Організація бухгалтерського обліку.
Облікова політика

Одна з основ бухгалтерського обліку та звітності в Україні - дотримання вимоги про постійне застосування принципів, методів і процедур для складання та подання фінансової звітності, тобто облікової політики підприємства (ст. 4 Закону № 996). Від прийнятих облікових оцінок в кінцевому результаті залежить фінансовий результат діяльності підприємства, тому підходити до питання формування облікової політики необхідно з належною увагою. Звичайно облікова політика складається у формі наказу по підприємству та формується з урахуванням чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У цій статті ми розглянемо основні питання, які повинні бути відображені в наказі про облікову політику підприємства. Із цією метою наведемо примірний зразок складання такого наказу і попутно дамо свої коментарі.

Наказ № 1
Про організацію бухгалтерського обліку
й облікову політику на підприємстві ВАТ "Зорі"
на 2005 рік

Основні відомості про підприємство

Дата реєстрації ВАТ "Зорі": "10" лютого 2004 року

Ідентифікаційний код: 35842691

Юридична адреса та місцезнаходження:

м. Дніпропетровськ, вул. Квіткова, 16.

Згідно із Законом України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) і затвердженими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) НАКАЗУЮ:

1. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності на підставі ст. 8 Закону № 996 покласти на керівника підприємства.

2. Організація бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку покласти на бухгалтерську службу (бухгалтерію) підприємства на чолі з головним бухгалтером підприємства.

Примітка. Для ведення бухгалтерського обліку підприємство має право залучити спеціаліста у цій сфері діяльності, зареєстрованого як підприємець без створення юридичної особи, або скористатися на договірних засадах послугами аудиторської фірми (п. 4 ст. 8 Закону № 996).

2.1. Права й обов'язки головного бухгалтера та працівників бухгалтерії визначати на підставі Закону № 996, цього наказу та посадових інструкцій.

Відповідно до ст. 8 (п. 7) Закону № 996 головному бухгалтеру:

- забезпечувати дотримання на підприємстві єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку;

- складати та здавати в установлені терміни фінансову, статистичну, податкову звітність;

- організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- брати участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з недостачею, псуванням активів підприємства;

- забезпечувати перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях (представництвах та окремих підрозділах).

Розпорядження головного бухгалтера обов'язкові для виконання всіма працівниками бухгалтерії, іншими посадовими особами згідно з організаційно-управлінською структурою підприємства.

2.2. Затвердити форми зведених регістрів бухгалтерського обліку, а також первинних документів, що застосовуються підприємством у процесі господарської діяльності, форми яких офіційно не затверджені (оформляються окремим додатком).

2.3. Призначити бухгалтера Легкодух С. М. відповідальною за оформлення, реєстрацію та облік бланків суворого обліку.

2.4. На підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, розробити та затвердити план рахунків з використанням рахунків другого і третього порядку (оформляється окремим додатком). Для узагальнення інформації про затрати підприємства застосовувати бухгалтерські рахунки класів 8 та 9.

2.5. Для ведення бухгалтерського обліку застосовувати на підприємстві та в його підрозділах бухгалтерську програму "1С:Підприємство".

2.6. Затвердити графік документообігу підприємства (оформляється окремим додатком).

2.7. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:

- у бухгалтерії - у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумовому вираженні;

- на складі - у картках складського обліку в кількісному вираженні.

2.8. З метою забезпечення достовірних даних бухгалтерського обліку та звітності перед складанням річної фінансової звітності провести інвентаризацію активів і зобов'язань підприємства відповідно до ст. 10 Закону № 996. Дата інвентаризації визначається письмовим розпорядженням керівника. Для проведення інвентаризації затвердити постійно діючу інвентаризаційну комісію в такому складі:

- голова комісії - головний інженер;

- члени комісії - начальник АГВ, начальник відділу маркетингу, начальник відділу постачання, головний бухгалтер (перелік посад формується на кожному підприємстві індивідуально).

