Матеріальна відповідальність працівників.
Правові аспекти. Бухгалтерський та податковий облік
Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації визначені Главою IX КЗпП "Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації". Відповідно до положень КЗпП на працівника, що заподіяв шкоду підприємству може бути накладена повна або обмежена матеріальна відповідальність. Невдаючись у подробиці, нагадаємо основні моменти кожного виду відповідальності.
Повна матеріальна відповідальність. Коли та в яких випадках працівники несуть повну матеріальну відповідальність передбачено статтею 134 КЗпП.
1. Повна матеріальна відповідальність поділяється на індивідуальну та колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. В свою чергу положеннями статті 134 КЗпП визначено, що однією із умов повної матеріальної індивідуальної відповідальності є наявність письмової угоди про це між працівником та роботодавцем. Зазначимо, що письмові договори укладаються підприємством, тільки з тими працівниками, які досягли вісімнадцятирічного віку та займають посади або виконують роботи що визначені Переліком 447 (Перечень должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности затверджених Постановлением государственного комитета совета министров СССР по труду и социальным вопросам Секретариата всесоюзного центрального совета профессиональных союзов от 28 декабря 1977 г. N 447/24 ). Але це не єдина умова коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди. Найбільш поширеними з них є також випадки коли: товарне матеріальні цінності (ТМЦ) були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано недостачею ТМЦ, умисним знищенням або умисним зіпсуттям ТМЦ в т. ч. інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих працівникові в користування. Весь перелік випадків коли наступає повна матеріальна відповідальність наведений в ст. 134 КЗпП.
Згідно з п. 12 Постанови N 14 така відповідальність може бути покладена на працівника , зокрема, за шкоду, заподіяну: перевитратою пального на автомобільному транспорті, розкраданням, знищенням (зіпсуттям), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей; витратами підприємства на навчання у вищому навчальному закладі молодого фахівця в разі його звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни чи за власним бажанням без поважних причин протягом трьох років з часу прийняття на роботу за направленням.
Крім того, керівники та їх заступники несуть повну матеріальну відповідальність у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.
Крім індивідуальної, може бути і колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Стаття 135-2 КЗпП визначає умови колективної матеріальної відповідальності. Так відповідно до цієї статті при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Перелік робіт, при виконанні яких може застосовуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування та типовий договір про таку відповідальність затверджені наказом Міністерства праці України від 12 травня 1996 р. N 43
Обмежена матеріальна відповідальність працівників. Відповідно до статті 132 КЗпП працівники, з вини яких заподіяно шкоду підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку. В свою чергу якщо межі матеріальної відповідальності були передбачені трудовим контрактом, що заключався з працівником, то матеріальна відповідальність покладається на працівника відповідно до контракту.
Порядок визначення прямої дійсної шкоди наведено в Постанові N 14. Під прямою дійсною шкодою (збитками), зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для I підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. До прямої дійсної шкоди, можуть бути віднесені: суми незаконно нарахованої заробітної плати і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів і інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв'язку з викривленням даних про обсяг робіт.
Відповідно до статті ІЗЗ КЗпП обмежену матеріальну відповідальності несуть і працівники і керівники підприємства.
В свою чергу,
1) працівники несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку - за зіпсуття або знищення через недбалість ТМЦ, в тому числі при їх виготовленні. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість виданих підприємством працівникові в користування інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів.
2) керівники та їх заступники, (в тім числі і керівники структурних підрозділів та їх заступники) несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.
При розгляді питання вини керівників та їх заступників необхідно також звернути увагу ще на один пункт Постанови N 14. В ньому зазначено, що до зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення тощо.
Визначення розміру шкоди.
Порядок відшкодування шкоди
П. 20 Постанови N 14 роз'яснено, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, вважається день підписання відповідного акта або висновку. Якщо акт складався другою організацією, то днем виявлення шкоди буде вважатися день офіційно одержаного такого акту (виключення).
Відповідно до статті 1ЗО КЗпП працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.
