Позовна давність і списання
кредиторської заборгованості
ПИТАННЯ: - Яку кредиторську заборгованість уважати заборгованістю з терміном позовної давності, що минув?
- Який порядок списання кредиторської заборгованості з терміном позовної давності, що минув?
- Які нормативно-правові акти регулюють списання такої заборгованості?
- Як у звітності бюджетних установ відображається списання кредиторської заборгованості з терміном позовної давності, що минув?
- Яку ж кредиторську заборгованість можна вважати простроченою, щоб мати можливість списати її в установленому законодавством порядку?
ВІДПОВІДЬ: Списання кредиторської заборгованості в бюджетних установах регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, а саме:
- Інструкцією № 90, у якій п. 11.3 визначено, що суми кредиторської заборгованості (термін позовної давності якої минув) підлягають списанню з бухгалтерського обліку в порядку, визначеному Держказначейством;
- Порядком списання кредиторської заборгованості бюджетних установ (термін позовної давності якої минув), затвердженим наказом Держказначейства від 08.05.01 р. № 73 (далі - Порядок).
У Порядку є посилання на ст. 71 ЦК (що втратив чинність після прийняття нового ЦК) щодо терміну позовної давності - 3 роки.
З 1 січня 2004 року набув чинності новий ЦК, відповідно до якого загальний термін позовної давності не змінився та як і раніше становить 3 роки.
Однак не до всіх зобов'язань, як раніше, так і зараз, можна застосувати вказаний термін позовної давності, та не всі зобов'язання можна списати після закінчення 3 років.
Із цією метою необхідно правильно визначити початок перебігу терміну позовної давності і застосувати термін позовної давності, установлений законодавством для певної вимоги*.
Терміни позовної давності
Як визначено в ст. 257 ЦК, загальний термін позовної давності становить 3 роки.
Цей термін застосовується до більшості зобов'язань, однак для деяких випадків законодавством установлені спеціальні терміни позовної давності.
Так, згідно із ч. 1 ст. 258 ЦК для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала в порівнянні із загальною позовною давністю.
Випадки застосування скороченої позовної давності в 1 рік установлені ч. 2 ст. 258 ЦК, а також деякими іншими статтями ЦК.
Зокрема, позовна давність в 1 рік застосовується до вимог:
- про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 ЦК);
- про відшкодування збитків наймодавця у зв'язку з пошкодженням речі, переданої в користування наймачеві (1 рік - з моменту повернення речі наймачем) (ст. 786 ЦК);
- про відшкодування затрат наймача на поліпшення орендованої речі (1 рік - з моменту припинення договору найму) (ст. 786 ЦК).
Якщо терміни позовної давності встановлені ЦК і ГК з одних і тих же підстав, то стосовно господарських договорів слід керуватися термінами, установленими ГК. Це випливає з норми ст. 223 ГК, згідно з якою при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері ведення господарської діяльності застосовуються загальний і скорочені терміни позовної давності, передбачені Цивільним кодексом, якщо інші терміни не встановлені самим ГК (тобто пріоритет має ГК).
Серед таких випадків, наприклад, випадки, за якими ст. 258 ЦК установлений термін позовної давності в 1 рік, а ГК - у 6 місяців, а саме:
- за позовами у зв'язку з поставкою товарів неналежної якості, які можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем в належному порядку недоліків поставлених йому товарів (ч. 8 ст. 269 ГК);
- за претензіями щодо перевезень вантажів, які можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій, пов'язаних з перевезеннями, - протягом 45 днів (ч. 5 ст. 315 ГК). Якщо претензія відхилена або на неї не була отримана відповідь у терміни, установлені ст. 315 ГК, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня отримання відповіді або закінчення терміну, установленого для відповіді (ч. 5 ст. 315 ГК).
Згідно із ч. 1 ст. 259 ЦК позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Проте позовна давність, установлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ч. 2 ст. 259 ЦК).
Порядок обчислення термінів позовної давності (початок перебігу терміну - ст. 253 ЦК, закінчення терміну - ст. 254 ЦК, порядок учинення дій в останній день терміну - ст. 255 ЦК) також не може бути змінений за домовленістю сторін (ст. 260 ЦК).
Таким чином, перш ніж застосувати загальний термін позовної давності, бухгалтеру слід переконатися, чи не передбачений законодавством спеціальний термін позовної давності для даного виду зобов'язань і чи не потрапляє вимога за зобов'язаннями до переліку тих, на які позовна давність не поширюється (про такі вимоги ми розкажемо далі).
Отже, визначившись з терміном позовної давності, необхідно відлічити його від початку перебігу такого терміну.
Початок перебігу термінів позовної давності
Перебіг терміну позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка порушила його (ч. 1 ст. 261 ЦК).
Наприклад, про поставку товарів неналежної якості або про недостачу отриманих товарів одержувач дізнається в день, коли буде складений акт прийняття товарів за якістю або за кількістю. З дня складання такого акта і слід обчислювати термін позовної давності.
