ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.05.-03.06.2004
Справа N 20/431-03
Щодо касаційної скарги ТОВ "Фірма Нісан"
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської I.П.
розглянула у відкритому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Нісан" (надалі - Товариство)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.03
у справі N 20/431-03 господарського суду Харківської області
за позовом регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області (далі - Фонд)
до Товариства
про стягнення 184,21 грн.
в засіданні взяли участь представники:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Бойко Р.В. (за дов. N 3/1 від 18.05.2004) - у судовому засіданні 20.05.04.
У судовому засіданні, розпочатому 20.05.04, оголошувалась перерва до 03.06.04.
По закінченні перерви у судове засідання 03.06.04 представники жодної із сторін не з'явилися. Ухвалою від 15.04.04 сторони були попереджені, що їх нез'явлення в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. А тому судове рішення було прийняте за їх відсутності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.03 (суддя Істоміна О.А.) позовні вимоги задоволене; стягнуто з Товариства на користь державного бюджету України 175,05 грн. основного боргу та 9,16 грн. пені, 51 грн. держмита, на користь державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118,00, грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.03 (колегія суддів у складі: головуючий - Слюсарева Л.В., судді Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 26.08.03 скасовано. Провадження у справі припинено. У задоволенні апеляційної скарги Товариства в частині стягнення з Фонду 756,05 грн. судових витрат відмовлено.
З прийнятою постановою не погоджується Товариство. Оскарживши її в порядку касації, товариство посилається зокрема на невраховані судом фактичні обставини справи та неправильне застосування норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, вимагаючи скасувати постанову в частині відмови у стягненні судових витрат, прийняти нове рішення про стягнення з Фонду судових витрат в розмірі 756,05 грн. та додатково стягнути з Фонду судові витрати, пов'язані з поданням касаційної скарги, в розмірі 300 грн.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд повністю заперечує доводи Товариства, вважаючи постанову такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представника відповідача та суддю-доповідача колегія суддів встановила наступне.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 27.10.03 Товариство звернулось до апеляційного господарського суду з клопотанням, в якому уточнило апеляційну скаргу: просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.08.03 та судові витрати в розмірі 300,00 грн. згідно з ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) стягнути з Фонду.
Згодом, 25.11.03 від Товариства надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому воно просило рішення господарського суду першої інстанції скасувати та стягнути з Фонду судові витрати у розмірі 756,05 грн., які складаються з витрат на виплату зарплатні головному бухгалтеру, водію автомобіля, секретарю з урахуванням податків та неподаткових платежів, експлуатаційних витрат на транспорт, копіювальних робіт, державного мита, виплат на оплату праці юристів.
Додаткова вимога апеляційної скарги про стягнення з Фонду 756,05 грн. судових витрат була прийнята апеляційною інстанцією до розгляду та розглянута судовою колегією разом з апеляційною скаргою.
Таким чином вимога Товариства про додаткове стягнення з Фонду 300 грн. судових витрат, пов'язаних з підготовкою касаційної скарги, колегією суддів не приймається і не розглядається на підставі ч. 3 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) як така, що не була предметом розгляду в суді першої інстанції.
Так само на підставі ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не розглядаються вимоги та доводи Товариства, пов'язані зі встановленням обставин справи або додатковою перевіркою доказів.
Переглядаючи справу в порядку касації, колегія суддів бере до уваги таке.
Рішенням місцевого господарського суду було встановлено факт наявності заборгованості Товариства перед Фондом.
Під час апеляційного провадження, про що зазначено в постанові суду, у клопотанні від 04.11.03 позивач та його представник у судовому засіданні 25.11.03 просили припинити провадження у справі у зв'язку з врегулюванням предмету спору, а судові витрати покласти на Товариство, оскільки з його вини виникли підстави для порушення спору в господарському суді.
При цьому апеляційний суд встановив наступне.
Для проведення призначеного апеляційним господарським судом двостороннього звіряння розрахунків 29.10.03 Товариством були надані Фонду платіжні доручення на підтвердження внесення орендної плати до договору оренди N 47-Н від 01.11.99, починаючи з 11.09.2000 по 28.10.03 включно.
Фондом складено та підписано проект акту звіряння, копія якого додана ним до адресованого суду клопотання від 04.11.03. Як встановив апеляційний суд, із зазначеного проекту акту вбачається, що Фонд підтверджує сплату Товариством орендної плати за спірний період жовтень 2000 року - березень 2003 року включно в повному обсязі та відсутність заборгованості за цей період.
Тому апеляційна інстанція цілком підставно дійшла до висновку, що провадження у справі слід припинити на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) через відсутність предмету спору, а апеляційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши рішення місцевого господарського суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи питання про покладення на Фонд витрат в сумі 756,05 грн., які Товариство вважає судовими витратами, апеляційна інстанція правомірно взяла до уваги, що згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До інших витрат, у розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відносяться суми, які підлягають оплаті особам, викликаним до господарського суду для надання пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України); за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження (ст. 39 Господарського процесуального кодексу України) та інші.
Витрати на виплату зарплатні бухгалтерам, директору та іншим працівникам, витрати на транспорт у зв'язку з проведенням призначеної судом двостороннього звіряння розрахунків не є судовими витратами і не можуть бути на підставі ст. 44 ГПК ( 1798-12 ) покладені на сторону у справі.
Колегія суддів враховує встановлені та підтверджені попередніми судовими інстанціями ті обставини, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. А тому підстави для покладення на позивача цих витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів постановила:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2003 у справі господарського суду Харківської області N 20/431-03 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Нісан" - без задоволення.