НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
24.01.2003 N 05-30-09/262
На доручення Кабінету Міністрів України
від 08.01.2003 N 1082/96
Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції
Щодо діючих розмірів тарифів
на електроенергію та природний газ для усіх
категорій споживачів у сільській місцевості
Національна комісія регулювання електроенергетики України на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 08.01.2003 N 1082/96 повідомляє.
Щодо розмірів тарифів на електроенергію.
Відповідно до діючої законодавчої бази України роздрібні тарифи на електроенергію формуються енергопостачальними компаніями згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом за ринковою формулою і повинні відшкодовувати економічно обгрунтовані витрати енергетичних підприємств і забезпечувати отримання прибутку у розмірах, необхідних для фінансування відтворення основного процесу виробництва.
Роздрібні тарифи на електроенергію диференціюються за класами напруги на межі балансової належності мереж (1 клас напруги - 154-35 кВ та 2 клас 10-0,4 кВ) і не розрізняються за належністю споживачів до тієї чи іншої галузі економіки. Тобто, роздрібні тарифи на території діяльності одного енергопостачальника є єдиними для всіх споживачів відповідного класу напруги.
НКРЕ у відповідності до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) здійснювала регулювання роздрібних тарифів для сільськогосподарських споживачів-виробників шляхом встановлення граничних рівнів. При цьому втрати енергопостачальних компаній від постачання електроенергії за зниженим тарифом дотувалися за рахунок інших споживачів України. Так, у 2000 році дотації на сільськогосподарських споживачів-виробників становили близько 80 млн. грн., а у 2001 - близько 50 млн. грн.
Змінами до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2238-14 ) від 07.06.2001 N 2514-III було виключено частину четверту статті 3, яка надавала право на встановлення граничних рівнів тарифів на електроенергію для сільськогосподарських споживачів-виробників. Таким чином, Комісія втратила повноваження щодо встановлення граничних рівнів тарифів для сільськогосподарських споживачів-виробників.
У 2002 році сільськогосподарські споживачі-виробники розраховувалися за електроенергію за середнім тарифом 18,22 коп./кВтг, в якому питома вага оптової ринкової ціни скоригованої на коефіцієнт втрат становила близько 82%, тарифу на передачу місцевими (локальними) електромережами - 17%, тарифу на постачання - 1%.
Слід зазначити, що рівні тарифів на електроенергію в Україні є значно нижчими, ніж у інших країнах Європи. Тільки в Росії ціни на електроенергію є нижчими ніж на Україні, оскільки Росія володіє крупними запасами паливних ресурсів і є одним з головних імпортерів палива (ядерного, газу, нафтопродуктів) на Україну.
Згідно з постановою НКРЕ від 10.03.99 N 309 тарифи на електроенергію для населення фіксовані і однакові по всій території України. Вони становлять (без урахування ПДВ):
13 коп. за 1 кВтг для міського населення (для споживачів, що користуються кухонними електроплитами та електроопалювальними установками 10 коп. за 1 кВтг);
12 коп. за 1 кВтг для сільського населення (для споживачів, що користуються кухонними електроплитами та електроопалювальними установками 10 коп. за 1 кВтг).
Тарифи для населення не змінювалися протягом 4 років і сьогодні відшкодовують лише 60% реальних витрат енергетичних підприємств на виробництво, передачу та постачання електричної енергії. Втрати енергопостачальних компаній від постачання електроенергії побутовим споживачам покриваються за рахунок дотацій, які збільшують рівень оптової ринкової ціни на 10-15%. При незмінних рівнях тарифів для населення обсяги дотацій мають тенденцію до збільшення. Так сума дотацій енергопостачальним компаніям на постачання електроенергії населенню у 2001 році становила 1,19 млрд. грн., а у 2002 році вже 1,5 млрд. грн.
Планом заходів щодо реалізації довгострокової тарифної політики на оптовому ринку електроенергії України, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 N 451-р, передбачено поетапне підвищення тарифів на електроенергію для населення до повного відшкодування ними вартості електропостачання. Поступове наближення тарифів для населення до їх економічно обгрунтованого рівня дозволить зменшити тарифи для інших споживачів електроенергії.
Виходячи з вищезазначеного, Комісія не може підтримати пропозицію щодо встановлення знижених тарифів для сільськогосподарських споживачів, оскільки це не відповідає діючому законодавству, і однозначно призведе до негативних наслідків - значного підвищення роздрібних тарифів на електроенергію для інших споживачів.
Крім того, запровадження спеціальних знижених тарифів на електроенергію для окремих споживачів є прецедентом для аналогічних вимог від підприємств інших галузей економіки.
Щодо діючих розмірів цін на природний газ.
