Їдальня як об'єкт
соціальної інфраструктури

Організація харчування працівників в їдальні підприємства - свята справа. Особливості оподаткування діяльності такої їдальні і будуть темою цієї статті.

Спочатку дозвольте невеликий відступ від теми. Японське уявлення про красу (юген) втілює майстерність натяку або підтексту, чарівність недомовленості, а таємниця мистецтва полягає в тому, щоб вслуховуватися в невимовне, милуватися невидимим.

Мистецтво вслуховуватися в невимовне нам знадобиться дуже скоро. Красу натяків і підтексту будемо осягати разом на прикладі пп. 5.4.9 Закону про прибуток, у якому визначений порядок оподаткування діяльності їдалень.

Нагадаю зміст пп. 5.4.9 Закону про прибуток у частині, що стосується їдалень: "До валових витрат відносяться затрати платника податків на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, які перебували на балансі й утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набуття чинності цього Закону (крім капітальних затрат, що підлягають амортизації): ... приміщень, що використовуються платником податків для організації харчування працівників".

При практичному застосуванні цього підпункту у бухгалтера виникає чимало запитань, що потребують негайного вирішення. На найбільш актуальні запитання ми відповімо в цій консультації, а поки що викладемо загальні принципи.

Відразу зазначимо, що діяльність їдальні на підприємстві підкоряється загальним Правилам роботи закладів громадського харчування, санітарним правилам, правилам пожежної безпеки; необхідно мати дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі.

Згідно з п. 12 ст. З Закону про патентування їдальня на підприємстві, яка обслуговує виключно працівників цього підприємства (установи, організації), а в навчальних закладах - учнів і студентів, має право працювати без патенту.

Діяльність їдальні без продажу алкогольних напоїв не підлягає ліцензуванню.

Не підлягають обов'язковій сертифікації послуги громадського харчування підприємств, які не є суб'єктами туристичної діяльності. Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України на виконання ст. 14 Декрету про стандартизацію затверджений Перелік продукції, що підлягає сертифікації. Згідно з п. 33 обов'язковій сертифікації підлягають тільки послуги харчування, які надаються суб'єктом туристичної діяльності. Аналогічну думку висловив і Держком-підприємництва в Листі № 3282.

Тепер перейдемо до відповідей на запитання.

ПИТАННЯ: 1. Коли на діяльність їдальні поширюється (не поширюється) пп. 5.4.9 Закону про прибуток?

2. За яких умов діяльність їдальні визнається господарською та оподаткування ведеться за загальними правилами?

3. Які витрати їдальні як об'єкта соціальної сфери відносяться до витрат, пов'язаних з основною діяльністю, а які - до затрат на утримання та експлуатацію? У яких розмірах такі витрати включаються до складу валових?

4. Яким чином формується податковий кредит з ПДВ за витратами основної діяльності їдальні як об'єкта соцсфери?

5. Чи амортизуються основні фонди, що відносяться до їдальні? Як обліковуються витрати на ремонт основних фондів, закріплених за їдальнею?

ВІДПОВІДЬ: 1. Як видно з тексту самого підпункту, для його застосування повинні одночасно виконуватися дві умови:

- їдальня повинна була перебувати на балансі й утримуватися за рахунок платника податків станом на 01.07.97 р. (на момент набуття чинності Закону про прибуток);

- приміщення їдальні повинне використовуватися підприємством для організації харчування тільки своїх працівників.

Якщо не виконується хоча б одна із цих умов, відносити на валові витрати затрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності такої їдальні не можна.

Перша умова (обмеження за терміном перебування їдальні на балансі) є дискримінуючим щодо підприємств, які придбали або побудували самі їдальню для своїх працівників після 1 липня 1997 року. Однак вихід з такої невигідної з усякого погляду ситуації є - рекомендуємо оформити діяльність їдальні як господарську.