Якщо працівник відмовляється добровільно покрити заподіяну шкоду, то вона стягується згідно з законодавством. Про це мова піде далі.
Розмір шкоди підприємство визначає самостійно. Стаття 135-3 КЗпП передбачає, що розмір шкоди заподіяної підприємству визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.
Згідно зі статтею 136 КЗпП, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, здійснюється за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу має бути видане не пізніше двох тижнів з дня виявлення завданого працівником збитку й виконане протягом семи днів з дня повідомлення про нього працівника. При цьому, згоди працівника на видання власником або уповноваженим ним органом розпорядження про відшкодування завданих працівником шкоди законодавство не передбачає. Це роз'яснено листом Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 10.04.2001 р. N 010-390 "Щодо письмової згоди працівника на видачу власником або уповноваженим ним органом розпорядження для покриття збитку працівником у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку.
У разі якщо працівник не згідний з відрахуванням або його розмірами, трудовий спір за його позовною заявою розглядається в суді.
При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку розмір такого заробітку визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до абзацу 3, пункту 2 Розділу II зазначеного документу середньомісячний розмір для відшкодування шкоди визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців. Коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення середньомісячний заробіток обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві.
При відрахуванні із заробітної плати працівника матеріальної шкоди необхідно враховувати положення статті 128 КЗпП та статті 26 Закону України N 108/95-ВР Про оплату праці від 24 березня 1995 року. Відповідно до зазначених статей при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. Крім того, відповідно до статті 129 КЗпП з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення відрахування не допускається.
Розмір шкоди визначається в судовому порядку. Шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного (міського) суду, шкода покривається у таких випадках (п. 2 Постанови N 14):
- якщо розмір збитків перевищує середній місячний заробіток;
- якщо шкода не перевищує середньомісячний заробіток, але законом встановлена відповідальність в межах середнього місячного заробітку;
- якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв'язку з закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).
При поданні позову до суду про стягнення з працівника шкоди, керівник має керуватися положеннями статті 233 КЗпП. Цією статтею передбачено що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Зазначимо, що працівник який має відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству, відмовляється це зробити добровільно (наприклад шляхом відрахувань із заробітної плати), може "накликати" на себе положення статті 152 Цивільного процесуального кодексу України. Адже за цією статтею, стягнення шкоди може бути здійснено шляхом накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Податковий облік
Відображення в податковому обліку завданої підприємству шкоди має свої певні особливості. Слід звернути увагу на те, що ці особливості податкового обліку пов'язані з тим, якім матеріальним цінностям завдано шкоду - основним засобам, чи тим матеріальним цінностям, які не належать до основних фондів, а також в залежності від звітного періоду, в якому завдано шкоду, та періоду, в якому цю шкоду буде відшкодовано. Розглянемо ці особливості за порядком.
Ситуація 1. Шкоду завдано матеріальним цінностям, які не відносяться до основних засобів*.
По цій ситуації можуть виникнути декілька варіантів зі псування матеріальних цінностей, по кожному з яких податковий облік буде дещо відрізнятись. Тому наведемо їх.
Варіант 1. Придбані матеріальні цінності були зіпсовані з вини працівника підприємства-покупця в момент їх перевезення від постачальника.
Варіант 1.1 За матеріальні цінності було заплачено аванс.
При сплаті авансу постачальнику за ТМЦ, які було зіпсовано відповідальною особою покупця при доставці від постачальника, підприємство-покупець повинно було за правилом "першої події" включити вартість цих ТМЦ (без ПДВ) до складу валових витрат, а суму ПДВ у вартості цих ТМЦ - до податкового кредиту. Для відображення операції в податковому обліку зі псування ТМЦ з вини матеріально-відповідальної особи підприємства-покупця такому підприємству можна піти одним із двох існуючих шляхів.
Шлях 1.
