КОНСУЛЬТУЄ ДПІ У ДЕСНЯНСЬКОМУ Р-НІ М. КИЄВА
Юридична особа відкриває філію.
Податкові питання під час реєстрації
в органах дпс та початку діяльності
ПИТАННЯ. Підприємство (юридична особа), яке зареєстроване в м. Одесі, відкриває у м. Києві філію для здійснення оптово-роздріоної торгівлі будівельними матеріалами та проведення ремонтно-будівельних робіт. Філія вже зареєстрована в органах статистики як філія без права юридичної особи. Розрахунковий рахунок відсутній. Філія не є платником ПДВ. Нарахування заробітної плати працівникам філії буде проводитись на головному підприємстві, а виплачуватись із готівкової виручки філії. Просимо надати роз'яснення щодо порядку реєстрації філії в органах ДПС за фактичним місцезнаходженням філії. Просимо роз'яснити порядок нарахування, сплати і подання звітності з податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб, місцевих податків і зборів, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку на додану вартість. Просимо також роз'яснити порядок виписки філією податкових накладних.
ВІДПОВІДЬ. Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 р. філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого положення. Відомості про філії юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру.
В органах ДПС облік платників податків (юридичних осіб та їх філій) проводиться відповідно до вимог “Інструкції про порядок обліку платників податків”, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 р. № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 р. № 552) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.12.98р. за № 791/3231.
Податок на прибуток
Відповідно до підпункту 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в редакції Закону від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), філії є платниками податку на прибуток.
Платник податку (юридична особа), який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначеного згідно з нормами даного Закону та зменшеного на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахункове, виходячи з загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.
Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень даного підпункту.
Форма розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форма повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства затверджені наказом ДПА України від 10.02.2003 р. № 68. Ці документи застосовуються всіма платниками податку на прибуток підприємств, які мають філії, відділення та інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи та в установленому порядку перейшли на консолідовану сплату податку на прибуток.
Податок на додану вартість
Згідно з пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), платником податку на додану вартість є особа, яка, згідно з даним Законом, зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.
При цьому право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.
Виходячи з поняття “особи”, яке наведене в пункті 1.2 ст. 1 зазначеного Закону, філія не є платником податку на додану вартість.
Уразі, якщо філія платника податку не має розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснює продаж товарів (робіт, послуг) та проводить розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входить така філія, може делегувати філії право ведення податкового обліку, зокрема виписки податкових накладних, ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), крім складання та подання декларації з податку на додану вартість.
Однак, перш ніж делегувати вищезазначені права, платник податку повинен присвоїти філії свій код (номер, шифр), про що письмово доводить до відома державної податкової адміністрації за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість, та реєструє під зазначеним кодом (шифром) прошнуровані і пронумеровані книги обліку придбання/продажу товарів (робіт, послуг) для філії.
Номер для книг обліку придбання/ продажу товарів (робіт, послуг) присвоюється з урахуванням встановленого коду (номеру, шифру) і визначається числовим значенням через дріб. В чисельнику проставляється порядковий номер книги, а в знаменнику - код (номер, шифр).
При складанні податкової накладної філією платника податку порядковий номер податкової накладної також встановлюється з урахуванням присвоєного коду (номеру, шифру) і визначається числовим значенням через дріб, в чисельнику якої проставляється порядковий номер, а в знаменнику код (номер, шифр).
Усі складені примірники податкової накладної (2 екземпляри) підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Філія може використовувати спеціальну печатку “Для податкових накладних”, яка, крім інших встановлених ознак, одержала б окремий номер, що відповідає номеру шифру чи коду філії, назву філії, її ідентифікаційний код та індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість головного підприємства.
Форма та порядок ведення податкового обліку філією платника податку повинні відповідати вимогам, що передбачені Порядком заповнення податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарі в (робіт, послуг), затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165.
Комунальний податок
Статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20.05.93 р. № 56-93 (з відповідними змінами і доповненнями) визначено перелік місцевих податків і зборів. До них відноситься, зокрема, і комунальний податок.
Статтею 15 наведеного Декрету передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Крім того, як визначено статтею 18 даного Декрету, органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.
Так, на виконання зазначеного, рішенням Київради від 18.03.2004 р. № 81/1291 було затверджено Положення про комунальний податок у місті Києві.
