Не всяка готівкова торгівля патентується.
Не всяка готівкова торгівля
потребує використання РРО
На практиці досить поширеною є ситуація, коли промислове (будівельне тощо) підприємство реалізує свою продукцію (лишки ТМЦ) фізичним особам громадянам - за готівкові кошти, які останні вносять у касу підприємства. Каса ж часто-густо знаходиться в одному місці, а продукція (чи інші ТМЦ) отримуються на складі (матеріальному, готової продукції), який знаходиться в іншому місці (часто навіть у різних будівлях, які територіальне досить віддалені). У зв'язку з таким продажем постають два питання:
1. Чи потрібно підприємству придбавати торгівель-ний патент?
2. Чи повинне підприємство в даній ситуації застосовувати реєстратор розрахункових операцій (РРО)?
Для з'ясування першого питання звернемося до норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96 р. N 98/96-ВР (далі - Закон про патентування), пункт 1 ст. З якого говорить, що:
"патентуванню підлягає торгівєльна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах товарів"
Як бачимо, патентується діяльність, яка відповідає одночасно двом вимогам:
1) така діяльність є торгівельною;
2) вона здійснюється у пунктах продажу товарів. У разі невиконання хоча б однієї з двох наведених вимог діяльність не патентується. Розглянемо окремо кожну з вимог:
Вимога перша - діяльність повинна бути "торгівельною". Відповідно до пункту 2 ст. 3 Закону про патентування "Під торгівельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю... за готівкові
Тобто, торгівєльна діяльність - це:
1) роздрібна та оптова торгівля;
2) за готівкові кошти. Що потрібно розуміти під "роздрібною" та "оптовою торгівлею"? Досить широко для пояснення цих термінів використовувався лист Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України "Роздрібна, оптова торгівля. Основні поняття. Терміни і визначення." від 17.03.98 р. N 15-03/29-192. Вказаним листом був доведений проект галузевого стандарту з визначення торгівельних термінів. Відповідно до нього під оптовою торгівлею розумілася сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а під роздрібною торгівлею - сфера підприємницької діяльності з продажу товарів чи послуг на підставі усного чи письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.
Оскільки у ситуації, що розглядається, продаж відбувається безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання, в рамках наведених термінів торгівля вважається роздрібною.
Однак згодом "на світ божий" з'явився лист Держкомітету стандартизації, метрології і сертифікації України "Відносно реєстрації галузевого стандарту" від 07.02.2001 р. N 2-3/7-751, яким було поінсрормовано, що проект галузевого стандарту з визначення торгівельних термінів, доведений листом про торгі вел ьні терміни, не був зареєстрований, та що на сьогодні в діючих державних нормативних документах по стандартизації відсутнє визначення термінів "оптова торгівля" та "роздрібна торгівля".
Але пізніше Держкомітет по стандартизації змінив свою точку зору. У своєму листі від 05.02.2002 р. N 4-5/16-965 (далі - лист N 4) на запит, що ж таке оптова та роздрібна торгівля, послався на ГСТ (галузевий стандарт) 28-11-81 "Торгівля. Основні поняття. Терміни та визначення", тобто той самий стандарт, який був доведений листом про торгівельні терміни, визначення з якого ми навели.
Щодо торгівельних термінів висловилося також Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України (лист від 25.02.2002 р. N 56-38/87 далі по тексту - лист N 56). Інтерпретація термінів цим Міністерством аналогічна наведеним вище.
У обох листах - листі N 4 та листі N 56 - акцентується увага на існуванні іще одного визначення (законодавчого) у Законі України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" від 19.12.95 р. N 481/95-ВР.
Законодавче визначення майже тотожне нормативному, та воно, на думку автора, може застосовуватись виключно для цілей вказаного Закону. Але, в той же час, інших визначень більше немає, слід вибирати або законодавче, або нормативне. Та в обох випадках результат отримуємо один - визнання у нашій ситуації саме роздрібної торгівлі.
Умова друга - "за готівкові кошти" - особливих коментарів не потребує. Вона наявна.
Так, крок за кроком, з'ясувалося, що у нашій ситуації маємо "роздрібну торгівлю за готівкові кошти". Виходить, діяльність є торгівельною, тобто, перша вимога виконується. Вимога друга - торгівєльна діяьність повинна здійснюватися у "пунктах продажу товарів".
