Товарний кредит

Товарний кредит поширений уже давно, і популярність його не зменшується, оскільки це зручно і взаємовигідно. Суть у тому, що при нестачі або відсутності вільних грошових коштів можна придбати товари з відстроченням або розстроченням платежу, не звертаючись до послуг банку. Сьогодні ми розглянемо юридичні питання, а також особливості відображення таких угод у бухгалтерському і податковому обліку.

I. Правовий аспект

Товарний кредит згідно із ЦК

Товарний кредит є різновидом договору купівлі-продажу. Можливість продажу в кредит передбачена ст. 694 ЦК*. Суть цієї угоди полягає в тому, що покупець розраховується за отриманий товар не відразу, а або частинами (розстрочення платежу), або повною сумою після певного часу (відстрочення платежу).

У зв'язку із цим згідно з нормами ЦК виділяють два різновиди договору купівлі-продажу в кредит: з розстроченням або відстроченням платежу.

Сторонами такого договору відповідно є продавець і покупець. Зазначимо, що законодавство не обмежує коло учасників договору продажу товару в кредит. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Перехід права власності

Незалежно від того, указане в договорі товарного кредиту розстрочення чи відстрочення платежу, право власності на товар переходить у момент передачі речі, якщо інше не встановлене договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК). Наприклад, договором може бути передбачено, що право власності на товар переходить до покупця після остаточного розрахунку.

Важливо зазначити, що з моменту передачі товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцеві належить право застави на товар (ч. 6 ст. 694 ЦК). Це означає, що продавцеві і покупцеві не треба оформляти заставу окремим договором: сам факт продажу товару в кредит уже свідчить про те, що продавець є заставоутримувачем доти, поки не отримає повністю плату за проданий товар.

Наявність у продавця права застави на товар означає, що право покупця на розпорядження цим товаром обмежене. Тобто покупець має право відчужувати неоплачений товар, передавати його в користування іншій особі тощо тільки за згодою продавця-заставоутримувача, якщо інше не встановлене договором (ч. 2 ст. 586 ЦК).

Застава встановлюється з метою забезпечення виконання покупцем зобов'язання оплатити товар. Якщо зобов'язання за договором не буде виконане, продавець має право звернути на цей товар стягнення (ст. 589 ЦК).

Істотні умови договору

Як і в будь-якому іншому договорі купівлі-продажу, істотними умовами договору продажу товару в кредит є:

- предмет договору (тобто застерігається, який товар повинен бути переданий покупцеві);

- ціна договору (це вартість товару, яку повинен оплатити покупець, вона визначається на день передачі товару і не може змінюватися протягом дії договору, якщо інше не встановлене самим договором або законом, - ч. 2 ст. 694 ЦК).

Якщо укладається договір про продаж товару в кредит з розстроченням платежу, то в ньому, крім ціни товару, повинні бути відображені також порядок, терміни і розміри платежів (ст. 695 ЦК).

Наприклад, у договорі вказується: "Вартість товару становить 10 000 грн. Протягом десяти банківських днів з моменту передачі товару покупець зобов'язаний перерахувати на рахунок продавця 1 000 грн, і протягом наступних дев'яти місяців до 10-го числа кожного місяця перераховувати продавцеві по 1 000 грн.".

Укладення ж договору про продаж товару в кредит з відстроченням платежу передбачає обов'язкове зазначення в договорі терміну, на який дається таке відстрочення.

Крім того, договором може бути передбачений обов'язок покупця, починаючи з дня передачі товару продавцем, сплачувати йому відсотки (ч. 5 ст. 694 ЦК). Базою для нарахування відсотків буде вказана в договорі ціна товару. Однак ця умова не є обов'язковою, договір може бути і безвідсотковим.

Зазначимо, що розмір відсотків установлюється за угодою між продавцем і покупцем, оскільки законодавством будь-яких обмежень щодо цього не передбачено.

Розмір і терміни сплати відсотків учасники договірних відносин можуть установлювати:

- у фіксованій сумі, що підлягає сплаті періодично (подекадно, щомісяця тощо) або в момент остаточного розрахунку за товар;

- у відсотковому відношенні до всієї вартості товару, при цьому погашення може здійснюватися за тією ж схемою, що й у попередньому варіанті;

- у відсотках, що нараховуються на залишок заборгованості за розрахунками за товар;

- інші варіанти.

