Бухгалтерський та податковий облік видавничої діяльності

Облік реклами

Відповідно до ст. 1 Закону № 270, реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

З цього'мфкна зробити висновок, що розміщення реклами видавцями є наданням послуг рекламодавцеві.

Податок на прибуток.

Доходи, отримані від розміщення реклами, відповідно до пп. 4.1.1 Закону про прибуток, включаються до складу валових доходів.

Рекламний ПДВ.

Надання послуг з реклами рекламодавцеві, відповідно до пп. 3.1.1 Закону про ПДВ, є об'єктом обкладення ПДВ. При цьому базою оподаткування вважатиметься договірна вартість послуг з реклами (пп. 4.1 Закону про ПДВ).

Податок на рекламу.

Податок на рекламу, відповідно до Декрету про місцеві податки і збори, є одним із місцевих податків.

Об'єктом обкладання цим податком є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень та повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, у тому числі друкованих видань (преси). Порядок сплати і ставки, за якими слід сплачувати податок на рекламу, встановлюють органи місцевого самоврядування. Але розмір цього податку не повинен перевищувати 0,1 відсотка вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка - за розміщення реклами на тривалий час. До речі, органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції мають право встановлювати пільгові податкові ставки, звільняти від сплати податку з реклами певні категорії платників.

Рекламодавці сплачують податок на рекламу одночасно з оплатою послуг за виконання робіт, пов'язаних з виготовленням та/або розміщенням реклами. Звернімо увагу, що податок на рекламу обчислюють на підставі ставки та вартості рекламних робіт (послуг), визначених за фактичними витратами у діючих цінах і тарифах без нарахування ПДВ. Адже, відповідно до п. 4.1 Закону про ПДВ, місцеві податки і збори, до яких належить і податок з реклами, не включаються до бази обкладення ПДВ.

Деякі особливості оподаткування у виготовлювачів

Облік відходів паперу

Відходи утворюються при друкуванні будь-яких виробів (книг, журналів, газет тощо) і на будь-якому обладнанні. Це залишки паперу на гільзах, обрізки паперу, картону, палітурних матеріалів тощо.

Для визначення кількості паперу, необхідного для виготовлення тиражів, розрахунку кількості паперу, що видається в цехи, використовуються норми відходів.

Кількість відходів паперу на підготовку форм до друкування (наладку) вимірюється в паперових аркушах, за іншими статтями відходів - у відсотках від кількості паперу, необхідного для друкування тиражу (без відходів). Кількість відходів при розрізанні рулонного паперу на аркуші розраховується виходячи із загальної кількості паперу, що нарізається.

Податковий облік відходів паперу залежатиме від того, які умови договору передбачені в договорі між видавцем та виготовлювачем щодо відходів паперу.

Як правило, виготовлювач друкує видання на папері видавця. Умовами договору може бути передбачено, що відходи паперу виготовлювач повертатиме видавцеві (хоча на практиці таке трапляється досить рідко). У цьому разі відходи паперу не будуть відображені в податковому обліку. При поверненні відходів паперу виготовлювач повинен скласти акт про повернення відходів видавцеві. Передавання відходів паперу без такого акта податкові органи можуть розцінити як безоплатну передачу, тобто вартість таких відходів доведеться включати до валових доходів видавця. Якщо умовами договору передбачено, що виготовлювач не повертає відходи паперу видавцю, то при здаванні цих відходів на макулатуру у виготовлювача виникнуть валові доходи, оскільки за них він отримає кошти.

Докладніше про облік відходів виробництва ми вже писали.

Облік браку

Перш ніж перейти до податкового обліку браку у виготовлювачів, зупинімося на самому понятті "брак" та його видах.

У виготовлювачів браком у виробництві вважається продукція, яка не відповідає за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам.

Браковану продукцію не можна використовувати за прямим призначенням, її застосування можливе лише після відповідного дороблення і виправлення (після додаткових витрат на виправлення). Тобто витрати у виготовлювача, пов'язані з виправленням браку, відноситимуться до складу валових витрат за пп. 5.2.1 Закону про прибуток. Матеріали, які були затрачені на виправлення браку, не включатимуться до складу валових витрат, оскільки вони були включені до них у момент придбання.

Якщо брак продукції допущено з вини працівника, то суму компенсації втрат від браку за пп. 4.1.6 Закону про прибуток включатимуть до валових доходів підприємства (якщо попередньо такі суми були віднесені до валових витрат).

