ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
10.06.2004
Справа N 38/361
Про розглядання касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської I.П.,
розглянула касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - Компанія)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.04.
у справі N 38/361 господарського суду м. Києва
за позовом Компанії
до Київської міської ради (надалі - Міськрада), державного підприємства заводу "Арсенал" (надалі - Підприємство)
треті особи Печерська районна у місті Києві державна адміністрація (надалі - Печерська райдержадміністрація), акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк" (надалі - Банк)
про про визнання недійсним акту та визнання права
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Юрченко Е.Г. (за дов. N 2-230 від 25.2.03), Янковський М.М. (за дов. N 2-127 від 25.12.03)
- відповідача: Міськрада: Онисимчук О.О. (за дов. N 225-КР-124 від 17.02.03), Яковчук Н.М. (за дов. N 225-КР-1020 від 17.12.03)
- третіх осіб:
Печерська райдержадміністрація: Білоусова Н.В. (за дов. N 195/в-29 від 05.02.04)
Банк: Самусенко К.С. (за дов. б/н від 14.04.04)
Ухвалою від 11.05.04 колегії суддів Вищого господарського суду України розгляд справи було призначено на 10.06.04.
В судовому засіданні 10.06.04 за згодою сторін, відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) було оголошено вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Рішенням від 30.12.03 господарського суду м. Києва (суддя Власов Ю.Л.) у задоволенні позовних вимог Компанії відмовлено повністю.
Тим же рішенням суду визнано недійсним пункт 3 додаткової угоди N 1 до договору на оренду нежилого приміщення N 23-26 від 07.12.98, що був укладений Підприємством та акціонерним товариством "Укргазпром", правонаступником якого є Компанія.
Постановою від 02.03.04 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого судді Львова Б.Ю., суддів Коробенко Г.П., Полянського А.Г.) апеляційну скаргу Компанії залишено без задоволення, а рішення від 30.12.03 господарського суду м. Києва залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою апеляційною інстанцією постановою, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 02.03.04 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 30.12.03 господарського суду м. Києва по справі та прийняти нове рішення.
Компанія вважає, що рішення попередніх інстанцій є необґрунтованими, необ'єктивними та такими, що суперечать нормам матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 4, 5, 71, 76, 78, 80 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ), ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), ст.ст. 1, 8 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ), ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ), ст.ст. 1, 33, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Міськрада у своєму відзиві на касаційну скаргу вимоги та їх обґрунтування Компанії вважає безпідставними, у задоволенні касаційної скарги Компанії просить відмовити повністю, а рішення попередніх інстанцій по справі N 38/361 залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу Печерська райдержадміністрація проти доводів Компанії, викладених у скарзі, заперечує та просить у її задоволенні відмовити, а рішення місцевого суду від 30.12.03 та постанову апеляційного суду від 02.03.04 по справі N 38/361 залишити без змін.
Від Підприємства та Банку відзиви на касаційну скаргу не надійшли.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї документи, відзиви на касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Як встановили попередні судові інстанції, 01.09.96 між Підприємством та Компанією було укладено договір оренди нежилого приміщення площею 1780,00 кв. метрів, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2.
Пунктом 2 додаткової угоди до цього договору сторони між собою узгодили, що майно переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю орендну плату, рівну вартості нежилого приміщення, згідно з п.2.1. договору.
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.03 у справі N 10/239, залишеного без змін апеляційним та касаційним судами, зазначений договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.96 було визнано недійсним. Зобов'язано Компанію негайно усунути перешкоди у користуванні приміщенням та в десятиденний термін звільнити нежитлове приміщення площею 1780 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2.
07.12.98 між Підприємством та АТ "Укргазпром", правонаступником якого є Компанія, підписаний договір N 23-26 на оренду нежилого приміщення за адресою м. Київ, Кловський узвіз, 20, загальною площею 360 м.кв. з правом викупу.
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору вартість майна визначена актом експертної оцінки і складає 300 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07.12.98 в національній валюті дорівнювало 1 028 100,00 грн.
Згідно з п.7.1 договору N 23-26, останній вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом 25 років.
Пунктом 3 додаткової угоди N 1 /без дати/ до договору N 23-26 сторони передбачили, що майно переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю орендну плату, рівну вартості нежилих приміщень згідно з п.1.4. договору від 17.12.98.
26.04.99 між Компанією та Підприємством було укладено додаткову угоду N 2 про зміни та доповнення до Договору N 23-26, згідно з якою сторони договору домовились внести в договір певні зміни і доповнення. Так, п.1.4. - вартість майна визначена актом експертної оцінки і складає 1 028 100,00 грн. станом на 07.12.98.
Також 28.02.2000 між Компанією та Підприємством укладено додаткову угоду N 3 про зміни та доповнення до Договору N 23-26, згідно з якою сторони домовились внести в договір наступні зміни та доповнення: п.1.4. основного договору та п.1 додаткової угоди N 2 від 26.04.99 викладено - вартість майна складає 989 536,48 грн.
