Альтернатива дуелі, або
відшкодування моральної шкоди
Пішла в далеке минуле епоха, коли з кривдником стрілилися на дуелі, але проблема захисту честі і гідності (ділової репутації) знову стає актуальною. Але не кидати ж кривднику рукавичку? Альтернатива є! Численні норми Цивільного кодексу, що регулюють в основному особисті немайнові права і право інтелектуальної власності, тепер містять положення про відшкодування моральної шкоди, завданої як фізичним, так і юридичним особам. У консультації ми розглянемо, як ці положення можна застосувати на практиці.
Сьогодні такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування моральної шкоди, набуває все більшої популярності не тільки у громадян, але й у юридичних осіб. Однак підприємство не завжди знає, у яких випадках воно може скористатися цим способом захисту і що слід уважати моральною шкодою. Крім того, обов'язок відшкодовувати моральну шкоду може бути покладений і на підприємство: як учинити в цьому випадку? Труднощі викликає і визначення розміру моральної шкоди, адже моральні втрати - це щось невідчутне і завжди важко доказове.
ПИТАННЯ: 1. Моральна шкода - що це таке?
2. Чи може підприємство морально страждати?
3. Коли можна пред'явити вимогу про відшкодування моральної шкоди?
4. Який порядок відшкодування моральної шкоди при поширенні недостовірної інформації?
5. До якого ж суду пред'являти позов: до загального чи господарського?
6. У яких випадках відбувається "перекладання відшкодування моральної шкоди" на юридичну особу?
7. Як визначити розмір, вид і форми відшкодування моральної шкоди?
8. Статтею 225 ГК матеріальна компенсація моральної шкоди включена до складу збитків, Ідо підлягають відшкодуванню. Чи означає це, що підприємство на підставі пп. 4.2.3 Закону про прибуток не повинне включати до валового доходу суму відшкодованої моральної шкоди, отриманої за рішенням суду?
9. Які терміни позовної давності, розмір державного мита у справах про відшкодування моральної шкоди?
1. Зазначимо, що ні колишній ЦК, ні нині діючий не дають визначення такому поняттю, як "моральна шкода". У пункті 3 Постанови № 4 Верховний Суд України (ВСУ) роз'яснив, що під цим словосполученням треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань чи інших негативних явищ, завданих фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
2. Застосовно до юридичної особи моральною шкодою визнається шкода, завдана порушенням законних немайнових прав такої особи (Роз'яснення ВАСУ № 02-5/95).
У статті 23 ЦК наведені форми, яких може набувати моральна шкода. В основному вони стосуються страждань фізичних осіб. Немайнова шкода, завдана юридичній особі, виражається в приниженні її ділової репутації. Але, як правильно вказав ВАСУ в Роз'ясненні № 02-5/95, діюче законодавство не містить вичерпного переліку обставин, при настанні яких юридична особа має право вважати, що їй завдана моральна шкода.
Наприклад, моральна шкода для юридичної особи може виражатися також у посяганні на її комерційне найменування (гл. 43 ЦК), товарний знак (гл. 44 ЦК); у розголошенні комерційної таємниці (гл. 46 ЦК) тощо, тобто в замаху на об'єкти інтелектуальної власності. Крім того, моральна шкода може виражатися в здійсненні дій, спрямованих на зниження престижу юридичної особи або підривання довір'я до її діяльності (п. 3 Постанови № 4).
3. У всіх випадках, коли ви вважаєте, що порушені ваші немайнові права, ви маєте можливість звернутися до суду з позовом про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ст. 16, ст. 432 ЦК).
Підставами для притягнення "кривдника" до відповідальності є (ч. 1 ст. 1167 ЦК):
- наявність моральної шкоди,
- протиправна поведінка особи, яка завдала моральну шкоду,
- існування причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи, тобто наявність її провини.
Якщо відсутня хоча б одна із цих підстав, то немає складу цивільно-правового порушення, отже, немає і відповідальності за завдання моральної шкоди. При цьому третя підстава - провина особи, яка завдала моральну шкоду, має першорядне значення для розгляду в суді. Тільки при встановленні провини особи моральна шкода може бути відшкодована. Якщо "кривдник" доведе, що моральна шкода завдана не з його вини, він звільняється від відшкодування моральної шкоди і скривдженому буде відмовлено в позові.
Пояснимо, як можуть визначатися підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
ПРИКЛАД
Сторони уклали договір купівлі-продажу, за яким фірма А продає фірмі Б продукцію власного виготовлення. Цю продукцію фірма Б, у свою чергу, поставляє фірмі В. Однак поставки товару були незабаром припинені через те, що фірма А не мала ліцензії на виробництво вказаної продукції (факт установлений під час перевірки контролюючим органом). Фірма Б звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої фірмою А.
Чи знайде суд підстави для притягнення до відповідальності за завдану моральну шкоду?
Статтею 227 ЦК установлено, що правочин юридичної особи, здійснений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела іншу сторону в оману щодо свого права на здійснення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.
