ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.05.2004
Справа N 20-6/260-7/462-3/103
Щодо розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Агрокол"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. (головуючого),
суддів: Михайлюка М.В., Костенко Т.Ф.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокол"
на постанову від 26.12.2003 року Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі N 20-6/260-7/462-3/103 господарського суду міста Севастополя
за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокол"
про визнання договору недійсним
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокол"
до Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг"
про стягнення 1132200,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача Слівка I.В., Єременко I.А.
відповідача Воробйов О.Б.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду України від 26.11.2002 р. задоволено касаційну скаргу Управління кооперативної торгівлі та ринків "Кримкоопринкторг" (надалі - Кримкоопринкторг), скасовані всі попередні судові акти, прийняті за результатами розгляду справи, справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 04.12.2003 р. у справі N 20-6/260-7/462-3/103 позовна заява Кримкоопринкторг від 26.04.2000 р. про визнання недійсним договору від 07.07.1998 р. про надання додаткових послуг підприємцям - залишена без розгляду. В задоволенні позовних вимог від 02.07.2001 р. про визнання недійсною угоди по розміщенню торгового обладнання від 07.07.1998 р. Кримкоопринкторгу відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Агрокол" задоволені частково. С Кримкоопринкторга на користь ТОВ "Агрокол стягнуто 1 132 200 грн. збитків, 1507,38 грн. судових витрат, у тому числі, витрат на проведення судово-економічної експертизи. Позовні вимоги ТОВ "Агрокол" про стягнення пені за договором від 07.07.1998 р. залишені без розгляду.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.12.2003 р. рішення Господарського суду м. Севастополя від 04.12.2003 р. скасовано. Позовні вимоги Кримкоопринкторга про визнання недійсним договору від 07.07.1998 р. та угоди по розміщенню торгового обладнання відповідно до додатку N 1 до договору від 07.07.1998 р. задоволені. В задоволені зустрічних позовних вимог ТОВ "Агрокол" про стягнення 1 134 900 грн. відмовлено, з ТОВ "Агрокол" стягнуто 977,5 грн. судових витрат.
Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.12.2003 р. вмотивована тим, що договір від 07.07.1998 р та угода по розміщенню торгового обладнання відповідно до додатку N 1 до договору від 07.07.1998 р. не відповідають чинному законодавству, а саме, Земельному кодексу України (561-12 ) (в редакції від 05.05.1993 р. (3179-12 ), Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12 ), Правилам торгівлі на ринках, затвердженим Наказом МВЄСторга України від 12.03.1996 р. N 157 та Декрету КМУ "Про місцеві податки та збори" (56-93 ), ст.ст. 26, 37, 267 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ), у зв'язку з чим є недійсними на підставі ст. 48 Цивільного кодексу УРСР. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Агрокол" не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що дії Кримкоопринкторга по демонтажу торгового обладнання не є істотними змінами умов договору, що спричинило збитки, доказів про прийняття Кримкоопринкторгом від ТОВ "Агрокол" будь-якого торгового обладнання матеріали справи не містять.
