Якщо на підприємстві є автомобіль
Порядок перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні регламентується Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. N 2344 та наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р N 363" Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" із змінами і доповненими (далі - наказ N 363). Типові форми єдиної первинної транспортної документації, затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України N 488/346 від 29 грудня 1995 р "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" із змінами і доповненями (далі наказ N 488/346), які введено в дію з 1 січня 1996 року. У цей перелік входять;
- "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. N 2;
- "Подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. N 1 (міжнародна);
- "Товарно-транспортна накладна", ф. N 1-ТН (далі-ТТН);
- "Талон замовника", ф. N 1-ТЗ.
Відповідно п.2 наказу N 488/346 застосування вказаних форм первинного обліку є обов'язковим всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.
Крім того відповідно п 11.1 наказу N 363 основними документами на перевезення вантажів визначено товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. В залежності від виду вантажу та його специфічних властивостей крім основних документів додаються ще ветеринарні,санітарні документи, сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти та інше.
Для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі відповідно пунктів 33 і 34 ст.9 Закону України від 01.06.2000р. N 1775 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" необхідно придбати ліцензію (у Державному департаменті автомобільного транспорту (Укравтотранс)).
Якщо підприємство використовує автомобільний транспорт для власних потреб і не надає послуги сторону и особам, ліцензія не потрібна (лист Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 06.08.2001р. N 4-451-1328/4889). Витрати на придбання ліцензій для ведення господарської діяльності відповідно п.п.5.4.7 п.5.4 ст.5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР - далі Закон про прибуток) включаються до валових витрат.
Перевізники відповідно пунктів 6 і 9 статті.7 Закону України від 07.03.96 р. N 85/96-ВР "Про страхування" із змінами і доповненнями зобов'язані забезпечувати обов'язкове страхування на автомобільному транспорті:
- особисте страхування від нещасних випадків -на транспорті;
- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Порядок і умови здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті визначені постановою КМУ від 14.08.96 р. N 959 "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" із змінами і доповненнями.
Страхувальниками працівників транспортних підприємств є суб'єкти підприємницької діяльності власники транспортних засобів або ті, що експлуатують їх та уклали із страховиком договори страхування. Страховий платіж по обов'язковому особистому страхуванню водіїв транспортних підприємств на автомобільному транспорті визначається у розмірі до 1% страхової суми за кожного застрахованого.
Внески платника податку на здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті працівників підприємств відповідно п.п.5.6.2 п.5.6 статті 5 Закону про прибуток включаються до складу валових витрат. З 01.01 2003 року відповідно нової редакції вищезазначеної статті Закону про прибуток платник податку може сплачувати за свій рахунок добровільні страхові платежі на користь найманих працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах та у яких це місце є основним місцем роботи та віднести до складу валових витрат кожного календарного кварталу суму фактично сплачених страхових платежів, що не перевищує 15 відсотка від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу, але не більше ніж 6000 гривень у розрахунку на одного застрахованого лрацівника протягом звітного податкового року.
Для здійснення перевезень по території України власник транспортного засобу укладає із страховою організацією договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Відповідно постанови КМУ від 28.09.96 р. N 1175 "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" із змінами і доповненнями об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб.
Витрати платника податків із страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податків (тобто тільки власних транспортних засобів) відповідно п.п. 4.6 Закону про прибуток включаються до складу валових витрат (на орендовні не розповсюджується).
Всі транспортні засоби відповідно ст.35 Закону України від 30.06.93р. N 3353 "Про дорожній рух"із змінами і доповненнями підлягають обов'язковому державному технічному огляду. На кожний транспортний засіб, що пройшов технічний огляд, органи Державної автомобільної інспекції (ДАІ) видають талон про проходження технічного огляду. Забороняється використання транспортних засобів, які не пройшли техогляду. Вартість послуг ДАІ за проведення технічного огляду включаються до складу валових витрат відповідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток.
Підприємства , які мають транспортні засоби сплачують податок з власників транспортних засобів (далі -транспортний податок) відповідно Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91р. N 1963 із змінами і доповненнями на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року.Транспортний податок сплачується підприємствами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а за придбані протягом року транспортні засоби - перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. Обчислення транспортного податку провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів Сплата транспортного податку відповідно п.п.5.2.5 ст. 5 Закону про прибуток включається до складу валових витрат.
Списання пально-мастильних матеріалів (далі - ПММ) у податковому і бухгалтерському обліку для виробничих і невиробничих цілей здійснюється на підставі подорожніх листів виходячи з Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98р. N 43 та на підставі акту на списання, затвердженого керівником підприємства і підписаного уповноваженою комісією. Відповідно п.п.2.1.5 цього наказу, якщо для якогось автомобіля базова норма не встановлена, то за заявою власників автомобілів інститут Міністерства транспорту України ДержавтотрансНДІпроект на договірних засадах може розробити тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива. Для вантажних автомобілів застосовуються подорожні листи форми N 1 (використовуються для міжнародних перевезень), або подорожні листи форми N 2 (використовуються для перевезень у межах України, для легкових - подорожні листи типової форми N 3. Фактичне витрачання пального дорівнює сумі показників залишку при виїзді та виданого чи заправленого по дорозі пального за вирахуванням залишку при поверненні до гаражу.