При цьому інфляційні процеси, як відомо, впливають на вартість грошей - у результаті вони знецінюються, і сума, яку належить сплатити за товар, придбаний на умовах товарного кредиту, у певній мірі стає "меншою". У випадку коли такий платіж відстрочений на тривалий термін, договір може передбачати погашення відсотків з урахуванням індексу інфляції або зміни курсу іноземної валюти (долара, євро).

Наслідки прострочення сплати платежу

У разі прострочення платежу для покупця може настати один з таких несприятливих наслідків:

1) продавець має право зажадати повернення неоплаченого товару (ч. 4 ст. 694 ЦК). При цьому частина вартості товару, уже сплачена покупцем, йому не повертається, якщо інше не було передбачене договором (ч. 4 ст. 653 ЦК);

2) на прострочену суму продавець має право нарахувати відсотки за період з того дня, коли товар повинен бути оплачений, до дня фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК). Зверніть увагу, що відсотки, які зобов'язаний сплатити покупець за прострочення платежу, являють собою плату за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК). Іншими словами, є, по суті, фінансовою санкцією.

Кілька слів про прострочення сплати чергового платежу при виконанні договору роздрібної купівлі-продажу в кредит. У даному випадку до покупця, який прострочив черговий платіж, не може бути застосована така фінансова санкція, як нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами (ст. 706 ЦК). Особливістю вказаного договору є також і те, що покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у рамках установленого договором періоду розстрочення.

Товарний кредит у Законі про прибуток

Як ми вже відзначили, згідно із ЦК продаж з розстроченням являє собою різновид договору товарного кредиту. Закон про прибуток розмежовує поняття "товарний кредит" і "торгівля в розстрочку".

Товарним кредитом (пп. 1.11.2) називається передача товарів резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на певний термін і під відсоток.

Торгівля в розстрочку в розумінні Закону про прибуток (п. 1.12) - це господарська операція, що передбачає продаж резидентом чи нерезидентом товарів фізичним або юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на певний термін і під відсоток.

Але основна відмінність між цими угодами згідно із Законом про прибуток полягає в тому, що передача права власності на товари покупцеві відбувається:

- при товарному кредиті - у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів таким покупцем, незалежно від часу погашення заборгованості,

- при торгівлі в розстрочку - після остаточного розрахунку.

Підкреслюємо, що ці визначення даються в контексті Закону про прибуток і використовуватися повинні з метою оподаткування. Тобто для того щоб у податковому обліку угода була віднесена до тієї чи іншої з указаних у Законі про прибуток операцій, необхідно, щоб умови вашого договору відповідали тим, які визначені в даному Законі.

ВИСНОВКИ

Для визнання угоди товарним кредитом чи торгівлею в розстрочку згідно із Законом про прибуток необхідно, щоб у договорі були відображені умови про розстрочення або відстрочення платежу, термін платежу, відсотки, що нараховуються на вартість товару, і про момент переходу права власності. Відповідність угоди вказаним умовам дозволяє застосувати до неї відповідний порядок оподаткування, установлений названим Законом.

II. Порядок розрахунків і особливості обліку

Порядок готівкових розрахунків

Законодавством не визначений спосіб оплати товару і сплати відсотків за товарним кредитом. Отже, розрахунки можуть здійснюватися в безготівковій або готівковій формі, бартерним шляхом чи у вексельній формі.

Платежі за договорами товарного кредиту в більшості випадків складаються із двох складових: плати за раніше відвантажений товар (продукцію) і плати за нарахованими відсотками.

Оскільки на сьогодні питання щодо порядку готівкових розрахунків за реалізовані товари і продукцію власного виробництва практично вже не виникають, розглянемо операції сплати відсотків готівкою.

Отже, Закон про РРО визначає правові основи застосування РРО тільки у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (преамбула до Закону про РРО). Оскільки сплата відсотків не може розглядатися ні як розрахунки за надану послугу**, ні тим більше як розрахунки за товар***, така операція не підпадає під норми цього Закону.

Отже, готівку на погашення відсотків продавець може приймати в касу підприємства, дотримуючись при цьому порядку, установленого Положенням № 637.

