Інвентаризація:
добровільна і не тільки

Хоча і клопітка ця справа - інвентаризація, однак без неї перед складанням річного звіту ніяк не обійтися. Не уникнути вибіркової інвентаризації і під час ревізії фінансово-господарської діяльності установи контролюючими органами. У цій консультації ми зупинимося на основних моментах проведення та відображення результатів інвентаризації в обох випадках, не забуваючи при цьому, що п. 12 Порядку № 419 передбачені й інші ситуації, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Загальні правила проведення інвентаризації для підприємств та установ усіх форм власності встановлені Інструкцією № 69.

З використанням положень цієї Інструкції та з урахуванням особливостей проведення інвентаризації в бюджетних організаціях розроблена Інструкція № 90. Ми не будемо переказувати положення всього документа, а зупинимося на деяких важливих і проблемних питаннях, рекомендаціях органів Держказначейства, що стосуються проведення інвентаризації.

1. Із чого почати?

А починати слід зі складання наказу по установі, яким будуть визначені склад інвентаризаційної комісії (якщо це буде не постійно діюча інвентаризаційна комісія) і терміни проведення інвентаризації в розрізі місць зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальних осіб. У наказі зазначається, у зв'язку із чим проводиться інвентаризація: або у зв'язку з підготовкою до складання річного фінансового звіту, або у зв'язку з проведенням контролюючими органами ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства, або з інших причин. За декілька днів до проведення самостійної інвентаризації треба ознайомити з наказом причетних до неї працівників з метою наведення належного порядку (наявність ярликів, бирок, акуратне складування цінностей) у місцях зберігання. Тоді інвентаризація буде проведена в оптимальні терміни.

Кількісний склад інвентаризаційно комісії жодна з указаних інструкцій з інвентаризації не регламентує, що означає свободу дій для керівника у цьому відношенні. Як правило, на практиці комісія створюється в складі не менше 3 чоловік на чолі із четвертим головою комісії. Склад комісії залежить від того, якого роду майно буде інвентаризуватися, тобто до складу комісії повинні бути включені відповідні спеціалісти. Не входить до складу комісії, але присутня при інвентаризації матеріально відповідальна особа, що відповідає за майно, наявність якого перевіряється. Також не входить до складу комісії і ревізор (тут і далі мова йде про ревізора - представника контролюючого органу), хоча він, будучи ініціатором інвентаризації, присутній при її проведенні.

2. А тепер власне інветаризація

Каса

Основні моменти проведення інвентаризації каси викладені в п. 4.10 Положення № 72.

Перевірка починається з того, що касир складає касовий звіт з визначенням у касовій книзі залишку на дату інвентаризації. До звіту включаються прибуткові та видаткові грошові документи, виконані касиром після складання попереднього касового звіту. Якщо є незакриті відомості на видачу заробітної плати, то їх необхідно закрити і вивести підсумкову суму грошових коштів, виданих працівникам.

Дані звіту відразу ж заносяться до акта інвентаризації каси в рядок "Звітні дані", після чого звичайно один із членів інвентаризаційної комісії робить підрахунок готівкових грошових коштів та інших цінностей зі складанням покупюрного реєстру. Результати підрахунку заносяться в рядок "Фактична наявність", потім виводиться результат інвентаризації грошових коштів.

Якщо інвентаризація каси відбувається під час ревізії (зазвичай в перший її день), то при цьому обов'язково присутній ревізор. А результати інвентаризації, указані в акті ревізії каси, можна назвати попередніми. Чому? Тому що ревізором надалі буде проведена суцільна перевірка касових документів за попередні два - три роки. I тоді у випадку якщо будуть установлені такі факти, як відсутність видаткових документів, або відсутність у них підпису одержувача, або підпису іншого, ніж одержувач, працівника без оформлення довіреності (останнє виявляється візуально, коли у відомості навпроти різних прізвищ стоїть однаковий підпис), в акті ревізії установи може бути зроблений висновок про недостачу грошових коштів у касі. В інших ситуаціях за результатами суцільної перевірки касових документів можуть бути виявлені і надлишки грошових коштів.

