ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
10.06.2004

Справа N 2-20/6270-2003

Щодо розгляду справи

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В.

суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

за участю представників сторін

позивача не з'явились повідомлені належно

відповідача не з'явились повідомлені належно

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2003 р.

у справі N 2-20/6270-2003 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Сакського комбінату комунальних підприємств

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Сакський комбінат комунальних підприємств звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.02.2003 р. N 0001302330/0 та N 0001292330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням норм діючого законодавства, зокрема, Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. N 98/96-ВР та Указу Президента України N 817/98 від 23.07.1998 р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2003 р. у даній справі (суддя Луцяк М.I.) у позові відмовлено. Рішення суду вмотивоване тим, що відповідно до акту перевірки N 002113 від 05.02.2003 р. на момент перевірки була відсутня книга обліку розрахункових операцій, позивач здійснював торгову діяльність без торгового патенту. Крім того, під час проведення перевірки був встановлений факт проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 липня 2003 року (судді Лисенко В.А., Латиніна О.А., Видашенко Т.С.) апеляційна скарга Сакського комбінату комунальних підприємств задоволена. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2003 р. у даній справі змінено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення N 0001302330/0 від 13.02.2003 р. Рішення апеляційної інстанції вмотивоване тим, що господарська одиниця Сакського комбінату комунальних підприємств, яка перевірялася податковим органом, відповідно до п. 1.7 Статуту є не магазином "Ритуальні послуги", а ритуальним бюро.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. N 98/96-ВР об'єктом правового регулювання є торгівельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, а також діяльність з надання послуг в сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Окрім того, Севастопольський апеляційний господарський суд, мотивуючи прийняте рішення, посилається на Постанову Кабінету Міністрів України N 576 від 27.04.1998 р., якою затверджений перелік послуг, які відносяться до побутових та підлягають патентуванню. До такого переліку надання ритуальних послуг не входить.

Євпаторійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати постанову Севастопольського апеляційного суду від 21.07.2003 р. у справі, посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права. При цьому скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що актом перевірки Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим N 002113 від 05.02.2003 р. встановлено здійснення магазином "Ритуальні послуги" торгівельної діяльності. При контрольній закупці, був проданий віник, в залі знаходився товар з вказаними цінниками. Вид діяльності, який здійснює дане підприємство також не підпадає під дію норм пункту 3 статті 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), яка передбачає обмеження з придбавання торгового патенту.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами статті 111 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої інстанції. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За результатами акта перевірки дотримання Сакським комбінатом комунальних підприємств встановленого порядку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу від 05.02.2003 р. N 002113 прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.02.2003 р. N 0001302330/0 та N 0001292330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

До позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим від 13.02.2003 р. N 0001302330/0 застосовані штрафні санкції у подвійному розмірі вартості торгового патенту за період здійснення торгівельної діяльності без його отримання в сумі 192,00 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням N 0001292330/0 - фінансові санкції в п'ятикратному розмірі вартості товарів, проданих без проведення розрахункових операцій через реєстратора розрахункових операцій в сумі 220,00 грн. та фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімальних розмірів доходів громадян за здійснення розрахунків за готівкові без застосування КУРО в сумі 340,00 грн.

Апеляційною інстанцією податкове повідомлення-рішення N 0001302330/0 від 13.02.2003 р. визнано недійсним, в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення N 0001292330/0 в задоволенні відмовлено. Судове рішення від 14.05.2003 р. у даній справі залишено без змін.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність - за здійснення торговельної діяльності без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 13.02.2003 р. N 0001302330/0, яким позивачеві, зокрема, визначено суму штрафних санкцій за порушення норм Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) прийняте на підставі приписів підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181 ( 2181-14 ), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних чи фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів, обов'язкових платежів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом. Виходячи зі змісту зазначених норм, можна дійти висновку, що законодавець не розповсюдив сферу дії цього Закону на правовідносини щодо стягнення штрафів, передбачених Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ), а відтак у податкової інспекції відсутні правові підстави, на прийняття податкового рішення-повідомлення на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосування податкової застави та порядку стягнення щодо нарахованих спірним повідомленням-рішенням санкцій за процедурою, яка передбачена Законом Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181.

Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Тобто встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом, який регулює спірні правовідносини.

Проте господарськими судами першої та апеляційної інстанції помилково залишено без уваги визначення повноважень ДПІ на застосування порядку погашення зобов'язань, передбаченої Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у випадку виявлення порушень при здійсненні торгової діяльності без торгового патенту.

Приписи Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних / фінансових / санкцій органами державної податкової служби, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за N 268/5459, не можуть розширювати коло правовідносин на які поширюється названий Закон.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про відповідність оскаржених податкових повідомлень приписам підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Оскільки мотиви, наведені в постанові апеляційного суду не призвели до прийняття неправильного судового рішення у цій справі, цю постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ без задоволення з мотивів, наведених у постанові касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 108, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2003 р. у справі N 2-20/6270-2003 залишити без змін, а касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ без задоволення.