ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
04.12.2003
Щодо визнання недійсним реєстраційного посвідчення N 337 від 15.08.2001 р.
(Постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2004)
Справа N 11/318
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Промтовари"
на постанову Харківського
апеляційного господарського суду
від 12.09.2003 р.
у справі N 11/318 господарського суду
Полтавської області
за позовом Кременчуцького міського споживчого
товариства
до відповідачів Відкритого акціонерного товариства
"Промтовари", Товариства з обмеженою
відповідальністю "Енергомаш",
Комунального підприємства
"Кременчуцьке міжміське бюро
технічної інвентаризації",
Комунального підприємства "Міський
ринок", Кременчуцької міської ради
про витребування майна
за участю представників:
Кремечуцьке міське споживче товариство - Кідін В.В. - голова правління (протокол від 18.11.2003 р.); Сінаюк Я.Л. за дов. від 01.02.2003 р.;
ВАТ "Промтовари" - Куличицька Т.А. за дов. від 05.03.2003 р.; Поляк О.В. за дов. від 20.11.2003 р.;
ТОВ "Енергомаш" - не з'явилися;
КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" - не з'явилися;
КП "Міський ринок" - Свіренко О.Г. за дов. від 04.04.2003 р.;
Кременчуцька міська рада - Биков О.I. за дов. від 09.09.2003 р. встановила:
Кременчуцьке міське споживче товариство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом та просило суд:
визнати недійсним реєстраційне посвідчення N 337 від 15.08.2001 р. щодо реєстрації права власності на будівлю Центрального колгоспного ринку, що знаходиться у м. Кременчуці, по вул. Першотравневій, 43, та зобов'язати Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації виключити з реєстрової книги запис про реєстрацію вказаної будівлі за ВАТ "Промтовари";
зобов'язати Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації зареєструвати цілісний майновий комплекс Кременчуцького центрального колгоспного ринку за Кременчуцьким міським споживчим товариством;
зобов'язати ВАТ "Промтовари", ТОВ "Енергомаш", КП "Міський ринок" передати майно;
визнати недійсним рішення Кременчуцької міської ради від 05.06.2003 р. "Про надання ТОВ "Енергомаш" в оренду до 01.01.2005 р. земельної ділянки для експлуатації і обслуговування будівель і споруд центрального ринку по вул. Першотравневій, 43 в м. Кременчуці".
В обгрунтування заявлених вимог, Кременчуцьке міське споживче товариство вказувало на те, що рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2002 р. у справі N 5/115 визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Кременчуцького міського ринку, який укладено 24.01.99 р. між ТОВ "Ринок" та КП "Міський ринок", і зобов'язано останнього повернути майно Полтавській облспоживспілці в особі Кременчуцького міського споживчого товариства. Між тим, 19.05.2003 р. спірне майно безпідставно передано ВАТ "Промтовари", за яким зареєстровано право власності на майно, в оренду ТОВ "Енергомаш" (а.с.2-3).
Відповідачі у справі - ВАТ "Промтовари", ТОВ "Енергомаш", КП "Міський ринок", Кременчуцька міська рада у спільному відзиві на касаційну скаргу заявлені вимоги відхилили. Відповідачі стверджують, що ВАТ "Промтовари" набуло право власності на це майно при передачі його КП "Міський ринок" на виконання ухвали господарського суду Полтавської області від 20.07.2001 р. у справі N 5/210, яким затверджена мирова угода, укладена сторонами, і є добросовісним набувачем цього майна (а.с.20-23).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.08.2003 р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду:
визнано право власності на майновий комплекс Центрального колгоспного міського ринку за Кременчуцьким міським споживчим товариством;
зобов'язано Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності за Кременчуцьким міським споживчим товариством на вищевказане майно;
визнано недійсним реєстраційне посвідчення N 337 від 15.08.2001 р.;
зобов'язано Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації виключити з реєстрової книги запис щодо реєстрації права власності на будівлю центрального колгоспного ринку за ВАТ "Промтовари";
зобов'язано ВАТ "Промтовари", ТОВ "Енергомаш", КП "Міський ринок" передати спірне майно позивачу;
визнано недійсним рішення Кременчуцької міської ради від 05.06.2003 р. в частині надання ТОВ "Енергомаш" земельної ділянки в оренду (а.с.104-105, 107-108).
Задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що
- позивач набув право власності на майно у відповідності з рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2002 р. у справі N 5/115;
- ВАТ "Промтовари" безпідставно, оскільки не є його власником, передало спірне майно в оренду ТОВ "Енергомаш";
- земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, передана в оренду незаконно, оскільки не була вилучена у попереднього землекористувача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2003 р. рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2003 р. змінено. Резолютивна частина рішення доповнена пунктом 9, відповідно до якого визнано недійсними: договір оренди майна від 17.08.2002 р., укладений між ВАТ "Промтовари" та Кременчуцьким міським споживчим товариством, та договір оренди майна від 16.05.2003 р., укладений між ВАТ "Промтовари" та ТОВ "Енергомаш" (а.с.71-75)
Визнаючи недійсними договори оренди на підставі ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ), суд апеляційної інстанції виходив з того, що ВАТ "Промтовари" не набуло права власності на майно, яке за спірними договорами передало в оренду іншим особам. Отже, спірні договори суперечать ст.4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), відповідно до якої лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
ВАТ "Промтовари", не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій просить судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким повернути спірне майно ВАТ "Промтовари".
У поданій касаційній скарзі ВАТ "Промтовари" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник стверджує, що:
суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.83 ГПК України ( 1798-12 ), вийшов за межі заявлених вимог за відсутності відповідного клопотання заінтересованої особи;
судом першої інстанції, в порушення вимог ст.ст.33,43 ГПК України ( 1798-12 ), неповно досліджені всі обставини справи та не дана оцінка всім наявним у справі письмовим доказам у сукупності;
в порушення вимог ст.145 ЦК УРСР ( 1540-06 ), не прийнято до уваги те, що ВАТ "Промтовари" є добросовісним набувачем майна, право власності на яке перейшло відповідно до рішення суду, що не скасовано у встановленому порядку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.129 Конституції України ( 254к/96-ВР ), одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Вказаний конституційний принцип реалізується, зокрема, положеннями ст.4 ГПК України ( 1798-12 ), в силу якої, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, ГПК України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Крім того, в силу ст.4-7 ГПК України ( 1798-12 ), судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. При цьому, в відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, прийняті судові акти повинні бути законними і обгрунтованими.
Разом з тим, прийняті у справі судові акти цим вимогам не відповідають.
Зокрема, рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін у відповідній частині апеляційною інстанцією, визнано право власності на спірне майно за позивачем. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив лише витребувати спірне майно із володіння та користування відповідачів - ВАТ "Промтовари", ТОВ "Енергомаш" та КП "Міський ринок" і не заявляв вимог щодо визнання за ним права власності на це майно.
Із змісту ст.2 ГПК України ( 1798-12 ) вбачається, що справа порушується господарським судом лише за відповідною заявою осіб, які звертаються, зокрема, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, суд не наділений повноваженнями щодо ініціювання процесу, направленого на захист прав та охоронюваних законом інтересів цих осіб. Чинне законодавство, а саме п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, надає право суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, однак, за умови наявності відповідного клопотання заінтересованої особи.
З матеріалів справи не вбачається, що при розгляді спорів у цій справі по суті заявлених вимог, заявлялись відповідні клопотання.
Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що залишено без уваги судом апеляційної інстанції.
Вирішуючи спори у справі по суті та переглядаючи прийняте судове рішення в апеляційному порядку, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що право власності Полтавської обласної споживчої спілки, правонаступником якої є Кременчуцьке міське споживче товариство, на майно Центрального міського ринку встановлено постановою Вищого арбітражного суду України від 04.02.99 р. N 04-1/18-14/136.
Вказаний факт, в порушення вимог ст.35 ГПК України ( 1798-12 ), визнаний судами таким, що не підлягає доведенню.
Між тим, в силу ст.35 ГПК України ( 1798-12 ), факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, лише у тому випадку, якщо у спорах беруть участь ті самі сторони. Однак, склад учасників у даній справі та у вищезазначеній не є тотожним.
Також при розгляді даної справи судами встановлено, що рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2002 р. у справі N 5/115 визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Кременчуцького міського ринку, укладений 24.01.99 р. між ТОВ "Ринок" та КП "Міський ринок", та зобов'язано КП "Міський ринок" повернути вказане майно з усіма прибудовами та поліпшеннями Полтавській обласній споживчій спілці в особі Кременчуцького міського споживчого товариства.
Таким чином, рішення суду містить лише обов'язок КП "Міський ринок" передати спірне майно Полтавській обласній споживчій спілці в особі Кременчуцького міського споживчого товариства.
Однак, на момент прийняття такого рішення спірне майно вже вибуло з володінні особи, яка зобов'язана його повернути за рішенням суду.
Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 12.06.2001 р. у справі N 5/210 задоволено позов ВАТ "Промтовари" до КП "Міський ринок" про стягнення 1 465 537,43 грн. за рахунок майна та 121016,71 грн. грошовими коштами. 16.07.2001 р. на виконання рішення суду видано наказ.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.07.2001 р. у зазначеній справі в стадії виконавчого провадження затверджено мирову угоду, відповідно до якої ВАТ "Промтовари" передає КП "Міський ринок" майно на суму 1 587 292,95 грн., у тому числі спірне майно.
Зазначені судові акти є чинними і у встановленому порядку не скасовані.