Причому якщо навіть виявлена відсутність або неналежне оформлення касових документів за операціями дворічної давності, то відобразиться це на результатах поточної інвентаризації каси. Адже фактично при виявленні зазначених фактів повинен бути скоригований залишок на кінець дня в кожному касовому звіті, починаючи з моменту порушення по дату поточної інвентаризації, що змінить облікові дані на таку дату. При цьому, звичайно, виправлення залишків на кінець кожного дня в касовій книзі не здійснюється.

Для оформлення результатів перевірки каси використовується Акт інвентаризації наявності грошових коштів, форма якого встановлена Постановою № 72 (додаток № 1).

Товарно-матеріальні цінності

При самостійному проведенні бюджетною установою інвентаризації своїх активів перед складанням річного звіту порівняння облікових і фактичних даних про наявність цінностей проводиться, як правило, станом на перше число одного з місяців IV кварталу. I тоді зручно використовувати для цього дані оборотних відомостей, де виводяться залишки запасів малоцінних і швидкозношуваних предметів на початок кожного місяця. Проте при проведенні ревізії контролюючим органом інвентаризація може бути проведена на будь-яку дату. Зазвичай це дата початку ревізії, оскільки ревізорам необхідно додержати принцип раптовості. З якими ж даними у цьому випадку треба порівняти фактичну наявність активів? Адже дані оборотних відомостей про залишки на початок місяця тих цінностей, за якими у цьому місяці був рух, уже не можуть бути використані.

У цьому випадку ревізор пропонує матеріально відповідальній особі скласти звіт за рухом окремих цінностей на дату проведення інвентаризації, використовуючи дані непроведених прибуткових і видаткових документів, на яких ревізор, як правило, робить свої відмітки. Звіт перевіряє бухгалтер, що відповідає за облік відповідних цінностей, у якому він і розписується. Ураховуючи, що під час ревізії, яка проводиться контролюючими органами, майже завжди здійснюється вибіркова інвентаризація, то і звіт міститиме позиції тільки щодо тих цінностей, наявність яких планується перевірити. У деяких випадках, коли найменувань матеріальних цінностей багато, ревізор уже на місці їх зберігання (виходячи зі зручності підрахунку, зважування, вимірювання, а також звертаючи увагу на матеріальні цінності, що найбільш цінні та користуються підвищеним попитом) визначає, які матеріали будуть проінвентаризовані. I вже після цього звертається з проханням до матеріально відповідальної особи скласти відповідний звіт.

Оскільки Інструкція № 90 не; містить будь-яких вимог щодо бланків необхідних, документів, які застосовуються при інвентаризації, установою можуть бути використані затверджені Постановою № 241 форми документів:

- Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (ф. № інв-3);

- Звіряльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей (ф. № інв-19).

Звертаємо вашу увагу на те, що міністерствами та відомствами окремих галузей бюджетної сфери розроблені інструкції з обліку окремих видів матеріальних цінностей, що використовуються бюджетними організаціями, згідно з якими існує ряд особливостей щодо проведення інвентаризації таких цінностей.

Так, наприклад, при проведенні інвентаризації квитків у театрально-видовищних підприємствах (п. 5 Інструкції № 452) слід урахувати, що знищення невикористаних квитків (абонементів), нереалізованих і погашених, здійснюється тільки після проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства (незалежно від того, внутрішньовідомча ця ревізія чи ревізія, що проводиться контролюючими органами). При порівнянні фактичних залишків квитків з обліковими даними необхідно врахувати, що квитки, які надійшли, відображаються на субрахунку 205* за обліковою вартістю й одночасно на забалан-совому рахунку 08 "Бланки, суворого обліку" за номінальною вартістю. Рахунрк 08 поділяється на субрахунки, де відображається рух бланків квитків:

1 - на складі;

2 - при підготовці;

3 - для реалізації;

4 - тих, що залишилися нереалізованими і підлягають знищенню.