Отже, якщо суд визнає такий правочин недійсним, то першою підставою для відшкодування моральної шкоди буде протиправна дія фірми А, що уклала правочин без відповідного дозволу.
Другою підставою буде провина цієї фірми, оскільки "ввести в оману іншу сторону" - означає обманути будь-яким чином.
Через визнання правочину недійсним фірма Б понесла збитки і не змогла виконати свої зобов'язання перед третьою особою, унаслідок чого постраждала її ділова репутація.
Висновок. У цій ситуації у суду є всі підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди винною стороною. Однак потерпілій стороні доведеться довести в суді, що її навмисно ввели в оману (наприклад, пред'явили фальшиву ліцензію тощо).
4. Нерідко підприємець, бажаючи усунути конкурента зі свого шляху, поширює про нього відомості, які порочать його ділову репутацію. При цьому забуває про те, що це може йому дорого коштувати в прямому розумінні слова. Потерпіла сторона має право пред'явити позов про відшкодування моральної шкоди на значну суму.
Отже, вас навмисно скомпрометував в очах ваших партнерів або споживачів вашої продукції поширювач недостовірної інформації. Як треба діяти при вирішення питання про відшкодування моральної шкоди в цьому випадку?
Передусім необхідно буде довести факт поширення відомостей, які не відповідають дійсності, довести, що така інформація порочить ділову репутацію або завдає шкоди інтересам юридичної особи.
Треба мати на увазі, що поширення відомостей, які порочать ділову репутацію особи, але відповідають дійсності, не розглядається як неправомірні дії.
Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, трансляцію по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях і т. д.
Згідно із чинним законодавством обов'язок відшкодування моральної шкоди покладається:
- на автора інформації (фізичну особу),
- на орган масової інформації.
5. - У тих випадках, коли орган масової інформації не подав позивачеві відомостей про автора і тим самим узяв усю провину за поширення відомостей, які порочать ділову репутацію юридичної особи, на себе, відповідальність несе орган масової інформації і позов слід пред'являти до господарського суду. Але тут є один нюанс. Господарський суд прийме позовну заяву про відшкодування моральної шкоди тільки в тому випадку, якщо заздалегідь вирішене питання про спростування відомостей, що порочать ділову репутацію особи, у загальному суді або добровільно особою, яка поширила ці відомості (п. 9.1 Роз'яснення № 02-5/95).
- Якщо позов пред'явлений органу масової інформації та автору або в одній позовній заяві об'єднані вимоги про відшкодування моральної шкоди й оскарженні відмови в публікації спростування інформації, то ці вимоги повинні розглядатися загальним судом.
- Орган масової інформації не відшкодовує моральну шкоду у випадках, передбачених ст. 42 Закону № 2782 і ст. 48 Закону № 3759, а саме:
- якщо опубліковані відомості отримані від інформаційних агентств або прес-служб державних органів і органів об'єднання громадян;
- якщо відомості є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих в інших засобах інформації (з посиланням на них), офіційних виступів посадових осіб державних органів, виступів народних депутатів або містилися в авторських виступах, які передаються в ефір без попереднього запису.
У перелічених випадках відповідальність за заподіяння моральної шкоди несе особа, яка завдала моральну шкоду (автор інформації).
6. ЦК передбачає три випадки, коли обов'язок відшкодувати шкоду, у тому числі й моральну, покладається на особу, яка сама її не завдавала (ст. 1172 ЦК).
По-перше, підприємство відповідає за свого працівника. Юридична особа відшкодовує моральну шкоду, завдану її працівником під час виконання своїх трудових обов'язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК). Наприклад, якщо з вини водія - працівника підприємства сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої постраждав громадянин, відповідальність буде нести власник автомобіля - підприємство. Зазначимо, що в цьому випадку працівник відповідає перед підприємством у регресному порядку (ст. 130, 132 - 134 КЗпП).
По-друге, замовник відповідає за підрядника, який діяв згідно з його вказівками. Юридична особа (замовник) відшкодовує шкоду (моральну шкоду), завдану іншій особі підрядником, якщо той діяв за завданням замовника (ч. 2 ст. 1172 ЦК). Наприклад, при будівництві об'єкта підрядником був виритий котлован поруч із житловим будинком, у результаті чого стіна житлового будинку завалилася. Постраждали мешканці будинку та їх майно. У даному випадку збитки і відшкодування моральної шкоди покладаються на замовника, оскільки підрядчик діяв на його замовлення. Якщо замовник доведе провину підрядчика, то останній відповідає перед ним у порядку регресу.
По-третє, товариства відповідають за своїх членів. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду (моральну шкоду), завдану їх учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької діяльності або іншої діяльності (ч. 3 ст. 1172 ЦК). Наприклад, один з учасників ТОВ у рекламних цілях давав інтерв'ю на телебаченні, розповідаючи про продукцію, що випускається його підприємством. При цьому він негативно відгукнувся про аналогічну продукцію конкурента. У разі прийняття судом рішення про відшкодування моральної шкоди конкуренту відшкодовувати її буде ТОВ.
Зазначимо, що відшкодування моральної шкоди покладається на юридичну особу в цих трьох випадках тому, що дії вказаних осіб сприймаються як дії самої юридичної особи.
