ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.06.2004
Щодо розгляду касаційної скарги
Справа N 25/403
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першиков Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківська I.П.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Донецька
на постанову від 26.01.2004 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі N 25/403 Господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ "Завод "Маяк"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Донецька
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача - Мечинський О.Б., за довіреністю
Осикіна Л.I., за довіреністю
відповідача - Король Л.I., за довіреністю
Вакуленчик I.Л., за довіреністю
Встановив:
Позивач ВАТ "Завод "Маяк" звернувся з позовом до суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва N 0000452330/0 від 07 травня 2003 р. про донарахування земельного податку у сумі 109753,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 54877,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 вересня 2003 р. у справі N 25/403 (суддя Лосєв А.М.) позов ВАТ "Завод "Маяк" задоволено та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва N 0000452330/0 від 07 травня 2003 р. про донарахування земельного податку у сумі 109 753,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 54 877,00 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2004 р. у справі N 25/403 (судді: Острович С.Е., Алданова С.О., Ланченко Л.В.) рішення Господарського суду м. Києва у справі N 25/403 від 29.09.2003 р. скасовано частково, залишено в силі рішення Господарського суду м. Києва щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000452330/0 від 07.05.2003 р. в частині нарахування податкового зобов'язання по земельному податку за земельну ділянку площею 5 133,47 кв.м. за адресою: м. Київ, пр. Червоних козаків, N 19 та застосування штрафних санкцій.
В касаційній скарзі Позивач ВАТ "Завод "Маяк" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 року у справі N 25/403 в частині скасування рішення Господарського суду м. Києва у справі N 25/403 від 29.09.2003 р.; залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва у справі N 25/403 від 29.09.2003 р. Позивач в касаційній скарзі посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права України, а саме: ст. 12, ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), п.7 ст. 105 ГПК України.
Відповідач ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 року у справі N 25/403 в частині задоволення позовних вимог ВАТ "Завод "Маяк" прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ВАТ "Завод "Маяк". Відповідач в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального права, а саме: п.4 ч.1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), ч.5 ст. 12 Закону України "Про плату за землю".
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга Позивача підлягає задоволенню, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва N 0000452330/0 від 07 травня 2003 р. на підставі акту N 18/2/10/23-3 від 07.05.2003 р. комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Завод "Маяк" за період з 01.04.2000 року по 30.09.2002 р.
В Акті перевірки N 18/2/10/23-3 від 07.05.2003 р. Відповідач зазначає:, що позивачем в порушення ст. 7, 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) за період з 01.04.2000 р. та 9 місяців 2002 р. не в повному обсязі нараховувався та не сплачувався земельний податок по частині земельних ділянок за адресою: м. Київ, пр-т Червоних козаків, 13, виділеної для будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу і будинку побуту площею 24 410,0 кв., на яких розташовані приміщення, здані в оренду іншим підприємствам в комерційних цілях (для ремонту, мийки, автостоянки автомобілів), при розрахунку земельного податку враховувався коефіцієнт на функціональне використання землі 1.2, а не 2.5, передбачений Рішеннями Київської міської ради від 10.07.1997 р. N 216 "Про плату за землю в м. Києві" (п. 2) та від 27.04.2000 р. N 104/825 "Про затвердження грошової оцінки земель в м. Києві" (п.1).
В результаті цього, як зазначає Відповідач, позивач занизив земельний податок у сумі 1 230,04 грн. (за 2000 р. - 47,80 грн., за 2001 р. - 489,19 грн., за 2002 р.- 693,05 грн.).
Крім цього, відповідач в акті перевірки, зазначає, що позивачем за період II квартал 2000 р. та 9 місяців 2001 року порушено ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), а саме, позивач в порушення вказаного Закону не нараховував і не сплачував земельний податок по земельних ділянках за адресою м. Київ, пр-т Червоних козаків, 13, виділеної для будівництва фізкультурно-оздоровчого комплексу і будинку побуту (площа земельної ділянки, по якій не нараховано і не сплачено податок на землю на початок перевіряємого періоду складає 19608,00 кв.м.) та за адресою м. Київ, пр-т Червоних козаків, 19, виділеної для будівництва поліклініки (площа земельної ділянки складає 5 133,47 кв.м.). В результаті цього відповідач робить висновок про те, що позивачем занижено земельний податок на суму 108 522,28 грн. (за 2000 р. - 36 690-98 грн., за 2001 р. - 47 588,19 грн., за 2002 р. 24 243,11 грн.) та не виконано вимоги, передбачені ст. 7, 12 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який згідно з п.2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. N 15 (із змінами та доповненнями), включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування фунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
У відповідності до п.1.7. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 р. N 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за N 1023/7311, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Акт документальної перевірки повинен складатися з трьох частин: вступної, описової та висновку. В описовій частині, окрім іншого, зазначаються показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів (у грошових одиницях, передбачених звітністю).
У разі виявлення розбіжностей чітко викладається зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначається період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, зазначається первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Як встановлено місцевим господарським судом, в Акті перевірки Відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги ст. 7 та ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), не зазначаючи при цьому, які саме пункти вказаних статей Закону України "Про плату за землю" порушені позивачем.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що в Акті відсутні будь-які посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту порушення.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Як встановлено місцевим господарським судом, Відповідачем не зазначено, на підставі яких даних ним зроблено розрахунок податку, виходячи із розміру земельної ділянки 19 608,00 кв.м. В Акті перевірки відсутнє посилання на дані державного земельного кадастру як на підставу для нарахування земельного податку.
Ухвалою суду N 25/403 від 24.06.2003 р. місцевий господарський суд витребував від Київського міського управління земельних ресурсів відомості про земельні ділянки, які належать позивачу. На виконання вказаної ухвали Київське міське управління земельних ресурсів надіслало інформацію щодо земельних ділянок, що відведені ВАТ "Завод "Маяк".
Як вбачається із довідки N 07-05/16334 від 12.08.2003 р. Київського міського управління земельних ресурсів за ВАТ "Завод "Маяк" за адресою пр. Червоних козаків 13 земельної ділянки площею 19 608 кв.м. не зареєстровано.
Наведене свідчить, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкове повідомлення-рішення N 0000452330/0 від 07.05.2003 р. прийняте на підставі акту перевірки, який не відповідає вимогам законодавства, зокрема, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підлягає визнанню недійсним.
Отже, посилання ДПІ на порушення відповідачем норм матеріального права, а саме: п.4 ч.1 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), ч.5 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" є помилковим.
Постанова апеляційного господарського суду в частині скасування рішення місцевого господарського вказаним вимогам не відповідає, вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ), оскільки суд не розглянув в судовому процесі всіх вищенаведених обставини справи, які були встановлені місцевим судом.
Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) підставами для скасування або зміни рішення місцевого або апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2003 р. у справі N 25/403 прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства України і підстав для його скасування не вбачається, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2004 р. у справі N 25/403 підлягає скасуванню в частині зміни Рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2003 р. у справі N 25/403.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ВАТ "Завод Маяк" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2004 р. у справі N 25/403 в частині скасування Рішення господарського суду м. Києва від 29.09,2003 р. у справі N 25/403 скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 29.09.2003 р. у справі N 25/403 залишити в силі.