Аналітичний облік квитків (абонементів) ведеться на рахунку 08 за кожною матеріально відповідальною особою.

Дані такого обліку використовуються для порівняння фактичних і книжкових залишків при проведенні інвентаризації, яка повинна проводитися щомісяця, у матеріально відповідальних осіб (п. 7.3 Інструкції № 452).

Аналогічним чином ураховуються та інвентаризуються квитки в кіновидовищних підприємствах (п. 9.3 Інструкції № 326).

Для інвентаризації квитків можна використовувати форму "Інвентаризаційний опис цінностей і бланків документів суворої звітності" (ф. № інв-16), затверджену Постановою № 241.

Свої особливості має, наприклад, і порядок проведення інвентаризації в установах охорони здоров'я. Так, згідно з вимогами п. 29 Інструкції № 747 в інвентаризаційних відомостях виділяються за групами: медикаменти, перев'язувальні засоби, допоміжні матеріали, тара.

Суми недостач, виявлені при інвентаризації за однією групою, не можуть перекриватися надлишками, що утворилися за іншою групою цінностей. Виявлені недостачі в межах норм природних втрат списуються на результати виконання кошторису (тут ураховані рекомендації Листа ДКУ від 12.05.04 р. № 07-04/959-3875). Слід зауважити, що до готових ліків заводського виготовлення норми природних втрат не застосовуються.

Норми природних втрат для зазначених матеріальних цінностей затверджені Наказом № 1689.

При інвентаризації продуктів харчування слід урахувати можливість застосування у випадку виявлення недостачі норм природних втрат, затверджених Наказом № 88.

Особливості проведення інвентаризації етилового спирту в установах охорони здоров'я викладені в Інструкції № 288. Основний нюанс: спирт обліковується в декалітрах безводного спирту, при його інвентаризації здійснюються замірювання об'єму водно-спиртового розчину, температури, концентрації спирту в об'ємних відсотках. На підставі цих вимірювань визначається об'єм безводного спирту, який і порівнюється з обліковими даними. При цьому кількість наявного спирту при інвентаризації слід визначати за допомогою мірників. Окремі відмірювання повинні фіксуватися в інвентаризаційній відомості, у тій же відомості відображається і кількість безводного спирту. При обчисленні розміру збитків унаслідок природних втрат слід користуватися нормами, затвердженими Наказом № 14 і Наказом № 817.

Основні засоби

Одним з проблемних питань, що виникають при проведенні інвентаризації основних засобів, є питання про оприбуткування земельної ділянки, на якій розташована установа.

При проведенні ревізії контролюючими органами (про що свідчать листи наших читачів) виникають ситуації, коли ревізор наполягає на оприбуткуванні земельної ділянки на баланс установи тільки на підставі виписки із земельного кадастру без наявності відповідного державного акта. Це неправильно. Земельний кадастр містить лише опис та оцінну вартість земельної ділянки, де розташована установа, але не є правовим документом, що засвідчує право користування цією земельною ділянкою. I вимагати оприбуткування землі тільки на підставі виписки із земельного кадастру - це все одно, що вимагати, наприклад, від орендаря нерухомого майна оприбуткування його на баланс орендаря тільки тому, що він ним користується. Насправді майно повинне числитися на балансі або власника майна, або юридичної особи, якій таке майно передане в постійне користування чи повне господарське розпорядження. Тому тільки тоді, коли бюджетній установі буде переданий державний акт на право користування земельною ділянкою, що пройшов державну реєстрацію, у неї виникне підстава відобразити вартість такої земельної ділянки у себе на балансі (на субрахунку 101).