Бухгалтерський облік

У бухгалтерському обліку продавця та покупця продаж (придбання) товару на умовах товарного кредиту розглядається як дві окремі операції: купівля-продаж товару і платіж за відстрочення кінцевого розрахунку за товар (відсотки за товарним кредитом).

Купівля-продаж товару

Незалежно від визначеного договором моменту переходу права власності на товар операція купівлі-продажу товару відображається у звичайному порядку:

- продавець на дату відвантаження товару відображає дохід у сумі продажної вартості товару та витрати в сумі собівартості цього товару;

- покупець, у свою чергу, зараховує на баланс оприбуткований товар за первісною вартістю, сформованою за правилами п. 9 П(С)БО 9 "Запаси". При цьому зазначимо, що згідно з п. 9 П(С)БО 9 не передбачене включення відсотків до первісної вартості товарних запасів.

Платіж за відстрочення оплати

У продавця платіж за відстрочення оплати товару визнається доходом у вигляді відсотків. Розмір такого доходу визначається як різниця між справедливою вартістю і номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари (п. 22 П(С)БО 15 "Дохід"). Іншими словами, це сума відсотків, яка зафіксована або обчислена відповідно до умов договору товарного кредиту та підлягає сплаті.

На підставі п. 5 П(С)БО 15 відсотки визнаються доходом на дату, яка в договорі товарного кредиту визначена як термін їх погашення.

Операції з продажу або придбання товару (продукції) належать до операційної діяльності**** і продавця, і покупця. Отже, і платіж за відстрочення оплати товару (відсотки) слід розглядати як операцію, яка тісно пов'язана з продажем або придбанням цього товару, тобто здійснюється в рамках операційної діяльності.

Таким чином, сума відсотків за товарним кредитом підлягає включенню:

- у продавця - до складу доходу від операційної діяльності. Для відображення доходу у вигляді таких відсотків призначений субрахунок 719 "Інші доходи від операційної діяльності", а для відображення заборгованості за нарахованими відсотками - субрахунок 373 "Розрахунки за нарахованими доходами". У фінансовій звітності дохід за відсотками за вирахуванням ПДВ відображається у Звіті про фінансові результати:

- форми № 2 - у ряд. 060 "Інші операційні доходи";

- форми № 2-м - у ряд. 040 "Інші операційні доходи";

- у покупця - до складу витрат операційної діяльності. Для їх відображення в бухгалтерському обліку передбачений субрахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності". У фінансовій звітності витрати за нарахованими (сплаченими) відсотками відображаються у Звіті про фінансові результати:

- форми № 2 - у ряд. 090 "Інші операційні витрати";

- форми № 2-м - у ряд. 130 "Інші операційні витрати".

Податковий облік

Податок на прибуток

Ще раз назвемо істотні умови, які повинні бути передбачені в договорі, з тим щоб угода була визнана в рамках Закону про прибуток саме товарним кредитом*****:

1) права власності на товари покупцеві повинні передаватися в момент підписання договору або в момент фізичного отримання цих товарів;

2) розрахунок за товари повинен здійснюватися на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, тобто оплата здійснюється одноразово повною сумою в термін, указаний у договорі;

3) покупець зобов'язаний сплачувати відсотки за використання товарів, отриманих у кредит.

Отже, незалежно від визначеного договором моменту передачі права власності на товари покупцеві датою виникнення податкової події є******:

- дата відвантаження товару, коли продавець відображає валовий дохід у розмірі вартості товару (пп. 11.3.1 Закону про прибуток);

- дата оприбуткування товару, коли покупець збільшує валові витрати на вартість товарів (пп. 11.2.1 Закону про прибуток) - за умови, що вони будуть використовуватися в його господарській діяльності.

Виходячи з норм п. 1.10 Закону про прибуток відсотки за договором товарного кредиту розглядаються як дохід, який виплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора за використання товарів протягом певного терміну.

Такі відсотки включаються до складу валового доходу продавця і валових витрат покупця за правилом "першої події" на підставі норм пп. 11.3.6 та пп. 5.5.1 Закону про прибуток відповідно. Тобто або на дату нарахування відсотків, визначену договором товарного кредиту, або на дату їх сплати, якщо заборгованість за товаром погашена достроково.

