ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
30.10.2001
( Постанову скасовано на підставі Постанови
Верховного Суду
N 25/188 від 22.04.2002 )
Щодо розгляду касаційної скарги
Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову арбітражного суду м. Києва від 27.04.2001 у справі за позовом ПФ "Сігма-К" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок про суми відшкодування з бюджету податку на додану вартість та процентів на бюджетну заборгованість.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 08.02.2001, залишеним без змін постановою першого заступника голови цього ж арбітражного суду від 27.04.2001, позов задоволено: зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії рішення арбітражного суду надати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок про суми відшкодування приватній фірмі "Сігма-К" бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за серпень 2000 року 126105 грн. та за вересень 2000 року 182190 грн., а також нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів у загальній сумі 17832,62 грн.
Рішення арбітражного суду мотивоване тим, що обов'язок відповідача надати вказаний висновок випливає з положень підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та пунктів 4, 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 02.07.97 N 209/72, оскільки позивач належним чином підтвердив, що за наслідками господарської діяльності у серпні - вересні 2000 року при здійсненні експертних операцій різниця між загальною сумою його податкових зобов'язань і податковим кредитом мала від'ємне значення, що відповідало сумі заявлених позовних вимог бюджетного відшкодування по податку на додану вартість. Зобов'язуючи відповідача надати висновок про відшкодування процентів на бюджетну заборгованість по податку на додану вартість, арбітражний суд виходив з факту порушення ДПІ вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 та пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо строку, протягом якого позивачу повинно було бути виплачене бюджетне відшкодування, та з передбаченої підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону відповідальності за таке порушення у вигляді процентів.
ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постановлені по справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування арбітражним судом підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та порушення вимог постанови КМУ від 07.12.99 N 2215 "Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість та впорядкування розрахунків з бюджетом". На думку ДПІ, у арбітражного суду не було підстав для задоволення позову, оскільки названою постановою передбачено, що відшкодування платнику сум податку на додану вартість проводиться не шляхом перерахування коштів у розмірі бюджетної заборгованості на поточний рахунок платника, а в один з інших способів, визначених цією постановою.
Одночасно ДПІ просить відновити строк, встановлений для подання касаційної скарги, мотивуючи своє клопотання змінами в процесуальному законодавстві, що регламентує господарське судочинство.
Клопотання відповідача підлягає задоволенню, оскільки з наданих ним доказів вбачається, що первісне звернення ДПІ у Печерському районі м. Києва із заявою про перевірку постанови від 27.04.2001 в порядку нагляду відповідно до чинного на той час Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ) мало місце 21.06.2001, тобто з дотриманням передбаченого статтею 102 АПК строку для подання такої заяви.
Заслухавши представника відповідача, який підтвердив касаційну скаргу, перевіривши повноту встановлення арбітражним судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Арбітражним судом встановлено, що у серпні та вересні 2000 року приватна фірма "Сігма-К" здійснила експортні операції, за наслідками яких суми податку на додану вартість, визначені і відображені у податкових деклараціях з цього податку і додатку N З до них, мали від'ємне значення і становили відповідно 126105 грн. та 182190 грн., а всього 308295 грн.
ДПІ у Печерському районі м. Києва актами від 11.01.2001 N 23-707-9 та від 12.01.2001 N 23-707-11 підтвердила здійснення позивачем експортних операцій, сплату ПДВ при придбанні товарів, які в подальшому стали предметом експорту, та правильність заповнення позивачем декларацій по ПДВ за серпень і вересень 2000 року.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7, пунктами 8.1 і 8.6 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту по операціях з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експортне відшкодування) підлягає відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку вказаного відшкодування.
Абзацом 3 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 та пунктом 8.7 статті 8 названого Закону ( 168/97-ВР ) встановлено, що відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в банківській установі. При наявності у платника податку непогашеної заборгованості по ПДВ минулих податкових періодів або непогашеного податкового векселя сума експортного відшкодування або її частина направляється на погашення такої заборгованості або зараховується у рахунок погашення векселя. За добровільним рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших платежів до Державного бюджету України.
Отже, законодавець визначив способи бюджетного відшкодування, один з яких, а саме: перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунка на свій поточний рахунок - обрав позивач, що є його правом, передбаченим вказаними правовими нормами.
Посилання відповідача на обов'язковість вимог постанови КМУ від 07.12.99 N 2215 щодо способів бюджетного відшкодування, які виключають перерахування грошових коштів з бюджетного рахунка, не може бути визнане обгрунтованим виходячи із підзаконного характеру норм вказаної постанови. Передбачені цією постановою способи бюджетного відшкодування можуть застосовуватись як альтернативні поряд з визначеними підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 та пунктом 8.7 статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) при наявності на це згоди платника податку.
Відповідно до пункту 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом ДПА та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.97 за N 263/2067, в чинній на момент вирішення спору арбітражним судом редакції наказу від 08.10.98 N 470/78 відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється за висновком податкових органів, який подається до територіального органу Державного казначейства не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення терміну відшкодування цього податку, встановленого чинним законодавством.
Відмова податкового органу надати вказаний висновок може бути предметом спору, який підлягає вирішенню судом, із заявленою вимогою про зобов'язання надати такий висновок. Що ж до вимоги про сплату процентів на суму бюджетної заборгованості у зв'язку з порушенням установленого законодавством терміну виплати бюджетного відшкодування, то така згідно з абзацом 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) може бути заявлена шляхом пред'явлення позову про стягнення відповідної суми коштів бюджету.
Враховуючи зазначене, рішення від 08.02.2001 та постанова від 27.04.2001 арбітражного суду м. Києва в частині зобов'язання відповідача надати висновок про відшкодування нарахованих на суму бюджетної заборгованості процентів за серпень - вересень 2000 року в загальному розмірі 17832,62 грн. підлягають скасуванню, з відмовою в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись статтями 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:
відновити ДПІ у Печерському районі м. Києва строк на касаційне оскарження постанови арбітражного суду м. Києва від 27.04.2001.
Заяву ДПІ у Печерському районі м. Києва задовольнити частково, рішення від 08.02.2001 та постанову від 27.04.2001 арбітражного суду м. Києва в частині зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати висновок про відшкодування з бюджету приватній фірмі "Сігма-К" 17832,62 грн. процентів скасувати.
У позові приватної фірми "Сігма-К" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок про відшкодування з бюджету 17832,62 грн. процентів відмовити.
В іншій частині рішення від 08.02.2001 та постанову від 27.04.2001 арбітражного суду м. Києва у даній справі залишити без змін.