2.9. Затвердити поріг істотності для окремих господарських операцій:

- з обліку окремих об'єктів, які належать до активів, зобов'язань і власного капіталу, - 5 % загальної суми відповідно всіх активів, зобов'язань і власного капіталу;

- визначення окремих видів доходів і витрат -2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

- відображення результатів переоцінки, зменшення корисності об'єктів обліку - 1 % чистого прибутку підприємства.

Примітка. Інформація є істотною, якщо її відсутність або перекручення може призвести до неправильної думки користувача фінансової звітності про результати господарської діяльності підприємства та величину його активів і зобов'язань. Для кожного підприємства поріг істотності буде різним, його величина затверджується підприємством самостійно і залежить від обсягів його діяльності. Чим більший обсяг, тим вищим може бути поріг істотності.

2.10. Обов'язки з ведення податкового обліку покласти на заступника головного бухгалтера Іванову В. П. (або іншу особу із зазначенням П. I. Б. та посади).

3. Облікова політика. Затвердити порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій:

3.1. До основних фондів відносити матеріальні активи підприємства, що використовуються для ведення господарської діяльності, термін корисного використання яких перевищує один рік і вартість яких - понад 1 000 грн. Активи вартістю менше 1 000 грн. і з терміном корисного використання більше одного року обліковувати як малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА).

Примітка. Відповідно до п. 5 П(С)БО 7 підприємства мають право самостійно встановлювати вартісні критерії віднесення предметів до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. У разі перевищення встановленого вартісного порога придбані предмети відносяться до складу основних засобів.

3.1.1. Основні засоби класифікувати за групами відповідно до ст. 5 П(С)БО 7 "Основні засоби":

- група "Будівлі, споруди, передавальні пристрої": виробничі будівлі (цехи № 1, № 2, № 3), адміністративна будівля, складські приміщення, лінії електропередач, водопровід;

- група "Машини й обладнання": виробничі машини, верстати, піч;

- група "Транспортні засоби": автобус, легковий і вантажний транспорт;

- група "Інвентар": офісні меблі, інвентар цехів;

- група "Інші основні засоби": офісне обладнання, комп'ютерна техніка, інші об'єкти, не віднесені до інших груп основних засобів.

3.1.2. Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів уважати об'єкт основних засобів.

3.1.3. Первісна вартість об'єкта основних засобів у випадку, якщо при його придбанні був здійснений розрахунок у грошовій формі, формується з урахуванням норм п. 8 - 9 П(С)БО 7.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, при придбанні яких були здійснені розрахунки в негрошовій формі (у т. ч. отриманих як внесок до статутного капіталу й у вигляді подарунка), визначається з урахуванням п. 10 - 13 П(С)БО 7.

3.1.4. Амортизацію основних засобів (за винятком МНМА) здійснювати із застосуванням таких методів амортизації:

- груп "Будівлі, споруди, передавальні пристрої", "Транспортні засоби", "Інвентар" - за допомогою прямолінійного методу з урахуванням терміну корисного використання та ліквідаційної вартості необоротних активів;

- групи "Машини й обладнання" - виробничого методу;

- групи "Інші основні засоби" - методу прискореного зменшення залишкової вартості.

Для визначення терміну корисного використання та ліквідаційної вартості (визначаються в момент уведення об'єктів в експлуатацію) об'єктів основних засобів створити постійно діючу комісію (перелік посад).

Примітка. Відповідно до п. 26 П(С)БО 7 амортизація нараховується із застосуванням таких методів:

- прямолінійного;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивного;

- виробничого.

Підприємства можуть застосовувати норми, установлені податковим законодавством.

Необхідно зазначити, що до різних об'єктів основних засобів підприємство має право застосовувати будь-який з перелічених методів нарахування амортизації з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Таке рішення повинне бути відображене в обліковій політиці підприємства.

При визначенні терміну корисного використання об'єкта основних засобів комісія повинна враховувати його планову продуктивність, передбачуваний фізичний і моральний знос, правові та інші обмеження.

