ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.02.2002
Щодо розгляду касаційної скарги
Справа N 17/6
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.05.2002)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги О.Ф. - головуючого, Дерепи В.I., Козир Т.П.
за участю повноважних представників:
позивача - Г. - дов. від 4.05.2000
відповідачів - X. - дов. N 18/1 від 09.01.2002, Ф. - дов. N 19 від 13.01.2002 Б. - директор,
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний Ірландський текстиль" на рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2001 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2001 у справі N 17/6 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерпошив" до Акціонерного товариства закритого типу "Київське швейне підприємство "Юність", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднаний Ірландський текстиль" про визнання недійсними договорів від 05.08.97 та 27.03.98 встановив:
В лютому 2001 року позивач звернувся в арбітражний суд м. Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсними договорів від 05.08.97 та 27.03.98, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам закону.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.08.2001 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2001 року рішення господарського суду залишено без змін.
В касаційній скарзі та доповненні до неї ТОВ "Об'єднаний Ірландський текстиль" просить вказані судові рішення скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, а рішення та постанову суду залишити без змін, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам Закону, що регулює дані правовідносини і при їх прийнятті не було допущено порушення норм процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим і апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваного рішення та постанови норм матеріального та процесуального права суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 48 ЦК ( 435-15 ) недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону. А згідно зі ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), в редакції чинній на момент укладення договорів, зовнішньоекономічний договір з боку резидента України підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше.
Як встановлено судом 05.08.97 та 27.03.98 між АТЗТ "КШП-Юність" та ТОВ "Об'єднаний Ірландський текстиль" були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів. Від імені АТЗТ "КШП-Юність" договори підписані одноособово президентом А.С. Востряковим, а від імені ТОВ "Об'єднаний Ірландський текстиль" віце-президентом Ніколасом Жек'є.
В преамбулі договору від 27.03.98 зазначено, що його підписують дві особи - президент А.С. Востряков та технічний директор Пацера Є.У., що діє на підставі довіреності від 14.12.97 N 740.
В договорі від 05.08.97 посилання на другий підпис уповноваженої особи взагалі відсутній. В обох договорах відсутнє посилання на документи, що підтверджують повноваження та посадове становище особи, що підписала договір від імені ТОВ "Об'єднаний Ірландський текстиль", тобто Н. Жек'є.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи технічний директор АТЗТ "Юність" Пацера Є.I. від підпису вказаних договорів відмовилась свідомо у зв'язку з відсутністю у особи, що діяла від імені нерезидента України належним чином засвідчених та легалізованих документів, що підтверджують його повноваження.
Враховуючи, що покупець цінних паперів створений за законодавством Ірландії, оспорювані договори є зовнішньоекономічними договорами.
Проаналізувавши вказані обставини на відповідність їх вимогам закону, що регулює дані правовідносини, суд вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні договори підписані з боку АТЗТ "Юність" з порушенням ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ). При цьому суд виходив з того, що згідно з п. 2 рішення Конституційного Суду України від 26 листопада 1998 року щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлений порядок підписання зовнішньоекономічного договору, за яким від імені суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір підписують дві особи, є обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору, що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України.
Обґрунтованими є також висновки місцевого та апеляційного господарських судів в тому, що обидва спірні договори підписані з боку ТОВ "Об'єднаний Ірландський текстиль" Н. Жек'є, тобто особою, яка на момент підписання цих договорів не мала повноважень, оформлених у відповідності до вимог ст. 54 Консульського статуту України ( 127/94 ).
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, що стверджували б його повноваження на підписання цих договорів.
За таких обставин суд вважає, що господарський суд м. Києва відповідно до вимог Закону правильно визнав оспорювані договори недійсними угодами, з чим погодилась колегія суддів Київського апеляційного господарського суду.
Тому рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, як такі, що відповідають обставинам справи та вимогам Закону, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Доводи ТОВ "Об'єднаний Ірландський текстиль" викладені в касаційній скарзі, не можна визнати обґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не відповідають вимогам закону, що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду м. Києва від 21 серпня 2001 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2001 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.