Пункт 3 ст. З Закону про патентування надає роз'яснення щодо "пунктів продажу товарів":
+----------------------------------------------------------------------------+
¦"Під пунктами продажу ¦Коментар: ¦
¦товарів у цьому Законі слід ¦ ¦
¦розуміти: ¦ ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦магазини та інші торгові ¦щодо нашої ситуації, то підприємство здійснює ¦
¦точки, які знаходяться в ¦торгівельну діяльність не у магазині чи іншій ¦
¦окремих приміщеннях, ¦торгівельній точці, які мають торгівельний зал ¦
¦будівлях або їх частинах і ¦для покупців, тому виходить, що в цій частині ¦
¦мають торгівельний зал для ¦вимога друга не виконується; ¦
¦покупців або використовують ¦ ¦
¦для торгівлі його частину, ¦ ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦кіоски, палатки та інші ¦в цій частині вимога друга також не виконується¦
¦малі архітектурні форми, ¦ ¦
¦які займають окремі ¦ ¦
¦приміщення, але не мають ¦ ¦
¦вбудованого торгівельного ¦ ¦
¦залу для покупців, ¦ ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦автомагазини, розвозки та ¦вимога друга не виконується; ¦
¦інші види пересувної ¦ ¦
¦торгівельної мережі, ¦ ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦лотки, прилавки та інші ¦Тут можливо зачепитися за "інші види торгових ¦
¦види торгових точок у ¦точок". Але вони повинні бути "у відведених ¦
¦відведених для торгівельної ¦для торгівельної діяльності місцях". Каса та ¦
¦діяльності місцях, ¦склад (матеріальний чи готової продукції) ¦
¦ ¦використовуються зовсім для інших функцій. Для ¦
¦ ¦"торгівельної діяльності" їх ніхто не відводив ¦
¦ ¦Каса, відповідно до пункту 1.2. ст. 1 ¦
¦ ¦Положення про ведення касових операцій в ¦
¦ ¦національній валюті в Україні", затвердженого ¦
¦ ¦постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. N 72 ¦
¦ ¦- це приміщення чи місце, призначене для ¦
¦ ¦приймання, видачі та зберігання готівкових ¦
¦ ¦коштів, інших цінностей та касових документів, ¦
¦ ¦де, як правило, ведеться касова книга. Касир у ¦
¦ ¦такій касі - не продавець. Як бачимо, ніяка це ¦
¦ ¦не "торгова точка, відведена для торгівельної ¦
¦ ¦діяльності". Склад - місце для приймання, ¦
¦ ¦зберігання та видачі ТМЦ - саме видачі, а не ¦
¦ ¦реалізації, і комірник у складі - не продавець ¦
¦ ¦. Якщо вже бути прискіпливим, то можна ¦
¦ ¦затвердити наказом по підприємству "Положення ¦
¦ ¦про склад", де перелічити його функції, серед ¦
¦ ¦яких "торгівельної діяльності" не буде. Тому ¦
¦ ¦склад (матеріальний чи готової продукції) ¦
¦ ¦також не "торгова точка, відведена для ¦
¦ ¦торгівельної діяльності" Як бачимо, у цій ¦
¦ ¦частині вимога друга також не виконується; ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦автозаправні станції, ¦вимога друга не виконується; ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦пункти громадського ¦вимога друга не виконується; ¦
¦харчування, ¦ ¦
+----------------------------+-----------------------------------------------¦
¦оптові бази, склади- ¦даним абзацом пункту 3 ст. 3 Закону про ¦
¦магазини або інші приміщення¦патентування окреслені пункти продажу товарів, ¦
¦, які використовуються для ¦які використовуються виключно для оптової ¦
¦здійснення оптової торгівлі ¦торгівлі. Та в нашій ситуації, про що йшлося ¦
¦за готівкові кошти ..." ¦вище, має місце роздрібна торгівля, тому в цій ¦
¦ ¦частині вимога друга також не виконується. ¦
+----------------------------------------------------------------------------+
Таким чином, доходимо висновку, що вимога друга - торгівля повинна здійснюватися у "пунктах продажу товарів" - не виконується для нашої ситуації.
Підсумуємо результати наших міркувань:
1. Підприємство здійснює торгівельну діяльність у розумінні Закону про патентування, тобто вимога перша виконується.
2. Підприємство здійснює торгівельну діяльність не у пунктах продажу товарів, визначених пунктом З ст. З Закону про патентування, тобто вимога друга не виконується.
3. Патентуванню підлягає діяльність при виконанні обох вимог одночасно. Оскільки для нашої ситуації вимога друга не виконується, така торгівельна діяльність за готівкові кошти патентуванню не підлягає.