Що стосується ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів, то вона обов'язково визначається для об'єктів основних засобів, які були переоцінені за правилами п. 17 П(С)БО 7. Для інших об'єктів основних засобів ліквідаційна вартість може дорівнювати нулю, що повинне бути відображене в обліковій політиці підприємства. Ліквідаційна вартість являє собою передбачувану суму грошових коштів (або інших видів компенсації), яку підприємство .має намір отримати від реалізації об'єкта основних засобів після закінчення терміну корисного використання, за вирахуванням затрат, пов'язаних з таким продажем або ліквідацією. Залежно від вибраного терміну корисного використання ліквідаційна вартість однакових об'єктів основних засобів (наприклад, верстата) може бути різною: це може бути вартість металолому або вартість об'єкта основних засобів, що був у користуванні.

3.1.5. Амортизацію нараховувати в розмірі 100 % вартості такого об'єкта в першому місяці його відпуску зі складу в експлуатацію.

3.1.6. Матеріальні активи з терміном корисного використання менше одного року, незалежно від їх первісної вартості, обліковувати як малоцінні швидкозношувані предмети (МШП).

3.2. Бухгалтерський облік нематеріальних активів класифікувати за такими групами відповідно до п. 5 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи":

- група "Інші нематеріальні активи: обліковуються бухгалтерська програма "1С:Підпри-ємство", ICC "Ліга-Закон".

3.2.1. Одиницею бухгалтерського обліку нематеріальних активів уважати об'єкт.

3.2.2. Первісну вартість нематеріальних активів визначати з урахуванням п. 9, 12 - 15 П(С)БО 8.

3.2.3. Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом, термін корисного використання встановлювати за кожним конкретним об'єктом нематеріальних активів. Для визначення терміну корисного використання нематеріальних активів створити комісію в складі (перелік посад). Ліквідаційну вартість матеріальних активів прийняти такою, що дорівнює нулю, за винятком випадків, передбачених п. 28 П(С)БО 8.

Примітка. Відповідно до п. 27 П(С)БО 8 нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну корисної експлуатації конкретного об'єкта нематеріальних активів, але не більше 20 років. Цим же пунктом визначено, що амортизація обчислюється із застосуванням методів, визначених П(С)БО 7. Метод амортизації вибирається підприємством самостійно виходячи з умов отримання в майбутньому економічних вигід. У випадку якщо такі умови визначити неможливо, застосовується прямолінійний метод.

Пунктом 28 П(С)БО 8 визначений ряд випадків, коли ліквідаційна вартість нематеріального активу може бути відмінною від нуля:

- якщо існує зобов'язання іншої сторони придбати конкретний об'єкт нематеріального активу після закінчення терміну його корисного використання;

- якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації активного ринку і є ймовірність існування такого ринку після закінчення терміну корисного використання об'єкта нематеріальних активів.

3.3. Одиницею бухгалтерського обліку запасів важати їх найменування.

Примітка. Одиницею бухгалтерського обліку запасів може бути однорідна група запасів (п. 7 П(С)БО 9 "Запаси").

3.3.1. Первісну вартість запасів у бухгалтерсьому обліку формувати з урахуванням п. 10 - 13 П(С)БО 9.

3.3.2. Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням запасів, відносити на вартість гих запасів, у зв'язку з придбанням яких ці витрати понесені.

Примітка. Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 сума транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) може обліковуватися на окремому субрахунку з подальшим розподілом. Згідно з умовами нашого прикладу бухгалтерський облік ведеться автоматизовано - із застосуванням програми "1С: Підприємство", що дозволяє віднести суму ТЗВ до конкретної поставки запасів.

3.3.3. При відпуску запасів у виробництво їх зцінку здійснювати за методом собівартості пер-иих за часом надходження (ФІФО).

Примітка. Відповідно до п. 16 П(С)БО 9 при вибутті запасів у зв'язку з їх відпуском у виробництво, продажем тощо підприємство має право застосовувати методи:

- ідентифікованої собівартості - для дрібносерійного й одиничного виробництва;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) - застосування цього методу дозволяє не завищити витрати;

- нормативних затрат - застосовується для незавершеного виробництва;

- ціни продажу - застосовується підприємствами роздрібної торгівлі.

Відповідно до Наказу № 731 метод ФІФО виключений.

Зверніть увагу: різні види запасів можуть списуватися за різними методами, однак для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один з вищенаведених методів.