Розглянемо, як обчислюється термін позовної давності в таких ситуаціях.
1. Якщо термін виконання зобов'язання визначений у договорі, то перебіг терміну позовної давності починається з наступного дня після закінчення терміну виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК).
Наприклад, установа, що отримала матеріальні цінності, не розрахувалася в установлені договором терміни, а саме - протягом року після отримання цінностей. Якщо отримання цінностей припадає на 5 лютого, то із 6 лютого наступного року починається перебіг терміну позовної давності.
Якщо матеріальні цінності отримані 10 січня і розрахунки згідно з договором передбачені:
- протягом місяця з дня отримання цінностей, то перебіг терміну позовної давності починається з 11 лютого;
- протягом двох місяців з дня отримання цінностей, то термін позовної давності обчислюється з 11 березня.
2. Якщо термін виконання зобов'язань у договорі не визначений або визначений моментом вимоги, то згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК перебіг терміну позовної давності починається з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржнику надається пільговий термін для виконання такої вимоги, перебіг терміну позовної давності починається із закінченням цього терміну.
Відповідно до ст. 530 ЦК з договорами, у яких термін виконання зобов'язань не визначений або визначений моментом вимоги, кредитор має право вимагати виконання зобов'язань у будь-який час.
Отже, з моменту виконання кредитором свого зобов'язання (тобто з моменту поставки товару) і починається перебіг терміну позовної давності.
Щодо пільгового терміну (про який іде мова в ч. 5 ст. 261 ЦК) існує лист Мін'юсту (Лист № 738), згідно з яким пільговим терміном є семиденний термін виконання вимоги кредитора, установлений ч. 2 ст. 530 ЦК. Тобто якщо термін не вказаний або визначений моментом пред'явлення вимоги - боржнику надається семиденний термін для виконання зобов'язань з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язковість негайного виконання не випливає з договору чи актів цивільного законодавства. Тому перебіг позовної давності починається після закінчення цього терміну.
3. У деяких випадках обчислення терміну позовної давності починається з моменту, визначеного в спеціальних нормах.
Так, наприклад.
За договорами найму (ст. 786 ЦК) - з моменту припинення договору найму (щодо вимог наймача) і з моменту повернення речі наймачем (щодо вимог наймодавця) (спеціальні терміни див. вище).
За регресними зобов'язаннями перебіг терміну позовної давності починається з дня виконання основного зобов'язання (ч. 6 ст. 261 ЦК).
Отже, для того щоб визначитися з початком відліку терміну позовної давності, необхідно проаналізувати норми ЦК, а в деяких випадках і ГК щодо певного виду зобов'язань.
При цьому якщо останній день терміну припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений згідно із законом у місці здійснення певної дії, днем закінчення терміну є перший робочий день, що настає за ним (ст. 254 ЦК).
Припинення перебігу терміну позовної давності
Перебіг терміну позовної давності припиняється в таких випадках (ст. 263 ЦК):
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних обставин подія (непереборна сила). Така подія повинна бути підтверджена офіційним документом;
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, установлених законом. Уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів передбачене п. 1 ст. 11 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з порушенням процесу у справі про банкрутство;
3) у разі припинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан.
З дня припинення обставин, що є підставою для припинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності триває з урахуванням часу, який минув до його припинення.
Переривання перебігу позовної давності
(ст. 264 ЦК)
Як і раніше, якщо суд прийняв позов до провадження, то позовна давність переривається (ч. 2 ст. 264 ЦК).
Крім того, як і раніше, залишення позову без розгляду не припиняє перебігу терміну позовної давності (ч. 1 ст. 265 ЦК).
До того ж перебіг терміну позовної давності переривається учиненням особою дії, яка свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК) (тепер це правило поширюється і на спори між двома юридичними особами на відміну від старого ЦК). Такими діями можуть служити письмова заява про визнання боргу або про відстрочення платежу та ін.
Після того як термін позовної давності був перерваний, починається відлік нового терміну позовної давності. Час, що минув до переривання терміну позовної давності, до нового терміну не включається.
Вимоги, на які позовна давність не поширюється
Статтею 268 ЦК установлені вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зокрема, позовна давність не поширюється на вимоги:
- вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
- про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров'я або смертю;
- страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Цивільним кодексом передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність (ч. 2 ст. 268 ЦК).
Наприклад, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що належить йому, без обмеження цієї вимоги будь-яким терміном (ст. 233 КЗпП).
Наслідки закінчення термінів позовної давності
Закінчення терміну позовної давності є підставою для відмови в позові, якщо одна зі сторін до винесення рішення судом зробить заяву про застосування терміну позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК).
Таким чином, у вимозі про захист свого цивільного права або інтересу особі може бути відмовлено судом через безпідставне пропущення останньою терміну позовної давності.
