ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
від 16.12.2002 N 2-221/6714
Про розгляд листа
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув Ваш лист 12.09.2002 N 1469/347 щодо правомірності віднесення до валових витрат підприємства плати за перетоки реактивної енергії та правомірності включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту і повідомляє.
Думка Держпідприємництва України з цього приводу була висвітлена в листі від 11.07.2002 N 2-221/3812.
В податковому роз'ясненні щодо застосування підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) платниками податку на прибуток - споживачами електричної енергії, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 12.07.2002 N 330, зазначається, що оскільки реактивна електроенергія не є товаром (роботою, послугою), а плата за перетоки реактивної електричної енергії вважається санкцією до споживача активної електроенергії за недотримання умов договору і не має ніякого відношення до компенсації вартості придбаних ним товарів (активної електричної енергії), така плата, виходячи з положень пункту 5.1 та підпункту 5.3.5 п. 5.3 статті 5 Закону, не включається до валових витрат споживача електричної енергії.
Разом з тим, листом від 30.07.2002 N 05-39-11/2390 Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) "Щодо податку на додану вартість" (в якому учасники робочої групи з представників Мінпаливенерго, Держенергонагляду, НКРЕ та Київського політехнічного інституту схиляються до думки, що оплата перетікань електричної енергії не є санкцією і не відноситься до товару, а є саме адресним економічним стимулом, який можна кваліфікувати як оплата послуги) НКРЕ звернулася до Державної податкової адміністрації з пропозицією призупинити дію наказу від 12.07.2002 N 330 "Щодо затвердження податкового роз'яснення" до остаточного врегулювання питання віднесення оплати за перетоки реактивної електроенергії до послуг чи санкцій. Для конструктивного вирішення цього питання НКРЕ звернулась до Кабінету Міністрів України з проханням надати Міненерго, НКРЕ, Мінекономіки, Мінпромполітики та ДПА відповідне доручення.
Крім того, додатково повідомляємо, що в підпунктах "г", "д" частини 1 підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" далі - Закон) зазначається, що податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта і при оцінці доказів судом (арбітражним судом), наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками. Крім того, відповідно до абзацу 1 підпункту "і" підпункту 4.4.2 цього пункту Закону платник податків може оскаржити до суду (арбітражного суду) рішення контролюючого органу або органу стягнення щодо видання інструкцій чи податкових роз'яснень (у тому числі форм обов'язкової податкової звітності, далі - податкових роз'яснень), які, за висновком такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Визнання судом (арбітражним судом) інструкції або податкового роз'яснення податкового органу (незалежно від їх реєстрації у Міністерстві юстиції України) недійсними є підставою для використання зазначеного рішення всіма платниками податків з моменту прийняття такого судового рішення, а також для відповідної зміни положень інструкцій чи роз'яснень контролюючих органів з цього питання. Зазначене рішення суду (арбітражного суду) набирає чинності з моменту його прийняття та повинно бути оприлюднене за рахунок сторони, що програла спір (була визнана винною), протягом 30 календарних днів з моменту прийняття такого судового рішення.
В.о. Голови В.Загородній