3.4. Дебіторську заборгованість визнавати активом у випадку, якщо існує упевненість в отриманні економічних вигід при її погашенні.

3.4.1. У балансі підприємства дебіторську заборгованість за товари, продукцію, роботи, послуги та іншу поточну дебіторську заборгованість відображати за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між сумою дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів.

Величину резерву сумнівних боргів визначати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення, установивши такі групи дебіторів залежно від періоду непогашення заборгованості:

- перша – від 30 до 60 днів;

- друга - від 60 до 90 днів;

- третя - понад 90 днів.

Примітка. Відповідно до п. 8 П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" розрахунок РСБ можливий із застосуванням одного з таких методів:

- виходячи із платоспроможності окремих дебіторів. Відповідно до П(С)БО 10 (приклад 4 у П(С)БО 10) цей метод застосовний до іншої поточної дебіторської заборгованості, тобто заборгованості, яка відображається в рядку 210 Балансу;

- виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації на умовах подальшої оплати. Відповідно до П(С)БО 10 (приклад 3) цей метод застосовується щодо поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, тобто заборгованості, яка відображається в рядку 161 Балансу;

- на основі класифікації дебіторської заборгованості. Цей метод відповідно до п. 9 (приклади 1, 2 у П(С)БО 10) застосовується щодо поточної дебіторської заборгованості.

Вибір методу розрахунку РСБ щодо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги залежить від рішення керівництва підприємства та відображається в обліковій політиці.

3.5. З метою рівномірного розподілу затрат протягом звітного року створити на підприємстві резерв для забезпечення оплати відпусток. Суму забезпечення нараховувати щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток (4 700 грн.) до загального планового фонду оплати праці на 2005 рік (56 000 грн.). Отриману суму збільшувати на відсоток відрахувань до фондів обов'язкового страхування.

Примітка. Відповідно до п. 13 П(С)БО 11 "Забезпечення" забезпечення створюються для покриття майбутніх операційних витрат - таких як: оплата відпусток, додаткове пенсійне страхування, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризація тощо.

3.6. Первісну вартість фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку формувати з урахуванням п. 4 - 6 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції".

Фінансові інвестиції на дату балансу обліковувати відповідно до груп:

- довгострокові фінансові інвестиції в статутні капітали дочірніх підприємств (ДП ВАТ "Зорі-Київ", ДП ВАТ "Зорі-Харків") - за методом участі в капіталі;

- інвестиції, придбані для подальшого продажу або їх повного погашення, - за методом амортизованої вартості (облігації довгострокової державної позики).

Примітка. Відповідно до п. 8 П(С)БО 12 фінанл сові інвестиції на дату балансу оцінюються:

- за справедливою вартістю (крім інвестицій, які обліковуються за методом, участі в капіталі та утримуються до їх погашення);

- у випадку якщо їх справедливу вартість неможливо достовірно визначити, відображаються за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності;

- фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються за амортизованою собівартістю;

- фінансові інвестиції в дочірні, асоційовані та спільні підприємства відображаються за методом участі в капіталі.

3.7. Доходи в бухгалтерському обліку відображати з урахуванням норм, установлених П(С)БО 15 "Доходи".

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнавати в момент відвантаження її покупцям з дотриманням вимог п. 8 П(С)БО 15.

3.8. Втрати в бухгалтерському обліку відображати з урахуванням норм, установлених П(С)БО 16 "Витрати".

Затвердити такі методи обліку затрат на виробництві:

- для основного цеху - нормативний метод обліку затрат;

- для допоміжних цехів - позамовний метод.

3.8.1. Затвердити перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (рахунок 23):

- затрати на придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, необхідних для виробництва готової продукції. Вартість поворотних відходів виключається;

- оплата праці основних робітників, відрахування до соціальних фондів обов'язкового страхування;

- витрати на виправлення браку;

- амортизація виробничого обладнання;

- змінні загальновиробничі витрати;

- розподілені постійні загальновиробничі витрати.