У той же час якщо суд визнає поважною причину, через яку позивачем був пропущений термін позовної давності, то порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК).
Крім того, треба пам'ятати, що згідно зі ст. 267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу повинна бути прийнята судом до розгляду незалежно від закінчення термінів позовної давності.
Порядок списання кредиторської заборгованості
з терміном позовної давності, що минув
Згідно з Порядком списання кредиторської заборгованості комісія, затверджена наказом керівника бюджетної установи, проводить інвентаризацію розрахунків з метою виявлення кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув і яка є безнадійною до погашення.
Прийняття рішення про списання такої заборгованості оформляється у вигляді наказу керівника установи вищого рівня (щодо бюджетної заборгованості за загальним і спеціальним фондами Державного бюджету України) або на підставі наказу керівника бюджетної установи (щодо власних надходжень).
Як передбачено пунктом 1 Порядку, списання простроченої заборгованості здійснюється щоквартально і відображається такою кореспонденцією рахунків (п. 4 Порядку):
- за коштами загального фонду державного бюджету - Дт 675 "Розрахунки з іншими кредиторами" і Кт 431 "Результат виконання кошторису за загальним фондом";
- за коштами спеціального фонду державного бюджету - Дт 675 "Розрахунки з іншими кредиторами" і Кт 432 "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом".
Крім Порядку питання інвентаризації та списання такої заборгованості регулюється Інструкцією № 90, з пункту 11.3 якої в 2001 році була виключена вимога щодо унесення простроченої кредиторської заборгованості в дохід бюджету.
Отже, на сьогодні кредиторська заборгованість з терміном позовної давності, що минув, перерахуванню до бюджету не підлягає, а відображається на результатах виконання кошторису (за загальним чи спеціальним фондом).
До того ж після внесення до Інструкції № 90 указаних змін була анульована вимога про відображення за балансом списаних сум кредиторської заборгованості протягом 5 років (мова йде тільки про кредиторську заборгованість, списану, але не перераховану до бюджету, а дебіторська заборгованість згідно з п. 11.5 цієї Інструкції як і раніше обліковується за балансом протягом 5 років).
Проте навіть після її списання в установленому порядку не виключена можливість виставлення кредитором вимоги про погашення вже списаної кредиторської заборгованості за рішенням суду (ч. 5 ст. 267 ЦК).
Відображення списаної кредиторської
заборгованості у звітності
Згідно з п. 11.4 вищеназваної Інструкції результат інвентаризації кредиторської заборгованості оформляється актом, у якому вказуються суми безнадійної кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності.
До акта додається довідка, у якій наводяться найменування й адреси кредиторів, суми заборгованості, а також те, за що враховується заборгованість, з якого часу і на підставі яких документів.
Списана на підставі Порядку заборгованість відображається у формі № 7 "Звіт про заборгованість бюджетних установ" і в пояснювальній записці до річного та квартального фінансових звітів (п. 5 Порядку).
У місячній фінансовій звітності списана кредиторська заборгованість не відображається.
У квартальній фінансовій звітності за 2004 рік у формах № 7кд і № 7км "Звіт про заборгованість бюджетних установ" сума списаної кредиторської заборгованості вказується у графі 15 "Кредиторська заборгованість на звітну дату - списана".
При цьому до квартальної звітності додається пояснювальна записка, у якій відображається стан кредиторської заборгованості установи на звітну дату, причини проведення попередньої оплати та отримання товарів, робіт, послуг без здійснення платежів за них (п. 18 і п. 23 Інструкції № 55).
У річній фінансовій звітності за 2003 рік такі суми вказувалися у графі 15, але тільки у формах № 7д і № 7м, і до звітності також повинна була додаватися пояснювальна записка аналогічного змісту (п. 18 і п. 25 Інструкції № 238).
_______________
* Що стосується зобов'язань, які виникли до 1 січня 2004 року, слід зазначити таке.
Нові правила позовної давності застосовуються до позовів, термін пред'явлення яких, установлений законодавством, яке діяло раніше, не минув до набуття чинності нового ЦК (п. 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК).
Перелік документів
1. Інструкція № 55 - Інструкція про порядок складання квартальної фінансової звітності у 2004 році установами та організаціями, які одержують кошти державного або місцевих бюджетів, затверджена наказом Держказначейства України від 26.03.04 р. № 55.
2. Інструкція № 90 - Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Головного управління Держказначейства України від 30.10.98 р. № 90.
3. Інструкція № 238 - Інструкція про порядок складання за 2003 рік річних фінансових звітів установами та організаціями, які одержують кошти державного та/ або місцевих бюджетів, затверджена наказом Держказначейства України від 24.12.03 р. № 238.
4. Лист № 738 - лист Мін'юсту України від 05.07.04 р. № 19-5-738 "Щодо пільгового терміну позовної давності".
Олена Коров'яковська,
бухгалтер-експерт фірми "Баланс-Клуб"