2. Згідно з п. 1.32 Закону про прибуток діяльність особи визнається господарською, якщо вона спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку якщо безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

Здавалося б, усе гранично ясно: якщо діяльність їдальні не підпадає під дію пп. 5.4.9, то таку діяльність можна визнати господарською. На жаль, цього недостатньо.

Для організації господарської діяльності необхідно в статуті підприємства передбачити створення структурного підрозділу громадського харчування (бажано з присвоєнням коду в органах статистики), розробити положення про їдальню. У положенні про їдальню указати, що її діяльність націлена на отримання доходу (зауважте - не прибутку, а доходу) і відбуватиметься на постійній, регулярній основі; надання послуг харчування буде здійснюватися за вільними цінами (у тому числі своїм працівникам).

Господарська діяльність, як відомо, обкладається податками за загальними правилами оподаткування із застосуванням відповідних статей Закону про прибуток і Закону про ПДВ. Ще однією перевагою визнання діяльності їдальні господарською є те, що основні фонди, закріплені за їдальнею, у податковому обліку амортизуються згідно зі ст. 8 Закону про прибуток.

3. У Законі про прибуток та в інших законодавчих документах визначення терміна "основна діяльність об'єктів соціальної інфраструктури" відсутнє.

У Великому економічному словнику* цей термін тлумачиться як діяльність, покликана створювати умови для нормального функціонування виробництва й обороту товарів, а також життєдіяльності людей.

Виходячи з визначення діяльність об'єктів соціальної інфраструктури є обслуговуючою, оскільки спрямована на створення умов для забезпечення життєдіяльності працівників підприємства і зрештою для забезпечення нормального циклу виробництва товарів, робіт, послуг.

До витрат, пов'язаних із забезпеченням основної діяльності, належать:

- витрати на придбання сировини і матеріалів, інвентарю, необхідних для приготування їжі;

- зарплата (з нарахуваннями) працівників, зайнятих приготуванням їжі, збутом готової продукції;

- послуги сторонніх організацій;

- інші витрати, пов'язані з основною діяльністю їдальні.

Пунктом 5 розділу II "Перехідні положення" Закону № 1957** уточнено, що такі витрати включаються до складу валових у розмірі 50 % від суми понесених витрат до моменту передачі таких об'єктів на баланс відповідного бюджету або їх приватизації згідно із Законом.

До витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією їдальні, належать:

- затрати на технічне обслуговування, підтримання в робочому стані приміщення їдальні, обладнання;

- затрати на підтримання санітарного режиму, пожежної безпеки, охорону;

- витрати на комунальні послуги, електроенергію;

- вартість спецодягу обслуговуючого технічного персоналу;

- зарплата (з нарахуваннями) обслуговуючого технічного персоналу;

- інші витрати, пов'язані з підтриманням об'єкта в належному стані.

Згідно із Законом про прибуток такі витрати включаються до складу валових у розмірі 100 % суми понесених витрат.

Зауважимо", що в листі ДПАУ № 9773 наведений такий же перелік витрат основної діяльності та витрат на утримання й експлуатацію їдальні.

4. Як зазначалося вище, понесені витрати основної діяльності їдальні включаються до складу ВВ у межах 50 % від суми понесених витрат. На практиці при оприбуткуванні товарів (робіт, послуг) на підприємстві найчастіше вже відомо, що вони закуповуються для їдальні. Але бувають випадки, коли ці витрати з будь-якої причини віднесені до складу валових витрат у повній сумі. Тоді в податковому обліку можливі дві ситуації.

Перша ситуація. Заздалегідь відомо, що понесені затрати на придбання товарів (робіт, послуг) будуть віднесені до витрат основної діяльності їдальні, тобто використані на невиробничі потреби (для об'єкта соціальної сфери).

Відповідно в податковому обліку понесені витрати відображаються в розмірі 50 % від загальної суми. До складу ПК з ПДВ також включається тільки 50 % суми ПДВ.

