ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ПОСТАНОВА
22.04.2003
(Витяг)
Щодо розгляду справи
У січні 2002 р. МПП "Либідь-92" звернулося до суду з позовом до Інституту фізики напівпровідників НАНУ (далі - Інститут) та ТОВ "Технологічний парк "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" (далі - ТОВ) про визнання частково недійсним установчого договору від 5 липня 1999 р. "Про створення та діяльність ТОВ "Технологічний парк "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" (далі - Договір).
Позивач зазначав, що ТОВ зареєстроване у встановленому законом порядку Печерською районною державною адміністрацією в м. Києві 9 липня 1999 р. Згідно з договором у ньому беруть участь шість учасників, у тому числі позивач та Інститут.
Відповідно до п. 7.2.1 Договору Інститут зобов'язався передати у статутний фонд товариства свій внесок у розмірі 2 млн. 800 тис.грн., що становить 56% статутного фонду та формується за рахунок передачі ТОВ права користування приміщеннями, вимірювальним та технологічним устаткуванням, згідно з додатком N 1 до договору. Позивач зазначав, що відповідно до ст. 39 Закону від 7 лютого 1991 р. N 697-XII "Про власність" (далі - Закон N 697-XII) Інститут не мав права розпорядження державним майном та не міг передавати право користування ним, тому договір суперечить ст. 41 ЦК ( 1540-06 ), і просив визнати його недійсним на підставі ст. 48 ЦК.
Господарський суд м. Києва рішенням від 9 квітня 2002 р. позов задовольнив: визнано частково недійсним договір у частині участі в товаристві Інституту; зобов'язано ТОВ внести зміни до установчих документів товариства.
Київський апеляційний господарський суд постановою від 11 листопада 2002 р. зазначене рішення скасував, у задоволенні позову відмовив.
Вищий господарський суд України постановою від 21 січня 2003 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 р. скасував, а рішення господарського суду м. Києва від 9 квітня 2002 р. залишив без зміни.
Інститут оскаржив зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав неоднозначного застосування положень Закону N 697-XII та Закону від 13 грудня 1991 р. N 1977-XII "Про наукову та науково-технічну діяльність" (далі - Закон N 1977-XII).
Верховний Суд України ухвалою від 13 березня 2003 р. порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 р.
В основу постанови Вищого господарського суду покладено висновки про те, що суд першої інстанції правильно встановив неправомірність внесення Інститутом до статутного фонду ТОВ належних державі майнових прав, а суд апеляційної інстанції припустився помилки, скасувавши рішення господарського суду м. Києва від 9 квітня 2002 р. на підставі ст. 15 Закону N 1977-XII та ч. 3 ст. 13 Закону від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (далі - Закон N 1576-XII).
Ознайомившись з матеріалами справи, Верховний Суд України визнав, що такі висновки є помилковими, а касаційна скарга Інституту підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 15 Закону N 1977-XII держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій.
Відповідно до п. 47 статуту Академії наук України (на той час мала таку назву), затвердженого її загальними зборами 20 березня 1992 р., установи та організації Академії наук України відповідно до чинного законодавства можуть виступати учасниками і засновниками акціонерних та інших господарських товариств й одержувати відповідні доходи від їх діяльності.
Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ було створене на виконання Розпорядження Президента України від 14 квітня 1999 р. N 82/99-рп "Про технологічний парк напівпровідних технологій і матеріалів, оптоелектроніки та сенсорної техніки" саме на базі Інституту і що на виконання цього розпорядження Бюро президії НАНУ прийняло постанову від 11 червня 1999 р., якою дозволено Інституту як внесок до статутного фонду ТОВ передати права користування приміщеннями загальною площею 747,78 кв. метра і науково-технічним обладнанням.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України зробив неправильний висновок про те, що Інститут до статутного фонду ТОВ передав державне майно, а не майнові права.
Апеляційний суд правильно встановив, що ч. 3 ст. 13 Закону N 1576-XII містить заборону на використання для формування статутного фонду бюджетних коштів, одержаних у кредит та під заставу, а оскільки Інститут таких внесків до статутного фонду ТОВ не здійснював, то його внесок є законним.
За таких обставин Верховний Суд України постанову Вищого господарського суду України від 21 січня 2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від 9 квітня 2002 р. скасував, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 листопада 2002 р. залишив у силі.