Відповідно до пп.4.2.3 Закону про прибуток до складу валових доходів платника податку не включаються суми компенсованих витрат або збитків, які поніс такий платник податку в разу порушення його прав та інтересів, але за умови, що такі витрати не були раніше включені до валових витрат. Оскільки в нашому випадку підприємство суму сплаченого авансу включило до валових витрат, то сума відшкодування вартості втрачених МЦ слід включити до складу валових доходів. Тут доцільно нагадати про природний убуток матеріальних цінностей. Адже вартість зіпсованих ТМЦ в межах норм природного убутку не буде відшкодовуватись винною особою (найдокладніше про природний убуток ми вже писали на сторінках нашого видання). Тому псування ТМЦ в межах норм природного убутку не повинна збільшувати суму валових доходів підприємства.
Окрім збільшення суми валових доходів підприємству необхідно збільшити суму податкових зобов'язань з ПДВ що припадає на вартість зіпсованих ТМЦ (за мінусом податкового кредиту, яких приходиться на ТМЦ, які було зіпсовано в межах норм природного убутку).
Шлях 2.
З норми пп.4.2.3 Закону про прибуток випливає й інший шлях, яким може піти підприємство при відображенні вартості псування ТМЦ за вини матеріально-відповідальної особи підприємства.
Так, підприємство може зменшити суму валових витрат на вартість зіпсованих ТМЦ, що перевищує їх псування в межах норм природного убутку, оскільки ма теріально-відповідальна особа відшкодує підприємству вартість зіпсованих ТМЦ. При цьому також не обхідно зменшити і суму податкового кредиту з ПДВ Відшкодована матеріально-відповідальною особою сума завданої шкоди в цьому випадку не буде відображатись в податковому обліку.
Варіант 1.2. За матеріальні цінності не було сплачено постачальникові.
Якщо постачальник відвантажив покупцю ТМЦ, а вони в дорозі були зіпсовані з вини матеріально-відповідальної особи підприємства-покупця, то з першого погляду може здатися, що вартість ТМЦ в загал не повинна відображатись в податковому обліку. Адже підприємства-покупець ніяких витрат не понесло, фактично товару не отримало. Але на нашу думку такир підхід буде невірним. I ось чому. Підприємство-постачальник виконало умови договору і відвантажило ТМІ покупцеві. В своєму обліку воно покаже відвантажена ТМЦ, а також суму валових доходів, і податкового зобов'язання з ПДВ. В свою чергу, підприємство покупець, отримає всі необхідні документи на ТМЦ, відвантажені постачальником. Тому вважаємо, що відповідне до пп. 11.2.1 Закону про прибуток та пп. 7.5.1 Закону про ПДВ покупцеві правильніше буде показати спочатку вартість ТМЦ у складі валових витрат та суму ПДВ відобразити у складі податкового кредиту, а потім одночасно показати або їх зменшення (без вартост зіпсованих ТМЦ в межах норм природного убутку) абс збільшення валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ.
Варіант 2. Матеріальні цінності були зіпсовані на складі.
В цьому випадку відображення в податковому обліку операцій зі псування матеріальних цінностей буде здійснюватися аналогічно попереднім варіантам. Тобто при псуванні матеріальних цінностей на складі, необхідно буде або зменшити на суму "псування" валові витрати та на суму ПДВ, який припадає на вартість зіпсованих цінностей - податковий кредит, або збільшити валові доходи та податкові зобов'язання з ПДВ.
Не слід в цьому випадку забувати й про включення зіпсованих ТМЦ в перерахунок за п.5.9. Закону про прибуток.
Ситуація 2. Шкоду завдано матеріальним цінностям, які відносяться де основних засобів.
Варіант 1. Зіпсований основний засіб не підлягає ремонту, тобто ліквідується.
Порядок відображення в податковому обліку псування основних засобів, які не підлягають ремонту, а ліквідуються, регулює пп. 8.4.8 Закону про прибуток. Відповідно до цього пункту, якщо ліквідації підлягає основний засіб 1 групи, то в цьому разі необхідно його вартість прирівняти до нуля, а на суму балансової вартості збільшити валові витрати. При ліквідації основних засобів 2, 3 або 4 групи балансова вартість цих груп не буде зменшуватись. Тобто, вартість пошкоджених основних фондів буде продовжувати амортизуватись.