01.03.2000 між Компанією та Підприємством згідно з Договором N 23-26 було підписано акт N 3 звірки платежів, в якому сторони зазначили, що Компанія провела оплату в рахунок послуг по оренді на загальну суму 989 536,48 грн., а Підприємство зарахувало зазначену суму в рахунок оплати по договору, а також затверджено акт приймання - передачі нежитлових приміщень по вул. Кловський узвіз, 20, площею 360 кв.м. з балансу Підприємства та баланс Компанії, згідно з яким, на виконання п.3 додаткової угоди N 1 до Договору N 23-26 між Підприємством та АТ "Укргазпром" нежитлові приміщення площею 360 кв.м. в будинку N 20 по вул. Кловський узвіз в м. Києві передаються з балансу Підприємства на баланс Компанії.
Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.99 Міськрадою відповідно до вимог ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.11.95 N 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" було прийнято рішення за N 336/437 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих жилих будинків" (надалі - Рішення).
Пунктом 1 Рішення, із змінами, внесеними згідно з рішенням Міськради від 23.03.2000 N 75/796, вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передати до комунальної власності територіальної громади Печерського району у м. Києві житловий фонд разом з вбудованими нежитловими приміщеннями, окремо розташованими будівлями, об'єктами соціальної інфраструктури та машинами і механізмами згідно з додатками 1, 2, 3, 4.
Відповідно до п.2 Рішення, виконавчому органу Міськради було доручено здійснити прийняття-передачу майна згідно з п.1 Рішення в установленому чинним законодавством порядку.
Згідно додатку N 1 "Перелік житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні державного підприємства заводу "Арсенал", який приймається до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передається до комунальної власності територіальної громади Печерського району у м. Києві" до рішення Міськради від 01.07.99 N 336/437, до переліку житлового фонду, що перебував у повному господарському відданні Підприємства, який приймається до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передається до комунальної власності територіальної громади Печерського району у м. Києві включено житловий будинок N 20 по вул. Кловський узвіз, загальною площею 9204 кв.м., та житловий будинок N 9/2 по вул. Кловський узвіз, загальною площею 8912 м.кв.
Згідно з актами приймання-передачі будинок N 9/2 та будинок N 20 по вул. Кловський узвіз були прийняті у комунальну власність територіальної громади м. Києва.
08.06.2000 Печерською районною радою міста Києва було прийнято рішення N 8 "Про прийняття об'єктів права державної власності та самоврядних організацій у комунальну власність територіальної громади Печерського району м. Києва".
Відповідно з додатком N 9 до зазначеного рішення до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва поряд з іншими об'єктами передані жилі будинки по вул. Кловський узвіз N 20 та N 9/2.
Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що на думку Компанії, спірне рішення Міськради, в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передачі до комунальної власності територіальної громади Печерського району у м. Києві зазначених вище будинків по вул. Кловський узвіз, порушує його майнові права.
Таке порушення своїх прав, зокрема, на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2 Компанія обґрунтовує укладенням з Підприємством договору оренди від 01.09.96, п.2.1 додаткової угоди до якого було узгоджено, що майно переходить у власність орендаря, якщо він вніс орендодавцю всю орендну плату, рівну вартості нежилого приміщення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що згідно ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням господарського суду м. Києва від 16.04.03 у справі N 10/239, договір оренди нежитлового приміщення по вул. Кловський узвіз, 9/2 в м. Києві, який було укладено 01.09.96 між Підприємством та ДП "Київтрансгаз" визнано недійсним.
Ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ) регламентує, що угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарський суди правомірно прийшли до висновку про те, що на час вирішення спору будь-яких прав з договору оренди нежилого приміщення від 01.09.96 у Компанії не виникло, а відповідно, відсутня можливість їх порушення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Будь-яких інших доказів, які підтверджують виникнення прав у Компанії на приміщення площею 1 780 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/2, та порушення цих прав рішенням Міськради від 01.07.1999 р. N 336/437 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчих жилих будинків" останньою не надано.
З урахуванням наведеного, суд першої та апеляційної інстанції правомірно визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги Компанії.
Крім того колегією суддів Вищого господарського суду України враховано що, відповідно до п.5 Декрету Кабінету міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ) підприємствам, що є у загальнодержавній власності, заборонено передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам.
Згідно із преамбулою Статуту Підприємства, останній заснований на загальнодержавній власності і підпорядкований Міністерству промислової політики України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 19 зазначеного вище Закону ( 2163-12 ) орендна плата - це платежі, які орендар вносить за користування об'єктом оренди незалежно від наслідків господарської діяльності.
