ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
22.04.2003
Щодо розгляду справи
(Витяг)
Вироком Ленінського районного суду м. Чернівців від 8 листопада 2002 р. С. засуджено за ч. 1 ст. 119 КК ( 2341-14 ) на три роки шість місяців позбавлення волі.
С. визнано винним у тому, що він 3 червня 2002 р. приблизно о 24-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, двічі вдарив рукою в обличчя свого батька С. О., заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого, і вчинив у такий спосіб вбивство з необережності.
Апеляційний суд Чернівецької області 23 січня 2003 р. під час розгляду справи за апеляцією прокурора вирок місцевого суду скасував і постановив свій, яким засудив С. за ч. 2 ст. 121 КК ( 2341-14 ) до семи років позбавлення волі.
У касаційній скарзі засуджений просив вирок апеляційного суду скасувати, посилаючись на те, що умислу на вбивство не мав, і на порушення закону, допущені під час досудового слідства та судового розгляду, зокрема при проведенні судово-медичної експертизи.
Перевіривши матеріали справи й обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, заслухавши пояснення засудженого і думку прокурора про те, що справу належить повернути на додаткове розслідування, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність частково задовольнити скаргу через істотну неповноту досудового слідства, яку не можна усунути в судовому засіданні, та істотні порушення норм кримінально-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів справи, і органи досудового слідства, і суд як на достовірне джерело доказів послалися на висновок проведеної у справі судово-медичної експертизи. Однак цей висновок не відповідає вимогам чинного законодавства.
Так, згідно зі ст. 200 КПК ( 1002-05 ) висновок експерта має бути мотивованим, у ньому повинно бути зазначено, які матеріали використав експерт та які провів дослідження. Відповідно до п. 1.26 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи (затверджені наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. N 6 ; зареєстровані Мін'юстом 26 липня 1995 р. за N 257/793) кожен висновок (акт) експертизи повинен складатися з таких розділів: вступної частини, що містить титульний аркуш, запитання, поставлені на вирішення експертизи, та стислий виклад обставин справи; дослідної частини; даних лабораторних і додаткових методів дослідження; підсумків.
У висновку ж експертизи, проведеної у справі, немає ні дослідної частини, ні даних лабораторних і додаткових методів дослідження. Він містить посилання на акт розтину трупа від 8 червня 2002 р., але цей документ до справи не долучений. За таких обставин названий висновок є неповним і його не можна використовувати як достовірне джерело доказів без проведення додаткової експертизи та грунтовної перевірки висновків експерта. Але органи досудового слідства та суд не звернули на це уваги, а апеляційний суд лише викликав у судове засідання експерта, який відповів на декілька запитань.
Апеляційний суд долучив до справи ксерокопію акта розтину трупа, але, як видно із протоколу судового засідання, не дослідив цей документ. Із матеріалів справи незрозуміло, чи враховано при встановленні причин смерті С. О. захворювання, на яке він страждав і внаслідок якого його було визнано інвалідом, чи не могло це захворювання спричинити смерть потерпілого або прискорити її настання.
Названий суд також порушив вимоги закону щодо змісту вироку: встановивши інші обставини злочину, ніж суд першої інстанції, він усупереч ст. 334 КПК ( 1003-05 ) не сформулював у своєму вироку обвинувачення, за яким засуджено С., а лише висловив міркування, що умисно завдані засудженим удари призвели до смерті потерпілого.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що Ленінський районний суд м. Чернівців порушив чинне законодавство: призначив справу до розгляду без участі прокурора, яка на цій стадії є обов'язковою, не повідомив усіх учасників процесу, а під час розгляду справи по суті порушив право С. на захист - не надав йому слова в дебатах.
Враховуючи те, що наведені порушення кримінально-процесуального закону є істотними і негативно вплинули на правильність прийнятого рішення, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок апеляційного суду Чернівецької області щодо С. скасувала і направила справу на додаткове розслідування.
В ухвалі зазначено, що при проведенні додаткового розслідування необхідно вилучити всю медичну документацію щодо С. О. (як із лікарні, так і з інших лікувальних закладів, де він перебував на обліку), у тому числі щодо визнання його інвалідом, після чого призначити додаткову судово-медичну, а якщо буде потрібно, то й комплексну експертизу для з'ясування всіх судово-медичних даних про час виникнення, ступінь тяжкості, характер заподіяних С. О. тілесних ушкоджень, причини настання його смерті, а також причинного зв'язку останньої з ударами, які завдав С.
Підлягає більш ретельному з'ясуванню також час вчинення злочину щодо С. О. Засуджений у касаційній скарзі послався на те, що він завдав два удари батькові раніше, ніж зазначено у вироку; після цього потерпілому викликали швидку медичну допомогу, але той відмовився від госпіталізації. Тому необхідно перевірити, чи дійсно викликали таку допомогу, якщо так, вилучити відповідну медичну документацію, встановити й допитати лікарів, які виїжджали на виклик, з'ясувати, який діагноз вони поставили С. О., чи були підстави для госпіталізації та чому цього не зробили. Потрібно також докладно допитати лікарів, які лікували С. О. в лікарні, і з'ясувати в них, що їм відомо про те, коли саме й ким його було побито. Про час заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень необхідно допитати і його родичів, сусідів, інших осіб, які його бачили, а також поставити це запитання на вирішення судово-медичної експертизи.