Витрати на придбаня ПММ для вантажних автомобілів, що пов'язані безпосередньо з веденням виробництва, відповідно до пп. 5.2.1 Закону про прибуток відносяться до складу валових витрат (але в межах норм витрат).
Відповідно до пп. 5.4.10 Закону про прибуток витрати на ПММ для легкового автомобіля (як для власного так і для орендованого) включаються до складу валових витрат з 01.01.2003 у розмірі 50-відсотків витрат на придбання (попередня редакція пп. 5.4.10 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяла платникам податку збільшувати свої валові витрати на суму таких витрат). При цьому платники ПДВ мають право відповідно пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями (далі - Закон про ПДВ) збільшувати свій податковий кредит на суми ПДВ, сплачені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з таким придбанням, але пропорційно сумі витрат на придбання ПММ, що включаються до складу валових витрат (тобто в розмірі 50%) за наявності податкової накладної. Крім того хотілося б звернути увагу платників податків, що незважаючи на те, що новою редакцією п.п. 5.4.10 знято обов'язок доводити зв'язок витрачання ПММ з господарською діяльністю, необхідно мати документальне підтвердження їх використання в діяльності підприємства (п.п.5.3.9 Закону про прибуток).
Витрати на ремонт і технічне обслуговування: Витрати на ремонт автомобіля обліковують у порядку передбаченому п.8.7 Закону про прибуток, відповідно якого платники податків незалежно від виду діяльності підприємства мають право віднести до валових витрат з 01.01.2003р. будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, які підлягають амортизації, у сумі що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду (раніше в межах 5 % сукупної балансової вартості груп виробничих основних фондів на початок звітного року). Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2,3,4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу. Слід врахувати, що будь-які роботи пов'язані з ремонтом повинні проводитись на підставі наказу керівника. Слід розрізняти поняття "ремонт" і "технічне обслуговування". Згідно з п. 1.3 частини 1 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. N 102, (далі - Положення N 102 ), технічне обслуговування (далі - ТО) - комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Додатками А.Б.В. до Положення N 102 надано перелік операцій з технічного обслуговування автомобільного транспорту. Слід визначити, що ТО -'це підтримання машини в робочому стані та не передбачає заміни будь-яких деталей, за винятком шин і акумуляторів. Необхідно врахувати, що до технічного обслуговування відноситься тільки заміна автомобільних шин відповідно до норм експлуатаційного пробігу, які затверджені наказом Мінтрансу України від 12.12. 97 р. N 420. Витрати, пов'язані з заміною шин, термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу, включаються згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток до складу валових витрат за умови експлуатації у господарській діяльності.
У податковому обліку витрати на то будь-яких автомобілів, використовуваних у господарської діяльності, включають до складу валових витрат без обмежень відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток. З метою віднесення до валових витрат витрат підприємств на технічне обслуговування легкових автомобілів необхідно, щоб легкові автомобілі були власністю платника податку і брали участь у господарській діяльності (п.п.5.4.10 п.5.4 статті 5 Закону про прибуток) та проведені витрати повинні бути підтверджені документально (п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону про прибуток)
Щодо витрат на технічне обслуговування арендованих легкових автомобілів, то Законом про прибуток не передбачено їх віднесення до складу валових витрат орендаря.
Слід врахувати, що з 1 січня 2003р. орендарі легкових автомобілів (оперативна оренда) мають право включити до складу валових витрат 50% від понесених витрат
Ремонт - це комплекс операцій з відновлення справності або роботоздатності, відновлення ресурсу автомобіля або його складових частин. Разом з тим "поточний ремонт" виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні і (або) відновленні окремих частин, а капітальний ремонт проводиться для відновлення справності і повного або близько до повного відновлення ресурсу автомашин із заміною або відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.
Власний автомобільний транспорт, використовуваний у господарській діяльності платника податку, відноситься до групи 2 основних фондів (пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону про прибуток). Норму амортизації (в розрахунку на податковий квартал) встановлено в розмірі 6,25% ( з 01.01.2004р.-10%) до балансової вартості основних фондів групи 2 на початок звітного періоду (пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону про прибуток).
Амортизація витрат на поточний і капітальний ремонти, інші види поліпшень автомобілів, використовуваних у господарській діяльності (основних фондів групи 2), отриманих в оперативний лізинг (оренду), здійснюються в порядку, встановленому п. 8.8 ст. 8 Закону про прибуток: у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди) - автомобіля, то орендар може збільшити (створити) балансову вартість групи 2 основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість орендованого автомобіля, за винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні п. 8.7 ст. 8 Закону про прибуток.
Якщо договір оперативної оренди не зобов'язує або не дозволяє орендарю здійснювати витрати на ремонт об'єкта оренди - автомобіля, то такі витрати несе в установленому порядку тільки орендодавець. У випадку здійснення таких витрат, не передбачених договором оренди, орендарем вони покриваються тільки за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства - орендаря автомобіля.
Не включаються до складу валових витрат витрати пов'язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів. Це обмеження не розповсюджується на вантажні автомобілі, які використовуються у господарській діяльності платника податку.
"Киевский бухгалтер" N 20(110), 22 июля 2003 г.
Подписной индекс 22259