ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
14.07.2004
Справа N 10/Б-33
Про розгляд касаційної скарги Бучацької МДПІ
Тернопільської області
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Ткаченко Н.Г. Стратієнко Л.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Бучацької МДПІ Тернопільської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 року
у справі N 10/Б-33 господарського суду Тернопільської області
за заявою Бучацької МДПІ Тернопільської області
до Ковалівський спиртовий завод, с. Ковалівка
про внесення змін до мирової угоди
в судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від Ковалівського спиртового заводу Тиліщак I.М. дов. N 255 від 01.07.2004 р.
від Бучацької МДПІ Папа Н.I. дов. N 27 від 09.01.2004 р. та Тернопільської області Гладиш А.С. дов. N 24 від 09.01.2004 р.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.12.2003 року у справі N 10/Б-ЗЗ затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів та Ковалевським спиртовим заводом. За змістом даної мирової угоди Бучацькою МДПІ було списано Ковалевському спирт заводу 93862,27 грн. пені та розстрочено терміном на 5 років податковий борг в сумі 4774397,70 грн., 1751,00 грн. грошових вимог з державного мита визнано погашеними.
27.06.2003 року Бучацькою МДПІ в господарський суд Тернопільської області було направлено заяву про внесення змін до мирової угоди.
Ухвалою господарського суду від 07.07.03 р. у справі N 02-02/408 дану заяву повернуто податковій інспекції через те, що остання не представила суду рішення комітету кредиторів про внесення змін до мирової угоди.
13.08.2003 року Бучацька МДПІ повторно звернулася до місцевого господарського суду з заявою про внесення змін до мирової угоди, долучивши протокол засідання комітету кредиторів від 12.08.03 р. та рішення N 1 комітету кредиторів ( номери 5 і 6 додатку до заяви).
Ухвалою суду від 26.08.03 р. у справі N 02-2/517 заяву Бучацької МДПІ про внесення змін до мирової угоди по справі N 10/Б-ЗЗ про банкрутство Ковалевського спиртового заводу повернено без розгляду по тих же мотивах.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2003 року у справі N 02-02/517 наведена вище ухвала місцевого господарського суду була скасована, а матеріали справи направлені у господарський суд Тернопільської області для розгляду заяви Бучацької МДПІ по суті.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.12.2003 року (суддя: Півторак М.Є.) господарський суд Тернопільської області припинив провадження у справі N 10/Б-ЗЗ в частині внесення змін до мирової угоди по тих мотивах, що для укладення мирової угоди, а відповідно і для внесення змін потрібно погодження як кредиторів, так і боржника; по - друге ст. 35-39 розділу "Мирова угода" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) не містять положень про внесення змін до укладеної мирової угоди.
Не погоджуючись з даною ухвалою, Бучацька МДПІ подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.12.2003 у справі N 10/Б-33.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 р. (судді: Юркевич М.В.; Городечна М.I.; Бонк Т.Б.) у справі N 10/Б-33 в задоволенні апеляційної скарги Бучацької МДПІ відмовлено, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.12.2003 у справі N 10/Б-ЗЗ залишено без змін.
Не погоджуючись з цією постановою Бучацька МДПІ Тернопільської області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 року у справі N 10/Б-33.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29.12.2002 р. у справі N 10/Б-ЗЗ про банкрутство Ковалівського спиртового заводу с. Ковалівка Монастирського району Тернопільської області було затверджено мирову угоду, укладену між кредиторами та підприємством-боржником, а в зв'язку з цим припинено провадження у справі.
12.08.2003 року Бучацька МДПІ звернулася до місцевого господарського суду з заявою про внесення змін до мирової угоди з метою зарахування належних до відшкодування сум ПДВ в розмірі 817343,43 грн. термін відшкодування яких минув, в рахунок зменшення реструктуризованих згідно п. 3.1.1 даної мирової угоди сум цього податку.
Ухвалою від 18.12.2003 року господарський суд Тернопільської області припинив провадження у справі N 10/Б-33 по розгляду заяви Бучацької МДПІ про внесення змін до затвердженої мирової угоди.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) мирова угода - це домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку (далі - прощення боргів).
Мирова угода від 29.12.2002 року була перевірена судом на предмет відповідності її чинному законодавству і затверджена судом з дотриманням всіх необхідних вимог передбачених розділом IV "Мирова угода" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). Головною підставою для затвердження судом мирової угоди є обов'язкова необхідність наявності спільної домовленості між кредитором (групою кредиторів) і боржником щодо розстрочки, відстрочки, списання визнаних судом кредиторських вимог. Така домовленість оформляється у спільному підписаному обома сторонами документі - мировій угоді.
Як випливає з наявних в справі матеріалів Бучацька МДПІ, як один із кредиторів, звернувся із заявою про внесення змін до затвердженої судом мирової угоди при наявності тільки рішення комітету кредиторів і без згоди на це боржника - Ковалівського спиртового заводу.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанції, ст.ст. 35-39 розділу IV "Мирова угода" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) взагалі не містить положень про внесення змін до мирової угоди.
Найважливіше, в зв'язку із затвердженням мирової угоди, провадження у справі про визнання боржника банкрутом припинено, що є головною ідеєю законодавця для надання можливості підприємству боржнику вийти із скрутного фінансового становища, в тому числі і щоб погасити заборгованість перед кредиторами, зберегти при цьому своє існування.
Враховуючи, що провадження у справі N 10/Б-33 було припинено, будь-який розгляд заяв щодо ревізії затвердженої мирової угоди законодавством не передбачений. В іншому випадку це призвело б до поновлення провадження по справі і таким чином нівелювалася головна ідея Закону ( 2343-12 ) - відновлення платоспроможності боржника.
Виходячи із сьогоднішньої платоспроможності Ковалівського спиртового заводу, у нього відсутні будь-яка поточна заборгованість перед бюджетом, належно сплачується реструктуризована по мировій угоді заборгованість.
Посилаючись скаржника на п. 7.7 затвердженої судом мирової угоди, в якому зазначено, що у випадках, не передбачених даною мировою угодою, сторони керуються чинним законодавством", скаржник не звертає уваги, що по-перше - всі правовідносини сторін мирової угоди врегульовані, по-друге (найголовніше) п. 7.5 мирової угоди констатовано, що "після набуття чинності даною мировою угодою кредитори не мають права вимагати від Боржника виконання зобов'язань у відповідних сумах іншим чином, ніж обумовлений у даній мировій угоді".
Слід зауважити і про це також записано в п. 7.3 мирової угоди, що вона може бути визнана недійсною або бути розірваною за рішенням господарського суду з причин, зазначених у ст. 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ).
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Львівським апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 р. у справі N 10/Б-33 не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Бучацької МДПІ Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 року у справі N 10/Б-33 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2004 року у справі N 10/Б-33 залишити без змін.