ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
25.12.2003
Щодо звернення з позовом до суду
(Витяг)
У листопаді 2001 р. Р. звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Рахівський лісокомбінат" (далі - ЗАТ) про стягнення 850 грн. гірських надбавок (тобто додаткових нарахувань у розмірі 25% від суми заробітної плати), посилаючись на те, що 16 серпня 2001 р. його було звільнено з роботи, однак повністю розрахунок з ним не проведено. Під час розгляду справи Р. збільшив свої позовні вимоги, зазначивши, що він є мешканцем м. Рахів, який має статус гірського населеного пункту і на території якого розташований лісокомбінат, однак із січня 1996 по 2001 р. гірські надбавки йому не виплачували, оскільки керівники лісокомбінату приховали факт підвищення з 1 січня 1996 р. тарифних ставок і посадових окладів працівникам підприємств, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, а тому просив поновити строк для звернення до суду і стягнути з відповідача на його користь 1 тис. 181 грн. гірських надбавок.
Рахівський районний суд Закарпатської області рішенням від 24 січня 2002 р. позов задовольнив: постановив стягнути із ЗАТ на користь Р. 1 тис. 181 грн. гірських надбавок, а також 51 грн. державного мита. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області рішенням від 11 квітня 2002 р. рішення суду першої інстанції скасувала і постановила нове рішення, яким у задоволенні позову відмовила.
У касаційній скарзі Р. просив скасувати рішення апеляційного суду і залишити без зміни рішення районного суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказував на неправильне застосування апеляційним судом положень Закону від 15 лютого 1995 р. N 56/95-ВР "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (далі - Закон), а також постанов Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р.: N 647 "Про перелік населених пунктів, яким надається статус гірських" та N 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (зі змінами, внесеними постановою від 3 квітня 1996 р. N 392).
Ознайомившись із матеріалами справи та доводами, наведеними в касаційній скарзі, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Гарантії соціального захисту громадян, що проживають, працюють або навчаються в гірських населених пунктах, врегульовані положеннями Закону ( 56/95-ВР ). Згідно зі ст. 5 Закону статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території такого населеного пункту, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що виконавчий орган відповідної місцевої ради видає посвідчення встановленого зразка.
Рішення виконавчого органу місцевої ради про відмову у наданні (припиненні) громадянинові такого статусу може бути оскаржене до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством. Правила видачі посвідчення громадянина, котрий проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому в установленому законодавством порядку надано статус гірського, врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 р. N 345; далі - Положення).
Відповідно до п. 2 Положення посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину (громадянці) надано статус особи, котра проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського; на підставі цього посвідчення надаються пільги, встановлені нормами статей 3, 6 Закону ( 56/95-ВР ). Оскільки позивач такого посвідчення не надав, суд апеляційної інстанції обгрунтовано скасував рішення місцевого суду й відмовив у стягненні сум надбавок, передбачених ст. 6 Закону. Керуючись статтями 334, 335 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила касаційну скаргу Р. відхилити, а рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2002 р. залишити без зміни.