ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
20.07.2004

Справа N 8/343-03

Про розгляд касаційну скаргу
ПСП "Агрофірма "Нападівська"

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Плахотнюк С.О.,

суддів: Панченко Н.П., Рибака В.В.,

розглянувши касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська"

на постанову від 16.03.2004 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі N 8/343-03

за позовом ПСП "Агрофірма "Нападівська"

до - СТОВ "Нападівське",

- ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер"

про визнання договору поруки за N 187/3-п від 27.12.2002 недійсним,

за участю представників:

- позивача - Бойка С.Є., Рябчинського О.Ю.,

- відповідача 1 - не з'явився,

- відповідача 2 - Єфімова О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області у справі N 8/343-03 визнано недійсним договір поруки N 187/3-п від 27.12.2002, укладений між ПСП "Агрофірма "Нападівська" з СТОВ "Нападівське" та ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер". З СТОВ "Нападівське" та з ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" стягнуто судові витрати. Рішення мотивоване тим, що вказаний договір поруки за формою не відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою від 16.03.2004 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 8/343-03 апеляційну скаргу ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" задоволено; рішення від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області у цій справі скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові про визнання договору поруки недійсним відмовлено; з Позивача стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з постановою від 16.03.2004 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 8/343-03, ПСП "Агрофірма "Нападівська" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області у цій справі. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 62, 191 ЦК УРСР ( 1540-06 ).

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2002 між ПСП "Агрофірма "Нападівська" (поручитель) та ВАТ "Селянський комерційний банк "Дністер" в особі Козятинського територіального відокремленого безбалансового відділення (кредитор) за участю СТОВ "Нападівське" (боржник) укладено договір поруки N 187/3-п. Під час укладання вказаного договору поруки Петренко Сергій Миколайович був представником на підставі адміністративних актів одночасно від двох юридичних осіб: ПСП "Агрофірма "Нападівська" та СТОВ "Нападівське".

Висновок колегії суддів Житомирського апеляційного господарського суду що "сторонами договору поруки є поручитель та кредитор. Боржник же в забезпечуваному порукою зобов'язанні учасником (стороною) не є" не відповідає приписам ст.ст. 191, 192 ЦК УРСР ( 1540-06 ). Законодавством України не заборонено боржнику в забезпечення кредитного договору укладати (бути стороною) договір поруки нарівні з кредитором та поручителем.

Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом (положенням). Згідно ч. 1 ст. 62 ЦК УРСР угода ( 1540-06 ), укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є. Ст. 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Отже, висновок господарського суду Вінницької області щодо невідповідності договору поруки N 187/3-п від 27.12.2002 вимогам чинного законодавства, і як наслідок визнання недійсним вказаного договору на підставі ст. 48 ЦК УРСР обґрунтований.

На підставі вищевикладеного колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПСП "Агрофірма "Нападівська" на постанову від 16.03.2004 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 8/343-03 задовольнити.

Постанову від 16.03.2004 Житомирського апеляційного господарського суду у справі N 8/343-03 скасувати.

Рішення від 02.12.2003 господарського суду Вінницької області у справі N 8/343-03 залишити без змін.