Щодо відображення в розрахунку за ф № 1ДФ
неоподатковуваних доходів
ПИТАННЯ: Чи необхідно відображати виплату доходів приватним підприємцям в розрахунку за ф. № 1ДФ, при якій (виплаті) податок з доходів фізичних осіб не утримується, як те радить лист ДПАУ від 05.05.2004 р. № 8001/7/17/2117 і як встановлено наказом ДПАУ від 30.08. 2004 р. N 500?
ВІДПОВІДЬ: Обов'язок подавати Податковий розрахунок за ф. № 1ДФ мають лише податкові агенти (підпункт “6” п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV і підпункт 1.2 “Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку”, затвердженого наказом ДПАУкраїни від 29.09.2003 р. № 451).
Пунктом 1.15 Закону № 889 визначено, що податковий агент - це суб'єкт господарювання, який, незалежно від його організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язаний нараховувати, утримувати і сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податків.
Проте при виплаті доходів приватним підприємцям суб'єкти господарювання, які їх виплачують, не є податковими агентами, оскільки не “нараховують, утримують і сплачують” відповідний податок. Свого часу таку думку поділяла і ДПАУ. В затвердженому наказом ДПАУ від 29.12.2003 р. № 633 Податковому роз'ясненні щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вказувалось, що норма абзацу другого пункту 1.8 статті 1 Закону “не охоплює доходи суб'єктів підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку відповідно до Указу, платниками фіксованого податку чи авансового платежу податку відповідно до статті 14 Декрету, за наявності у них свідоцтва, патенту, податкового повідомлення відповідно”.
У разі виплати інших неоподатковуваних доходів, наведених у пункті 4.3 Закону № 889 (у т. ч. і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), суб'єкти господарювання (які їх виплачують) також не є податковими агентами, оскільки, згідно з Законом № 889, не зобов'язані утримувати з таких доходів податок.
Окрім того, згідно з приписами пункту 3.2 і пункту 3.6 Порядку № 451, сума нарахованого доходу повинна бути відображена в Податковому розрахунку за ф. № 1 ДФ із зазначенням відповідної ознаки цього доходу “згідно з довідником ознак доходів”. Однак в чинній до жовтня поточного року редакції Довідника, як те і випливає з норм Закону № 889, були наведені ознаки лише для оподатковуваних доходів, включаючи доходи за ознакою 14 “Інші доходи”. Тому про відображення в розрахунку за ф. № 1 ДФ виплати доходів приватним підприємцям за згаданим у питанні листом ДПАУ не могло бути і мови.
Ситуація змінилась з набранням чинності 02.10.2004 р. наказу ДПАУ від 30.08.2004 р. № 500, зареєстрованого Мінюстом 21.09.2004 р. за № 1194/9793.
Автор цих рядків протягом багатьох років неодноразово писав про хибність практики Мінюсту реєструвати нормативні акти ДПАУ, які брутально порушують чинне податкове законодавство. На жаль, міністри юстиції змінюються, а практика залишається. I наказ ДПАУ № 500 - характерний тому приклад.
Відповідно до нього перелік ознак Довідника збільшено з 20 до 55, і майже всі “нові“ ознаки описують доходи пункту 4.3. Закону № 889, тобто “доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу”, а відповідно не оподатковуються.
Чого варті хоча б такі коди ознак, як 27 - “Сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку за рахунок його роботодавців”, або 29 - “Аліменти, що виплачуються платнику податку”. I, звичайно, ДПАУ не могла собі не дозволити “творчо розвити” сенс свого травневого листа, запровадивши код ознаки 42 “Доход, виплачений самозайнятій особі”, тобто приватному підприємцю.
Відповідно до норми абзацу четвертого пункту 11 частини першої сумновідомої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу”, в редакції від 20.02.2003 р. № 551-IV, за ігнорування вимог ДПАУ щодо заповнення розрахунку за ф. № 1 ДФ до квазіподаткових агентів застосовується адміністративне стягнення у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
I все ж таки відображати в розрахунку за ф. № 1 ДФ доходи приватних підприємців та інші неоподатковувані доходи не варто, оскільки визнати недійсним неминуче адміністративне стягнення в місцевому суді досить просто.
“Вісник бухгалтера і аудитора України” № 21-22, листопад 2004 р.