ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.05.2004
Справа N 15/353д
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Щодо касаційної скарги ТОВ "Запорізька
міська енергетична компанія"
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів: Дерепи В.I., Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача - Семеренко С.О.
відповідача - Міняйло О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія"
на рішення господарського суду Запорізької області від 10 листопада 2003 р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 лютого 2004 р.
у справі N 15/353д
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія"
до управління комунальної власності Запорізької міської ради
про визнання договору недійсним
Встановив:
У вересні 2003 р. позивач звернувся в господарський суд з позовом про визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 435-15 ) договору оренди комунального майна N 728 від 14.08.2000 р., посилаючись на те, що він є власником цілісного майнового комплексу теплових мереж Комунарського району м. Запоріжжя, оскільки вказане майно було передане до статутного фонду ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" ТОВ "Комунарське підприємство теплових мереж" під час реорганізації. Вказане майно входило до статутного фонду ТОВ "Комунарське підприємство теплових мереж", а тому відповідач не є власником цього майна і не може бути його орендодавцем.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.11.2003 р. (суддя Колодій Н.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.02.2004 р. (головуючий - Яценко О.М., судді Коробка Н.Д., Юхименко О.В.) в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 14.08.2000 р. на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради N 225/7 від 27.06.2000 р. (а.с. 105) між сторонами у справі було укладено договір оренди комунального майна N 728, за яким ТОВ "Запорізька міська енергетична компанія" (орендар) отримало у строкове платне користування частку майна комунальної власності в цілісному майновому комплексі теплових мереж комунального району (а.с. 8-11).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що належність спірного майна до комунальної власності м. Запоріжжя підтверджується рішенням N 7 дванадцятої сесії Запорізької міської ради народних депутатів двадцять першого скликання, яким було затверджено перелік майна комунальної власності м. Запоріжжя, в який ввійшло і спірне майно (а.с. 47-54).
Вказане рішення було прийняте відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 311 від 05.11.1991 р. "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною ) власністю", п. 3 якої передбачав, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва і Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю нижчестоящих Рад народних депутатів. У Переліку державного майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженому цією постановою, зазначені об'єкти житлово-комунального господарства.
За таких обставин доводи касаційної скарги про необхідність залучення до участі у справі Фонду державного майна України не ґрунтується на вимогах закону, оскільки спірне майно не перебуває в загальнодержавній власності.
Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
На підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) Запорізькою міською радою 05.03.1997 р. прийнято рішення N 13 "Про регулювання орендних відносин щодо майна комунальної власності м. Запоріжжя" та 18.02.1999 р. рішення N 16 "Про внесення змін до рішення XX сесії XXII скликання 05.03.1997 р. N 13 "Про регулювання орендних відносин щодо майна комунальної власності м. Запоріжжя", яким відповідачу надані повноваження орендодавця щодо цілісних майнових комплексів та окремо виділеного майна комунальної власності.
ТОВ "Комунарське підприємство теплових мереж" користувалось спірним майном на підставі договору оренди N 386 від 17.07.1996 р., укладеного з відповідачем, який був розірваний за згодою сторін (а.с. 105).
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що відповідач не може бути орендодавцем за спірним договором, оскільки майно, передане в оренду не є комунальною власністю є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, а тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив рішення місцевого господарського суду без змін.
Постановлені у справі судові рішення відповідають встановленим у справі обставинам, вимогам матеріального і процесуального закону, підстав для їх скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька міська енергетична компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 10 листопада 2003 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 лютого 2004 р. у справі за N 15/353д - без змін.