, чіткого законодавчого регулювання, учасники парламентських слухань рекомендують:
1) Верховній Раді України:
сприяти створенню ефективної законодавчої бази у галузі культури, що передбачає, насамперед, прийняття концепції реформування законодавства в галузі культури та Закону України про культуру;
враховувати інтереси культури у законах, що регулюють питання економічних та суспільних відносин - насамперед у новому податковому законодавстві (податковий режим для неприбуткових організацій в галузі культури з урахуванням можливостей високоприбуткових (шоу-бізнес) і малоприбуткових (бібліотеки, музеї) організацій, а також у законах, що стосуються адміністративного, фінансового та бюджетного регулювання;
розробити механізми залучення громадськості (через громадські організації та представників мистецтва) до участі у прийнятті рішень в галузі культури;
2) Кабінету Міністрів України:
розробити та подати до Верховної Ради України на затвердження проект концепції реформування законодавства в галузі культури, яка визначатиме спрямованість і обсяг державної підтримки культурної діяльності, а також загальнонаціональні пріоритети та перспективи регіонального розвитку;
розробити та подати на розгляд Верховної Ради України у 2003 році проект Закону України про культуру;
розробити та подати на розгляд Верховної Ради України у 2003 році загальнодержавну Програму розвитку української культури на 2003-2008 роки;
передбачити розробку нових законів та підготовку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до діючих галузевих законів про культуру;
підвищити рівень заробітної плати працівників культури до рівня середнього у народному господарстві, а також відновити міжпрофесійні (міжкваліфікаційні) співвідношення;
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік відповідні кошти у сумі 25 млн. гривень з наступним затвердженням Програми розвитку та функціонування української мови;
відновити у структурі Кабінету Міністрів України сектор з мовної політики;
у проектах законів України про Державний бюджет України на черговий рік у кодах бюджетної класифікації видатків виокремити код на придбання книг та передплату періодичних видань відповідно до Закону України "Про бібліотеки та бібліотечну справу" ( 32/95-ВР );
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік збільшення коштів на розвиток архівної справи у порівнянні з 2003 роком на 2,1 млн. гривень, а також виділення Київській, Тернопільській обласним, Севастопольській міській держадміністраціям цільових коштів на завершення будівництва державних архівів;
визначити, відповідно до статті 39 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" ( 3814-12 ), умови оплати праці працівників архівних установ;
надати статус соціальних установ архівним установам, що надають архівні довідки, необхідні для забезпечення соціального захисту громадян;
вирішити питання матеріально-технічної бази Центрального державного науково-технічного архіву України та Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України;
внести пропозиції до розробки державних соціальних стандартів у сфері культурних послуг і визначення фінансових нормативів на забезпечення гарантованих державних соціально-культурних послуг;
розробити механізми громадського контролю за виконанням норм законодавства в галузі культури;
здійснити всебічний аналіз сучасного стану культури у порівнянні з показниками культурного розвитку інших країн, розробити ефективну систему оцінки культурної діяльності та створити належну базу даних для постійного моніторингу культурної галузі;
до 1 липня 2003 року розробити і подати до Верховної Ради України на затвердження загальнодержавну Програму розвитку і використання об'єктів культурної спадщини;
передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік кошти на охорону об'єктів культурної спадщини для Міністерства внутрішніх справ України як головного розпорядника коштів;
створити умови для поширення правових та інформаційних знань у галузі культури та навчання з питань менеджменту соціально-культурної сфери.