А тепер декілька слів про основні засоби, на які знос нарахований у розмірі 100 %. При інвентаризації можуть бути виявлені надлишки основних засобів, що продовжують функціонувати, однак списані з причини нарахування стовідсоткового зносу. Такі дії неправомірні (п. 4 Інструкції № 142/181), оскільки вже основний засіб продовжує функціонувати, отже, він повинен числитися в обліку. Можливий і зворотний варіант, коли за результатами роботи інвентаризаційної комісії з'ясовується, що обладнання з нарахованим стовідсотковим зносом не функціонує і ніякі дії щодо його списання (зауважимо, на це повинні бути причини, установлені вимогами Інструкції № 142/181) або реалізації не проведені. Безумовно, приємніше, коли такі факти будуть виявлені та заходи прийняті при самостійній інвентаризації, а не при зовнішній ревізії.

Ще один важливий момент, який допоможе уникнути прикрощів, особливо під час зовнішньої ревізії: це відображення в інвентарних картках (нагадаємо, форма їх затверджена Інструкцією № 125/70) операцій з передачі основного засобу в оренду або для ремонту, який проводиться не в установі. У цьому випадку відпаде необхідність у доведенні того, що такі основні засоби не можна визнавати недостачею. Але при ) цьому треба пам'ятати, що ревізори мають право організувати проведення зустрічної перевірки (пп. 3.15 Інструкції № 121) для того, щоб пересвідчитися в достовірності інформації, наведеній в інвентарній картці.

I на закінчення декілька порад стосовно того, що робити з надлишками основних засобів, аналогів яким серед тих, що числяться на обліку в установі, немає. Зрозуміло, що всі надлишки треба оприбуткувати, але за якими цінами?

Якщо неврахований основний засіб за зовнішнім виглядом і за якісними характеристиками є можливість визнати абсолютно новим, то ціну ( його можна прийняти аналогічною цінам на такий ; основний засіб, що міститься в прайс-листах або, ще краще, у довідці чи рекламному оголошенні і заводу - виготівника такої або аналогічної продукції. Якщо ж основний засіб явно не новий, то і згідно з пп. 2.7 Інструкції № 90 треба оцінити I його дійсну вартість, а знос визначити виходячи з наявного технічного стану з оформленням відповідних актів.

При перевірці наявності основних засобів можна використовувати форми, затверджені Постановою № 241:

- Інвентаризаційний опис основних засобів (ф. № інв-1);

- Звіряльна відомість результатів інвентаризації основних засобів (ф. № інв-18).

Пально-мастильні матеріали

Особливості інвентаризації пально-мастильних матеріалів викладені в Інструкції № 81. Для перевірки фактичної наявності ПММ у резервуарах, згідно з пп. 4.1.2.1 цієї Інструкції, застосовується об'ємно-масовий статичний метод вимірювання. Він полягає у визначенні маси нафтопродуктів як добутку їх об'єму та густини. Густина нафтопродуктів вимірюється ареометром. Об'єм ПММ визначається за допомогою градуйованих таблиць і засобів вимірювальної техніки (метроштока або металевої рулетки). Тобто на підставі проведених вимірювань рівня ПММ у резервуарі, рівня підто-варної води та температури нафтопродуктів за допомогою таблиць визначається об'єм нафтопродукту, що відповідає їм.

Для відображення результатів інвентаризації ПММ доцільно застосовувати форму інвентаризаційного опису нафти та нафтопродуктів, передбачену в додатку № 33 до Інструкції № 81, де зручно записувати результати всіх проведених для визначення маси ПММ вимірювань.

Виявлені розбіжності фактичної наявності нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку регулюються таким чином.

Втрати нафтопродуктів у межах установлених норм природних втрат (Постанова № 40), а також недостачі в межах відносної погрішності вимірювань (її границі визначені пп. 4.1.2.2 Інструкції № 81) відносяться на витрати. Решта суми недостачі підлягає стягненню з винних осіб.