Відповідачі - ВАТ "Промтовари" та КП "Міський ринок", уклавши зазначену угоду, тим самим досягли згоди щодо припинення зобов'язання, наявність якого встановлена рішенням суду, заміною його іншим зобов'язанням, а саме зобов'язання передати в рахунок заборгованості певне майно.
Вказане узгоджується із ст.220 ЦК УРСР ( 1540-06 ), відповідно до якої зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами, а також нормами чинного законодавства, які не визначають рішення суду, відповідно до якого здійснено захист порушеного права шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, що виникло в силу договору, в якості підстави припинення зобов'язання за цим договором.
На виконання мирової угоди 08.08.2001 р. КП "Міський ринок" передало ВАТ "Промтовари" обумовлено угодою майно Кременчуцького центрального міського ринку, право володіння та користування яким оспорюється у даній справі позивачем.
Визнаючи право власності на спірне майно за позивачем - Кременчуцьким міським споживчим товариством та відхиляючи доводи ТОВ "Промтовари" щодо наявності у нього права власності на спірне майно, суди першої та апеляційної інстанції безпідставно не застосували наступні норми матеріального права, які підлягали застосуванню до взаємовідносин сторін.
Так, в силу ст.86 ЦК УРСР ( 1540-06 ), ст.2 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Підставою для набуття права власності є певні юридичні факти з якими закон пов'язує виникнення права власності.
Зокрема, в силу ст.128 ЦК УРСР ( 1540-06 ), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Незастосування вказаних норм права призвело до помилкових висновків судів про порушення права позивача, на захист якого ним подано позов, оскільки з моменту передачі спірного майна - 08.08.2001 р. ВАТ "Промтовари" набуло права власності на нього.
Мирова угода, затверджена ухвалою суду, відповідно до п.15 додатку N 1 "Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна" до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.98 р. N 121 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.06.98 р. N 399/2839) і діяла на момент здійснення реєстрації, правомірність якої оспорюється позивачем, є підставою для реєстрації права власності у відповідності до п.2 Інструкції.
Отже, суди дійшли безпідставного висновку щодо незаконності реєстрації права власності на спірне майно за ВАТ "Промтовари", яка здійснена КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 15.08.2001, про що здійснено запис в реєстровій книзі N Н-2 за N 337.
В силу ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. При цьому, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Враховуючи положення вказаної норми, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо обгрунтованості заявленого позову безпідставні.
За таких обставин рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2003 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2003 р. підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Вимоги скаржника щодо повернення йому спірного майна не можуть бути предметом розгляду у суді касаційної інстанції з наступних підстав.
В силу ч.3 ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ), у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, ВАТ "Промтовари" не зверталося з відповідними зустрічними вимогами; вимоги відповідача не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Понесені ВАТ "Промтовари" судові витрати у вигляді оплати апеляційної та касаційної скарг державним митом у загальній сумі 1700 грн. підлягають відшкодуванню йому за рахунок позивача.
Також, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача судові витрати, понесені ТОВ "Енергомаш" у розмірі 850 грн., Кременчуцькою міською радою у сумі 850 грн. у зв'язку з оплатою апеляційних скарг державним митом.
У випадку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2003 р., зміненого постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2003 р., заінтересовані особи не позбавлені права у порядку, передбаченому ст.122 ГПК України ( 1798-12 ), звернутися з відповідними заявами про поворот виконання судового акта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), колегія суддів постановила:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Промтовари" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 05.08.2003 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2003 р. у справі N 11/318 скасувати.
3. У позові відмовити.
4. Стягнути з Кременчуцького міського споживчого товариства (Полтавська обл., м. Кременчук, квартал 274 буд.2, код 01763125, п/р N 260059801162 в Кременчуцькому відділенні АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331348) на користь Відкритого акціонерного товариства "Промтовари" (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Леніна, 16, код 14278905, п/р N 260039801739 в Кременчуцькому відділенні АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331348) 1700 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної та касаційної скарг державним митом.
5. Стягнути з Кременчуцького міського споживчого товариства (Полтавська обл., м. Кременчук, квартал 274 буд.2, код 01763125, п/р N 260059801162 в Кременчуцькому відділенні АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомаш" (Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Красіна, 40-а кв.17, код 31273313, р/р N 26001330100134 у Кременчуцькій філії АКБ "Східно-Європейський банк", МФО 331650) 850 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги державним митом.
6. Стягнути з Кременчуцького міського споживчого товариства (Полтавська обл., м. Кременчук, квартал 274 буд.2, код 01763125, п/р N 260059801162 в Кременчуцькому відділенні АКБ "Укрсоцбанк", МФО 331348) на користь Кременчуцької міської ради (Полтавська обл., м. Кременчук, пл.Перемоги, 2, код 04057287, р N 254262004 в МТ-Банк м.Кременчук, МФО 331304) 850 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги державним митом.
7. Доручити видати наказ на виконання пп.4-6 резолютивної частини постанови господарському суду Полтавської області.