КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Про порядок надання відпусток
ПИТАННЯ: 1. Чи може бути надана відпустка працівнику за указаних умов?
2. Чи слід вважати, що для інших працівників визначена тільки мінімальна тривалість щорічної відпустки, а її максимальна тривалість може бути встановлена будь-якою за угодою між працівником та роботодавцем? Якщо це так, то які документи необхідно розробити та затвердити на підприємстві? Чи може таким документом бути трудовий договір?
3. Якщо працівник не використав відпустку за декілька років, скільки відпусток він може використати протягом одного календарного року?
4. Чи має право працівник за новим місцем роботи використати протягом одного календарного року декілька відпусток, не використаних за попереднім місцем роботи, чи йому може бути виплачена у повному розмірі належна компенсація?
5. Чи може у цьому разі роботодавець відмовити йому в наданні відпустки повної тривалості?
6. Чи зменшується тривалість щорічної відпустки, якщо працівник протягом розрахункового періоду працював у режимі неповної зайнятості (неповного робочого тижня або неповного робочого дня)? Як розрахувати середню заробітну плату для нарахування відпусткових у цій ситуації?
Ситуація
Статтею 21 Закону України "Про відпустки" передбачено, що заробітна плата за час відпустки (відпусткові) повинна виплачуватися не пізніше ніж за три дні до її початку. Проте іноді працівнику необхідно терміново (поза графіком) піти у відпустку у день подання заяви, і керівник підприємства при цьому не заперечує. За письмової згоди працівника відпусткові будуть виплачені йому після повернення з відпустки або перераховані на "зарплатну" пластикову картку.
ВІДПОВІДЬ: 1. Відповідно до ст. 21 Закону № 504 заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до, її початку.
Зазначеним Законом не передбачені варіанти щодо особливостей оплати щорічної відпустки у разі необхідності термінового її надання.
У цьому разі слід керуватися нормою ст. 7 Конвенції № 132 про оплачувані відпустки, згідно з параграфом 2 якої суми, що належать до виплати відповідно до параграфа 1 цієї статті, виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, яка стосується цієї особи і роботодавця.
Згідно із зазначеним та з урахуванням вимог ст. 19 Закону № 1906 за угодою між працівником і роботодавцем заробітна плата за час щорічної відпустки може бути виплачена у терміни, передбачені цією угодою (наприклад, у терміни виплати заробітної плати працівникам).
Ситуація
У ст. 6 Закону України "Про відпустки" установлені обмеження з максимальної тривалості основної відпустки тільки для окремих категорій працівників.
2. Тривалість щорічної основної відпустки згідно зі ст. 6 Закону № 504 становить не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік.
Окремим категоріям працівників надається щорічна основна відпустка більшої тривалості. Це стосується промислове-виробничого персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, воєнізованого особового складу гірничорятувальних частин; керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи - 26 календарних днів.
Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Для окремих категорій працівників законами встановлена інша тривалість щорічних відпусток. Так, наприклад, згідно зі ст. 47 Закону № 796 щорічні відпустки працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу:
- у зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення - 44 календарних дні. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 56 календарних днів;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 42 календарних дні.
Державним службовцям, відповідно до ст. 35 Закону № 3723, надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону № 504, законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Зазначене узгоджується також зі ст. 9-1 КЗпП, згідно з якою підприємства, установи, організації у межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові й соціально-побутові пільги.
Відповідно до зазначеного вище колективним договором, угодою чи трудовим договором за рахунок власних коштів можуть бути встановлені інші види відпусток, а також збільшена тривалість щорічної відпустки. При цьому слід наголосити, що при встановленні інших видів відпусток доцільно колективним договором, угодою, трудовим договором обумовити порядок їх надання.
3. Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону № 504 забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
З урахуванням зазначеного факт ненадання відпустки за декілька попередніх років поза межами, визначеними Законом № 504, є порушенням чинного законодавства з боку власника або уповноваженого ним органу.
Однак законодавством не передбачений термін давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, законодавство не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання, а тому, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, то він має право їх використати, а в разі звільнення йому повинна бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток.
Умови щодо надання не використаних за декілька попередніх років щорічних відпусток у хронологічному порядку та їх кількість за рік законодавство не містить. Більше того, це неможливо, оскільки законодавством не може бути передбачене порушення законодавства. Разом з тим не вбачається також заборони надавати підряд щорічні відпустки, не використані за декілька попередніх років.
Ситуація
Працівник прийнятий на підприємство за переведенням, і на поточний рахунок підприємства була перерахована компенсація за відпустки, не використані за попереднім місцем роботи (за 5 років).
4. Як передбачено ч. 3 ст. 9 Закону № 504, коли працівник, переведений на роботу на інше підприємство та повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник (ст. 24 Закону № 504).
Ненадання працівнику щорічної відпустки впродовж 5 років є порушенням законодавства про працю з боку роботодавця на попередньому місці роботи працівника і не вбачається порушення з боку роботодавця, куди перейшов працівник.
