Інвентаризація землі в податковому обліку
Останнім часом почастішали випадки, коли податківці не визнають валові витрати підприємств з платежів за послуги інвентаризації земельних ділянок. Зазвичай інспектори при цьому керуються наступними міркуваннями: інвентаризація землі має збільшувати її балансову вартість*, і отже, не може бути віднесеною до валових витрат. А оскільки земля ще й не амортизується, то платник, таким чином, взагалі позбувається права зменшити суму прибутку на зазначені суми. Розрадить в такій ситуації хіба що продаж землі, коли зменшення прибутку стане можливим на всю балансову вартість.
Проаналізуємо ситуацію. Суть процедури інвентаризації землі, відповідно до пункту 5.1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року N 97/298/124 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 579/5770), полягає в складанні порівняльної відомості площ за обліком з фактичним користуванням.
Тобто інвентаризація землі - це фактично звичайна інвентаризація активу підприємства. Просто з огляду на деякі особливості самого активу проводиться така інвентаризація не самостійно підприємством, а із залученням відповідних фахівців сторонніх організацій.
А тепер спробуйте відповісти: чи виникли б, скажімо, проблеми з витратами, понесеними підприємством у зв'язку з участю фахівців комп'ютерної фірми в інвентаризації комп'ютерного обладнання підприємстваі Очевидно, що навряд чи такі витрати викликали б сумніви у податківців. і це зрозуміло: валововитратність послуг, пов'язаних з загальним ходом господарської діяльності, є нормальним явищем.
Так само із землею. На наш погляд, витрати на послуги з інвентаризації землі не мають капітального характеру, не поліпшують земельну ділянку і не пов'язані безпосередньо з придбанням землі. Це означає, що відсутня необхідність капіталізації зазначених витрат в складі вартості землі.
У разі якщо будівля, що знаходиться на зазначеній землі, використовується в господарській діяльності підприємства, слід ідентифікувати понесення витрат на інвентаризацію як придбання послуг для подальшого використання в господарській діяльності.
Відтак, вимоги пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22.05.97 р. N 283/97-ВР) в цьому випадку повністю задовольняються, і підприємство має право відобразити валові витрати з зазначених послуг на загальних підставах. Крім того, слід зауважити, що найчастіше інвентаризація земель проводиться за вимогою офіційних органів і не має добровільного характеру. Зазвичай інвентаризація землі пов'язана саме з грошовою оцінкою земель (див. лист ДПАУ від 11.01.2002 р. N 569/7/18-2117 "Про сплату у 2002 році плати за землю"). Така грошова оцінка є однією з передумов фіскального регулювання земельних відносин. Від факту проведення інвентаризації та оцінки залежить режим справляння плати за землю.
Таким чином, ми вважаємо, що наведені операції (інвентаризація та грошова оцінка) мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю, оскільки процес сплати податків є невід'ємною частиною господарської діяльності.
* - Чи то під виглядом капітального поліпшення якості ділянки, чи то під виглядом витрат, що пов'язані з придбанням землі (див. підпункт 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
"Вестник бухгалтера и аудитора" N 4(144), 24 февраля 2003 г.
Подписной индекс 40547