Друга ситуація. При оприбуткуванні товарів (отриманні послуг) у податковому обліку всі витрати віднесені до складу валових, ПК з ПДВ відображений повністю.

Отже, у податковому обліку необхідно провести коригування валових витрат, тобто виключити із суми валових витрат 50 % затрат їдальні на придбання товарів (робіт, послуг), раніше туди включених.

Як відкоригувати ПДВ, надмірно включений до податкового кредиту?

При передачі товарів (робіт, послуг) для невиробничого використання, затрати на придбання яких не включаються до складу валових витрат, базою для нарахування зобов'язань з ПДВ буде фактична ціна операції, але не нижча від звичайної ціни (п. 4.2 Закону про ПДВ).

Тобто слід не коригувати ПК з ПДВ, а нарахувати ПЗ з ПДВ на суму витрат, які не повинні включатися до складу валових, пов'язаних з основною діяльністю їдальні.

З витратами, пов'язаними з утриманням та експлуатацією їдальні, усе просто. На валові витрати вони відносяться у повній сумі, отже, і до податкового кредиту сума ПДВ за такими витратами включається повністю.

5. При розгляді цього запитання слід виходити з того, є діяльність їдальні господарською чи ні.

Витрати на придбання основних фондів, призначених для використання в господарській діяльності, підлягають амортизації за нормами пп. 8.6.1 Закону про прибуток. Слід пам'ятати, що згідно з доповненням, унесеним до пп. 8.2.1 цього Закону, амортизації підлягають основні фонди вартістю понад 1 000 грн.

У податковому обліку основні фонди, закріплені за їдальнею як за об'єктом соціальної сфери, що не веде господарську діяльність, відносяться до основних невиробничих фондів. Згідно з пп. 8.1.4 Закону про прибуток під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податків.

Цим же підпунктом Закону про прибуток визначено, що "не підлягають амортизації та здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів".

Отже, витрати на ремонт основних невиробничих фондів у податковому обліку не амортизуються. Платники податків мають право включати до складу валових витрат будь-які затрати на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, у розмірі 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду (пп. 8.7.1 Закону про прибуток). Оскільки витрати на придбання основних невиробничих фондів не підлягають амортизації, то і скористатися нормою пп. 8.7.1 їдальні не вдасться.

У бухгалтерському обліку основні фонди не поділяються на виробничі і невиробничі, знос нараховується на всі основні фонди в загальному порядку.

Як відзначалося вище (див. відповідь на запитання 1), якщо діяльність їдальні належно оформлена як господарська, оподаткування ведеться за загальними правилами.

Нижче в табличній формі подані різні умови перебування їдальні на балансі та їх вплив на податковий облік.

Розглянемо ситуацію, коли пп. 5.4.9 не можна застосувати (не виконуються умови цього підпункту: чи то на балансі на 01.07.97 р. їдальня не перебувала, чи то послуги харчування надаються не тільки своїм працівникам, а господарська діяльність не оформлена документально).

Дуже невигідна ситуація для підприємства. Вести податковий облік за загальними правилами не можна - діяльність їдальні не визнана господарською, застосувати пп. 5.4.9 також немає можливості.

У цьому випадку до складу валових витрат не можна віднести ні витрати на утримання та експлуатацію, ні 50 % витрат на забезпечення основної діяльності їдальні. Відповідно немає права на ПК з ПДВ. Якщо все ж первісно на валові витрати і податковий кредит з ПДВ були віднесені всі суми затрат на їдальню, необхідно виключити такі витрати зі складу валових і нарахувати (13 з ПДВ виходячи з фактичної ціни переданих їдальні товарів (робіт, послуг), але нижче від звичайних цін.

У той же час виручка від продажу готової продукції відноситься до складу валового доходу в повному обсязі, оскільки валовий дохід включає "загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи" (пп. 4.1.1 Закону про прибуток). Податкове зобов'язання з ПДВ нараховується від загального доходу від продажу послуг їдальні.