Крім того, при проведенні інвентаризації ПММ перевіряється і фактична наявність нафтопродуктів у баках транспортних засобів, а також талонів на нафтопродукти. У цьому випадку згідно з пп. 4.1.2.41 застосовується прямий метод вимірювання маси, тобто зважування нафтопродуктів на вагах.

При виведенні результатів інвентаризації слід мати на увазі, що складський і бухгалтерський облік нафтопродуктів у натуральній формі ведеться в одиницях маси (кг). Видача ж нафтопродуктів водіям здійснюється з вимірюванням виданої кількості палива в одиницях об'єму (літрах). Перерахунок кількості нафтопродуктів з одиниць маси в об'ємні та назад проводиться виходячи із середньої густини відповідного виду нафтопродукту за звітний період (пп. 4.2.6.1 Інструкції № 81).

При інвентаризації пального в баках автомобіля його фактична наявність порівнюється із залишком палива, указаним у дорожньому листі. У разі виявлення недостачі її вартість повинна бути стягнута з водія.

Але представники контролюючих органів проведенням інвентаризації палива в баках транспортних засобів, як правило, не обмежуються. Знімаючи під час інвентаризації дані спідометра і звіряючи їх з даними останнього дорожнього листа, оформленого перед проведенням інвентаризації, перевіряючий здійснює перевірку дотримання норм списання бензину протягом періоду, за який проводиться ревізія. I тоді у випадках виявлення невідгтовідності показників спідометра на кінець будь-якого дня і початок наступного, виявлення наднормативної витрати пального ставиться питання про стягнення з водія не тільки прямої недостачі, але й вартості пального, витраченого понад норму. Іноді водії потрапляють у такі ситуації тільки тому, що санкціоноване Нормами витрати № 43 підвищення норм витрати пального (у випадках, передбачених п. 3.1 цього документа, а саме - робота в зимових умовах, в умовах міста тощо) не було оформлене відповідним наказом (розпорядженням) по установі. Останнє передбачене п. 3 Норм витрати № 43.

Розрахунки

Без усякого сумніву, найпильнішу увагу при інвентаризації розрахунків слід звернути на виниклу дебіторську заборгованість. Оскільки мова йде про тимчасове відвернення бюджетних коштів, то аналіз причин виникнення дебіторської заборгованості і реальність її погашення є ще й предметом пильної уваги контролюючих органів.

Регулюванню дебіторської заборгованості присвячений, зокрема, чинний на сьогодні Наказ № 83, який містить вимогу про те, що договором між бюджетною установою і постачальником товарів та послуг повинна бути передбачена умова з обмеження терміну передоплати до одного місяця. У зв'язку із цим договором повинна бути передбачена сплата постачальником штрафних санкцій за порушення цієї вимоги в розмірі не нижче облікової ставки НБУ від суми передоплати, починаючи з дня отримання бюджетних коштів.

Що стосується кредиторської заборгованості, то після закінчення терміну позовної давності вона повинна бути списана згідно з Порядком № 73 з віднесенням суми такої заборгованості на результат виконання кошторису.

Однак для того щоб не пропустити терміни стягнення дебіторської заборгованості і своєчасного списання кредиторської, необхідно врахувати, що з набуттям чинності із січня 2004 року Цивільного і Господарського кодексів України деякі норми щодо їх стягнення змінилися. Незважаючи на те що загальний термін позовної давності залишився таким, що дорівнює трьом рокам, у вказаних документах для окремих видів розрахунків передбачені як більш короткі, так і більш довгі терміни такої давності, а також визначені випадки переривання перебігу терміну і т. д.

Не слід забувати про те, що дебіторську заборгованість навіть після списання треба враховувати на забалансовому рахунку 07 не менше п'яти років з тією метою, щоб відстежувати можливе погашення боргу з віднесенням суми погашення на результати виконання кошторису.