Згідно наданих повноважень НКРЕ встановлює (регулює) рівень цін на газ природний для потреб населення та бюджетних установ і організацій. Сьогодні рівень оптової ціни для населення складає 185 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням ПДВ та тарифів на транспортування природного газу), а для бюджетних організацій - 231 грн. за 1000 куб. м газу. Зазначені категорії споживачів, згідно постанови Кабінету Міністрів від 27.12.2001 N 1729 "Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом", задовольняють свої потреби у природному газі за рахунок ресурсів НАК "Нафтогаз "країни".
Для комунально-побутових споживачів (підприємств комунальної теплоенергетики і промислових котелень, що відпускають тепло населенню та бюджетним установам) ціну на газ природний НКРЕ не регулює. Для таких споживачів НАК "Нафтогаз України" за останні роки встановлював фіксовану ціну на газ природний, яка майже не змінювалась. У 2001 році рівень ціни на газ природний для комунальних споживачів було підвищено на 4,5 відсотка до 241,5 грн. за 1000 куб. м (до 01.02.01 діяла ціна у розмірі 231,0 грн. за 1000 куб. м газу з урахуванням ПДВ та тарифів на транспортування).
Зазначені споживачі сплачують за газ не повну його вартість, населення відшкодовує лише 52 відсотки, бюджетні організації - 61 відсоток, а комунально-побутові споживачі біля 73 відсотків середньозваженої ціни газу, розрахованої НАК "Нафтогаз України", згідно з балансом розподілу природного газу на 2002 рік. Компенсацію різниці в цінах для населення та бюджетних організацій НАК "Нафтогаз України" здійснює за рахунок вартості природного газу, отриманого в оплату за транзит російського газу через територію України.
Основною проблемою в газовій галузі є питання перехресного субсидіювання. Невідшкодовані витрати, як і в енергетичному комплексі перекладаються на промислові та інші категорії споживачів у межах розподілу ресурсів газу НАК "Нафтогаз України".
Функціонування дієвого ринку природного газу в Україні можливе тільки при повному відшкодуванні ціни на газ природний усіма категоріями споживачів. Ціни для всіх споживачів повинні повністю відшкодовувати витрати, що несуть газовидобувні, газотранспортні та газопостачальні організації. Підвищення цін для зазначених категорій споживачів до рівня повного покриття ними витрат є на сьогодні досить непопулярним заходом і значно вплине на добробут населення. Проте здійснення перехресного субсидіювання вартості спожитого природного газу за рахунок НАК "Нафтогаз України" є ще більш невиправданим і суперечить одному з головних завдань стратегії економічного та соціального розвитку України на 2000-2004 роки.
Необхідно також відзначити, що протягом останніх років газовий сектор економіки України недоодержував необхідних капіталовкладень, що привело до погіршення ситуації в галузі: значно знизилися обсяги геолого-розвідувальних робіт, зменшилися обсяги видобутку власного газу, недостатньо фінансувалася газотранспортна система. Усе це суттєво впливає у майбутньому на подальший розвиток галузі.
Згідно з вищезазначеним, на думку Комісії, в умовах, коли окремими категоріями споживачів вартість природного газу відшкодовується не в повній мірі, вести мову щодо зниження рівня цін на газ природний для споживачів у сільській місцевості недоречно.
Щодо тарифів на транспортування та постачання природного газу, то починаючи з 2000 року НКРЕ встановлює окремі тарифи для вказаних видів діяльності, виходячи з витрат відкритих акціонерних товариств з газифікації та газопостачання. Споживачі природного газу сплачують вартість послуг тільки з відповідних видів діяльності, і є змога проконтролювати рівень тарифів, виходячи з витрат та обсягів транспортування (постачання) природного газу.
Стосовно тарифів на транспортування природного газу, то всі споживачі незалежно від місця розташування (крім споживачів, що отримують природний газ безпосередньо з магістральних трубопроводів) сплачують за транспортування природного газу за однаковим загальним тарифом, який розраховано, виходячи з витрат газотранспортної системи України та обсягів транспортування газу по ній. Загальний тариф на транспортування природного газу сьогодні складає 52,5 грн. за 1000 куб. м (з урахуванням ПДВ).
Тарифи на транспортування та постачання природного газу були введені з 1 лютого 2001 року і є незмінними протягом двох років (згідно методики вони розраховуються на один календарний рік).
Зазначені тарифи у переважній більшості регіонів сьогодні не відображають рівня витрат з транспортування газу розподільними трубопроводами. За період їх дії витрати підприємств, що здійснюють транспортування та постачання природного газу значно зросли. На сьогодні є об'єктивна необхідність щодо перегляду розміру зазначених тарифів. В той час, зменшення розміру тарифів поставить значну частину підприємств, що транспортують природний газ у важке економічне та фінансове становище.
Член Комісії Ю.Кияшко