ТОВ "Агрокол" не погодившись з вказаною постановою звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.12.2003 р., рішення Господарського суду м. Севастополя від 04.12.2003 р. залишити без змін. Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми процесуального права, а саме, ст.ст. 4-3, ст. 58, ч.3 ст. 101, ст. 104, п.7 та п.8 ст. 105, та порушені норми матеріального права, а саме, Декрет КМУ "Про місцеві податки та збори" (56-93 ), Закон України "Про споживчу кооперацію" (2265-12 ), Земельний кодекс України ( 561-12 ) (в редакції від 05.05.1993 р. ( 3179-12 ), ст. 267 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
В наданому відзиві Кримкоопринкторг заперечує проти скарги, вважаючи, що ТОВ "Агрокол" не наведено жодного обґрунтованого доводу про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та порушення норм матеріального права. В судовому засіданні представники Кримкоопринкторга підтримали відзив та підтвердили, що оскаржена постанова прийнята із дотриманням вимог процесуального та матеріального законодавства за результатами перевірки наявних у справі доказів, із врахуванням вказівок Верховного Суду України, викладених у постанові від 26.11.2002 р., які відповідно до вимог ст. 111-21 Господарського процесуального кодексу ( 1798-12 ) є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
В судовому засіданні, відкритому 05.05.2004 р. оголошувалась перерва до 26.05.2004 р.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні судом апеляційної інстанції оспорюваної Постанови, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи суд апеляційної інстанції своєчасно та належним чином повідомив сторони про час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги. Відповідна ухвала була направлена сторонам із дотриманням вимог процесуального законодавства та положень Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75, що підтверджується також і фактом присутності у судовому засіданні представника Кримкоопринкторга. Вказане спростовує твердження ТОВ "Агрокол" про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, якими врегульований порядок повідомлення сторін про стан судового процесу та право сторін на рівність і змагальність.
Безпідставним є твердження Відповідача про порушення судом ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у зв'язку із посиланням у оскаржуваній постанові на норми матеріального права. Обов'язок суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 105 Господарського процесуального кодексу України , вказувати у постанові мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів не порушує одну із засад судочинства - змагальність судового процесу.
Одночасно є невірним та необґрунтованим твердження Відповідача про порушення судом апеляційної інстанції ст. 58 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Питання про об'єднання позовних вимог вирішується судом першої інстанції до прийняття рішення. Суд апеляційної інстанції переглянув рішення, прийняте за результатом розгляду всіх, наявних у справі позовних вимог, у межах перегляду справи в апеляційному порядку, визначених у ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Також безпідставним є висновок скаржника про порушення апеляційною інстанцією ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки при розгляді справи в апеляційному порядку Кримкоопринкторгом не було подано, а судом не було розглянуто жодного процесуального документу, який би містив будь-які позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції, яке було прийняте за позовними заявами та зустрічними позовними заявами, поданими до суду при попередніх розглядах справи.
Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції п.7, п.8 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не відповідає дійсності та спростовується самим текстом оскаржуваної постанови. Суд вважає, що доводи, за якими апеляційна інстанція відхилила чи прийняла докази, не погодилась з висновками суду першої інстанції , а також мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів в оскарженій постанові вказані в повному обсязі.
Порушення судом апеляційної інстанції п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) взагалі не обґрунтовано Відповідачем, оскільки межі розгляду судом господарського спору відповідно до вимог чинного законодавства обмежуються позовними вимогами позивача, а не нормативною базою, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.
З огляду на визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12 ) межі перегляду справи у касаційному порядку Вищий господарський суд на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірив застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дійшов висновку, що апеляційною інстанцією правильно визначено правову природу взаємовідносин сторін, врегульованих спірним договором.
Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційної інстанції про застосування до спірних взаємовідносин сторін вимог Земельного кодексу України (561-12 ) (в редакції від 05.05.1993 р. (3179-12 ), Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12 ), глав 25, 27 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) з наступних підстав.
Із обох примірників договорів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що Кримкоопринкторг надав ТОВ "Агрокол" частину території центрального ринку в м. Севастополі (за змістом договору "місця для розміщення додаткових торгових прилавків та кіосків"), який знаходиться на земельній ділянці, тобто частині земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами, яка є власністю Севастопольської міської Ради.
Окрім земельної ділянки з асфальтовим покриттям (замощенням) ТОВ "Агрокол" за договором від 07.07.1998 р. та угодою по розміщенню торгового обладнання відповідно до додатку N 1 до договору від 07.07.1998 р. нічого не отримало. Отже, розташування ТОВ "Агрокол" торгового обладнання на вказаній ділянці та передача його в оренду для торгівлі третім особам свідчить про володіння та використання ТОВ "Агрокол" майна Кримкоопринкторга - земельної ділянки з асфальтовим покриттям (замощенням). При цьому, договір не передбачає будь-яких платежів за користування ТОВ "Агрокол" місцями для розміщення додаткових торгових прилавків та кіосків, проте спірний договір містить умову про перерахування ТОВ "Агрокол" на користь Кримкоопринкторга щомісячно 330 грн. на благоустрій території ринку та ремонт системи водозабезпечення та каналізації ринка. Суд вважає, що дані платежі є орендними з визначенням цілей їх використання.
