ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
20.10.2004
Щодо касаційної скарги
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом К-ка Г.А. до Золотоніського міськрайвідділу управління МВС України в Черкаській області (далі - Золотоніського МРВ УМВС України в Черкаській області), УМВС України в Черкаській області про стягнення одноразової допомоги, встановила:
У жовтні 2002 року К-ко Г.А. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ з грудня 1982 року по 10.06.2002, 20.11.2001 висновком МСЕК йому встановлено II групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, 11.06.2002 було призначено пенсію по інвалідності, а тому відповідно до ст. 23 Закону "Про міліцію" ( 565-12 ) він має право на отримання одноразової допомоги, однак відповідачі такої допомоги не виплатили.
Позивач просив стягнути одноразову допомогу в розмірі чотирирічного грошового утримання, а саме - 36816 грн.
Рішенням Золотоніського міського суду від 27.11.2002 позов задоволено: постановлено стягнути з УМВС України в Черкаській області на користь позивача 36816 грн.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12.02.2003 рішення суду першої інстанції змінено, сума одноразової допомоги, що підлягає стягненню із УМВС України в Черкаській області на користь К-ка Г.А., зменшена до 25771 грн. 20 коп.
У касаційній скарзі УМВС України в Черкаській області просить скасувати зазначені судові рішення і закрити провадження в справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
К-ко Г.А. у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.
Касаційна скарга УМВС України в Черкаській області підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга К-ка Г.А. задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з грудня 1982 року. 20 листопада 2001 року висновком МСЕК він був визнаний інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, із втратою 70% професійної працездатності, тому УМВС України в Черкаській області відповідно до вимог ст. 23 Закону "Про міліцію" ( 565-12 ) зобов'язане виплатити К-ку Г.А. одноразову допомогу в розмірі чотирирічного грошового забезпечення.
З таким висновком погодився також апеляційний суд, змінивши рішення лише в частині визначення суми, що підлягає стягненню на користь позивача.
Проте до такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 3 Постанови Верховної Ради від 25.12.90 "Про порядок введення в дію Закону "Про міліцію" ( 583-12 ) ст. 23 Закону набрала чинності після прийняття передбаченого цією Постановою Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки (далі - Положення). Це Положення затверджене постановою Кабінету Міністрів від 29.06.91 N 59 , діє в редакції постанови від 19.11.92 N 627 зі змінами, внесеними постановами від 09.03.95 N 165 та від 22.03.95 N 206 .
За змістом пунктів 1, 3, 4, 5 Положення МВС перераховує на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, тому вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці пред'являють НАСК "Оранта", яка при настанні страхових подій, передбачених п. 2 цього Положення, і проводить виплату страхових сум. У разі виникнення спору щодо виплати страхових сум такий спір вирішується в установленому законом порядку між застрахованим (його спадкоємцями) і НАСК "Оранта".
Суд вищенаведені норми не врахував і необгрунтовано поклав на УМВС України в Черкаській області обов'язок по сплаті К-ку Г.А. одноразової допомоги, передбаченої ч. 6 ст. 23 Закону "Про міліцію"( 565-12 ).
Апеляційний суд в порушення вимог ст. 301 ЦПК ( 1503-06 ) не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги УМВС України в Черкаській області й не звернув уваги на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 340 ЦПК ( 1503-06 ), з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вирішила:
Касаційну скаргу УМВС України в Черкаській області задовольнити частково, касаційну скаргу К-ка Г.А. відхилити.
Рішення Золотоніського міського суду від 27.11.2002 та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 12.02.2003 скасувати.
У задоволенні позову К-ка Г.А. про стягнення одноразової допомоги відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.