Разом з тим покупець при віднесенні відсотків на валові витрати зобов'язаний, у відповідних випадках*******, ураховувати обмеження, установлені пп. 5.5.2 та пп. 7.4.4 Закону про прибуток.

Коли діє особливий
порядок оподаткування

Законом про прибуток (п. 14.3) передбачений особливий порядок оподаткування операцій продажу товару на умовах товарного кредиту у випадку, якщо покупцем товарів є сільгоспвиробник:

- у продавця валовий дохід від продажу товару збільшується в податковому періоді, на який відповідно до умов договору товарного кредиту припадає термін, установлений для здійснення розрахунків з покупцем сільгосппродукції;

- у покупця-сільгоспвиробника валові витрати збільшуються на дату фактичного здійснення розрахунків з погашення заборгованості за товари, придбані за договором товарного кредиту.

Однак для кожного учасника таких договірних відносин визначена умова, дотримання якої дозволить застосувати вказаний вище порядок оподаткування. Для продавця така умова полягає в тому, щоб товари, які продаються, були безпосередньо пов'язані з технологічними процесами виробництва сільськогосподарської продукції, а для покупця-сільгоспвиробника - у тому, щоб об'єктом товарного кредиту були товари, витрати на придбання яких включаються до складу валових витрат.

Якщо ж продавцем (покупцем) не виконується визначена для нього умова, то оподаткування операцій, пов'язаних з продажем товару за договором товарного кредиту, здійснюється в загальному порядку.

ПДВ: увага, проблема!

На 2005 рік Законом про Держбюджет припинено дію п. 4.1 Закону про ПДВ, яким визначається база оподаткування (п. 31 ст. 73), і регламентований новий порядок визначення бази обкладення ПДВ операцій з поставки товарів (робіт, послуг) на умовах товарного кредиту (абзац дванадцятий ст. 9). У зв'язку із цим виникли проблемні моменти, які ми проаналізуємо.

Як і раніше, у поточному році при поставці товару базою для нарахування ПДВ є договірна вартість товару, сформована за вільними або регульованими цінами. Разом з тим суми відсотків, які сплачуються (нараховуються) покупцем за договором товарного кредиту, тепер включаються до договірної вартості товарів, що реалізовуються на умовах товарного кредиту.

Формулювання цього нововведення дозволяє трактувати його двояко, при цьому виникає цілих три варіанти розвитку подій і кожний варіант має свої податкові наслідки. Розглянемо їх і зробимо висновки.

Перший варіант
(фіскальний для продавця та покупця)

Продавець нараховує податкові зобов'язання з ПДВ за відсотками на дату поставки товарів, а покупець відображає податковий кредит на дату включення суми відсотків до складу валових витрат, тобто на дату, визначену договором товарного кредиту.

Згідно із цим варіантом на дату поставки (відвантаження) товару за договором товарного кредиту ПДВ нараховується відразу і на вартість товару, і на суму відсотків, які підлягають сплаті за весь термін дії договору. Відповідно на всю суму нарахованого ПДВ у продавця виникають податкові зобов'язання.

А як тепер оформляти податкову накладну? Виходить, що оскільки база обкладення ПДВ зараз одна, у графі 6 податкової накладної "Ціна продажу одиниці продукції без урахування ПДВ" слід указувати ціну з урахуванням суми відсотків, що припадає на одиницю товару. Однак якщо відвантажується велика партія товару і при цьому номенклатура товарів значна, розподілити суму відсотків з точністю до копійки досить трудомістко, а в окремих випадках і зовсім неможливо. Отже, мимоволі доведеться зазначити окремо кількість, ціну і вартість кожного найменування товару та окремим рядком - усю суму нарахованих відсотків.

А як учинити, якщо відбудеться яка-небудь подія, що впливає на розмір спочатку нарахованих відсотків (покупець розрахувався завчасно або здійснене донарахування відсотків з урахуванням індексу інфляції тощо)? Тоді продавець оформить розрахунок коригування до податкової накладної та учасники договірних відносин відкоригують належно свої податкові зобов'язання з ПДВ.

У неоднозначній ситуації опинився покупець, і каменем спотикання тут є пп. 7.4.1 Закону про ПДВ: "Податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)...".