Калькулювання собівартості
видавничої продукції та бухгалтерський
облік у видавців

Для організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції важливе значення мають розміри видавничого підприємства.

У книжково-журнальних і газетних видавництвах витрати на виробництво друкарської продукції доцільно враховувати позамовно. А редакціям, що випускають тільки Здне або два видання, зручнішим є попроцесний облік витрат і списання запасів на основі методу ідентифікованої собівартості.

Видавництво має як витрати, характерні для будь-якого підприємства (адміністративні, оренда, електроенергія, перевезення, зберігання, телефонні послуги тощо), так і специфічні (авторський гонорар, ціна паперу на певне видання, оплата праці і матеріалів друкарні, маркетингові і рекламні витрати). Для отримання інформації про реальні прибутки і збитки кожного конкретного видання у бухгалтеріях видавництв доцільно застосовувати так звану бухгалтерію заголовків - тобто підрахунок витрат і прибутків для кожного видання окремо.

У зв'язку з цим для обліку прямих витрат (авторський гонорар, вартість паперу, картону, палітурних матеріалів, витрати на виготовлення оригінал-макетів, поліграфічне виконання тощо) пропонуємо розробляти електронну картотеку або реєстраційний журнал, де кожна окрема картка є узагальненою інформацією за кожним виданням у розрізі калькуляційних статей.

Видавництва можуть одночасно займатися кількома видами видавничої справи (видавничою діяльністю, виробництвом видавничої продукції і її розповсюдженням) і поряд із цим вести додаткову діяльність (надання замовникам друкарської інформації рекламних площ (тобто реалізація реклами), надання інформаційних і аналітичних послуг, виготовлення одноразових замовлень незначним тиражем тощо).

Розгляньмо на прикладі калькулювання собівартості видань і облік готової продукції (таблиця 1).

Таблиця 1

Калькулювання собівартості видань і облік готової продукції у видавців

Видавництво виготовляє два періодичні друковані видання: журнал А - з періодичністю випуску 1 раз на місяць і журнал Б - з періодичністю випуску 1 раз на квартал. Також додатково надає рекламні площі для розміщення рекламної інформації, приймає одноразові замовлення на виготовлення'дру-карських видань незначним тиражем - плакатів, листівок тощо, а також надає інформаційно-аналітичні послуги зі збирання і розповсюдження масової інформації.

Облік витрат на виробництво журналу Б та інших ведеться аналогічно обліку витрат на виробництво журналу А з використанням таких субрахунків:

23.2 - витрати на виробництво журналу Б;

23.3 - витрати на виробництво реклами;

23.4 - витрати на надання інформаційних послуг;

23.5 - витрати на виробництво окремих замовлень.

У книжково-журнальних виданнях при складанні річних і періодичних (квартальних) звітів продукцію калькулюють за групами:

- видання, закінчені здачею;

- видання з частковою здачею;

- видання, що доздаються, які ввійшли до звітного періоду (доздача видань).

Видання, вивезені на склад торгової організації або видавництва повним тиражем, і видання з незначним недодрукуванням (у межах 200 примірників) вважаються закінченими здачею. Собівартість закінчених здачею видань визначається за статтями витрат, за видами продукції і розділами літератури.

При визначенні собівартості видань, тиражі яких не повністю завершені, встановлюють собівартість частково виготовлених тиражів за статтями витрат пропорційно зданій частині тиражу. Фактичну собівартість часткової здачі видань визначають наприкінці кожного місяця або кварталу. До складання звітної калькуляції частково виготовлені тиражі враховують у накопичувальних регістрах за оптовою і відпускною ціною. У міру визначення фактичної собівартості випущеної продукції роблять такі бухгалтерські записи:

Д-т 26 К-т 23 на суму фактичної собівартості.

Також додатково на субрахунку "Відхилення від собівартості" рахунка 26 "Готова продукція" відображають відхилення виробничої собівартості від нормативу. Такий облік дозволяє відображати реальні й об'єктивні показники випуску і реалізації як прибуткових, так і збиткових видань. Показник реалізації збиткових видань видавничої продукції передбачений періодичною і бухгалтерською звітністю видавництв.

Собівартість доздачі видань визначають так само, як і закінчених здачею. На доздачу (коли тираж повністю закінчений) відноситься залишок витрат на це видання.

Незавершене виробництво у видавництвах - це літературний матеріал, який перебуває на тій чи іншій стадії видавничої обробки і має назву видавничого портфеля. До незавершеного виробництва включають продукцію, що не пройшла всіх передбачених технологічним процесом стадій обробки; закінчену виробником, але не повністю укомплектовану або не прийняту замовником продукцію; вироби, які не пройшли випробувань при технічному прийманні; залишки невиконаних замовлень у допоміжних і обслуговуючих виробництвах.