3.8.2. Затвердити перелік змінних загально-виробничих витрат (рахунок 91):

- оплата праці працівників, які займаються обслуговуванням обладнання, з урахуванням витрат на їх обов'язкове страхування;

- витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання, включаючи вартість мастильних та інших матеріалів, необхідних для підтримки обладнання в робочому стані;

- вартість витраченого палива, енергії, води та інших ресурсів.

3.8.3. Затвердити перелік постійних загально-виробничих витрат (рахунок 91):

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами і дільницями, відрахування до фондів обов'язкового страхування, витрати на відрядження зазначеного персоналу тощо);

- амортизацію основних засобів загальнови-робничого призначення (цехів тощо);

- витрати на утримання й експлуатацію виробничих приміщень, включаючи витрати на утримання будівлі, споруд та інвентарю виробничих цехів, утримання системи опалення, каналізації, ліній електропередач тощо;

- витрати на ремонт основних засобів, включаючи вартість використаних матеріалів, заробітну плату працівників і відрахування на обов'язкове страхування;

- витрати на вдосконалення технологій та організації виробництва;

- витрати на охорону праці та техніку безпеки, на охорону навколишнього середовища.

Постійні загальновиробничі витрати розподіляти на кожну одиницю виробництва виходячи з нормальної виробничої потужності виробничого обладнання. За основу розподілу прийняти нараховану заробітну плату працівників основного виробництва.

Установити нормальну виробничу потужність - виробництво 1 000 000 шт. одиниць продукції на місяць (визначається на підставі технічних характеристик обладнання).

3.8.4. Затвердити перелік і склад адміністративних витрат:

- оплата праці адміністративного персоналу підприємства, відрахування на обов'язкове страхування;

- витрати на відрядження;

- поштово-телеграфні та телефонні витрати;

- витрати на утримання та ремонт адміністративних приміщень, обладнання тощо адміністративного призначення;

- оплата юридичних, аудиторських та інших послуг;

- сплата мита, місцевих податків;

- витрати на утримання легкового автотранспорту тощо.

Примітка. Переліки витрат, наведені у цій консультації, не є вичерпними. Залежно від специфіки діяльності підприємства склад тих або інших витрат може бути розширений або скорочений.

3.9. Відповідно до П(С)БО 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін" затвердити перелік пов'язаних осіб:

- юридичні особи: ДП ВАТ "Зорі-Київ", ДП ВАТ "Зорі-Харків",

- фізичні особи: директор підприємства ВАТ "Зорі", дружина директора, син директора, засновники, які володіють пакетом акцій більше 20 %.

Оцінку активів і зобов'язань операцій з такими особами здійснювати із застосуванням методу порівняльної неконтрольованої ціни, тобто ціна продажу (придбання) не нижча (не вища) від ціни на аналогічну готову продукцію, яка реалізовується (придбавається) непов'язаним особам.

Примітка. До пов'язаних осіб належать:

- материнські та дочірні підприємства;

- підприємства та фізичні особи, які мають істотний вплив на це підприємство, а також близькі члени сім'ї таких фізичних осіб;

- підприємство та його керівник, інші особи, які належать до провідного управлінського персоналу, а також близькі члени сім'ї таких осіб. Перелік операцій з пов'язаними особами наведений у п. 5 П(С)БО 23.

Указаним стандартом передбачені чотири методи оцінки активів і зобов'язань за операціями з пов'язаними особами.

4. Уважати, що зміна облікових оцінок відбувається в таких випадках:

- змінюються статутні вимоги підприємства;

- змінюються діючі або набувають чинності нові положення бухгалтерського обліку;

- зміни забезпечать більш достовірне відображення результатів господарської діяльності у фінансовій звітності підприємства.

Примітка. Не вважається зміною облікової політики встановлення облікових оцінок для господарських операцій, які підприємство раніше не здійснювало. Наприклад, відкриття виробництва нового виду продукції.

Вплив змін облікової політики на події минулих періодів відображається у звітності підприємства шляхом подання порівняльної звітності або коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

Генеральний директор

ВАТ "Зорі" ____________________Великий А. А.

Перелік документів

1. Закон № 996 - Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зі змінами.

2. Інструкція № 69 - Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69, зі змінами.

Олена Лукінова,
аудитор

Документи що посилаються на цей