Стосовно цієї норми існує дві точки зору, що, у свою чергу, дає привід розглядати порядок відображення податкового кредиту від суми відсотків з двох позицій. Перша точка зору заснована на тому, що право на податковий кредит з ПДВ ув'язується з датою збільшення валових витрат. Таким чином, на дату отримання податкової накладної покупець має право на податковий кредит з ПДВ, обчислений:

- виходячи з усієї вартості відвантаженого товару;

- виключно з тієї частини суми відсотків, зумовлених договором товарного кредиту, яка відноситься до складу валових витрат звітного періоду.

Беручи до уваги те, що аналогічна думка була висловлена ДПАУ ще в 2003 році (див. лист від 28.01.03 р. № 1399/7/15-3317), можна чекати, що тепер ДПАУ тим більше наполягатиме саме на цьому варіанті.

Висновок

Розглянутий вище порядок обкладення ПДВ операцій товарного кредиту найбільш фіскальний, а отже, найбільш безпечний як для продавця, так і для покупця.

Другий варіант
(для "сміливих" покупців)

Продавець нараховує податкове зобов'язання з ПДВ за відсотками на дату поставки товарів, покупець відображає податковий кредит за відсотками на дату отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання товарів.

При другому варіанті продавець нараховує податкове зобов'язання за відсотками так само, як і при першому варіанті. На порядок податкового обліку покупця вплинула друга точка зору, яка базується на тому, що виникнення права на відображення податкового кредиту з ПДВ від суми відсотків ніяк не ув'язується з датою відображення валових витрат за цими відсотками. Пояснюється така позиція тим, що в підпунктах п. 7.4 Закону про ПДВ позначені тільки випадки, за яких платник податків має право (або не має права) претендувати на податковий кредит, а конкретизується дата виникнення такого права в підпунктах п. 7.5 Закону.

Якщо взяти за основу цю точку зору і при цьому врахувати, що згідно із Законом про Держбюджет у поточному році вартість товарів і відсотки за договором товарного кредиту розглядаються як єдина база для обкладення ПДВ, є підстави стверджувати таке. Покупець безпосередньо на дату отримання податкової накладної має право на податковий кредит, обчислений як від вартості товару, так і з усього розміру відсотків, нарахованих за весь визначений договором термін користування товарним кредитом. Однак при цьому принципово важливо, щоб придбані товари використовувалися покупцем у господарській діяльності та відповідно включалися до валових витрат.

Висновок

Цей варіант застосовний тільки для "сміливих" покупців. Припускаємо, що ДПАУ з ним не погодиться, оскільки такий підхід до дати визнання податкового кредиту з ПДВ від суми відсотків тягне за собою заниження покупцем суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Застосовуючи такий варіант, платник податків повинен розуміти: щоб відстояти правомірність своїх дій, доведеться звертатися до суду.

Третій варіант
(для "сміливих" продавців)

Ще раз звернемо увагу на формулювання абзацу дванадцятого ст. 9 Закону про Держбюджет. Законодавець чітко розмежував за часом терміни відображення відсотків у складі договірної вартості товару і для цього вжив такі вислови: "...включаються ... також суми відсотків, які сплачуються (нараховуються)...".

Якби переслідувалася мета включати відсотки до бази обкладення ПДВ у момент відвантаження товару, то і фрази будувалися б відповідним чином, приблизно так:

- до складу договірної вартості товару слід включати відсотки в розмірі, застереженому договором товарного кредиту,

або

- до складу договірної вартості товару слід включати відсотки, які згідно з договором товарного кредиту підлягають нарахуванню (сплаті).

Оскільки сплата відсотків звичайно не передує відвантаженню товарів - відсотки нараховуються і відповідно відображаються в бухгалтерському та податковому обліку, регламентованому Законом про прибуток, безпосередньо на дату, установлену договорами товарного кредиту, - це дає привід уважати, що істотних змін не сталося. Але проте в 2005 році дата виникнення зобов'язань за відсотками визначається не відповідно до пп. 7.3.1 Закону про ПДВ, а згідно з абзацом дванадцятим ст. 9 Закону про Держбюджет, тобто це дата їх нарахування або сплати.

