ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
20.04.2004
Щодо постанови суду про відмову у застосуванні амністії
(Витяг)
Синельниківський районний суд Дніпропетровської області постановою від 15 вересня 2003 р. відмовив К., засудженому вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2002 р. за ч. 2 ст. 185 КК ( 2341-14 ) на три роки позбавлення волі, у застосуванні щодо нього амністії на підставі п. "і" ст. 7 Закону від 11 липня 2003 р. N 1131-IV "Про амністію" - як особі, котра злісно порушувала режим у період відбування покарання. В апеляційному порядку справа не розглядалася. У касаційній скарзі засуджений К. просив скасувати зазначену постанову і застосувати до нього амністію, посилаючись на те, що він не є злісним порушником режиму відбування покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про необхідність скасування названої постанови й направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали останньої, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в застосуванні амністії щодо К., суд зазначив у постанові, що засуджений не може бути звільнений від покарання на підставі цього акта, оскільки є злісним порушником режиму відбування покарання. Однак суд не навів жодних мотивів на обгрунтування свого висновку про злісне порушення режиму відбування покарання.
Із наявної у матеріалах справи довідки виправної установи вбачається, що 2 квітня 2003 р. К. оголосили догану за те, що в надісланій йому посилці було виявлено 20 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 47 Виправно-трудового кодексу* ( 3325-07 ) як злісне порушення засудженим вимог режиму відбування покарання, зокрема, розуміються виготовлення, зберігання, купівля і розповсюдження заборонених предметів. Проте із зазначеної довідки не випливає, що К. зберігав заборонені предмети, до яких належать і гроші, або вчиняв із ними названі в законі дії. Тому висновок суду про те, що К. є злісним порушником режиму відбування покарання, не можна визнати обгрунтованим.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К. задовольнила частково: постанову Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2003 р. щодо нього скасувала і направила справу на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.
________________
* На час розгляду справи касаційною інстанцією втратив чинність (з 1 січня 2004 р.) на підставі Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 р. N 1129-IV, але був чинним на день винесення постанови районним судом.