КОНСУЛЬТУЄ ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ
ТА ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Корпоративне управління:
переходимо до сучасних стандартів розкриття інформації
(Закінчення. Початок в консультации от 16.07.04 г.)
Найважливішим засобом забезпечення захисту інвестора є повне розкриття інформації, істотної для рішень інвесторів. Розкриття інформації надає інвесторам можливість оцінити потенційні ризики та прибутки у разі інвестування і, таким чином, захистити свої власні інтереси.
Існуючою в Україні практикою розкриття інформації є вчасне надання інформації в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку і розкриття її, із значною затримкою, шляхом публікації в різних друкованих виданнях, малодоступних широкому колу інвесторів.
Базовим законодавством України, застарілим і таким, що не відповідає потребам ринку, передбачається один раз на рік інформувати інвесторів про фінансовий стан та результати діяльності акціонерного товариства. Таким чином, обов'язок емітентів інформувати інвесторів - це публікація раз на рік у пресі мінімальної за обсягом інформації, якої недостатньо акціонерам, та інвесторам для прийняття рішень про об'єкт інвестування.
Інформація, що надається відкритими акціонерними товариствами, не відповідає основам міжнародних стандартів розкриття інформації, надання якої вимагається для прозорості та функціонування ринку капіталу, зокрема:
- Лише один звіт повинен оприлюднюватися ВАТ протягом року - в якому міститься регулярна інформація, яка подається до 30 червня року, наступного за звітним;
- Щоквартальна інформація вимагається лише від ВАТ, частка державної власності в яких складає щонайменше 10 відсотків або більше. Фінансова звітність, що надається в щоквартальній інформації, є неповною, а інша інформація не спрямована на задоволення інформаційних потреб інвесторів. Існує вимога щодо надання щоквартальної інформації за четвертий квартал, тобто до неї входить фінансова звітність, яка не пройшла аудиторську перевірку, і це призводить до неточності інформації;
- Перелік особливої інформації про події, що впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, є обмеженим і не відповідає міжнародним стандартам розкриття інформації про події, які мають розкриватися на ринку відкритими акціонерними товариствами;
- Реєстратори товариств подають інформацію про найбільших акціонерів - фізичних чи юридичних осіб, чия частка володіння ВАТ складає 10 відсотків та більше. Власники повинні подавати цей звіт і включати до нього всю інформацію про володіння ними цінними паперами акціонерних товариств, де вони мають вплив або контроль. Власники можуть зберігати свої частки на численних рахунках, при цьому реєстратор може не знати про зв'язок між ними. Неповні дані призводять до введення в оману ринку щодо розмірів часток власності та їх реальних власників;
- Вимога щодо публікації в пресі інформації про фінансово-господарську діяльність емітента (витяг з регулярної інформації) є неефективною для інвесторів через її мізерність і недостатність;
- Річний звіт, який повинен надаватись кожному держателю іменних акцій (або бути розміщеним на веб-сторінках інформаційних агентств) не пізніше вересня кожного року, дублює регулярну інформацію. Вартість його оприлюднення для емітентів є зависокою. Крім того, він містить вже застарілу інформацію.
Інформація надається в форматі, що є незручним для кінцевих користувачів цієї інформації - акціонерів. Найтиповіші приклади включають наступне:
- Регулярна інформація включає адміністративні дані, які наводяться у першій секції документу і які, при описі господарської діяльності та фінансового стану підприємства, не є суттєвими. Примітки до фінансової звітності мають надаватися в табличному та описовому форматі. Маючи ключове значення для розуміння фінансової звітності, примітки до звітів різних компаній, як правило, повинні мати різний зміст, але їх подання в формі уніфікованої таблиці ускладнює розуміння фінансової звітності. Існуючий табличний формат представлення факторів ризику ускладнює зрозуміле представлення ключових ризиків, що мають місце в діяльності підприємств.
- Інформація про власників значних пакетів акцій не дає можливості ринку визначити сторони цих операцій, оскільки особи продавців та покупців акцій не розкриваються. Отже звіти не надають інформацію про реальних значних власників акцій компанії.
- Інформація про випуски цінних паперів емітента (проспект емісії) надається у форматі адміністративних даних. Емітенти, що здійснюють публічні пропозиції облігацій, готують “Інвестиційні меморандуми”, де наводиться інформація, яка потрібна потенційному покупцю облігацій, формат якої впорядкований з огляду на максимальну зручність прочитання та розуміння інвестором. Оскільки цей документ не підлягає державній реєстрації, в ньому може бути надана невірна, неповна або неточна інформація.
Потрібно зауважити, що послідовної, логічної та актуальної системи оприлюднення інформації в Україні не існує взагалі. Ця проблема виникла через недостатнє фінансування Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та кроків останньої щодо її вирішення. З огляду на вищезазначене необхідно відмітити:
- Регулярна інформація, що надається щороку до 30 квітня (тепер - до 30 червня), не оприлюднюється ще довгий час, іноді аж через дев'ять місяців після її подання емітентами. Протягом цього часу акціонери та інвестори повинні платити за отримання інформації.
- Річні звіти, у відповідності з Рішенням Комісії, що було скасоване рішенням суду, оприлюднювалися через 9 місяців після завершення звітного року. ВАТ повинні були сплачувати за оприлюднення власних річних звітів одному з семи інформаційних агентств. Для того, щоб розшукати звіт конкретного товариства, інвестори повинні переглянути веб-сайти семи різних агентств.
- Особлива інформація не оприлюднюється протягом двох днів, згідно з діючими законами та положеннями. Інвестори не в змозі відшукати інформацію та відстежити останні події, що мають місце в діяльності акціонерного товариства та впливають на вартість цінних паперів та розмір доходу по них.
- Не оприлюднюється щоквартальна інформація, яку подають тільки емітенти з часткою державної власності 10 або більше відсотків.
- Інформація про власників значних пакетів акцій - 10 або більше відсотків акцій - не є повною. Вона оприлюднюється запізно, і інформація про власників одного й того ж емітента є різною, в залежності від того, де вона оприлюднена.
Враховуючи зазначене, доходимо висновку: якщо Україна бажає мати діючий та прозорий ринок капіталу, їй необхідно створити логічну та орієнтовану на інвестора систему розкриття інформації, яка повинна підтримуватись Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, професійними учасниками ринку та відкритими акціонерними товариствами. Система повинна бути розроблена на основі потреб акціонерів, інвесторів та ринку. Модель цієї системи та інформація, яка буде вимагатися від ВАТ, повинні базуватись на міжнародних стандартах. Ця система повинна виключити непотрібні витрати та зменшити навантаження на відкриті акціонерні товариства.
“Вісник бухгалтера і аудитора України”, № 17-18, вересень 2004 г.