Отже, при третьому варіанті продавець може здійснювати нарахування податкових зобов'язань у тій же послідовності, як і раніше:

1) на вартість товару - на дату відвантаження товару (виписується податкова накладна на вартість товару);

2) на суму відсотків - на дату їх нарахування, визначену договором, або на дату їх дострокової сплати (виписується податкова накладна на суму відсотків).

Відповідно покупець відображає податковий кредит за цими операціями на дату отримання податкових накладних (на товар, на відсотки).

Висновок

Третій варіант нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на відсотки під силу тільки "дуже сміливим" продавцям. Податкові органи можуть не визнати його правомірність, і як наслідок - цей варіант може призвести до розгляду в суді.

Тепер відзначимо ще один важливий момент, який також стосується порядку визначення бази обкладення ПДВ. Згідно з тим же абзацом дванадцятим ст. 9 Закону про Держбюджет при продажу товарів нижче від ціни придбання тепер доведеться нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ і на різницю між продажною вартістю та сумою фактичних затрат, пов'язаних з їх придбанням (виготовленням).

На закінчення розглянемо умовний числовий приклад.

ПРИКЛАД

Підприємство - оптовий продавець уклало 28.02.05 р. договір купівлі-продажу товару на умовах товарного кредиту і того ж дня відвантажило товар покупцеві - платнику ПДВ і податку на прибуток.

Вартість товару - 90 000 грн., у т. ч. ПДВ - 15 000 грн., собівартість - 65 000 грн. Плата за відстрочення платежу встановлена у фіксованій сумі - 7 500 грн., у т. ч. ПДВ - 1 250 грн.

Згідно з умовами договору основна сума боргу і відсотки сплачуються 31.03.05 р. Заборгованість за товар і за відсотками погашена в термін.

Бухгалтерський і податковий облік цих операцій наведений у таблиці. При цьому розглядаються три вищенаведені варіанти обкладення відсотків ПДВ.

Варіант 1 (фіскальний) - продавець нараховує податкове зобов'язання за відсотками на дату поставки товарів, а покупець відображає податковий кредит на дату включення суми відсотків до складу валових витрат, тобто на дату, визначену договором товарного кредиту.

Варіант 2 (для "сміливих" покупців) - продавець нараховує податкове зобов'язання за відсотками на дату поставки товарів, а покупець податковий кредит за цими ж відсотками відображає на дату оприбуткування товарів (отримання податкової накладної).

Варіант 3 (для "сміливих" продавців) - податкові зобов'язання з ПДВ у податковому обліку продавця та податковий кредит з ПДВ в обліку покупця відображаються на дату нарахування відсотків, визначену договором товарного кредиту (у тому ж порядку, як і в попередні роки).

Таблиця

(грн.)

_____________________

* Цивільний кодекс України від 16.01.03 р. № 435-IV.

** У Законі про РРО поняття терміна "послуга" не наводиться, тому необхідно керуватися нормою ст. 901 ЦК. З неї випливає, що надана послуга передбачає її споживання замовником у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності. А відстроченню платежу за договором товарного кредиту, що передбачає сплату відсотків, такі ознаки не властиві.

*** Товари - це матеріальні цінності, які придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу (п. 6 П(С)БО 9).

**** Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю (п. 4 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати").

***** Ми не будемо розглядати операції, пов'язані з продажем товару у розстрочку, оскільки такі договори не користуються особливою популярністю.

****** При товарному кредиті випадки внесення авансу за товар надто рідкі, тому відображення таких операцій не розглядається.

******* Якщо покупець і продавець є пов'язаними особами.

Якщо 50 або більше відсотків статутного капіталу покупця знаходиться у власності або управлінні (безпосередньо або посередньо) нерезидентів.

Якщо покупець є юридичною особою, яка відповідно до п. 7.11 Закону про прибуток звільнена від сплати цього податку.

Перелік документів

1. Закон про РРО - Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III, зі змінами.

2. 3акон про Держбюджет - Закон України від 23.12.04 р. № 2285-IV "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

3. Інструкція № 818 - Інструкція щодо бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну України від 24.12.04. р. № 818.

4. Положення № 637 - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637.

Віта Василенко,
юрист фірми "Баланс-Клуб"
Світлана Гладка,
бухгалтер-експерт фірми "Баланс-Клуб"

Документи що посилаються на цей