Порядок відображення в податк овому обліку суми компенсації за заподіяну шкоду зі псування основних засобів врегульовано пп.8.4.9 Закону про прибуток. Згідно до нього сума шкоди, відшкодована винною особою, за псування основного засобу 1 групи буде включатись до складу валових доходів підприємства, а при компенсації за нанесену шкоду основному засобу 2, 3 або 4 групи - на суму компенсації слід зменшити балансову вартість відповідної групи основних засобів. При цьому на суму ПДВ, який припадає на вартість зіпсованого основного засобу, необхідно буде збільшити податкові зобов'язання (згідно з п.4.9 Закону про ПДВ).
Варіант 2. Зіпсований основний засіб підлягає ремонту.
Порядок відображення в податковому обліку ремонту основних засобів врегульовано пп. 8.4.5, 8.4.6 та п.8.7 Закону про прибуток. Зміст цих пунктів зводиться до того, що сума витрат по проведеному ремонту збільшує балансову вартість окремого об'єкту основних засобів 1 групи та балансову вартість груп 2, 3, або 4 на суму ремонту, що перевищує 10% від балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року. Витрати по ремонту, що не перевищують встановлену межу 10% відносяться до складу валових витрат підприємства. З цього випливає, що суму ремонту, яку буде компенсувати винна особа, необхідно буде включити до складу валових доходів, а суму ПДВ, яка припадатиме на суму ремонту - до податкових зобов'язань з ПДВ.
Бухгалтерський облік
Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку відшкодування працівниками підприємства завданої йому шкоди має також свою особливість. Ця особливість полягає в тому, що відображення на рахунках бухгалтерського обліку завданої шкоди буде залежати від того, чи встановлена на момент виявлення факту шкоди винна особа.
Так, якщо на момент виявлення нестачі або псування винна особа не встановлена, списується на витрати поточного періоду в дебет субрахунка 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Одночасно сума псування або нестачі відображається на позабалансовому рахунку 072 "Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей" після того, як винна особа відшкодує суму нанесеної шкоди, сума, відображена по субрахунку, списується на субрахунок 791 "Результат основної діяльності".
Якщо винна особа встановлена одразу, то субрахунок 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей", а також забалансовий рахунок 072 "Невідшкодовані нестачі та втрати від псування цінностей" не будуть застосовуватись. Таке твердження випливає з норм Інструкції N 291, де дається характеристика субрахунку 947 "Нестачі і втрати від псування цінностей". Однак Інструкцією N 291 не запропоновано, як слід відображати суму завданої підприємству шкоди, якщо винна особа одразу встановлена. Тому ми пропонуємо свій варіант. На нашу думку, в цьому разі необхідно вартість втрачених матеріальних цінностей, відобразити за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" та кредитом тих рахунків, по яких було відображено оприбуткування цих матеріальних цінностей. Потім в кінці звітного періоду субрахунок 949 закривається на зменшення фінансового результату, тобто на дебет субрахунку 791 "Результат основної діяльності".
Для відображення в обліку операцій по відшкодуванню збитку в Плані рахунків передбачений рахунок 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків". По дебету цього рахунка відображається заборгованість працівників у розмірі шкоди, завданої працівником підприємству. При цьому нарахована сума відшкодування збитку, нанесеного втратами оборотних ак-тивір, вважається доходом від іншої операційної діяльності, і відображається по кредиту рахунка 716 "Відшкодування раніше списаних активів". Погашення заборгованості по відшкодуванню шкоди відображається наступними записами: Дт ЗО, 31, 20... Кт 375. В свою чергу, якщо така заборгованість погашається шляхом утримання з заробітної плати, складається проводка Дт 66 Кт 375.
Наведемо приклади відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій відшкодування шкоди завданої підприємству працівником.
Приклад 1. (Працівник не є матеріально - відповідальною особою).
На підприємстві було втрачено спецодяг на суму 70 грн. Згідно облікової політики підприємства, спецодяг відноситься то малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП). Середньомісячна заробітна плата працівника складає 700 грн. Погашення шкоди завданої підприємству проводиться шляхом відрахувань із заробітної плати працівника, відповідно до статті 136 КЗпП.
