ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.06.2004
Справа N 5/3166-3/333
Про розгляд касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Гришко В.А. - дов. від 19.04.2004 року
відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2004 року
у справі N 5/3166-3/333 господарського суду Львівської області
за позовом військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд"
до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 05.09.2003 року N 17664/15-3
встановив:
У жовтні 2003 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 05.09.2003 року N 17664/15-3, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з плати за землю у сумі 26016,8 грн. в тому числі основний платіж в розмірі 17344,51 грн., штрафна (фінансова) санкція в розмірі 8672,25 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова філіалу 483 контори матеріально-технічного забезпечення ДП Західвійськбуд з питань достовірності даних заявлених у податковій звітності по платі за землю за 2002 рік, 5 місяців 2003 року від 21.08.2003 року N 85, яким виявлено заниження податку за землю в 2002 році в розмірі 7276,47 грн. та в порушення статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), підприємством безпідставно заявлено пільгу по земельному податку на 2003 рік в сумі 14647 грн., сума земельного податку на 2003 рік становить 15813 грн. Також, перевіркою встановлено, що сума заниження земельного податку за 5 місяців 2003 року за земельні ділянки зайняті будівлями (їх частинами) передані в тимчасове користування (в оренду) складає 3479,14 грн. Сума донарахованого податку за землю за 5 місяців 2003 року становить 10068,04 грн. Сума донарахованого земельного податку за 2002 рік і 5 місяців 2003 року становить 17344,51 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29 грудня 2003 року (суддя Івасько В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2004 року (судді: Орищин Г.В. - головуючий, Бобеляка О.М., Дубник О.П.), позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 05.09.2003 року N 17664/15-3.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: позивач правомірно скористався пільгою, передбаченою статтею 14 Закону України "Про збройні сили України" ( 1934-12 ), а тому, підстав для донарахування йому суми податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у відповідача не було.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2004 року, в якій просить постанову у справі скасувати, прийняти рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ), статті 55 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) та статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в силу дії статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ), згідно якої земля, води, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків, а відтак Державне підприємство "Західвійськбуд" не може бути зобов'язаною особою по сплаті податку за землю.
Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків. Частинами 1,3 статті 1 цього Закону в редакції Закону України від 22.12.98 N 333-XIV, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Так, коло осіб, які звільняються від сплати земельного податку визначено статтею 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) в яке не входять державні підприємства міністерства оборони України.
Оскільки, Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Проте, при розгляді зазначеного спору ні місцевий ні апеляційний господарські суди не дослідили наявність підстав для стягнення податковою інспекцією спірної суми земельного податку та розмір податку, який підлягав сплаті.
Відповідно до частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Отже, вирішуючи даний спір суди, насамперед, зобов'язані були визначити наявність підстав для донарахування та стягнення податку на землю в певному розмірі та за відповідний період.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не повне з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду Львівської області необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-10 статтею 111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Львівської області від 29 грудня 2003 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2004 року у справі N 5/3166-3/333 господарського суду Львівської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова задовольнити частково.