Калькулювання собівартості послуг
на виготовлення видань і основної
продукції у виготовлювача

Об'єктом витрат (а отже, і об'єктом калькулювання) у друкарні можуть бути як друкарські послуги, так і продукція, але тільки не видавнича.

Друкарня (виготовлювач видавничої продукції) виготовляє замовлений тираж видання, а не саме видання. Власником видавничої продукції завжди буде видавець. Друкованою продукцією можуть бути теки, зошити, блокноти.

Для друкарні оптимальним методом обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є позамовний з використанням елементів нормативного методу. Найоптимальнішим методом оцінки матеріалів при їх витрачанні є метод середньозваженої собівартості.

Вартість поліграфічних робіт поділяється на дві основні групи витрат:

об'ємні витрати (які не залежать від тиражу) - набір, правка, виготовлення кліше, матриць, стереотипу;

тиражні витрати (які залежать від тиражу) - друк, брошурування, виготовлення палітурок, упакування тиражу.

Розрахувати витрати на поліграфічні роботи можна трьома способами:

1) калькулюванням витрат за кожним окремим виданням;

2) на підставі типових калькуляцій окремих груп (серій) видань;

3) коригуванням зв.ітних даних за попередній період.

Розгляньмо на прикладах облік витрат у друкарні в таблицях 2 і З

Таблиця 2

Таблиця 3

На підставі договору з видавничою організацією друкарня відкрила замовлення № 1 на виготовлення журналу "Еверест" тиражем 1000 примірників, обсягом 64 сторінки.

Також друкарня отримала замовлення № 2 на виготовлення 1000 блокнотів за ціною 1,35 грн.

Розгляньмо реалізацію друкарнею замовлення № 1 і замовлення № 2, що дасть змогу відстежити різницю в обліку друкарської і видавничої продукції.

Бухгалтерський облік браку у виготовлювача

У бухгалтерському обліку втрати від технічно неминучого браку включають до собівартості відповідного виду продукції. Втрати від браку, що виник у процесі малосерійного виробництва або при виконанні індивідуального замовлення на той момент, коли його виконайня ще не завершене, відносять на собівартість незавершеного виробництва.

Втрати від браку зменшуються на вартість відходів, які можуть бути використані в процесі виробництва інших видів продукції.

Бухгалтерські проведення з обліку браку наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливо підвищеними технологічними вимогами, у тому разі якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку. Наприклад, книжкові видання першого класу у разі виявлення незначних дефектів можуть бути переведені до другого класу видань як продукція зниженої сортності і не вважатимуться браком.

Суб'єкти видавничої справи

Відповідно до ст. 10 Закону № 318, суб'єктами видавничої справи, зокрема, є видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.

Нормативна база

1. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283.

2. Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.97 р. № 168 "Про податок на додану вартість".

3. Закон № 2097 - Закон України від 05.02.92 р. № 2097 "Про Єдиний митний тариф".

4. Закон № 98 - Закон України від 23.03.96 р. № 98 "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

5. Закон № 601 - Закон України від 06.03.2003 р. № 601-IV "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні".

6. Закон № 440 - Закон України від 16.01.2003 р. № 440-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування".

7. Закон № 2410 - Закон України від 17.05.2001 р. № 2410-III "Про внесення змін до деяких законів України з питань оподаткування".

8. Закон № 400 - Закон України від 26.06.97 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

9. Закон № 3792 - Закон України від 23.12.93 р. № 3792-XII "Про авторське право та суміжні права".

10. Закон № 2240 - Закон України від 18.01.2001 р. № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

11. Закон № 1533 - Закон України від 02.03.2001 р. № 1533-III "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття".

12. Закон № 270 - Закон України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР "Про рекламу".

13. Закон № 318 - Закон України від 05.06.97 р. № 318/97-ВР "Про видавничу справу".

14. Декрет № 13-92 - Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

15. Декрет про місцеві податки і збори - Декрет Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 "Про місцеві податки і збори".

16. Порядок № 143 - Порядок складання декларації про податок на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143.

17. Інструкція про прибутковий податок - Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12.

18. Інструкція № 16 - Інструкція про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена постановою правління Фонду від 26.06.2001 р. № 16.

“Київький бухгалтер”, № 16 (142), червень 2004 г.