Пункт 4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.99 N 1477, встановлює, що відчуження майна державного підприємства проводиться безпосередньо підприємством після отримання на це дозволу центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном за погодженням з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями.
Пунктом 3 додаткової угоди N 1 до Договору N 23-26 сторони визначили, що приміщення по вул. Кловський узвіз, 20, переходять у власність АТ "Укргазпром" після сплати ним орендної плати в сумі, дорівнюючої вартості цих нежилих приміщень, що свідчить про безоплатну в порушення п.5 Декрету КМ України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ) передачу Підприємством вказаного державного майна у власність АТ "Укргазпром" без дозволу Мінпромполітики України на таке відчуження приміщень.
Стаття 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) вказує, що відчуження майна, яке перебуває у державній власності та передано в оренду можливе лише шляхом його приватизації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Компанія обґрунтовує виникнення права повного господарського відання на нежиле приміщення, посилаючись саме на п. 3 додаткової угоди N 1 до договору на оренду нежилого приміщення N 23-26, з огляду на що висновки місцевого суду щодо визнання п. 3 додаткової угоди з власної ініціативи недійсним з підстав його суперечності ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), п.5 Декрету Кабінету міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ), п.4 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними.
Внаслідок підписання Договору між Компанією та Підприємством виникли цивільні правовідносини щодо оренди державного майна, а саме приміщення розташованого за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 20, загальною площею 360 м.кв.
До того ж, відповідно ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), в редакції на час винесення спірного рішення, передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні в цій частині позову, оскільки права Компанії на оренду приміщення по вул. Кловський узвіз, 20, в м. Києві, загальною площею 360 м.кв. внаслідок прийняття Міськрадою спірного рішення ніяким чином не були порушені.
Твердження Компанії в касаційній скарзі про те, що висновок місцевого суду щодо недійсності п.3 додаткової угоди N 1 до Договору N 23-26 внаслідок його невідповідності п.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ) суперечить обставинам справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним, оскільки судами попередніх інстанцій було вірно встановлено те, що сторони зазначеним пунктом додаткової угоди передбачили перехід у власність АТ "Укргазпром" приміщення площею 360 кв.м. в будинку N 20, по вул. Кловський узвіз після сплати останнім орендної плати у розмірі, що дорівнює вартості цих нежилих приміщень, тобто сторони передбачили безоплатну передачу майна та не передбачили угодою сплату вартості за нього.
Заперечення Компанії в частині того, що ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) та Закон України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) не можуть бути застосованими до взаємовідносин Підприємства та Компанії, колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає безпідставними, оскільки з огляду на позовні вимоги щодо визнання права власності на державне майно, судами попередніх інстанцій вірно зазначено єдино правильний шлях відчуження цього майна, а саме його приватизація, що виключає можливість отримання державного майна у власність іншим, аніж встановленим законом шляхом.
Посилання Компанії на те, що Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.99, а Договір N 23-26 укладено 07.12.98, тобто норми зазначеного Положення не можуть бути застосовані до зазначених правовідносин, оскільки набули чинності вже після укладення Договору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим, оскільки приймання-передача майна по Договору відбулась 01.03.2000 р., тобто вже під час дії зазначеного нормативного акту.
Не погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України і з вказівкою Компанії на те, що до договори від 01.09.96 та 07.12.98 на оренду нежитлових приміщень за своєю правовою природою приховують договір купівлі-продажу, а тому відповідно до ч.2 ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР 1963 р. ( 1540-06 ) до цих договорів оренди повинні застосовуватись правила, що регулюють відносини купівлі-продажу, про що, зокрема, свідчить наявність у зазначених договорах оренди такої істотної умови, як перехід права власності у разі виплати вартості майна, оскільки такі твердження Компанії протирічать його позиції у відповідності до якої метою договору оренди є передача нежитлових приміщень з повного господарського відання Підприємства до повного господарського відання ДП "Київтрансгаз" при якій перехід права власності не відбувається.
Щодо висновку Компанії про те, що договір оренди від 01.09.96, визнаний рішенням господарського суду від 16.04.03 недійсним, продовжує свою дію в частині купівлі-продажу, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає його помилковим, оскільки зазначеним рішенням суду всі відносини за зазначеним договором визнані недійсними з моменту його укладення, з огляду на що жодні інші відносини не можуть бути врегульованими за даним договором, а отже у Компанії з договору оренди від 01.09.96 будь-яких прав на орендоване майно не виникло.
З огляду на те, що рішення місцевого та апеляційного суду є правильними, інші доводи касаційної скарги колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такими, що не впливають на оскаржувані рішення.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, дав їм належну оцінку та винесли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
У зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційною судовою інстанцією прийнята відповідна постанова від 02.03.04 по справі N 38/361, яка відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги про її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія судів Вищий господарський суд України постановила:
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.04 та рішення господарського суду міста Києва від 30.12.03 у справі N 38/361 залишити без змін.