Згідно з цим Положенням, платниками комунального податку є юридичні особи - підприємства і організації незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, іноземні юридичні особи, філії підприємств, які зареєстровані на території міста Києва.
Комунальний податок нараховується підприємствами та організаціями щомісячно в розмірі 10% від фонду оплати праці працівників за звітний період, нарахованого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів працівників. Кількість працівників при розрахунку податку визначається як середньоспискова чисельність штатних працівників спискового складу.
Комунальний податок сплачується підприємствами та організаціями щомісячно до 20 числа авансовими внесками за перший та другий місяці кварталу.
Сума податку в повному обсязі сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем межового терміну для подання розрахунку сплати податку.
Розрахунок сплати комунального податку подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, за місцем реєстрації платника.
Форму податкового розрахунку комунального податку затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. № 625, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.01.2004р. за № 4/8603.
Слід зазначити, що у відповідності зі статтею 69 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 р. № 280/97-ВР місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Таким чином, комунальний податок повинен надходити до місцевого бюджету територіальної громади, на території якої здійснюється господарська діяльність.
У зв'язку з цим головне підприємство повинне сплачувати комунальний податок за працівників філії, яка знаходиться у м. Києві, до бюджету м. Києва і подавати податковий розрахунок комунального податку до органу державної податкової служби м. Києва за місцезнаходженням філії.
Зазначене було доведене у листі ДПА у м. Києві від 26.08.2004 р. № 7915/7/15-507.
Податок з доходів фізичних осіб
ДПА України своїм наказом від 22 квітня 2004 р. № 232 затвердила “Податкове роз'яснення щодо сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету”. У вказаному податковому роз'ясненні ДПАУ пояснила, що:
- уповноважені підрозділи, а також підрозділи, включені до ЄДРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), повинні стати на облік у податкових органах за своїм місцезнаходженням як платники окремого податку;
- замість звичайних структурних підрозділів (не уповноважених), не включених до ЄДРПОУ, на облік за місцезнаходженням таких підрозділів стають головні підприємства. Документи, які підприємство має подати в такому разі для поставлення на облік за місцезнаходженням підрозділів, перелічені в податковому роз'ясненні.
Отже, згідно з підпунктом 16.3.2 п. 16.3 ст. 16 Закону України від 22.05.2004 р. № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ засвоїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України”.
Стосовно подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) ДПА України роз'яснює:
- якщо відокремленому підрозділу присвоєний окремий код ЄДРПОУ, то податковий розрахунок за формою 1 ДФ подається до податкового органу за місцем знаходження такого підрозділу. Для цього потрібно, щоб підрозділ був зареєстрований за своїм місцезнаходженням;
- якщо у філії відсутній окремий код ЄДРПОУ, то податковий розрахунок у вигляді окремої порції за філію подає головне підприємство за своїм місцезнаходженням.
Реєстратори розрахункових операцій
Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (із відповідними змінами і доповненнями) визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
На виконання норм даного Закону наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 108/5299, затверджено Порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок).
Зазначений Порядок поширюється на звітність, пов'язану із застосуванням суб'єктами підприємницької діяльності реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Звітність подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації РРО (РК) у терміни, визначені чинним законодавством, у складі “Звіту про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)” за формою № ЗВР-1, а у разі подання звіту за останній місяць календарного року - з додатковим поданням періодичних звітів за минулий календарний рік, надрукованих на кожному РРО.
Пунктом 7 ст. З Закону України “Про застосування реєстраторів роз-рахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.
Оскільки реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, то у разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання (крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг).
Тобто реєстрація РРО і подання звітності про використання РРО буде проводитися головним підприємством за місцем реєстрації в органах ДПС.
Виключенням можуть бути підприємства, що мають мережу відокремлених філій (представництв), які взяті на податковий облік у місцевих органах ДПС та відповідно до чинного законодавства самостійно сплачують податок на прибуток, а тому можуть реєструвати РРО за місцезнаходженням цих філій.
Торгові патенти
Частиною 1 ст. 1 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.96 р. № 98/96-ВР (із відповідними змінами і доповненнями) визначено, що об'єктом правового регулювання в даному Законі є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Суб'єктами правовідносин, які підлягають регулюванню за вказаним Законом, є юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи - резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першою ст. 1 даного Закону.
Торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
Підставою для придбання торгового патенту є заявка, яка повинна містити такі реквізити:
- найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
- витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб'єкта підприємницької діяльності, а у випадках, коли патент придбавається для структурного (відокремленого) підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця;
- вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту;
- найменування документа про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.
Як зазначено у заданому питанні, підприємство здійснює не тільки торговельну діяльність, але і надає послуги.
Так, патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.
Під побутовими послугами в даному Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.
Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.
Так, на виконання вище наведено-го, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 р. № 576 був затверджений Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню.
Як зазначено у питанні, підприємство здійснює послуги з ремонтно-будівельних робіт.
Зокрема, патентуванню підлягають побутові послуги за кодами 17101-17118,17201-17235,17301-17307 видів діяльності “Ремонтта будівництво індивідуального житла (квартир), садових будиночків, гаражів” згідно з Класифікатором “Платні послуги населенню 1 89 188”.
Слід зазначити, що у разі, коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу.
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів, а також місцезнаходження об'єкту з надання побутових послуг та їх виду.
На території м. Києва вартість торгового патенту за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів - від 60 до 320 гривень.
Рішенням Київської міської Ради “Про встановлення вартості торгового патенту в місті Києві” від 08.07.99 р. № 365/466 затверджена диференційована вартість торгового патенту на право здійснення торговельної діяльності та діяльності з надання побутових послуг, залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів, об'єкта з надання послуг, асортиментного переліку товарів та виду побутових послуг.
Термін дії торгового патенту становить 12 календарних місяців.
Оплата вартості торгового патенту провадиться щомісячно до 15 числа місяця, який передує звітному.
Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності або діяльності з надання побутових послуг суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.
Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право придбавати торгові патенти на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язку довнесення плати за торговий патент, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нормативно-правовими актами буде збільшена вартість торгового патенту.
Кошти, одержані від продажу торгових патентів, зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюджетів) за місцем оплати торгового патенту.
Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження його структурного (відокремленого) підрозділу за місцем видачі торгового патенту цьому суб'єкту. Передача торгового патенту іншому суб'єкту підприємницької діяльності або іншому структурному (відокремленому) підрозділу суб'єкта підприємницької діяльності не дозволяється.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 р. № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.99 р. за № 544/3837, затверджено Інструкцію про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (із відповідними змінами і доповненнями).
Підпунктами 2.1. та 2.2. п. 2 даної Інструкції визначено, що платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Якщо до складу підприємств (установ, організацій) - платників збору входять філії, відділення та інші відокремлені підрозділи (далі -філії), які не мають банківських рахунків, не ведуть окремого бухгалтерського обліку своєї діяльності, не складають окремий баланс, то збір за здійснення цими філіями викидів, скидів і розміщення відходів сплачується цими підприємствами (установами, організаціями). Об'єктами обчислення збору є:
- для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;
- для пересувних джерел забруднення - обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Пунктом 4 даної Інструкції встановлено, що нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються як фіксовані суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розміщених відходів і наведені в таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303 “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”
Обчислення збору провадиться в залежності від того, які підприємство має джерела забруднення, у відповідності до пункту 6 Інструкції.
Платники збору складають Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Базовий податковий (звітний) період збору за забруднення навколишнього природного середовища дорівнює календарному кварталу.
Розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Платники, які здійснюють викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів, попередньо погоджують розрахунок збору за рік з територіальними органами Мінекоресурсів.
Підприємства (установи, організації), які сплачують збір за включені до їх складу філії, визначені в підпункті 2.2 даної Інструкції, подають розрахунок збору за здійснені такими філіями викиди, скиди і розміщені відходи за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Розрахунки збору складаються наростаючим підсумком з початку року. Форма розрахунку збору та порядок її заповнення передбачені додатком 2 до наведеної Інструкції.
Збір сплачується платниками за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Підприємства (установи, організації), до складу яких входять філії, визначені в підпункті 2.2 даної Інструкції, сплачують збір за здійснені такими філіями викиди, скиди і розміщені відходи за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Тобто і подання звітності, і сплата збору за забруднення навколишнього природного середовища буде проводитися за місцем перебування на податковому обліку головного підприємства.
Валерія Шабєльсько,
головний податковий інспектор
Ганна Мудрик,
старший податковий інспектор
Оксана Совяк,
старший податковий інспектор
“Вісник бухгалтера і аудитора України”, № 23-24, грудень 2004 р.