Перш ніж перейти до відображення зазначених операцій на рахунках бухгалтерського обліку необхідно нагадати, що відповідно до статті 132 КЗпП працівники, з вини яких заподіяно шкоду підприємству при виконанні своїх трудових обов'язків несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, тобто в даному випадку - у розмірі 70 грн. Зазначимо, що вартість МШП відображається на рахунках витрат в момент їх видачі працівнику. Отже в даному випадку необхідно відкоригувати витрати на суму пошкодженого одягу. Потім вартість цього одягу необхідно віднести на винну особу. Припустимо, що за умовами прикладу винна особа була виявлена не одразу, і на вартість втраченого одягу підприємство зменшує суму валових витрат і суму податкового кредиту з ПДВ
+--------------------------------------------------------------------------+
¦ N¦ Зміст господарських операцій ¦ Бух. ¦Сума ¦Податковий облік¦
¦ п¦ ¦ облік ¦грн ¦ ¦
¦ /¦ +---------¦ +----------------¦
¦ п¦ ¦Дт ¦Кт ¦ ¦Вд ¦Вв ¦
¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 1¦ 2 ¦ 3 ¦ 4 ¦ 5 ¦ 6 ¦ 7 ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 1¦Оприбутковано спецодяг від ¦22 ¦631 ¦70,00¦ ¦70,00 ¦
¦ ¦постачальника ¦641 ¦631 ¦14,00¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 2¦Списано придбаний одяг у виробництво ¦23 ¦22 ¦70,00¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 3¦Після встановлення факту втрати одягу ¦23 ¦22 ¦70,00¦ ¦- 70,00 ¦
¦ ¦проведено його списання з виробництва ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 4¦Відкориговано податковий кредит на ¦641 ¦631 ¦14,00¦ ¦ ¦
¦ ¦суму ПДВ, який припадає на вартість ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦пошкодженого спецодягу ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 5¦Віднесено на витрати вартість ¦947 ¦22 ¦70,00¦ ¦ ¦
¦ ¦втраченого одягу та суму ПДВ ¦947 ¦631 ¦14,00¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 6¦Відображено суму втраченого одягу на ¦072 ¦ ¦84,00¦ ¦ ¦
¦ ¦позабалансовому рахунку ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 7¦Віднесено суму завданої шкоди на ¦375 ¦716 ¦84,00¦ ¦ ¦
¦ ¦винну особу ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 8¦Утримано суму завданої шкоди із ¦661 ¦375 ¦84,00¦ ¦ ¦
¦ ¦заробітної плати працівника ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦ 9¦В кінці звітного періоду списано суму ¦791 ¦947 ¦84,00¦ ¦ ¦
¦ ¦завданої шкоди на фінансовий результат¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦10¦Проведено списання суми завданої ¦ ¦072 ¦84,00¦ ¦ ¦
¦ ¦шкоди з позабалансового рахунку ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--+--------------------------------------+----+----+-----+------+---------¦
¦11¦В кінці звітного періоду списано суму ¦716 ¦791 ¦84,00¦ ¦ ¦
¦ ¦доходу від відшкодування працівником ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦завданої шкоди на фінансовий результат¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--------------------------------------------------------------------------+
Приклад 2. Під час проведення інвентаризації на складі виявлена недостача ТМЦ на суму 600 грн, в т. ч. ПДВ 100 грн. Винна особа - кладовщик, є матеріально відповідальною особою і несе відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, що передбачено статтею 134 КЗпП.
