ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
20.11.2003 N 6748
Депутату Харківської міської
ради Хяннікяйнену О.I.
вул. Сумська, 64,
4-й поверх
м. Харків, 61002
Про ідентифікаційні коди та ідентифікаційні
номери іноземних юридичних та фізичних осіб
На виконання доручення Адміністрації Президента України від 22.10.2003 N 10-12/2395 Держпідприємництво України розглянуло Ваше звернення стосовно внесення до реєстраційних карток ідентифікаційних кодів та ідентифікаційних номерів іноземних юридичних та фізичних осіб і повідомляє наступне.
1. Стосовно Ваших питань, пов'язаних з необхідністю внесення до реєстраційних карток ідентифікаційних кодів та ідентифікаційних номерів іноземних юридичних та фізичних осіб, коли вони виступають співзасновниками новостворених юридичних осіб України.
Згідно із пунктом 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 N 118, передбачено, що до Державного реєстру включаються (отримують ідентифікаційні коди) юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України.
Крім того, відповідно до пункту 4 зазначеного Положення, інформаційний фонд Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) включає дані про ідентифікаційні коди суб'єктів господарської діяльності, які є єдиними для всього інформаційного простору України, тобто є національними кодами ЄДРПОУ.
Тому, внесення до реєстраційної картки національного коду іноземного засновника - юридичної особи на даний час не представляється доцільним. Це ж стосується і засновників - іноземних громадян, які на момент реєстрації не проживають на території України і не мають обов'язків по сплаті податків.
2. Щодо посадових осіб Держпідприємництва, що відповідали за забезпечення робити по методологічному забезпеченню процесів державної реєстрації в 1998-2000 роках.
З 1998 року по травень 2000 року ці питання знаходились у компетенції Ліцензійної палати України, яку очолював С. Третьяков. Питання державної реєстрації відносились до компетенції заступника Голови В. Музичука і начальника Управління державної реєстрації В. Радченка.
З травня 2000 року питання державної реєстрації перейшли до відання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, створеного відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 р. N 1572, який став правонаступником Ліцензійної палати України (згідно із Указом Президента України від 9 вересня 2000 р. N 1050 і цими питаннями в Комітеті займались ті ж посадові особи.
Після введення в дію Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 740, до Ліцензійної палати України надходили численні звернення та пропозиції від органів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, господарюючих суб'єктів, громадських об'єднань підприємців, фахівців Держкомстату, ДПА України, Головархіву України, Мін'юсту України, Мінекономіки України щодо надання роз'яснень з проблемних питань державної реєстрації суб'єктів підприємництва.
На основі аналізу цих звернень та поданих пропозицій було розроблено Практичний коментар для органів державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності щодо порядку проведення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності", який затверджено наказом Ліцензійної палати України від 23.06.98 N 67.
Оскільки звернення продовжували надходити, при цьому вони часто повторювались, було прийнято рішення щодо підготовки та видання "Посібника по державній реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності", схваленого Колегією Ліцензійної палати України (протокол від 18.09.98 N 1) та виданого: в 1999 році - перша редакція, в 2000 році - друга редакція з доповненнями.
Так як, в Практичному коментарі та Посібнику немає інформації про врегулювання питання внесення до реєстраційних карток ідентифікаційних кодів та ідентифікаційних номерів іноземних юридичних та фізичних осіб - це свідчить про те, що на той час запити з цих питань не надходили.
Крім того, протягом 1999-2000 року Ліцензійною палатою, а потім Держпідприємництвом постійно проводились наради-семінари з проблемних питань державної реєстрації, в яких прийняло участь більше 400 працівників органів державної реєстрації.
Завдяки вжитим заходам масових проблем в Україні з державною реєстрацією юридичних осіб - суб'єктів підприємництва, засновниками (співзасновниками) яких були іноземні юридичні та фізичні особи, не виникало. Зокрема, за інформацією органів реєстрації в 1998-2000 роках таких юридичних осіб було зареєстровано по:
Донецькому міськвиконкому - 197;
Харківському міськвиконкому - 68;
Одеській області - 1291;
м. Києву - 2625.
Після отримання в кінці 2002 року відповідного запиту з піднятої Вами проблеми Держпідприємництво України своїм листом від 14.01.2003 р. N 4-422-11/201 за підписом С. Третьякова надало роз'яснення з цього питання всім представництвам Держпідприємництва України для використання в роботі та доведення до органів державної реєстрації.
Просимо взяти до уваги, що Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ), який набирає чинності з 1 липня 2004 року. Відповідно до вимог закону та нормативно-правових актів, які розробляються на виконання цього закону, піднята Вами проблема буде обов'язково врегульована.
З повагою, В.о. Голови К.Ващенко