У цьому разі такому працівнику можуть бути надані не використані за попереднім місцем роботи щорічні відпустки шляхом включення їх до графіка щорічних відпусток, якщо це не суперечить інтересам виробництва і відповідає особистим інтересам працівників та сприяє можливості для їх відпочинку.
Ураховуючи те, що до стажу роботи, який дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи, компенсація за невикористані щорічні відпустки, відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 504, не може бути виплачена, крім випадків, передбачених ст. 24 цього Закону.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 504 за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівнику щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Тому за бажанням працівника, за умови якщо ним у робочому році, за який надається відпустка, використано 24 календарних дні щорічної відпустки, за решту днів невикористаної щорічної відпустки повинна бути виплачена грошова компенсація.
Якщо працівник не використав щорічну відпустку за декілька попередніх років, то за кожний відпрацьований працівником робочий рік повинна бути використана щорічна відпустка не менше ніж 24 календарних дні.
Ситуація
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про відпустки" право на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. У результаті дії цієї норми зазначеного Закону в усі подальші роки надання відпустки авансується. Наприклад: від дня попередньої відпустки працівник відпрацював 8 місяців та просить надати йому відпустку, належну йому згідно з графіком, за повний календарний рік.
5. Згідно зі ст. 2 Закону № 504 право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік.
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві, за винятком випадків, перелічених у ч. 7 ст. 10 Закону № 504, коли щорічна відпустка повної тривалості надається за бажанням працівника до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві.
До закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи працівнику може бути надана щорічна відпустка тривалістю, визначеною пропорційно до відпрацьованого часу.
За другий та наступні роки роботи щорічні відпустки можуть бути надані працівнику в будь-який час відповідного робочого року. Наприклад, якщо працівник за перший відпрацьований на підприємстві робочий рік з 01.01.04 р. по 31.12.04 р. має право на щорічну відпустку повної тривалості після 01.07.04 р., то за робочий рік з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. працівнику може бути надана щорічна основна відпустка в будь-який час цього періоду. Право на щорічну відпустку за відпрацьований робочий рік не залежить від терміну закінчення попередньої щорічної відпустки, а тому щорічна відпустка може бути надана лише за умови настання права на неї, а не від певного відрізку часу після закінчення щорічної відпустки за попередній робочий рік.
Тому, наприклад, якщо працівник за відпрацьований робочий рік з 01.01.04 р. по 31.12.04 р. використав щорічну відпустку у грудні 2004 року, то після 01.01.05 р. графіком щорічних відпусток може бути передбачена та надана щорічна відпустка в будь-який час.
6. Як передбачено ч. 3 ст. 56 КЗпП, робота на умовах неповного робочого часу не спричиняє ніяких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Згідно зі ст. 9 Закону № 504 та ст. 82 КЗпП до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка.
Відповідно до зазначеного щорічна основна відпустка працівнику, що працює на умовах неповного робочого часу, має надаватися такої ж тривалості, як й іншим працівникам відповідної професії, які працюють за повним робочим часом, і оплачена відповідно до законодавства. При наданні щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ст. 7 та ст. 8 Закону № 504) слід враховувати, що ці відпустки надаються залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Ураховуючи те, що при неповному робочому часі оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки повинне здійснюватися відповідно до Порядку № 100, тобто виходячи з фактичних виплат.
Перелік документів
1. КЗпП - Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII, зі змінами.
2. КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X, зі змінами.
3. Кримінальний кодекс - Кримінальний кодекс України від 05.04.01 р. № 2341-III, зі змінами.
4. Закон № 108 - Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", зі змінами.
5. Закон № 393 - Закон України від 02.10.96 р. № 393/96-ВР "Про звернення громадян", зі змінами.
6. Закон № 504 - Закон України від 15.11.96 р. № 504/96-ВР "Про відпустки", зі змінами.
7. Закон № 796 - Закон України від 28.02.91 р. № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі змінами.
8. Закон № 1906 - Закон України від 29.06.04 р. № 1906-IV "Про міжнародні договори України".
9. Закон № 3723 - Закон України від 16.12.93 р. № 3723-XII "Про державну службу", зі змінами.
10. Наказ № 253 - наказ Міністерства статистики України від 09.10.95 р. № 253 "Про затвердження типових форм первинного обліку".
11. Наказ № 277 - наказ Міністерства статистики України від 27.10.95 р. № 277 "Про затвердження типових форм первинного обліку особового складу".
12. Інструкція № 72 - Інструкція з оформлення органами Держнаглядпраці матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.03 р. № 72.
13. Порядок № 72 - Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.03.03 р. № 72.
14. Положення № 50 - Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03 р. № 50, зі змінами.
15. Порядок № 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, зі змінами.
16. Конвенція № 81 - Конвенція 81 Міжнародної організації праці від 11.07.47 р. "Конвенція про інспекцію праці у промисловості й торгівлі".
17. Конвенція № 129 - Конвенція 129 Міжнародної організації праці від 25.06.69 р. "Конвенція про інспекцію праці у сільському господарстві".
18. Конвенція № 132 - Конвенція № 132 про оплачувані відпустки (переглянута в 1970 році).
Григорій Максименко,
начальник Управління з питань організації праці