Результати інвентаризації розрахунків оформляються актом, і оскільки Інструкцією № 90 форма такого акта не визначена, можна скористатися формою "Акт інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами і кредиторами", затвердженою Постановою № 241 (ф. № інв-17).

3. I в результаті

Отже, ми з'ясували шляхом проведення інвентаризації, яких цінностей не вистачає і які знаходяться в надлишках у порівнянні з обліковими даними.

Тепер інвентаризаційна комісія повинна перевірити правильність виведених результатів інвентаризації. У протоколі засідання комісії повинні бути наведені висновки і пропозиції про причини надлишків та недостач, указані винні особи, дії яких призвели до недостач, а також передбачені заходи щодо них для відшкодування нанесеного збитку.

При цьому, як і раніше, ми змушені констатувати, що норми різних документів по-різному рекомендують визначати розмір матеріальної відповідальності винної особи за нанесені підприємству збитки.

Так, якщо КЗпП (ст. 130) говорить про необхідність відшкодування винною особою тільки прямих дійсних збитків, то розмір відшкодування збитків, розрахований згідно з Порядком № 116, як правило, у 2 рази перевищує суму прямих дійсних збитків. Ця постанова до того ж не дає ніяких указівок щодо визначення розміру збитку, коли для покриття збитків винна особа пропонує рівноцінне майно, що дозволено КЗпП (ст. 130).

На жаль, законодавці обходять своєю увагою ці проблеми.

Проте якщо на сьогодні Порядок № 116 не скасований, його вимоги виконувати треба, але, зрозуміло, тільки у випадку, коли встановлено винну особу, інакше суму збитку, розрахованого згідно із цією постановою, пред'явити до відшкодування буде нікому.

Ну а у випадку, коли винну особу не встановлено, недостачі понад норму природних втрат списуються на затрати установи. Порядок списання залежить від суми збитків і визначений пп. 15.4 Інструкції № 90, де для списання передбачене отримання відповідного дозволу.

Для приведення облікових даних у відповідність з дійсним станом справ результати інвентаризації та вжиті заходи необхідно відобразити в бухгалтерському обліку. Із цією метою пропонуємо скористатися нижченаведеними проведеннями (зазначимо, що складені вони з урахуванням норм Інструкції № 61, рекомендацій, що наведені у листі Державного казначейства України від 12.05.04 р. № 07-04/959-3875.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку виявленої при інвентаризації пересортиці товарно-матеріальних цінностей розглянемо на конкретному прикладі.

Однак передусім зазначимо, що згідно з п. 11.12 Інструкції № 69 взаємне зарахування надлишків і недостач унаслідок пересортиці може бути допущене тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в однаковій кількості за умови, що надлишки і недостачі утворилися за один і той же період в однієї й тієї ж особи.

При цьому якщо вартість цінностей, за якими встановлена недостача, більша від вартості цінностей, за якими виявлені надлишки, різниця між цими вартостями відноситься на винну особу. А якщо навпаки - на збільшення фондів (основні засоби, МШП) або доходів (матеріали) установи.

Визначивши винну особу, керівник повинен реалізувати свої права, надані йому ст. 136 КЗпП, а саме в термін не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяного збитку керівник зобов'язаний видати розпорядження щодо утримання із заробітної плати винної особи суми збитку, що не перевищує її середньомісячну заробітну плату. Причому треба пам'ятати про обмеження розміру утримань із щомісячної зарплати, установлених ст. 128, 129 КЗпП.

Якщо ж розмір збитку перевищує розмір середньомісячної зарплати винної особи, то сума такого перевищення утримується шляхом подання керівником позову до судових органів.

До того ж у цьому випадку слід пам'ятати, що згідно зі ст. 233 КЗпП для звернення до суду з питання стягнення з винної особи збитку, нанесеного установі, установлений термін в один рік.

______________

* Зауважимо, що Інструкцією № 452 передбачений у цьому випадку субрахунок. 209, який застосовується небюджетними підприємствами цієї галузі.