Відповідно до вимог земельного законодавства, чинного на момент укладання спірного договору, виникнення права користування наданою земельною ділянкою ставиться у залежність від встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, а не в залежність від укладання цивільно-правової угоди. Отже, приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, згідно до ч.2 ст. 22 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (в редакції від 05.05.95 ( 3179-12 ), забороняється.
Із матеріалів справи також вбачається, що власником земельної ділянки, на якій розташований Центральний ринок, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (в редакції від 05.05.1993 р. (3179-12 ), на момент укладання спірного договору є Севастопольська міська рада, яка надала Міськоопринкторгу право користування землею без права передачі частини земельної ділянки ТОВ "Агрокол".
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що при укладенні оскаржуваних договору та угоди порушені норми Земельного кодексу України (561-12 ), що відповідно до вимог ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), тягне визнання вказаних договору та угоди недійсними.
Апеляційною інстанцією також вірно зроблено висновок про порушення сторонами під час підписання спірного договору положення Закону України "Про споживчу кооперацію" (2265-12 ).
Відповідно п.2 ст. 10 Закону України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) право передачі у користування майна споживкооперації належить виключно рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів. Оскільки ані Севміськкоопринкторг, ані ТОВ "Агрокол" відповідного дозволу Правління Кримспоживспілки не отримували, то, відповідно, спірна угода підпадає під ознаки недійсної угоди, визначеної ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ).
В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції стверджує про невідповідність спірної угоди вимогам Декрету КМУ "Про місцеві податки та збори" (56-93 ) та положенням Правил торгівлі на ринках, затвердженим Наказом МЗЕЗторгу України від 12.03.1996 р. N 157 (надалі - "Правила торгівлі на ринках").
Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 Декрету КМУ "Про місцеві податки та збори" ( 56-93 ) за торгове місце на ринках стягується ринковий збір, який збирається робітниками ринку за кожний день торгівлі.
Додатково, у відповідності з вимогами п.22 та 45 Правил торгівлі на ринках, ринок може за окрему плату надавати продавцям послуги з прокату торгового інвентарю і обладнання, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, тощо. При цьому, стягнення інших платежів з продавців чинним законодавством не передбачено, а використання торгових місць не за призначенням прямо заборонено Правилами торгівлі на ринках.
Згідно з п.п. 2, 3 Правил торгівлі на ринках, ринок - це підприємство сфери торгівлі, яке здійснює свою діяльність після державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності та функціональними обов'язками якого є надання послуг по забезпеченню належних умов для здійснення продажу продовольчих та непродовольчих товарів за цінами, що складаються в залежності від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для їх купівлі.
Відповідно до п.8 Правил торгівлі на ринках господарюючий суб'єкт вирішує питання щодо функціонального планування території ринку, розміщення торгових місць, приміщень і торгових об'єктів, тощо лише після відповідного узгодження з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Таким чином, аналіз положень спірного договору (п.п. 2.1.4, 2.2.1) свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Декрету КМУ "Про місцеві податки та збори" ( 56-93 ) та положенням Правил торгівлі на ринках .
Колегія суддів також вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин положення розділу Цивільного кодексу УРСР (1540-06 ), що регулюють відносини майнового найму.
Враховуючи викладене, доводи скаржника повністю спростовуються, оскаржувана постанова відповідає нормам процесуального та матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.12.2003 р. у справі 20-6/260-7/462-3/103 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокол" - без задоволення.