ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
24.06.2004

Справа N 5/3344-12/440

Щодо розгляду касаційної скарги

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Добролюбової Т.В.

суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

на постанову Львівського апеляційного Господарського суду від 9 березня 2004 року

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства "Львівські виробничі та інвестиційні системи"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ

У судове засідання представники сторін не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним спеціалізованим підприємством "Львівські виробничі та інвестиційні системи" у листопаді 2003 р. заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 16.10.2003 N 174236/0/20940, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3 932 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з боку підприємства не припущені порушення вимог касової дисципліни, за які до нього застосовані фінансові санкції, передбачені приписами Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ).

Рішенням господарського суду Львівської області від 10 січня 2004 р., ухваленим суддею Запотічняк О.Д, задоволені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 16.10.2003 N 174236/0/20940. Рішення суду вмотивоване відсутністю з боку позивача порушень пунктів 2.8, 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на недоведеність матеріалами справи факту перевищення ліміту готівки у касі позивача. Господарський суд, задовольнивши позовні вимоги про визнання недійним податкового повідомлення-рішення ДПІ, дійшов висновку, що штрафні санкції, встановлені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) не є податковим зобов'язанням та не можуть стягуватись за процедурою, передбаченою приписами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Львівський Апеляційний господарський суд у складі головуючого Галушка Н.А. та суддів Процика Т.С. і Юрченка Я.О. постановою від 9 березня 2004 року перевірене рішення Господарського суду Львівської області залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишив без задоволення.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова вважає, що рішення господарського суду Львівської області та постанова Львівського апеляційного господарського суду прийняті з порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати рішення і постанову у справі, відмовити позивачу у задоволенні вимог.

ДПІ посилається на те, що на її думку судом неправильно не застосовані до спірних правовідносин приписи пунктів 2.8 та 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в порушення яких позивач зберігав у касі готівку понад встановлений ліміт залишку готівки в касі на суму 1966 грн. При цьому, заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що Львівським апеляційним судом порушені норми процесуального права, зокрема статті 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), оскільки не надано належної оцінки доводам податкової служби про те, що згідно видаткового касового ордеру N 86 4 вересня 2002 р. з каси підприємства позивача не могла бути видана готівка Іваницькому В.А. в сумі 1 000 грн., оскільки останній у цей час знаходився у відрядженні.

Приватним спеціалізованим підприємством "Львівські виробничі та інвестиційні системи" відзив на касаційну скаргу не надіслано.

Вищий господарський суд України заслухав доповідь судді Добролюбової Т.В, переглянув матеріали справи і касаційну скаргу та відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції. Податковим повідомленням Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 16.10.2003 N 174236/0/20940, позивачеві визначена сума податкових зобов'язань у розмірі у розмірі 3 932 грн. фінансових санкцій за порушення Підприємством норм з регулювання обігу готівки, передбачених вимогами статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ). Оспорюване податкове повідомлення відповідача прийняте на підставі акта від 26.09.2003 року, N 542 складеного за результатами перевірки Приватного спеціалізованого підприємства "Львівські виробничі та інвестиційні системи" з питань дотримання підприємством норм з регулювання обігу готівки за період з 1.07.2002 по 25.09.2003. Перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 2.8 та 2.9 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72, внаслідок перевищення залишку ліміту готівки в касі за 4.09.2003 р. на суму 1 966 грн.

Приписами пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні передбачено, що ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Відповідно до вимог пункту 2.9 згаданого Положення підприємства зобов'язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, унаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Згідно статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до вимог пункту 7 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом. Приписами частини 4 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) визначено, що передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Тобто встановивши порушення, податкові органи повинні прийняти рішення про застосування санкцій, у порядку та розмірах, встановлених законом.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 16.10.2003 N 174236/0/20940, яким позивачеві визначено суму штрафних санкцій у розмірі 3 932 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки, прийняте на підставі приписів підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ).

Відповідно до ввідної частини Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Саме цім Законом і запроваджене поняття податкового повідомлення, як письмового повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом. Судова колегія погоджується з висновками, викладеним у судових актах стосовно безпідставного застосування відповідачем процедури порядку погашення зобов'язань, передбаченого приписами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки фінансові санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки не є податковим зобов'язанням в розумінні названого Закону.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про відповідність оскарженого податкового повідомлення приписам підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) та статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ).

За таких обставин, переглянуті рішення і постанова у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими. Спростовуються матеріалами справи і доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 10 січня 2004 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 березня 2004 р. у справі N 5/3344-12/440 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.