СИТУАЦІЯ
Постраждала ділова репутація підприємства через незаконний арешт його посадових осіб. Чи має право підприємство пред'явити позов про відшкодування моральної шкоди податковій міліції?
Має право. Підстава - ст. 1173 ЦК, згідно з якою відшкодуванню підлягає шкода, у тому числі й моральна, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень.
У цій ситуації моральна (немайнова) шкода завдана юридичній особі незаконними діями посадових осіб податкової міліції. Відшкодування моральної шкоди здійснюватиметься за правилами ст. 1174 ЦК. При цьому обов'язок відшкодувати моральну шкоду покладається не на конкретну посадову чи службову особу, незаконними діями якої завдана моральна шкода, а на орган державної влади, тобто ДПА. Завдана шкода відшкодовується за рахунок державних коштів.
7. Розмір. Слід сказати, що чинним законодавством не передбачена уніфікована формула для розрахунку суми відшкодування моральної шкоди. I якщо колишнім ЦК був установлений мінімальний розмір такого відшкодування, то нині чинний ЦК не містить ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Як правило, потерпіла особа самостійно визначає суму, яку бажає отримати за завдану їй моральну шкоду.
Окремими спеціальними законами в деяких випадках установлені межі відшкодування моральної шкоди. Наприклад, Законом № 266 установлено, що за час незаконного перебування громадянина під слідством або судом розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, повинен становити не менше однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством або судом.
Як указано в ч. 3 ст. 23 ЦК, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла збиток, фізичних і моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Застосовно до юридичної особи розмір моральної шкоди може визначатися залежно від затрат часу, сил і коштів, необхідних для відновлення порушених законних немайнових прав. Наприклад, розмір відшкодування моральної шкоди за незаконне використання товарного знака на продукцію можна розрахувати, виходячи з можливого доходу, який могло б отримати підприємство, якби під його товарним знаком не продавалася продукція "чужого" підприємства.
У будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути адекватним заподіяному збитку.
Форма і вид. Стаття 23 ЦК передбачає відшкодування моральної шкоди:
- грошима,
- іншим майном,
- в інший спосіб. Наприклад, потерпіла фізична особа направляється в санаторій на лікування і відпочинок за рахунок підприємства (у тому випадку, якщо моральна шкода відшкодовується підприємством).
Але, як показує судова практика, найчастіше потерпіла сторона вимагає саме грошової компенсації.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, і її розмір ніяк не пов'язаний із сумою відшкодування майнової шкоди.
Як правило, моральна шкода відшкодовується одноразово, але може бути передбачений і інший порядок (ч. 5 ст. 23 ЦК).
8. Ні, не означає. Пояснимо чому.
У підпункті 4.2.3 Закону про прибуток говориться про суму коштів або вартість майна, отриманих платником податків як компенсація прямих витрат або збитків. При цьому платник податків має право не включати ці кошти до складу валового доходу лише в тому випадку, якщо раніше вони не були віднесені до складу валових витрат. Таким чином, мова йде про відшкодування прямих, тобто реальних збитків. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК до реальних збитків належать втрати, понесені особою у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа понесла чи повинна була понести для відновлення свого порушеного права.
Як бачимо, моральна шкода під категорію реальних збитків ніяк не підпадає, оскільки є компенсацією за втрати немайнового характеру. Тому сума відшкодованої моральної шкоди повинна бути віднесена підприємством до складу валового доходу на підставі пп. 4.1.6 Закону про прибуток як дохід з інших джерел. Датою включення цієї суми до складу валового доходу буде дата її фактичного отримання підприємством.
9. Терміни позовної давності. Можливість захистити свої права в примусовому порядку обмежується терміном позовної давності. Але згідно із ч. 1 ст. 268 ЦК позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, за винятком термінів, установлених:
- для вимог про спростування недостовірної інформації, вміщеної в засобах масової інформації, - один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК);
- для вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику порушенням його законних прав, - 3 місяці (ст. 233 КЗпП).
Розмір державного мита. У разі звернення до господарського суду з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди сплачується державне мито в розмірі 5 НМДГ (п. "а" ст. 2 Декрету № 7-93). Якщо в одній позовній заяві об'єднані вимоги майнового і немайнового характеру, державне мито сплачується за окремими ставками, установленими для позовів як майнового, так і немайнового характеру.
Перелік документів
1. Закон № 266 - Закон України від 01.12.94 р. № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
2. Закон № 2782 - Закон України від 16.11.92 р. № 2782-XII "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", зі змінами і доповненнями.
3. Закон № 3759 - Закон України від 21.12.93 р. № 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення", зі змінами.
4. Декрет № 7-93 - Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 "Про державне мито", зі змінами.
5. Постанова № 4 - постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", зі змінами.
6. Роз’яснення ВАСУ № 02-5/95 - Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 р. № 02-5/95 "Про деякі питання практики розв'язання спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди".
Софія Хом'як,
начальник юридичного відділу фірми "Баланс-Клуб"