Перелік документів

1. КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р., зі змінами.

2. Постанова № 40 - постанова Держкомітету СРСР з матеріально-технічного постачання від 26.03.86 р. № 40 "Про затвердження норм природних втрат нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні".

3. Постанова № 241 - постанова Держкомстату СРСР від 28.12.89 р, № 241 "Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств і організацій".

4. Наказ № 14 - наказ Комітету України з монополії на виробництво і рух спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 10.02.2000 р. № 14 "Про затвердження Норм природних втрат спирту етилового при зберіганні, переміщенні, транспортуванні залізничним, водним, автомобільним транспортом та Інструкції про порядок їх застосування"

5. Наказ № 83 - наказ Міністерства фінансів України від 06.04.98 р. № 83 "Про порядок укладення договорів щодо надання послуг (виконання робіт) і придбання матеріальних цінностей у суб'єктів господарської діяльності, оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів".

6. Наказ № 88 - наказ Міністерства торгівлі СРСР від 02.04.87 р. № 88 "Про затвердження норм природних втрат продовольчих товарів у торгівлі та Інструкції щодо їх застосування".

7. Наказ № 817 - наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 11.11.88 р. № 817 "Про затвердження тимчасової норми природних втрат етилового спирту".

8. Наказ № 1689 - наказ Міністерства охорони здоров'я СРСР від 26.12.86 р. № 1689 "Про затвердження норм природних втрат медикаментів, вати, медичних п'явок і скляного аптечного посуду в аптечних установах та Інструкції щодо їх застосування".

9. Інструкція № 61 - Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 10.07.2000 р. № 61.

10. Інструкція № 64 - Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затверджена наказом Держказначейства України від 17.07.2000 р. № 64.

11. Інструкція № 69 - Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.09.94 р. № 69.

12. Інструкція № 81 - Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затверджена наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету зі стандартизації, метрології та сертифікації України від 02.04.98 р. № 81/38/101/235/122.

13. Інструкція № 90 - Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98 р. № 90.

14. Інструкція № 121 - Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затверджена наказом ГоловКРУ від 03.10.97 р. № 121.

15. Інструкція № 125/70 - Інструкція зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, які належать установам і організаціям, що утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів, затверджена наказом Головного управління Держказначейства України, Держкомітету статистики України від 02.12.97 р. № 125/70.

16. Інструкція № 142/181 - Типова інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетної організації, затверджена наказом Держказначейства України, Мінекономіки України від 10.08.01 р. № 142/181.

17. Інструкція № 288 - Інструкція про порядок отримання, приймання, зберігання і відпуску етилового спирту аптечними складами (базами) системи Міністерства охорони здоров'я СРСР, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 28.02.86 р. № 288.

18. Інструкція № 326 - Інструкція з ведення квиткового господарства в кіновидовищних підприємствах, затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 25.05.01 р. № 326.

19. Інструкцій № 452 - Інструкція з ведення квиткового господарства в театрально-видовищних підприємствах, затверджена наказом Міністерства культури і мистецтв України від 07.07.99 р. № 452.

20. Інструкція. № 747 - Інструкція з обліку медикаментів, перев'язувальних засобів і виробів медичного призначення в лікувально-профілактичних установах охорони здоров'я, що перебувають на Державному бюджеті СРСР, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР від 02.06.87 р. № 747.

21. Порядок № 73 - Порядок списання кредиторської заборгованості бюджетних установ, термін позовної давності якої минув, затверджений наказом Держказначейства України від 08.05.01 р. № 73.

22. Порядок № 116 - Порядок визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.

23. Порядок № 419 - Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

24. Положение № 72 - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Правлінням НБУ від 19.02.01 р. № 72.

25. Норми витрати № 43 - Норми витрати палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43.

Олена Качковська,
бухгалтер-експерт фірми "Баланс-Клуб"

Документи що посилаються на цей