ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
23.10.2003
Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Справа N 17/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді суддів
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у м. Н-ську (далі - ДПІ)
на
постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від
03.07.2003 р.
N 17/55 Господарського суду
у справі Н-ської області
за позовом ВАТ "А"
до ДПІ
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
Обставини справи
Рішенням господарського суду Н-ської області від 13.05.2003 р. у справі N 17/55 задоволені позовні вимоги ВАТ "А" та визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ N__ від XX.07.2002 р. у частині застосування штрафних санкцій з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі ____ грн.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 03.07.2003 р. у справі N 17/55 рішення Господарського суду Н-ської області від 13.05.2003 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Прийняті у справі рішення та постанова обгрунтовані тим, що згідно з п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Виходячи з чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ N__ від XX.07.2002 р. у частині застосування штрафних санкцій по податку з власників транспортних засобів визнано неправомірним.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач - ДПІ просить скасувати рішення та постанову по справі та залишити позов без задоволення. При цьому відповідач посилається на те, що:
- судом першої інстанції (висновки якого фактично підтримав апеляційний господарський суд) неправильно застосовано ст. 1 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується, винесено XX.07.2002 р., тобто після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів;
- судом першої та апеляційної інстанції порушено ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка передбачає, що "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом" та ст. 9 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) "Про систему оподаткування", якою передбачено, що "обов'язок юридичної особи щодо сплати податків" і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу);
- судом не надано юридичної оцінки ч. 1 ст. 23 Закону України N 2343-XII ( 2343-12 ) , якою встановлено, що тільки з відкриттям ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. На думку ДПІ, виходячи зі змісту даної норми, штрафи, пені та інші економічні санкції нараховуються на зобов'язання, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (оскільки на зобов'язання, які виникли до введення в дію мораторію відповідно до ст. 12 Закону України N 2343-XII, штрафні санкції не застосовуються).
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "А" вважає, що постанова Н-ського апеляційного господарського суду від 03.07.2003 р. у справі N 17/55 є законною та обгрунтованою, а твердження ДПІ, викладені в касаційній скарзі, спростовуються п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) та змістом преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181 ( 2181-14 ), згідно з якою цей Закон не регулює питань погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких розповсюджуються процедури, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні постанови апеляційного господарського суду, знаходить необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги виходячи з наступних підстав.
ДПІ XX.07.2002 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення N___ , яким до ВАТ "А" були застосовані штрафні санкції з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі ___ грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення став акт N ___ від XX.06.2002 р. про результати комплексної документальної перевірки ВАТ "А" з питання дотримання вимог законодавства України про оподаткування за період з XX.07.2001 р. по XX.04.2002 р.
Колегія суддів вважає неправомірним податкове повідомлення-рішення ДПІ N ___ від XX.07.2002 р. у частині застосування штрафних санкцій з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі ___ грн.
Зокрема, п. 1 ст. 11 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день із дня її надходження виносить і направляє сторонам та держоргану з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про ведення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з п. 4 ст. 11 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з початком провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою арбітражного суду Н-ської області від 19.03.2002 р. по справі N Б15/35/02 було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "А" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Разом із цим, відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма містить вказівку на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня, і цей проміжок часу відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Більше того, відповідальність платників податків за розрахунки з бюджетом передбачено у Законі України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема нарахування штрафів і пені визначено ст. 17 та 16 Закону.
Але преамбулою цього Закону визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
Згідно зі ст. 19 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то штрафи та пеня, визначені Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ), за цей період дії мораторію не застосовуються.
Таким чином, нарахування податковим органом позивачу штрафних (фінансових) санкцій з податку з власників транспортних засобів у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника (позивача) протирічить нормам Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Закону України від 14.05.92 р. N 2343-XII ( 2343-12 ) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Окрім того, зазначена позиція підтверджується Державною податковою адміністрацією України (лист від 21.04.2003 р. N 6467/7/24-1117 та Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (лист від 11.04.2003 р. N 06-10/272).
Посилання податкової інспекції на ст. 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ), яка передбачає, що "кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом" та ст. 9 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) "Про систему оподаткування", якою передбачено, що "обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів" (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, є необгрунтованим, оскільки позивач заперечує лише проти нарахування штрафних санкцій, а не проти донарахувань сум податку.
Також не може бути взято до уваги посилання ДПІ на ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), якою встановлено, що "з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута", оскільки вказана норма не змінює визначений цим Законом порядок застосування мораторію, протягом терміну дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на всі вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що постанова Н-ського апеляційного господарського суду від 03.07.2003 р. по справі N 17/55 Господарського суду Н-ської області відповідає нормам процесуального та матеріального права та підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 03.07.2003 р. у справі N 17/55 Господарського суду Н-ської області залишити без змін.