Суму завданої шкоди підприємство показує в податковому обліку шляхом зменшення валових витрат
+--------------------------------------------------------------------------+
¦N ¦ Зміст господарських операцій ¦Бух. облік¦Сума ¦Податковий облік ¦
¦п/п¦ +----------¦грн +-----------------¦
¦ ¦ ¦Дт ¦Кт ¦ ¦Вд ¦Вв ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦1 ¦ 2 ¦ 3 ¦ 4 ¦ 5 ¦ 6 ¦ 7 ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦1 ¦Списано на витрати підприємства ¦949 ¦281 ¦500,00 ¦ ¦-500,00 ¦
¦ ¦суму втраченого товару ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦2 ¦Відкориговано податковий кредит ¦641 ¦631 ¦100,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦на суму ПДВ, який припадає на ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦вартість втраченого товару ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦3 ¦Віднесено суму ПДВ, яка припадає ¦949 ¦631 ¦100,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦на вартість втраченого товару, до¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦витрат підприємства ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦4 ¦Відображено суму збитків, яку має¦375 ¦716 ¦600,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦відшкодувати винна особа за ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦шкоду, заподіяну підприємству ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦5 ¦Винною особою внесено суму зав- ¦301 ¦375 ¦600,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦даної шкоди до каси підприємства ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦6 ¦В кінці звітного періоду списано ¦791 ¦949 ¦500,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦на фінансовий результат ¦791 ¦949 ¦100,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦суму завданої шкоди та ПДВ, ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦який на неї припадає ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+---+---------------------------------+----+-----+-------+-----+-----------¦
¦7 ¦Списано на фінансовий результат ¦716 ¦791 ¦600,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦суму компенсації завданої шкоди ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+--------------------------------------------------------------------------+
Приклад 3. Працівник при виконанні своїх трудових обов'язків наніс шкоду об'єкту основних фондів - комп'ютеру. Вартість ремонту складає 120 грн. Комп'ютер відноситься до основних фондів 4 групи. Ремонт був проведений фірмою, яка займається ремонтом комп'ютерної техніки. Середньомісячна заробітна плата працівника складає 700 грн. Компенсація завданої шкоди проводиться працівником в повному розмірі в касу підприємства грошовими коштами.
+-------------------------------------------------------------------------+
¦N¦ Зміст господарських операцій ¦Бух. облік ¦Сума ¦Податковий ¦
¦п¦ ¦ ¦грн ¦облік ¦
¦/¦ +-----------¦ +---------------¦
¦п¦ ¦Дт ¦Кт ¦ ¦Вд ¦Вв ¦
¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+-+------------------------------------+----+------+------+-----+---------¦
¦1¦ 2 ¦ 3 ¦ 4 ¦ 5 ¦ 6 ¦ 7 ¦
+-+------------------------------------+----+------+------+-----+---------¦
¦1¦Відображено витрати по проведенню ¦23 ¦631 ¦100,00¦ ¦ ¦
¦ ¦ремонта комп'ютера ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+-+------------------------------------+----+------+------+-----+---------¦
¦2¦Збільшено суму податкового ¦641 ¦631 ¦20,00 ¦ ¦ ¦
¦ ¦зобов'язання з ПДВ на суму ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
¦ ¦проведеного ремонту ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+-+------------------------------------+----+------+------+-----+---------¦
¦3¦Віднесено суму ПДВ до складу витрат ¦23 ¦631 ¦20,00 ¦ ¦ ¦
+-+------------------------------------+----+------+------+-----+---------¦
¦4¦Віднесено на винну особу вартість ¦375 ¦716 ¦120,00¦ ¦ ¦
¦ ¦ремонту ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+-+------------------------------------+----+------+------+-----+---------¦
¦5¦Відшкодовано працівником завдану ¦301 ¦375 ¦120,00¦ ¦ ¦
¦ ¦шкоду ¦ ¦ ¦ ¦ ¦ ¦
+-------------------------------------------------------------------------+
__________________________
* Ми наводимо ситуації по тих МЦ, вартість яких включається до валових витрат.
Нормативна база
1. КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.
2. Закон Про прибуток - Закон України Про оподаткування прибутку підприємств в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР
3. Закон Про ПДВ - Закон України Про податок на додану вартість 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР
4. План рахунків, Інструкція 291 - План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування затверджений Наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 року N 291
5. Постанова пленуму Верховного Суду N 14 - Постанова пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками.
Киевский бухгалтер, N 23 (113), серпень 2003,
Передплатний індекс 22259