КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ
ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ
Якщо ушкоджено здоров'я на виробництві
ПИТАННЯ: Дружина працівника нашого підприємства, який помер унаслідок нещасного випадку на виробництві, звернулася за перерахунком розмірів відшкодування шкоди їй (як інваліду) і на дітей (1985 і 1986 р. народження), оскільки з 1992р. таких перерахунків не робили. На нашому підприємстві підвищення зарплати було з 1 лютого 1998р. (в 1,48 раза), з 1 квітня 2000р. (1,22) із 1 серпня 2000р. (в 1,31 раза). Більше підвищень не було. Як за таких обставин зробити перерахунок розмірів відшкодування шкоди, аби передати документи до Фонду соціального страхування від нещасних випадків?
ВІДПОВІДЬ: За п.9 Правил відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 03.07.84 р. N 690, розмір відшкодування шкоди у разі смерті годувальника особам, які мають на це право, визначають із його середньомісячного заробітку з вирахуванням частки, що припадала на нього і працездатних осіб, які були на його утриманні, але не мали права на відшкодування шкоди. Для визначення розміру відшкодування шкоди кожній особі, яка має на це право, частка заробітку годувальника, що припадає на зазначених осіб, ділиться на число цих осіб.
У наведеному випадку на час загибелі працівника залишилося двоє неповнолітніх дітей та дружина-інвалід, тобто особи, які були на його утриманні і мали на це право. Тому заробіток потерпілого треба поділити на чотири і по одній четвертій виплачувати кожному утриманцеві. Підчас визначення розміру відшкодування шкоди зазначеним особам ураховується пенсія, призначена у зв'язку з утратою годувальника. У такому розмірі мали відшкодовувати утриманцям шкоду до 1 січня 1992 р.
З 1 січня 1992 р. постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.91 р. N 391 вперше було передбачено перерахунок раніше визначених сум відшкодування шкоди, виходячи із середньомісячного заробітку за IV квартал (жовтень-грудень) 1991 р. за професією відповідного розряду або посади виробничого підрозділу (дільниці, цеху), де потерпілий працював до професійного захворювання або каліцтва. Визначений розмір відшкодування шкоди підвищують на фактичний коефіцієнт підвищення тарифних ставок, що склався з 1 грудня 1992 р. Черговий перерахунок робили з 1 травня 1992 р. за постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.92 р. N 276, виходячи із середньомісячного заробітку відповідних працівників за січень-квітень 1992 р., відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.
З обчисленого таким чином середньомісячного заробітку за січень-квітень 1992 р. визначався базовий розмір відшкодування шкоди, який, починаючи з 1 листопада 1992 р. відповідно до постанов Кабінету Міністрів України щодо підвищень розмірів заробітної плати та державної допомоги деяким категоріям громадян Від 03.12.92 р. N 676, 26.01.93 р. N 46, 02.06.93 р. N 392, 30.08.93 р. N 671, 02.12.93 р. N 974, 20.10.94 р. N 720, 08.02.95 р. N 102 і п.28 "Правил відшкодування...", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. N 472 (зі змінами й доповненнями від 18.07.94 р. N 492 та 03.10.97 р. N 1100), перераховували за кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок робили множенням розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві.
Розмір відшкодування шкоди перераховували у гривні згідно з Указом Президента України "Про грошову реформу в Україні", а саме: розмір відшкодування шкоди, визначений на 2 вересня 1996 р. у карбованцях, ділили на 100000, і надалі його перераховували під час кожного зростання тарифних ставок. Однак при цьому слід дотримуватися вимог абз.6 п.28 зазначених Правил, а саме: перерахований розмір утраченого заробітку в перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або в перерахунку на повний календарний місяць роботи. Розмір утраченого заробітку обмежують середньомісячним заробітком відповідного працівника за вимогами абз.6 п.28 Правил після 24 жовтня 1997 р., тобто набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.97 р. N 1100, якою зазначений абзац внесено до Правил. При цьому його вимоги щодо перерахунку мають виконуватися лише в разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідних працівників.
Перерахований розмір утраченого заробітку порівнюють з середньомісячним заробітком відповідного працівника, до якого включається заробітна плата за той місяць, в якому підвищували тарифні ставки (посадові оклади) за відповідною професією (посадою), а також 1/12 річних винагород (за підсумками роботи за рік, вислугу років тощо) за попередній календарний рік.
Однак у всіх випадках перерахунку раніше визначений розмір утраченого заробітку коригуванню в бік зменшення не підлягає (п.9 Правил), тобто підприємство не має права зменшувати розмір утраченого заробітку, що склався на час підвищення тарифних ставок (посадових окладів), навіть якщо в перерахунку на 100% втрати працездатності він перевищує середньомісячний заробіток відповідного працівника. Розмір утраченого заробітку має залишатися без змін до чергового підвищення тарифних ставок та перегляду його з огляду на це, з урахуванням вимог абз.6 п.28 Правил.
У зазначеному порядку перерахунок розмірів сум відшкодування шкоди потрібно було робити до 1 квітня 2001 р.
Нагадаємо, що ст.238 КЗпП передбачено, що під час розгляду трудових спорів з питань про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст.235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким терміном.
Крім того, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 р. N 6 (зі змінами й доповненнями), якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди, з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено сум такого відшкодування, суми, обчислені відповідно до Правил, виплачуються без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягають коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України "Про оплату праці".
В. Данілова,
начальник відділу контролю
за додержанням прав застрахованих у сфері праці
Праця і зарплата, N 31 (371), серпень 2003 р.,
Передплатний індекс 30214