4. Наведене вище стосується тільки продажу за готівку фізичним особам не підприємцям (роздрібна торгівля). Якщо підприємство реалізує продукцію (ТМЦ) за готівку іншим підприємствам чи приватним підприємцям (здійснює оптову торгівлю за готівку), воно зобов'язане придбати торговий патент. Поцікавимося, яку думку з цього приводу має податкова служба. Звісно, фіскальну, яка полягає у тому, що патентується діяльність з продажу товарів за готівку (див. листи ДПА України:
- від 07.04.99 р. N 2625/5/15-1316 "Щодо застосування окремих норм Закону України від 23.03.96 р. N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";
- від 25.12.98 р. N 15486/10/15-1317 "Відповіді ДПА України на питання про застосування окремих норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності";
- від 06.03.99 р. N 3275/7/15-1317 "Про патентування торгівельної діяльності").
А от така "зайва" (на думку ДПАУ) додаткова умова, як готівковий продаж саме у "пунктах продажу товарів", податковою службою до уваги не береться. Чи можливе практичне застосування авторських аргументів? Так, можливе. Порадимо такі шляхи:
1. Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних торгових патентів (пункт 16.3 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону від 22.05.1997 р. N 283 /97-ВР). Тому, якщо діяльність підприємства прибуткова і нарахований податок на прибуток більше від вартості торгового патенту, та в той же час підприємство з якихось причин не бажає сперечатися з податковою службою, "не гріх" йому й торговий патент придбати - однаково це не буде для нього додатковим фінансовим навантаженням. Якщо ж бажання пошуку істини чи прихильність до суперечок перевищує обережність, є сенс скористатися наведеними аргументами в доведенні власної правоти та не придбавати патент.
2. У випадку збиткової діяльності придбання патенту буде для підприємства додатковим фінансовим навантаженням. Для небажаючих платити зайве авторські аргументи стануть у пригоді.
3. Якщо "скривджені" податковою службою за відсутність патенту підприємства не змиряться з такою долею, нехай скористаються авторськими аргументами для відстоювання власної позиції у суді.
Щодо використання РРО
Автор ще раніше наводив аргументи невикористання РРО у ситуації, яка є предметом цієї статті. Стисло їх зміст полягає у наступному. РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій формі при продажу товар і в (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (стаття 1 Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III "Про внесення змін до Закону України " Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зі змінами та доповненнями, далі - Закон про РРО).
Хоча Закон про РРО і не містить прямої вказівки, що ж слід розуміти під сферою торгівлі, громадського харчування та послуг, та загалом логічним, на погляд автора, видається розуміння під сферою основної діяльності підприємства. А для промислових (будівельних) підприємств основною діяльністю є виробництво (будівництво), тобто такі підприємства здійснюють діяльність у сфері виробництва (будівництва). Здійснювані несистематично, час від часу, операції продажу продукції, лишків ТМЦ відносяться у таких підприємств до додаткового позареалізаційного доходу. Тому, оскільки промислові (будівельні) підприємства здійснюють свою діяльність не у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, Закон про РРО на них не поширюється, вони не зобов'язані використовувати РРО.
Вказане, однак, не стосується випадку, коли такі підприємства мають окремі торгівельні підрозділи (магазини тощо). В даному випадку вони, поряд з виробничою (будівельною) діяльністю, займаються також торгівлею і повинні використовувати РРО саме в окремих торгівельних підрозділах (магазинах тощо).
А проведення в той же час інших несистематичних операцій продажу за готівку в основних виробничих (будівельних) підрозділах таких підприємств не потребують використання РРО. Кожній сфері - сферове.
В момент опублікування у газеті "Все про бухгалтерський облік" статті " Чи так вже і всім потрібен РРО" у консультаціях як незалежних спеціалістів, так і працівників податкової служби простежувалася цілковита незгода з висновками автора.
Та згодом ситуація змінилася. Аналогічні з авторськими аргументи-висновки наводяться, наприклад, у листі Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України від 16.07.2001 р. N 99/9 та, що головніше, у консультаціях спеціалістів податкової служби у "Віснику податкової служби України" (N 46/2001, N 3/2002, N 24/2002).
Тому в даному випадку, при здійсненні продажу ТМЦ у разі проведення розрахунків у касах виробничих (будівельних) підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, РРО можна не використовувати.
У разі виникнення конфліктних ситуацій з податковою службою щодо відсутності РРО апелювати, окрім авторської аргументації, також до консультацій у "Віснику податкової служби України". Хоча даний журнал і не нормативний документ, та на місцях працівники податкової служби орієнтуються саме на публікації у цьому періодичному виданні.
Підприємству, яке реалізує за готівку продукцію власного виробництва, ще легше. Воно не використовує РРО на підставі пункту 1 ст. 9 Закону про РРО. Обов'язковим у цьому випадку є проведення розрахунків у касах цих підприємств з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
"Вістник бухгалтера і аудитора України" N 21 (137), 18 грудня 2002 р.
Підписний індекс 40547