Інша річ, якщо діяльність їдальні розцінюється і належно оформлена як господарська та застосовуються загальні правила оподаткування з прибутку та ПДВ.

На умовному числовому прикладі розглянемо відображення в бухгалтерському та податковому обліку діяльності їдальні як об'єкта соцсфери.

ПРИКЛАД

Їдальня перебувала на балансі на 01.07.97 р., надає послуги харчування тільки своїм працівникам за зниженими цінами. Оподаткування ведеться згідно з пп. 5.4.9 Закону про прибуток.

(грн.)

Їдальня в оренді

Узявши до уваги неоднозначність тлумачення окремих законодавчих норм з оподаткування об'єктів соцсфери, деякі платники податків вирішили свої труднощі найбільш простим способом здали їдальню в оренду або юридичній особі на єдиному податку, або приватному підприємцеві - єдиноподатківцю.

Простіше, якщо орендодавець не є власником державного майна. Тоді величина орендної плати визначається за домовленістю сторін. Щомісяця виставляються рахунки на суму переданих комунальних послуг.

Якщо орендодавець здає в оренду державне майно, орендна плата розраховується на підставі Методики № 786 та Наказу № 1765. Згідно з п. З Наказу № 1765 витрати на утримання орендованого майна компенсуються орендарем балан-соутримувачу, а оплата за послуги, що надаються балансоутримувачем орендареві, сплачуються балансоутримувачу за окремою угодою.

Здача їдальні в оренду є господарською діяльністю з отриманням доходу за укладеними угодами. Це означає, що основні невиробничі фонди їдальні повинні бути переведені у виробничі, до відповідної групи за балансовою (залишковою) вартістю (різниця між первісною вартістю і сумою нарахованого зносу) з подальшим нарахуванням амортизації згідно зі ст. 8 Закону про прибуток. Податковий облік орендних операцій ведеться за загальними правилами. Сума отриманої орендної плати і вартість переданих комунальних послуг включаються орендодавцем до валового доходу з нарахуванням ПЗ з ПДВ. Витрати, які несе орендодавець, включаються до складу валових витрат з відображенням ПК з ПДВ. Тепер уже на основні фонди, що стали виробничими, нараховуються амортизаційні відрахування за нормами ст. 8 Закону про прибуток.

______________

* Великий економічний словник/ За ред. А. Борисо-ва. М.: Книжковий світ, 1999. с. 279.

** Пунктом 5 розділу II "Перехідні положення" Закону про прибуток визначено, що витрати, пов'язані з основною діяльністю, включаються до складу ВВ у розмірі 50 % у 2003 році, ст. 96 Закону про держбюджет № 1344 ця норма продовжена на 2004 рік.

Перелік документів

1. Закон про патентування - Закон України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР "Про патентування деяких видів діяльності", зі змінами.

2. Закон № 1957 - Закон України від 01.07.04 р. № 1957-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

3. Декрет про стандартизацію - Декрет КМУ від 10.05.93 р. № 46-93 "Про стандартизацію та сертифікацію".

4. Наказ № 1765 - наказ Фонду державного майна України від 22.08.2000 р. № 1765 "Про роз'яснення та рекомендації до Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна".

5. Перелік продукції, що підлягає сертифікації - Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, затверджений наказом Держкомітету стандартизації, метрології та сертифікації від 30.08.02 р. № 498.

6. Методика № 786 - постанова КМУ від 04.10.95 р. № 786 "Прю методику розрахунку та порядок використання плати за оренду державного майна".

7. Лист № 3282 - лист Держкомпідприємництва від 30.05.03 р. № 3282.

8. Лист № 9773 - лист ДПАУ від 05.07.99 р. № 9773/ 7/15-1117 "Щодо питань оподаткування прибутку підприємств".

Ніна Кухарева,
аудитор

Документи що посилаються на цей